Постанова № 5839123, 17.09.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

№2-а-2181/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2009 року. Торезький міський суд Донецкой области в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Кононенко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він має статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом 2 групи. На нього відповідно до діючого законодавства Укрїни розповсюджуються всі пільги, передбачені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В теперішній час він перебуває на обліку в УПФУ в м.Торезі і отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

21.05.2009 р. він звернувся до УПФУ в м.Торезі із заявою про призначення йому пенсії відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно із яким пенсії особам, віднесеним до категорії 1-4, встановлюються у вигляді державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. При цьому, у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, інвалідність яких пов’язана з Чернобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком. Розмір додаткової пенсії повинен бути 75% мінімальної пенсії за віком.

У призначенні пенсії йому було відмовлено. Вказану відмову позивач вважає неправомірною і просить суд визнати дії УПФУ в м.Торезі щодо відмови у призначенні йому пенсії відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протиправними. Зобов’язати перевести його на пенсію, яка призначається відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і встановити відповідно до ст.ст. 49,50,54,67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір його державної пенсії з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії – 75% мінімальної пенсій за віком – прожиткового мінімума для осіб, які втратили працездатність, з 01 липня 2009 р.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові .

Представник відповідача УПФУ в м.Торезі – ОСОБА_3, позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що ОСОБА_2 з 10.01.1992 р. є одержувачем пенсії за віком. З 16.12.1996 р. згідно із заявою позивач був переведений на пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом іонізуючого випромінювання. З 04.11.2003 р. згідно заяви позивач переведений на пенсію за віком згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення», перераховану з 01.01.2004 р. відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З 01.10.2007 р. згідно витягу з акту огляду МСЕК ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, зв’язаного з виконанням обов’язків військової служби при іспиті ядерної зброї. Згідно листа Мінчорнобиля від 27.09.1993 р. на громадян, що брали участь у ліквідації інших ядерних аварій і іспитів, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і віднесених відповідно до ст. 14 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” поширюється дія статей зазначеного закону України: 20,21,22 (крім другої частини), 26,50,51 і 56 (пункт2). Розмір пенсії позивача, обчислений згідно ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у даний час складає 2198,24 грн., з яких 1644,14 грн.- основний розмір пенсії; 130,56 грн. – доплата за наднормативний стаж 24 роки; 60,54 грн. – підвищення у зв’зку з ростом зарплати, 99,60грн. - додаткова пенсія інвалідам 2 групи; 199,20 грн. – підвищення інвалідам армії, прирівняним до інвалідів війни 2 групи; 50 грн. – щомісячна цільова грошова допомога на проживання інвалідам війни, 14,20 – доплата згідно постанови № 198. Розмір пенсії обчислено відповідно до діючого законодавства, тому просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що ОСОБА_2 з 10.01.1992 р. являється отримувачем пенсії за віком. Висновком МСЕК від 29.01.1996 р. при повторному огляді позивачу встановлено 3 групу інвалідності безстроково. Захворювання пов’язане з впливом іонізуючого випромінювання. Згідно із заявою позивача з 16.02.1996 р. його було переведено на пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом іонізуючого випромінювання. З 04.11.2003 р. згідно заяви позивач був переведений на пенсію за віком згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення», яка була перерахована з 01.01.2004 р. відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Висновком МСЕК від 01.10.2007 р. ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при іспиті ядерної зброї, бестроково. За заявою позивача з 01.03.2006 р. його переведено на пенсію за віком. Розмір пенсії позивача, обчислений згідно ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» складає 2198,24 грн., з яких 1644,14 грн.- основний розмір пенсії; 130,56 грн. – доплата за наднормативний стаж 24 роки; 60,54 грн. – підвищення у зв’зку з ростом зарплати, 99,60грн. - додаткова пенсія інвалідам 2 групи; 199,20 грн. – підвищення інвалідам армії, прирівняним до інвалідів війни 2 групи; 50 грн. – щомісячна цільова грошова допомога на проживання інвалідам війни, 14,20 – доплата згідно постанови № 198.

21.05.2009 р. позивач звернувся до УПФУ в м.Торезі із заявою про перерахунок його пенсії відповідно до ст.ст. 49,50,54,67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, і встановлення йому державної пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком – прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії - 75% мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Листом від 25.05.2009 р. УПФУ в м.Торезі повідомило позивача, що підстав для проведення перерахунку його пенсії відповідно до ст.ст. 49,50,54 і 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” немає.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).

З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ«Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачено ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсі, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо зобов’язання УПФУ в м.Торезі перевести позивача на пенсію, яка призначається відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і встановити відповідно до ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір його державної пенсії з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, суд виходить з того, що ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Відповідно до ст.1 вказаного Закону цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Відповідно до ст. 9 Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи – громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опроміненя внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ст. 54 розділу 8 даного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у зв’язку з втратою годувальника. Частина 4 вказаної статті передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно із довідкою Військової частини №77510 від 15.05.1994 р. ОСОБА_2 проходив службу у вказаній військовій частині і являється безпосереднім учасником повітряних іспитів ядерної зброї на Новоземельському полігоні, які проводились у 1958 році.

Відповідно до експертного висновку від 06.05.1995 р. ОСОБА_2 встановлено діагноз: ИБС: стенокардія напруги ФК ІІ (два). Атеросклеротичний кардіосклероз. Захворювання пов’язане з впливом іонізуючого випромінювання і з виконанням обов’язків військової сліжби при испиті ядерної зброї.

Висновком МСЕК від 01.10.2007 р. ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби при іспиті ядерної зброї.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстав для призначення і виплати позивачу державної пенсії відповідно до ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмір не менше 8 мінімальних пенсій за віком з 01.06.2009 р., немає і позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо зобов’язання УПФУ в м.Торезі проводити позивачу виплату додаткової пенсії відповідно до ст. 50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Мінчорнобиля від 27.09.1993 р. №725/к на громадян, які приймали участь у ліквідації інших ядерних аварій і іспитів, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і віднесених відповідно до ст. 14 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розповсюджується дія статей вказаного Закону України: 20,21,22 (крім другої частини), 26,50 і 56 (пункт2).

Згідно із посвідченням № 065891 ОСОБА_2 віднесений до 1 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.

ч.3 ст.67 даного Закону передбачено підвищення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджений на 2008 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»: з 1 січня–470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня-482грн., 1 жовтня – 498грн.

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлено другу групу інвалідності.

Фактично загальний розмір пенсії позивача: з 01.06.2009 р. складає 2191,54 грн., при цьому, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначена відповідно до ст.. 50 Закону складає – 99,60 грн. З 01.07.2009 р. загальний розмір пенсії – 2198,24, при цьому, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначена відповідно до ст.. 50 Закону складає – 99,60 грн.

Проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, неодноразово розглядав Конституційний Суд України, що вказано у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 по справі 1-21/2005. В ньому Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Для них передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов’язків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я, що й зумовило встановлення додаткових пільг соціального забезпечення таких осіб; обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3,22,48 Конституції України. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення від 6.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 1.12.2004рю. №20-рп/2004).

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п.28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає, що дії УПФ щодо нарахування і виплати позивачу додаткової пенсії у розмірах, менших 75 % мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.50, ст. 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , що вимоги позивача в цієї частині підлягають задоволенню і відповідача необхідно зобов’язати здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої додаткової пенсії з 01.06.2009 р. відповідно до вимог вказаного Закону.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, Законами України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 22.05.2008 року №10-рп ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.06.20009 року;

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1, нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, призначеної згідно ст.ст. 50, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.06.2009 року у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих останнім сум.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 вересня 2009 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 22 вересня 2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

ОСОБА_4ОСОБА_1