Ухвала суду № 58390820, 15.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №197/1227/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/920/К/16 ОСОБА_1

Категорія - 27 (І) Доповідач Михайлів Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар: Чубіна А.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Альфа-Банк"-ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (надалі ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання нею зобовязань за укладеним кредитним договором № 500504651 від 28.07.2014 року, за яким ОСОБА_4 було надано кредит у сумі 50207,20 грн., внаслідок чого станом на 22.09.2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 54097,14 грн., яка складається з заборгованості: за кредитом в сумі 44370,76 грн., по відсотках в сумі 2764,62 грн., по комісії в сумі 5509,84 грн., по штрафам - в сумі 1451,92 грн.

У зв'язку з наведеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 54097,14 грн., а також судовий збір в розмірі 1218 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2016 року позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № 500504651 від 28.07.2014 року у сумі 52745,22 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 44370,76 грн., заборгованість за відсотками - 2764,62, заборгованість по комісії - 5509,84 грн., неустойку - 100 грн. та судовий збір у розмірі 1218 грн.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про скасування рішення суду в частині задоволення позову ПАТ "Альфа-Банк" та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, на їх думку, судом першої інстанції не була здійснена перевірка тверджень відповідача та її представника про те, що позовна заява у відношенні ОСОБА_4 подана особою, що не мала відповідних процесуальних повноважень, а отже позовна заява не відповідала вимогам ст.ст. 119-121 ЦПК України й повинна бути залишена без розгляду. Не були надані суду, не зважаючи на вимоги відповідача, оригінали документів, або ж нотаріально посвідчені копії, які б підтверджували заявлені вимоги позивача. Судом не всебічно досліджено умови договору, а саме п. 6, яким передбачено, що всі спору за даним договором, в тому числі і щодо його розірвання, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз". Крім того, вирішуючи спір, суд не врахував, що банк не мав права ставити питання щодо стягнення заборгованості достроково за кредитним договором, строк дії якого не закінчився без пред'явлення вимоги про його розірвання, оскільки умовами укладеного кредитного договору наявність такого права у банку не передбачено. Вважають, що позивачем невірно визначено розмір й розраховано останній з суми кредиту в розмірі 50207,20 грн., тоді як відповідачка отримала тільки 46000 грн., не надано ним суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх вимог. Не застосовано судом наслідки неявки в судове засідання представника позивача, неявка якого мала місце двічі поспіль до подання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2014 року на підставі Анкети-Заяви на отримання кредиту між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 500504651, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 50207,20 грн. з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 10,99% річних з кінцевим терміном повернення 29.07.2018 (а.с. 5-9).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_4 зобовязань за кредитним договором станом на 22.09.2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 54097,14 грн., яка складається з заборгованості: за кредитом в сумі 44370,76 грн., по відсотках в сумі 2764,62 грн., по комісії в сумі 5509,84 грн., по штрафам - в сумі 1451,92 грн. (а.с.13).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 52745,22 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобовязання за укладеним кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й її обовязку нести відповідальність перед банком щодо погашення виниклої заборгованості. При цьому судом зменшено заявлений позивачем розмір неустойки на підставі ст.ст. 551, 616 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Підписавши кредитний договір, відповідач ОСОБА_4, підтвердила свою згоду з усіх істотних його умов, в тому числі й на те, що всі відносини між Позичальником та Банком, що виникають на підставі цього Договору врегульовуються Розділом № 2 "Загальними умовами кредитування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк", затвердженими Розпорядженням ПАТ "Альфа-Банк" № 1577 від 10.06.2014 року, які є невід'ємною частиною цього Договору та визначають інші істотні його умови, зокрема але не виключно порядок і умови нарахування процентів за користування Кредитом, умови здійснення платежів, умови настання відповідальності за неналежне виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або інших платежів, що вказані в цьому договорі, також будь-які інші умови, необхідні для врегулювання відносин між Позичальником та Банком (п.3 кредитного договору).

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Альфа-Банк" свої зобов'язання за кредитним договором № 500504651 від 28 липня 2014 року виконав в повному обсязі, надавши відповідачу у справі кредит в сумі 50207,20 грн. шляхом безготівкового перерахування, у відповідності до положень п.2.4 кредитного договору, на рахунок позичальника № 26251002161257, що відкритий позичальнику в ПАТ "Альфа-Банк" в розмірі 46011 грн. та на рахунок № 26504010601605, відкритий в ПАТ "Альфа-Банк" для оплати страхового платежу згідно з умовами комплексного договору страхування ризиків позичальника № 006.500504651.111 від 28.07.2014 року в розмірі 4196,20 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 14). При цьому, частина кредиту в сумі 46000 грн. отримана готівкою особисто ОСОБА_4 в касі банку, що підтверджується чеком № 03717 від 29.07.2014 року (а.с. 59).

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача та її представника про не отримання ОСОБА_4 кредиту на загальну суму 50207,20 грн., який перераховано ПАТ "Альфа-Банк" безготівковим шляхом на її розрахунковий рахунок, в той час як отримання нею частини кредиту готівкою на її вимогу в розмірі 46000 грн. не є свідченням відсутності на її рахунку залишку грошових коштів, отриманих в кредит.

В порушення умов вказаного кредитного договору відповідач ОСОБА_4 свої зобов`язання перед ПАТ "Альфа-Банк" належним чином не виконувала, своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншим платежами згідно умов договору не надавала, чим порушила умови договору, що й призвело до виникнення заборгованості, яка розрахована позивачем на загальну суму 54097,14 грн.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, при цьому одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Імперативним приписом ст. 625 ЦК України чітко визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Як вже зазначалося вище, правові наслідки невиконання зобовязань з боку боржника за укладеним кредитним договором встановлені Розділом № 2 "Загальних умов кредитування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк", відповідно до п. 13 яких, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу Банку Позичальник зобовязаний виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати процентів за його користування, комісії та штрафу.

Факт не виконання умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_4 не заперечувався ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції, однак вона наголошувала на відсутності права позивача вимагати від неї виконання всіх зобов'язань за кредитним договором до закінчення строку його дії, який спливає 29.07.2018 року, за відсутності пред'явлення вимоги про його розірвання.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України надано право позикодавцю у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязання за договором стосовно повернення позики частинами, в разі прострочення повернення чергової частини, вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно умов договору.

Таке право дострокової вимоги з повернення кредиту закріплено й в п. 15 Розділу № 2 "Загальних умов кредитування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк", що є невід'ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Реалізуючи це право, ПАТ "Альфа-Банк" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 достроково, тобто до спливу строку дії укладеного кредитного договору. Вказані дії позивача узгоджуються як з умовами кредитного договору, так і з вимогами закону. Доводи ж апеляційної скарги відповідача та її представника не спростовують правомірності вчинених позивачем дій.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 29 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5 з відповідним змінами, передбачене ст. 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення ст. 651 ЦК.

Отже, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_4 зобовязання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування та комісії відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обовязок відповідача нести відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості по кредиту в сумі 52745,22 грн.

Перевіривши правильність даних розрахунку (а.с. 13), колегія суддів погоджується з розміром, стягнутої судом заборгованості за кредитним договором, до складу якої увійшла неустойка, розмір якої зменшено судом за заявою відповідача у відповідності до положень ст.ст. 551, 616 ЦК України з 1451,92 грн. до 100 грн. При цьому, колегія суддів враховує положення ч.1 ст. 303 ЦПК України й не перевіряє рішення суду в частині стягнення неустойки як таке, що не оскаржується.

Доказів в спростування правильності здійснення позивачем розрахунків суми заборгованості відповідачем та її представником, в порушення ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, суду апеляційної інстанції не надано.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині того, що відповідно до п. 6 кредитного договору всі правовідносини, які з нього випливають розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», колегія суддів враховує роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведені в п. 3 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5, відповідно до яких, за наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV "Про третейські суди"про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК є неприпустимим. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції.

Такі ж правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах № 6-2712цс15, № 6-2892цс15 від 27.01.2016 року, № 6-2630цс15 від 03.02.2016 року, №6-2693цс15 від 16.03.2016 року, які у відповідності до положень ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими до врахування судом.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначене третейське застереження в укладеному кредитному договорі не створює жодних правових наслідків для сторін, а тому не підлягає врахуванню судом під час розгляду справи.

Також не є слушними доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, зокрема: подачі позовної заяви особою, що не мала відповідних правових повноважень, не надання позивачем оригіналів документів, або ж нотаріально посвідчених копій, які б підтверджували заявлені вимоги позивача, не застосування судом наслідків неявки в судове засідання представника позивача, з тих підстав, що ці доводи є формальними, спростовуються матеріалами справи, й не впливають на законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення, яке в свою чергу не може бути скасоване тільки з формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні і підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду, у звязку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача та її представника - відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5- відхилити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2016 рокузалишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: