Ухвала суду № 58390752, 16.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/4600/15-ц Головуючий в суді 1-ї інстанції

Провадження № 22-ц/774/1076/К/16 ОСОБА_1

Категорія № 5 (1) Доповідач Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Грищенко Н.М., Ляховської І.Є.

секретар: Маслова К.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 на рішення Центрально-Міського районного м. Кривого Рогу від 22 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, який уточнила та просила суд встановити факт того, що вона ОСОБА_2 добросовісно заволоділа і продовжує відкрито володіти протягом більш ніж десяти років нерухомим майном за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабристів, 84, яке складається з: житловий будинок, що на технічному плані позначений під літерою «А-1» загальною площею 81,9 кв.м, в тому числі житловою 42,5 кв.м, до складу якого входять такі приміщення, як коридор площею 14,9 кв.м, кухня площею 15,5 кв.м, житлова кімната площею 12,6 кв.м, санвузол площею 3,6 кв.м, житлова кімната площею 14,6 кв.м, коридор площею 5,4 кв.м.; сарай, що на технічному платі позначений під літерою «Ж»; літня кухня-вбиральня-літній душ, на технічному плані позначений під літерою «З»; гараж, що на технічному платі позначений під літерою «К»; огорожа, що на технічному платі позначена під №№ 1, 3; ворота, що на технічному платі позначені під № 2, водоколонка, що на технічному платі позначена під І; змощення, що на технічному платі позначено під ІІ. Визнати за нею право власності за набувальною давністю на зазначене нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначила, що з дитинства мешкає у житловому будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабристів, 84.

Після смерті батьків, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02.04.1990 року за нею та ОСОБА_3 було визнано право власності на 1/2 частину зазначеного будинку, за кожною. На момент поділу, цей житловий будинок складався із кухні та однієї кімнати, житловою площею 13,00 кв.м, а також до його складу входили і такі господарчі споруди, як сарай та літня кухня, які перебували в аварійному та ветхому стані, у звязку з чим продовж 1991 року вона відбудувала батьківську спадщину.

Відповідач участі у відбудові та реконструкції спірного майна не приймала, вона після оформлення спадкових прав, ніколи не користувалась своїм майном та не приймала участі у витратах, повязаних з експлуатацією належного їй майна. Весь час житловим будинком, в тому числі і часткою ОСОБА_3 користується і фактично володіє вона, що підтверджує факт того, що вона добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно їм володіти протягом майже 25 років, у звязку з чим просить визнати за нею право власності на це майно за набувальною давністю.

Вважає, що має право вимагати визнання за нею права власності і на майно, яке було збудовано та реконструйоване нею без дозволу органу місцевого самоврядування і щодо якого вона не має правовстановлюючого документу, оскільки побудоване майно не відповідає терміну самочинне будівництво.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вважають, що суд не врахував те, що матеріалами справи підтверджено, що протягом більш, ніж десять років, ОСОБА_2 фактично добросовісно, відкрито, безперервно володіє та користується майном, а саме будинком № 84 по вул. Декабристів в м. Кривому Розі, який належним чином утримує, сплачує за житлово-комунальні послуги, які постачаються до будинку.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що спірне майно не є самочинно збудованим (реконструйованим), що підтверджується технічним паспортом із роком забудови та висновком експертної оцінки технічного стану та можливості реєстрації домоволодіння.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки-характеристики Міського управління технологічної інвентаризації від 23.06.1989 року, житловий будинок № 84 по вул. Декабристів в м. Кривому Розі належав на праві власності ОСОБА_6, яка померла 06 травня 1988 року (а.с. 20, 25).

Рішенням народного суду Центрально-Міського району м. Кривого Рогу від 02 квітня 1990 року, визнано недійсним заповіт ОСОБА_6, посвідчений 7-ю Криворізькою держнотконторою м. Кривого Рогу. Розподілене спадкове майно ОСОБА_6, яке складається з житлового будинку № 84 по вул. Декабристів в м. Кривому Розі між спадкоємцями за законом: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнавши право власності по 1/2 частці на вказаний будинок, в порядку спадкування, за кожною (а.с. 17-19).

Як вбачається з домової книги, позивач ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.06.1968 року по 17.06.1974 року, з 21.04.1997 року по 21.10.1997 року та з 21.10.1997 року по теперішній час (а.с. 26-29).

Згідно довідок КП ДОР «Криворізьке Бюро технічної інвентаризації» від 21.09.2015 року та 08.12.2015 року, відповідно до даних архівної справи станом на 31.12.2012 року, право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Декабристів, 84 зареєстровано на імя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за кожною (а.с. 60, 106).

Відповідно до технічної характеристики будинку № 84 по вул. Декабристів в м. Кривому Розі під час його обстеження працівниками БТІ станом на 22.06.1989 року, він мав наступні технічні характеристики: житловий будинок літера «А-1» загальною площею 29,7 кв.м, житловою площею 13 кв.м; літня кухня літера «В»; сарай літера «Г»; вбиральня літера «Д»; баня літера «Д», баня літера «Е», огороді № 1, водоколонка І, замощення ІІ (а.с. 20 зворот, 143-146).

А, як вбачається з технічного паспорту, складеному ТОВ «Пріма-КР» 09.02.2015 року на замовлення ОСОБА_2, зазначені наступні технічні характеристики будинку № 84 по вул. Декабристів в м. Кривому Розі, а саме: житловий будинок літера «А-1» загальною площею 81,9 кв.м, в тому числі житловою 42,5 кв.м, до складу якого входять такі приміщення, як коридор площею 14,9 кв.м, кухня площею 15,5 кв.м, житлова кімната площею 12,6 кв.м, санвузол площею 3,6 кв.м, житлова кімната площею 14,6 кв.м, коридор площею 5,4 кв.м.; сарай літера «Ж»; літня кухня-вбиральня-літній душ літера «З»; гараж літера «К»; огорожа № 1 та № 3; ворота № 2, водоколонка І; змощення ІІ (а.с. 21-23).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено добросовісності придбання майна внаслідок її обізнаності про відсутність у неї правових підстав для набуття права власності на 1/2 частку будинку яка належить ОСОБА_3, а також неможливості застосування до правовідносин норм ст. 344 ЦК України у звязку з тим, що сторони є співвласниками будинку на підставі рішення суду, частки яких не виділені в натурі. Крім того, позивачем не ставилось питання про визнання права власності на новостворене майно.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч. 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, правиластатті 344Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів.

Пунктом 9 даної Постанови передбачено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Виходячи з наведених норм закону, колегія суддів вважає, що суд в своєму рішенні вірно зазначив, що особу, яка заволоділа майном, слід вважати добросовісною, якщо на момент заволодіння майном, вона мала всі підстави вважати, що володіє майном на законних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням народного суду Центрально-Міського району м. Кривого Рогу від 02 квітня 1990 року розподілене спадкове майно ОСОБА_6, яке складається з житлового будинку № 84 по вул. Декабристів в м. Кривому Розі між спадкоємцями за законом: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнавши право власності по 1/2 частці на вказаний будинок, в порядку спадкування, за кожною (а.с. 17-19).

Вищезазначене свідчить про обізнаність позивача про відсутність у неї правових підстав для набуття права власності на 1/2 частку спірного житлового будинку, яка належить ОСОБА_3

Таким чином, на думку колегії, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування в даному випадку норм ст. 344 ЦК України, оскільки сторони є співвласниками будинку, а інститут набувальної давності застосовується щодо майно іншої особи та відсутності підстав для набуття права власності позивача на спірний будинок, оскільки вона користуються ним знаючи про відсутність підстав для набуття права власності на 1/2 частку, належну відповідачу.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 належним чином утримує весь спірний будинок, сплачує за житлово-комунальні послуги, які постачаються до нього, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це свідчить про користування позивачем даними послугами, як співвласника майна, яка в силу вимог ст. 322 ЦК України, зобов'язана утримувати майно, що їй належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Тому колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання права власності за позивачем призведе до протиправного позбавлення відповідача права власності на частку у нерухомому майні.

Посилання апеляційної скарги на те, що спірне майно не є самочинно збудованим (реконструйованим), що підтверджується технічним паспортом із роком забудови та висновком експертної оцінки технічного стану та можливості реєстрації домоволодіння, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем ОСОБА_2 перед судом першої інстанції не ставилось питання щодо визнання права власності на новостворене майно, вона просила тільки визнати її право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Також колегія вважає обґрунтованим висновок суду про відсутність правових підстав щодо встановлення юридичного факту заволодіння та продовження володіння протягом строку більше 10 років спірним нерухомим майном, оскільки ОСОБА_2 є власником майна, а частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обовязки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішеннясуду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного м. Кривого Рогу від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: Н.М. Грищенко

ОСОБА_7