Ухвала суду № 58390742, 15.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/3576/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1016/К/16 суддя - Бондарєва О.І.

Категорія - 27 (1) Доповідач Михайлів Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар: Чубіна А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку ч. 2 ст.197 ЦПК України за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 11.07.2012 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № R53400294210B, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 99900 грн., терміном до 11.07.2017 року з процентною ставкою 22 % річних. У звязку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 14.03.2014 року склала 106843,26 грн., з яких: 89019, 71 грн. - сума заборгованості за кредитом, 7235,92 грн. - заборгованість за відсотками за період з 18.10.2013р. по 13.03.2014р. та 10587,63 грн. пеня за період з 19.07.2013р. по 14.03.2014р., яку позивач і просив суд стягнути з відповідача на свою користь та 1068,44 грн. судового збору.

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2014 року позовні вимоги ПАТ "ВТБ Банк" задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № R53400294210B від 11.07.2012 року у загальній сумі 106843,26 грн., та судовий збір у розмірі 1068,44 грн.

В апеляційні скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про задоволення позову, оскільки останній пропустив строк позовної давності, як загальний, так і спеціальний, для звернення до суду з відповідними вимогами. Судом не враховано, що оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, позовна давність обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Не погоджується відповідач й з розрахунком заборгованості, вважаючи його невірним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "ВТБ Банк" підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.07.2012 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № R53400294210B, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 99900 грн. зі сплатою 22% річних на строк до 11.07.2017 року, з покладенням на позичальника зобов'язання з повернення кредиту та сплати банку плати за користування кредитними коштами, комісії та можливих санкцій (а.с. 5-10).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором заборгованість станом на 14.03.2014 року склала 106843,26 грн., з яких:

- 89019,71 грн. - сума заборгованості за кредитом;

- 7235,92 грн. - заборгованість за відсотками за період з 18.10.2013р. по 13.03.2014р.;

- 10587,63 грн. - пеня за період з 19.07.2013р. по 14.03.2014р.(а.с. 11-12).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вини відповідача у невиконанні ним суттєвих умов кредитного договору та наявності у зв'язку з цим підстав для покладення відповідальності за це у вигляді стягнення з нього на користь позивача в рахунок погашення заборгованості 106843,26 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, при цьому одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України надано право позикодавцю у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязання за договором стосовно повернення позики частинами, в разі прострочення повернення чергової частини, вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно умов договору.

Підписавши 11.07.2012 року кредитний договір № R53400294210B, сторони, зокрема погодили його істотні умови, а саме: спосіб повернення позичальником кредиту та процентів, а також наслідки невиконання зобов'язання позичальником у вигляді сплати на користь банку пені за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобовязань за кожен день порушення виконання зобовязань, включаючи день погашення (п. 3.4, п. 7.1 кредитного договору).

Оскільки ОСОБА_1 порушив свої зобов'язання стосовно щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, позивач, пред'явивши позов, реалізував своє право вимоги дострокового повернення заборгованості за кредитом, відсотками та стягнення пені в судовому порядку.

Отже, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобовязання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обовязок відповідача нести відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості по кредиту, а також штрафних санкцій.

Перевіривши правильність даних розрахунку (а.с. 4), колегія суддів погоджується з розміром стягнутої судом заборгованості за кредитним договором. Заперечуючи в апеляційній скарзі проти здійсненого розрахунку, відповідач, в порушення ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, жодних доказів в спростування його правильності, суду апеляційної інстанції не надав.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині не застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.п. 3.4, 5.3.1 кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується проводити погашення кредиту в порядку і терміни згідно Графіку повернення Кредиту і сплати Процентів та розрахунку вартості сукупних послуг (далі - Графік), приведеного в Додатку, який є невід'ємною частиною договору.

Зазначеним Графіком встановлено порядок погашення кредиту щомісячно шляхом здійснення ануїтентних платежів.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору сторони також погодили, що термін повного погашення кредиту - 11 липня 2017 року.

Отже, в укладеному кредитному договорі сторони визначили як строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів щомісячно, у розмірі та строки, визначені у Графіку.

Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

При цьому, строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність установлюється законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобовязанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового щомісячного платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Разом з тим, колегія суддів враховує той факт, що у звязку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення кредиту банк відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору (п. 5.2.2) використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, надіславши йому письмову вимогу у листопаді 2013 року про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів протягом 30 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги ( (а.с. 14-16).

Якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування, кредитор відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до боржника протягом трьох років.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові №6-990цс15 від 27.01.2016 року, яка у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою до врахування судом.

Як вбачається з матеріалів справи, початок перебігу строку позовної давності за вимогами ПАТ "ВТБ" починається з січня 2014 року, тоді як з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 14.03.2014 рік, банк звернувся 07.05.2014 року (а.с. 2), тобто в межах строку позовної давності, як загальної, так і спеціальної. Навіть якщо врахувати доводи апеляційної скарги відповідача про початок перебігу строку позовної давності з дати несплати останнього чергового платежу - липень 2013 року, то подавши позов до суду у травні 2014 року, позивач не порушив строк звернення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на той факт що у відповідності до ст. 259 ЦК України сторони дійшли згоди про збільшення позовної давності до вимог про стягнення пені, штрафів, передбачених договором й встановили його тривалістю у три роки - п. 9.7 кредитного договору. В той же час, позивачем пред'явлено вимогу про стягнення пені за період з 19.07.2013 року по 14.03.2014 рік й суд вирішив спір в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя-доповідач: ОСОБА_2