Ухвала суду № 58391414, 17.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2469/15

Провадження № 22-ц/779/1174/2016

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Василишин Л.В.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Косівського районного суду про спростування поширеної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Верховинського районного суду від 08 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Косівського районного суду Івано-Франківської області про спростування поширеної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що 07.04.2015 року на внутрішній частині скла вхідних дверей приміщення Косівського районного суду для вселюдного огляду було прикріплено на стандартному аркуші паперу форми А4 інформацію під назвою « Список адвокатів Косівського району». Даний список розділено на чотири колонки: «№п/п, прізвище, ім»я та по батькові адвоката, контактний номер телефону, інформація про зупинення або припинення права заняття адвокатською діяльністю». Під номером 9 вказано його прізвище, номер телефону та в четвертій колонці записано - «зупинено з 01.04.2015 року по 01.04.2016 року».

Вважає поширення такої інформації адміністрацією суду протиправним і таким, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.

Рішенням Верховинського районного суду від 08 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, упередженість та необ»єктивність суду при оцінці доказів та однобокому їх тлумаченні.

Апелянт зазначив, що суд не дав належної правової оцінки протиправним діям керівництва Косівського районного суду , які виходять за рамки покладених на суди України обов»язків і виконує непритаманні судам функції, шляхом специфічного розповсюдження конфіденційної, неправдивої інформації щодо нього.

Суд, на думку апелянта, знехтував вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» та не врахував, що суди України не є розпорядниками інформації відносно адвокатів України.

Інформація про адвокатів України, що розміщена в Єдиному державному реєстрі адвокатів є вільною для використання, а не розповсюдження відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Принцип заборони розповсюдження негативної інформації або конфіденційної про особу є основоположним принципом європейської Конвенції.

Апелянт зазначив, що він звернувся до відповідача щоб той добровільно припинив порушувати його права шляхом вилучення вже недостовірної на той час інформації, яка розміщена на вхідних дверях Косівського районного суду 16.11.2015 року та повторно 27.11.2015 року, і тільки 28.12.2015 року така інформація була вилучена.

Висновок суду про те, що на час його звернення до суду спірна інформація була правдивою не відповідає дійсності і зібраним доказам по справі.

Апелянт вважає, що висновок суду про право особи на спростування виключно недостовірної інформації суперечить правовим нормам.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Представник Косівського районного суду в судове засідання не з»явився, направив суду заяву, в якій заперечив вимоги апеляційної скарги та просив здійснювати розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Оскаржуване рішення даним вимогам закону відповідає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в квітні 2015 року на внутрішній частині скла вхідних дверей приміщення Косівського районного суду адміністрацією суду було розміщено інформацію про адвокатів Косівського району - "Список адвокатів Косівського району", в якому у алфавітному порядку зазначено інформацію про 20 адвокатів. Під порядковим номером 9 списку зазначено прізвище, ім'я, по батькові позивача, його контактний номер телефону та в четвертій колонці містилася інформація про зупинення або припинення права заняття адвокатською діяльністю, де навпроти прізвища ОСОБА_2 зазначено - "зупинено з 01.04.2015 по 01.04.2016 р."

Позивач, посилаючись на те, що поширення такої інформації адміністрацією суду є протиправним і таким що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, та має на меті компрометацію його як адвоката просив: визнати розміщену відповідачем інформацію щодо нього у зазначеному вище "Списку адвокатів Косівського району" негативною та такою, що порочить його людську честь, гідність та ділову репутацію, а також порушує його особисті немайнові права; негайно вилучити дану інформацію; зобов»язати відповідача в такий же спосіб помістити повний текст рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України від 13.11.2015 року про скасування рішення КДК адвокатури Івано-Франківської області від 01.04.2015 року, а також зобов»язати відповідача помістити в Косівській районній газеті «Гуцульський край» у вигляді оголошення резолютивну частину рішення ВКДК адвокатури України.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ст. 270 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

У відповідності до ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Стаття 297 ЦК України передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У відповідності зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

За нормами ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до положень п. 15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом встановлено, що Рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 01.04.2015 року адвоката ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк один рік з 01.04.2015 року по 01.04.2016 року (а.с.52-55)

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.11.2015 року рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 01.04.2015 року за скаргою ОСОБА_2 скасовано а дисциплінарну справу закрито (а.с.30, 31).

Як вбачається із письмових пояснень відповідача, отримавши від ОСОБА_2 рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.11.2015 року було невідкладно припинено розповсюдження відомостей про те, що дію його свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю зупинено.

Доводи апелянта про те, що інформація щодо припинення дії свідоцтва про право заняття ним адвокатською діяльністю не зважаючи на звернення 16.11.2015 року та 27.11.2015 року була знята відповідачем тільки 28.12.2015 року не підтверджені належними доказами по справі.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що поширена відповідачем інформація не являється конфіденційною, оскільки відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до конфіденційної інформації віднесено інформацію, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Разом з тим, п.5 ч.2, ч.4 ст.17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено що до Єдиного реєстру адвокатів України вноситься також інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право на спростування відповідно до положень ст.277 ЦК України виникає у разі розповсюдження виключно недостовірної інформації, однак в судовому засіданні не здобуто доказів того, що відповідачем було поширено недостовірну інформацію щодо зупинення права на заняття позивачем адвокатською діяльністю.

Суд обґрунтовано зазначив про те, що відповідач, поширивши в інформаційно-довідкових цілях достовірну інформацію про адвокатів Косівського району, в тому числі і про позивача, яка отримана із офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України, не допустив порушень особистих немайнових прав позивача, а тому підстав вважати цю інформацію такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію не встановлено.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку , що судом першої інстанції обставини справи з»ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Верховинського районного суду від 08 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді : О.Ю. Беркій

ОСОБА_3