Рішення № 58389273, 08.06.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/14469/15-ц

Провадження № 2/201/607/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Ходаківського М.П.,

за участі секретаря Швеця М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-інвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про стягнення коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-інвест» до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про визнання недійсним договору-,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-інвест» (далі ТОВ «ПІК «Енерго-інвест») про стягнення коштів, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив стягнути з товариства суму заборгованості у розмірі 172223, 24 доларів США, з яких 167007,13 доларів США заборгованість за кредитним договором, 5216,11 доларів США три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення (а.с. 2-4, 92-93). В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 17 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (далі ПАТ «АКБ «Капітал») було укладено договір застави майнових прав № 35/2012-Д в забезпечення виконання зобовязань ТОВ «ПІК «Енерго-інвест», що випливають з кредитного договору № 35/2012 від 21 вересня 2012 року, укладеного між ПАТ «АКБ «Капітал» та ТОВ «ПІК «Енерго-інвест». Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику у строку з 21 вересня 2012 року до 19 вересня 2014 року кредит у розмірі 9200000,00 грн. За умовами договору застави заставодавцем було передано в заставу банку майнові права право вимоги грошових коштів в сумі 167007,13 доларів США, що знаходяться на вкладному рахунку заставодавця № 263550012340.2313 в Київській філії ПАТ «АКБ «Капітал» за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 3/0/ВФЛ/2313 від 26 лютого 2014 року, який укладено між банком та позивачем. У звязку із тим, що відповідач не повернув кредит та нараховані проценти у визначені кредитним договором строки та станом на 20 жовтня 2014 за кредитним договором обліковувалась прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000000,00 грн. та за нарахованими процентами у розмірі 942008,81 грн. 20 жовтня 2014 року банком було здійснено списання грошових коштів з вкладного рахунка ОСОБА_1 в сумі 167007,13 доларів США, про що банк направив позивачу повідомлення від 21 жовтня 2014 року з копією меморіального ордеру.

Посилаючись на те, що згідно з п. 8.11 договору застави у разі задоволення вимог банку за рахунок предмета застави заставодавець набуває права кредитора за основним зобовязанням та відповідно у звязку із задоволенням вимог ПАТ «АКБ «Капітал» за рахунок предмета застави ОСОБА_1 набув права кредитора за кредитним договором № 35/2012 від 21 вересня 2012 року в розмірі погашеної за рахунок предмета застави суми кредиту, позивач просив стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості та штрафні санкції.

У ході вирішення спору відповідачем за первісним позовом предявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору застави майнових прав № 35/2012-Д від 17 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «АКБ «Капітал», який мотивовано тим, що зміст укладеного правочину суперечить вимогам статей 527, 528, 548 ЦК України та умов кредитного договору, укладеного між ним та банком, оскільки позичальник за кредитним договором не покладав виконання своїх обовязків на інших осіб, в тому числі на ОСОБА_1, а також не погоджував ні з ПАТ «АКБ «Капітал», ні з ОСОБА_1 можливості виконання останнім зобовязань за кредитним договором замість позичальника на користь банку, тобто позивач за зустрічним позовом не надавав своєї згоди на укладення договору застави. Також в якості обґрунтування предявленого позову щодо недійсності спірного договору посилається на те, що у нього була відсутня заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 у направленій до суду письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги за первісним позовом підтримала повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечувала (т. 2 а.с. 56).

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 повністю підтримала надані суду заперечення на позов та пояснення, просила задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову, справу розглянути за її відсутності.

Представник ПАТ «АКБ «Капітал» у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомилиляв.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в загальному порядку за правилами ч. 2 ст. 158 ЦПК України за наявними доказами, які містяться в матеріалах, та без фіксації судового засідання технічними засобами за правилами ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 17 жовтня 2014 року між ПАТ «АКБ «Капітал» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави майнових прав № 35/2012-Д, за умовами п. 1.1 якого заставою за цим договором забезпечено виконання позичальником зобовязань, що випливають з кредитного договору № 35/2012 від 21 вересня 2012 року та з усіх додаткових угод до них, які укладені на теперешній час та можуть бути укладені в майбутньому, а також виконання зобовязань заставодавця з даного договору застави, який укладено в забезпечення кредитного договору. Зокрема, позичальника за кредитним договором: повернути заставодержателю кредит у розмірі 9200000,00 грн. з 21 вересня 2012 року по 19 вересня 2014 року, сплатити заставодержателю процентну ставку за користування кредитом у розмірі визначеному п. 1.1 кредитного договору, сплатити заставодержателю пеню, штраф, комісію (а.с. 14- 20).

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.4 указаного договору в забезпечення виконання основного зобовязання, зазначеного у розділі 1 цього договору, заставодавець передає в заставу заставодержателю майнові права, а саме право вимоги грошових коштів в сумі 318000,00 доларів США, що знаходяться на вкладному рахунку заставодавця № 263550012340.2313 в Київській філії ПАТ «АКБ «Капітал» за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 3/0/ВФЛ/2313 від 26 лютого 2014 року, який укладено між заставодавцем та заставодержателем. Заставна вартість предмета застави за згодою сторін складає 167007,13 доларів США. За згодою сторін, у відповідності з приписами п. 2.1 даного договору, банк блокує грошові кошти заставодавця в сумі 167007,13 доларів США, що знаходяться на зазначеному вкладному рахунку заставодавця.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у відповідності до глави 68 ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та перекази грошей в Україні», глави 6 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, заставодавець доручає заставодержателю на виконання основного зобовязання, визначеного цим договором, самостійно здійснювати списання коштів з його вкладного рахунку № 263550012340 у сумі, еквівалентній розміру зазначених зобовязань і витрат заставодержателя (комісії, обовязкові платежі), повязаних з реалізацією іноземної валюти на міжбанківському ринку України, для погашення будь-якої заборгованості заставодавця/позичальників за кредитними договорами та/або цим договором.

Згідно із п. 8.3, 8.5 договору у разі, якщо при зверненні стягнення на предмет застави, грошові кошти у відповідному розмірі знаходяться на вкладному рахунку заставодавця у ПАТ «АКБ «Капітал», задоволення забезпеченої заставою вимоги заставодержателя за основним зобовязанням (кредитними договорами та/або даним договором) здійснюється в порядку ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю відповідного права, що становить предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем наступними способами: в позасудовому порядку шляхом уступки права вимоги, що випливає із заставленого права відповідно до застереження про задоволення вимог, передбаченого п. 8.6 цього договору; на підставі рішення суду; в позасудовому порядку відповідно ст.ст. 26-28, 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Як встановлено у п. 8.6 договору звернення стягнення на майнові права в позасудовому порядку та реалізація майнових прав, що складають предмет застави за цим договором, здійснюється шляхом відступлення заставодержателю майнових прав за цим договором. Даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог заставодержателя і визнається сторонами та діючим законодавством як договір про відступлення права вимоги, що належить заставодавцю за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 3/0/ВФЛ/2313 від 26 лютого 2014 року. Подібне застереження не потребує укладення та підписання між сторонами окремого договору про відступлення права вимоги. Договір про відступлення права вимоги набуває чинності у разі невиконання зобовязань за кредитними договорами та з переходом до заставодержателя з цього моменту права власності на майнові права за договором строкового банківського вкладу з набуттям усіх прав, що повязані з розпорядженням цим рахунком та наявних на ньому коштів в межах обсягу основного зобовязання.

У п. 8.10, 8.11 договору сторони визначили, що майнові права, які є предметом застави вважаються відступленими заставодавцем та такими, що перейшли у власність до заставодержателя, якщо після закінчення 30-ти днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та відправлення повідомлення заставодавцю згідно приписів п. 8.8 даного договору, заставодавцем не виконані належним чином та в повному обсязі зобовязання, що випливають з кредитних договорів та/або даного договору.

Згідно меморіальних ордерів № 34-3 та 34-4 від 20 жовтня 2014 року здійснено перерахування коштів у сумі 167007,13 доларів США (2162946,08 грн.) із зазначенням призначення платежу: договірне списання заборгованості за кредитом ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» відповідно до кредитного договору № 35/2012 від 21 вересня 2014 року та застави майнових прав № 35/2012-Д від 17 жовтня 2014 року (т. 1 а.с. 27, 28).

Судом установлено також, що 21 вересня 2012 року між ПАТ «АКБ «Капітал» та ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» укладено кредитний договір № 35/2012, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 6000000,00 грн. на поповнення оборотних засобів з виплатою процентної ставки за користування грошовими коштами відповідно до п. 1.3 цього договору. Строк надання кредиту встановлено з 21 вересня 2012 року по 20 вересня 2013 року. За користування кредитом позичальник сплачує банку процентну ставку, яка на момент укладення цього договору визначена у розмірі 25 % річних.

Відповідно до п. 2.1 цього договору в забезпечення зобовязань за договором банком прийнято договір застави майнових прав № 35/2012 від 21 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 50-53).

Додатковими угодами № 1 та № 2 від 31 січня 2013 року та 20 вересня 2013 року сторонами указаного кредитного договору внесено до нього зміни, за якими банк надає позичальнику кредит в сумі 9200000,00 грн., у забезпечення зобовязань за договором банком прийнято договір застави майнових прав № 35/2012-з від 21 вересня 2012 року, договір застави № 35/2012-з2 від 27 вересня 2012 року, договір іпотеки № 35/2012-И від 31 січня 2013 року. Строк надання кредиту з 21 вересня 2012 року по 19 вересня 2014 року. Визначено графік погашення заборгованості (до 01 вересня 2014 року сума заборгованості має складати не більше 4600000,00 грн. та станом на 19 вересня 2014 року не більше 0 грн.) (т. 1 а.с. 54-56).

Крім того, відповідачем за первісним позовом 01 серпня 2012 року укладено з ПАТ «АКБ «Капітал» договір банківського вкладу № 0023, за умовами якого вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 2000000 грн. з правом подальшого збільшення суми кредиту (т. 1 а.с. 67-69).

Згідно із платіжним дорученням № 1 від 22 липня 2013 року товариством перераховано ПАТ «АКБ «Капітал» 7200000 грн. із призначенням платежу: оплата згідно із договором поруки № 35/2012-пор від 05 червня 2013 року без ПДВ (т. 1 а.с. 82).

Як вбачається із листа ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» від 22 липня 2013 року (вих. № 550-2), товариством повідомлено банк про те, що у зазначеному платіжному дорученні правильним слід вважати призначення платежу: «Оплата за кредитним договором № 35/2012 від 21 вересня 2012 року без ПДВ».

Розглянувши цей лист, ПАТ «АКБ «Капітал» у відповіді № 4/3301 від 17 грудня 2013 року повідомило товариство про згоду на зміну платежу в платіжному дорученні № 1 від 22 липня 2013 року та зазначено про те, що вважатиме сплату ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» 7200000 грн. в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 35/2012 від 21 вересня 2012 року.

Також у цьому листі банком повідомлено про те, що з урахуванням сплати 7200000,00 грн. загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 35/2012 від 21 вересня 2012 року складає 2194992,61 грн. (т. 1 а.с. 85, 86).

У подальшому 03 липня 2014 року ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» платіжним дорученням № 318 від 03 липня 2014 року перераховано ПАТ «АКБ «Капітал» 3200000 грн. із призначенням платежу: погашення кредиту згідно із кредитним договором № 35/2012 від 21 вересня 2012 року без ПДВ (т. 1 а.с. 87).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, аналізуючи зазначені приписи цивільного процесуального законодавства слід дійти висновку, що позивач повинен довести, що діями відповідача було порушено його права. При цьому суд може відновити порушене, невизнане або оспорюване право особи. Водночас, як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази наявності у ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» заборгованості перед ПАТ «АКБ «Капітал» за кредитним договором № 35/2012 від 21 вересня 2012 року, а наявні лише документи із посиланням на наявний на дату укладеного між ОСОБА_1 та банком договору застави нічим не підтвердженого розміру заборгованості у сумі 6000000,00 грн. за тілом кредиту та 942008,81 грн. за нарахованими процентами.

Судом при розгляді справи в ухвалі від 01 квітня 2016 року наголошувалося на необхідності надання та витребовувалися завірені належним чином копії документів, що підтверджують наявність заборгованості ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» перед ПАТ «АКБ «Капітал» за кредитним договором № 35/2012 від 21 вересня 2012 року станом на момент укладення спірного договору застави майнових прав (т. 1 а.с. 143-144).

Натомість жодних документів про наявність указаної заборгованості ні ОСОБА_1, ні ПАТ «АКБ «Капітал» не надали, як і не надали документального підтвердження наявної заборгованості на дату укладення договору застави та списання коштів із вкладного рахунка ОСОБА_1, обґрунтованого розміру такої заборгованості із посиланням на відповідні банківські документи, що регулюють порядок отримання, перерахування і зарахування коштів за кредитним договором.

Вирішуючи позовні вимоги, приймаючи до уваги те, що згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено наданими доказами факту наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором та не надано її документально підтвердженого розміру, оскільки такі доводи засновані на припущеннях і лише посиланнями сторін на наявність такої заборгованості у письмових документах без надання доказів, що можуть це підтвердити.

Наданий банком розрахунок не може бути прийнятий судом як єдиний доказ наявності у відповідача за первісним позовом заборгованості перед банком, оскільки розрахунок є лише арифметичним підрахунком усіх складових заборгованості і повинен бути підтверджений відповідними документами проведених між сторонами розрахунків.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ст. 527 ЦК України).

Ураховуючи наведені приписи законодавства та встановлені відповідні їм фактичні обставини справи та правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги первісного позову задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави для покладення на відповідача за первісним позовом обовязку відшкодувати сплачену позивачем за заявленою у цьому позові суму коштів за відсутності обґрунтованого розміру заборгованості відповідача та документального підтвердження її існування та співставлення встановленої суми із розміром сплаченої позивачем суми, а тому у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Що стосується заявленого ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» зустрічного позову, то підстави для його задоволення також відсутні, оскільки відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо) . Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

При цьому ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Таким чином, доводи позивача про недійсність договору застави майнових прав № 35/2012-Д від 17 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «АКБ «Капітал», у звязку із тим, що позичальник за кредитним договором не покладав виконання своїх обовязків на інших осіб, в тому числі на ОСОБА_1, а також не погоджував ні з ПАТ «АКБ «Капітал», ні з ОСОБА_1 можливості виконання останнім зобовязань за кредитним договором замість позичальника на користь банку, тобто позивач за зустрічним позовом не надавав своєї згоди на укладення договору застави, суперечать приписам ст. 583 ЦК України і не можуть бути підставою для визнання указаного договору недійсним.

Що стосується доводів про повну відсутність заборгованості позивача за зустрічним позовом перед банком, то такі доводи також мають характер припущень, оскільки товариством не надано документів, виданих банківською установою кредитором про повне виконання кредитного договору, а тому ці доводи позивача за зустрічним позовом також не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 88 ЦПК України, приймаючи до уваги результат вирішення справи, судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-інвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про стягнення коштів відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-інвест» до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про визнання недійсним договору відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.П.Ходаківський