Вирок № 58388042, 17.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 446/1130/15-к Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.

Провадження № 11-кп/783/579/16 Доповідач: Березюк О. Г.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2016 року. м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Березюка О.Г.,

суддів Гуцала І.П., Вовка А.С.,

при секретарі судового засідання Мельниченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Стефаніва Р.М. на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 17 березня 2016 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

за участі прокурора Подіка Ю.О.,

захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 17.03.2016 року ОСОБА_1 визнано винним за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України. На підставі ч.1 ст.70 КК України визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та призначено іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винним за вчинення злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України. На підставі ч.1 ст.70 КК України визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та призначено іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Згідно з вироком суду 20 березня 2014 року в період з 09 год. по 12 год.ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, попередньо розподіливши свої ролі у вчиненні кримінального правопорушення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом злому вікна проникли у приміщення житлового будинку, що в м.Радехів по вул.Полуботка, 10б та належить ОСОБА_7, звідки таємно, з корисливих спонукань вчинили крадіжку грошових коштів в сумі 4200 гривень, 200 доларів США, золотого ланцюжка вагою 11 грамів та золотого кільця вагою 3 грами, чим завдали матеріальної шкоди ОСОБА_7 на загальну суму 10000 гривень.

6 жовтня 2014 року близько 09.00 години ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, попередньо розподіливши свої ролі у вчиненні кримінального правопорушення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникли у житловий будинок, який розташований по вул. Пекарській, 14 в м. Жовтанці Камянка Бузького району Львівської області та належить ОСОБА_8, звідки таємно викрали 37000 гривень, 500 євро, 4500 доларів США та золоті вироби загальною вагою 35 грам вартістю 17605 гривень, чим спричинили потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 121000 гривень.

14 листопада 2014 року близько 08.00 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_2, попередньо розподіливши свої ролі у вчиненні кримінального правопорушення, знаходячись по вул. Воляни, 149 у м. Буськ Львівської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, проникли в житловий будинок ОСОБА_9, звідки таємно викрали грошові кошти в сумі 1500 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 14.11.2014 року становило 23115 гривень, 100 Євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 14.11.2014 року становило 1919 гривень, 200 канадських доларів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 14.11.2014 року становило 2720 гривень, 300 злотих, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 14.11.2014 року становило 1362 гривні, 300 гривень, планшет марки «Престіжіо» вартістю 1700 гривень із картою пам'яті вартістю 300 гривень, флешку на 16 GB вартістю180 гривень, флешку вартістю 50 гривень, МР-3 плеєр вартістю 300 гривень, золоті вироби на суму 70900 гривень, спортивну олімпійку вартістю 330 гривень, джинси синього кольору вартістю 240 гривень, темно сині джинси вартістю 200 гривень, куртку фіолетового кольору вартістю 250 гривень та кредитну картку «ОСОБА_10 ОСОБА_8», з якої в подальшому зняли кошти в сумі 8845 гривень, чим заподіяли ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 112711 гривень.

Окрім цього, 05 грудня 2014 року в період з 08.00 год. по 13.00 год. ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, попередньо розподіливши свої ролі у вчиненні кримінального правопорушення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом зламу віконної рами проникли у житловий будинок, який розташований в с. Стоянів по вул.. Тарнавського, 53 Радехівського району Львівської області та належить ОСОБА_11, звідки таємно викрали грошові коштів в сумі 6900 гривень, 100 доларів США, золотих виробів на суму 4000 гривень, срібні вироби на суму 1000 гривень, два мобільних телефони марки Самсунг С260, Самсунг GT-S5230 на суму 1500, чим спричинили матеріальної шкоди ОСОБА_11 на загальну суму 15000 гривень.

17 грудня 2014 року близько 09.00 години ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_6, попередньо розподіливши свої ролі у вчиненні кримінального правопорушення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів проникли в житловий будинок, який розташований по вул. Добротвірській,33 в с. Руда Камянка Бузького району Львівської області та належить ОСОБА_12, звідки таємно викрали золоті вироби на загальну суму 7000 гривень, чим спричинили останньому матеріальних збитків на вищевказану суму.

19 лютого 2015 року близько 11 години ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_2, попередньо розподіливши свої ролі у вчиненні кримінального правопорушення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів проникли у житловий будинок, який розташований по вул. Мазепи, 1 в м. Белз Сокальського району Львівської області та належить ОСОБА_13, звідки таємно викрали ноутбук «ASUS», ювелірні вироби та гроші, чим спричинили потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 52700 гривень.

27 лютого 2015 року в період з 09.00 години по 13.00 годину, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, попередньо розподіливши свої ролі у вчиненні кримінального правопорушення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникли у житловий будинок, який розташований по вул.. Драгоманова, 48 в м. Камянка Бузька Львіської області та належить ОСОБА_14, звідки таємно викрали грошові кошти в сумі 700 гривень, пару золотих сережок, м'ясні вироби та мобільний телефон «Samsung», чим спричинили потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 2300 гривень.

5 березня 2015 року близько 10.00 години ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_6, попередньо розподіливши свої ролі у вчиненні кримінального правопорушення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникли у підсобне приміщення, яке знаходиться на території господарства, що по вул. Євгена Козака, 1 в с. Велике Колодно Камінка Бузького району Львівської області та належить ОСОБА_15, звідки таємно викрали дерев'яну вагонку породи липа в кількості 10 штук, вартість яких згідно довідки, виданої ПП «Світлиця» станом на 05.03.2015 року становить 264 гривні.

На вказаний вирок прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_16 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Бродівського районного суду Львівської області від 17.03.2016 року скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці, ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог прокурор покликається на те, що судом першої інстанції всупереч п.1 ч.1 ст. 413 КПК України судом не застосовано закону, який підлягає застосуванню, зокрема судом застосовано до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ст.75 КК України, однак не покладено на останніх обовязків, передбачених ст.76 КК України.

Крім цього, прокурор зазначає, що в порушення вимог ст.414 КПК України судом обрано покарання, яке не відповідає особі обвинувачених та тяжкості вчиненого злочину, оскільки обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили тяжкі злочини, чим завдали потерпілим значної матеріальної шкоди та не відшкодували завданої шкоди.

Таким чином, прокурор вважає вирок суду в частині призначеного покарання незаконним, оскільки, на думку прокурора, судом було неправильно застосовано закон та особі призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та навів аналогічні доводи, викладені в апеляційній скарзі. У своїх доводах на підтримання апеляції прокурор уточнив, що в апеляції оскаржується саме неправильне застосування судом першої інстанції до обвинувачених правил призначення покарання та звільнення їх від відбування призначеного судом покарання із застосуванням ст.75 КК України, а до виду і розміру призначеного обвинуваченим покарання прокурор претензій не має.

Обвинувачені та їхні захисники заперечили апеляційну скаргу прокурора та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, доводи учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, що в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється.

Доводи прокурора про те, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.75 КК України є необґрунтованим колегія суддів вважає таким, що заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, прийде до висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування такого з випробуванням.

Визнавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винуватими у вчиненні декількох злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України, суд призначив їм покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Проте, призначивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із звільненням від відбування покарання на підставіст.75 КК України, суд першої інстанції допустив неправильне застосування кримінального закону, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409, ст.413, п.4 ч.1 ст.420 КПК Україниє підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом свого вироку.

Звільняючи ОСОБА_17 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд першої інстанції не дотримався вищезазначених норм закону і не навів у вироку переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, а послався на обставини, що помякшують покарання, а саме те, що ОСОБА_1 щиро кається у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні 4 х малолітніх дітей та перебуває на обліку у лікаря психіатра.

Водночас, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, які за класифікацією згідно ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, а також те, що останній вчинив ряд крадіжок, поєднаних з проникненням у житло за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Крім цього, судом не враховано те, що ОСОБА_1 завдавши потерпілим значної матеріальної шкоди, не вжив жодних заходів для відшкодування завданої шкоди.

Звільняючи ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд першої інстанції не дотримався вищезазначених норм закону і не навів у вироку переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, а послався на обставини, що помякшують покарання, а саме те, що ОСОБА_2 щиро кається у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, є особою молодого віку. Крім цього, судом не враховано те, що ОСОБА_2, завдавши потерпілим значної матеріальної шкоди, не вжив жодних заходів для відшкодування завданої шкоди.

Водночас суд першої інстанції, на думку колегії суддів, в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, які за класифікацією згідно ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, а також те, що ОСОБА_2 вчинив ряд крадіжок, поєднаних з проникненням у житло за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

Крім цього, судом не враховано те, що ОСОБА_2 завдавши потерпілим значної матеріальної шкоди, не вжив жодних заходів для відшкодування завданої шкоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до необґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства і безпідставно звільнив обвинувачених від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Таким чином колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень та особі винних внаслідок безпідставного застосування ст.75 КК України, а тому колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Колегія суддів не входить в обговорення доводів апеляційної скарги прокурора щодо того, що при застосуванні до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ст.75 КК України місцевим судом не було покладено на останніх обовязків, передбачених ст.76 КК України, оскільки при скасуванні вироку місцевого суду в частині застосування ст.75 КК України необхідність покладення на обвинувачених обовязків, передбачених ст.76 КК України відпадає.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Проте, колегія суддів вважає, що із обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке суд першої інстанції визнав доведеним і яке ніким не оспорюється в апеляційному порядку, слід виключити покликання на вчинення ними злочинів за попередньою змовою із ОСОБА_6, а слід вважати, що злочини вони вчинили за попередньою змовою групою осіб із особою, матеріали справи відносно якого виділені в окреме провадження, оскільки обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 не складався і останній відповідно до постанови слідчого оголошений у розшук (т.2 а.с.234).

При цьому колегія суддів вважає, що цим самим не змінюється для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суть та обсяг обвинувачення, що відповідає вимогам ч.2 ст.404 КПК України в частині того, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Також колегія суддів вважає, що визнавши винними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена однією статтею (частинами статей) КК України, а саме ч.3 ст.185 КК України, суд першої інстанції невірно визначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України, оскільки призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів можливе лише при визнанні обвинуваченого винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями (частинами статей) КК України.

Скоєння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 декількох крадіжок, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаних з проникненням у житло, апеляційний суд вважає вчиненням кожним із обвинувачених декількох епізодів одного злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за яке слід призначити кожному із обвинувачених одне покарання.

Відповідно до вимогст.65 КК Українипри призначенні ОСОБА_1 покарання апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є особою молодого віку, щире каяття у вчиненому як обставину, що пом'якшує покарання, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою як обставину, що обтяжує покарання, й вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.3ст.185 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні ОСОБА_2 покарання апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є особою молодого віку, щире каяття у вчиненому як обставину, що пом'якшує покарання, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою як обставину, що обтяжує покарання, й вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.3ст.185 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Крім того колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції в порушення п.2 ч.4 ст.374 КПК України не вирішив долю речового доказу автомобіля марки ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рішення щодо якого відсутнє у резолютивній частині вироку.

Відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

До апеляційного суду звернувся із заявою про повернення автомобіля ОСОБА_18, у якій останній зазначив, що є власником автомобіля марки ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та до заяви додав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АОС 666729, виданого 19.11.2008 року Мукачівським ВРЕВ УДАІ УМВС України у Закарпатській області. У заяві ОСОБА_18 вказав, що у 2014 році він надав свій автомобіль у користування своєму знайомому мешканцю Закарпаття ОСОБА_6 для комерційної мети, передача автомобіля носила тимчасовий характер і про будь-які незаконні дії ОСОБА_6 йому нічого не було відомо. Вважає, що вилученням автомобіля порушене його право власності, у звязку чим просить автомобіль повернути.

Матеріалами справи жодним чином не спростовані доводи власника автомобіля марки ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_18 про те, що останній не знав і не міг знати про незаконне використання його автомобіля іншими особами, а тому даний речовий доказ у відповідності до ст.100 КПК України підлягає поверненню його власнику ОСОБА_18.

У решті вирок суду першої інстанції слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст.404,407,409,420 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задоволити.

Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 17 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині призначення покарання та звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України скасувати та постановити у цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки два місяці.

Призначити ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки вісім місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання при приведенні вироку до виконання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його фактичного затримання при приведенні вироку до виконання.

Виключити з вироку суду першої інстанції із обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покликання на вчинення ними злочинів за попередньою змовою із ОСОБА_6, та слід вважати, що злочини вони вчинили за попередньою змовою групою осіб із особою, матеріали справи відносно якого виділені в окреме провадження.

Речовий доказ автомобіль марки ВАЗ-21104, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, із ключами від нього повернути власнику ОСОБА_18.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_21