Ухвала суду № 58387821, 15.06.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 688/4618/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1121/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1,

представниці третіх осіб ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Шепетівська міська рада Хмельницької області, виконавчий комітет Шепетівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (прибудинковою територією) та в облаштуванні відмостки житлового будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2016 року,

встановила:

В грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (прибудинковою територією) та в облаштуванні відмостки житлового будинку.

ОСОБА_3 зазначила, що вона є власником квартири № 3, по вул. А. Молодики, 12, у м. Шепетівці, Хмельницької області. Вказаний одноповерховий будинок складається з 4-х приватизованих квартир і розташований на земельній ділянці (прибудинковій території), межі якої не визначені в установленому порядку. Для нормального функціонування житлового будинку навколо нього має бути облаштована відмостка, яка запобігає потраплянню опадів на фундамент і стіни будинку. Таке замощення з боку її квартири відсутнє, оскільки ОСОБА_4, яка проживає у сусідньому будинку № 10 по тій же вулиці, використовує ділянку між їхніми будинками як проїзд і руйнує відмостку колесами автомобіля.

У звязку з цим, ОСОБА_3 просила суд усунути перешкоди в користуванні нею земельною ділянкою (прибудинковою територією) шляхом зобовязання ОСОБА_4 не перешкоджати облаштуванню відмостки (замощення) з північної сторони по всій довжині стіни будинку № 12, по вул. А. Молодики, в м. Шепетівці, Хмельницької області (зі сторони проїзду), шириною 1 метр і не руйнувати її. При цьому поверхня відмостки (замощення), що межує з проїзною частиною, повинна бути піднята над нею на 15 см з поперечним ухилом від стіни будинку не менше 0,03 м у відповідності до даних посібника «Технічне обстеження та нагляд за безпечною експлуатацією будівель та інженерних споруд», розробленого Головним навчально-методичним центром Держгірпромнагляду України у 2007 році, та п.п. 4.1.5, 4.1.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлового-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.

Суд залучив Шепетівську міську раду Хмельницької області (далі Рада), виконавчий комітет Шепетівської міської ради Хмельницької області (далі Міськвиконком) і ОСОБА_5 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2016 року позов задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_4, з метою усунення перешкод у здійсненні права приватної власності ОСОБА_3, не чинити перешкоди в облаштуванні нею бетонного замощення (відмостки) з північної сторони по всій довжині стіни будинку № 12 по вул. А. Молодики, в м. Шепетівці, зі сторони проїзду між будинками № 10 та № 12, шириною не більше 0,70 м, з поперечним ухилом від стіни будинку не менше 0,03 м, та в подальшому не руйнувати вказане замощення. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд керувався тим, що розпорядником спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель комунальної власності, є Рада, а прибудинкова територія у користування сторонам не надавалася, тому позов у частині вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (прибудинковою територією) не підлягає задоволенню. Разом із тим, дії ОСОБА_4, яка зруйнувала відмостку житлового будинку ОСОБА_3, створюють перешкоди у користуванні останньою своєю власністю, внаслідок чого порушення прав позивачки підлягає усуненню. При цьому ширина бетонного замощення, що має бути облаштоване ОСОБА_3, не повинна перевищувати 0,7 м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення суду, задовольнивши позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представниця Ради та Міськвиконкому ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідачка ОСОБА_4 і третя особа ОСОБА_5, які в установленому порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не зявилися. Від ОСОБА_4 до апеляційного суду надійшли письмове заперечення проти апеляційної скарги та заява про розгляд справи без її участі.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно зясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що будинки № 10 і № 12 по вул. А. Молодики (раніше вул. Крупської), в м. Шепетівці, Хмельницької області, є одноповерховими багатоквартирними житловими будинками, які належали Домоуправлінню № 3 Козятинської дистанції будинків та споруд Південно-Західної залізниці. Мешканці цих будинків набули права власності на квартири в порядку приватизації державного житлового фонду.

Вказані житлові будинки не перебувають на балансі обслуговуючих підприємств міста або обєднань співвласників багатоквартирного будинку. Вони розташовані на земельних ділянках, які відносяться до земель житлової та громадської забудови комунальної власності. У встановленому законом порядку земельні ділянки прибудинкових територій для їх обслуговування не відводились, розміри та межі цих ділянок не визначались.

ОСОБА_4 є співвласником квартири № 3 житлового будинку № 10, а ОСОБА_3 і ОСОБА_5 належать відповідно квартири № 3 і № 4 у житловому будинку № 12.

Земельна ділянка між житловими будинками використовується мешканцями цих будинків як проїзд у внутрішні дворики. Квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_5 примикають до цього проїзду.

В листопаді 2015 року ОСОБА_4 зруйнувала відмостку (замощення) зі сторони проїзду по всій довжині стіни будинку № 12 по вул. А. Молодики, в м. Шепетівці, Хмельницької області.

Зазначені обставини частково визнані сторонами, а також підтверджуються наявними у справі письмовими доказам, висновком будівельно-технічної експертизи № 01-88/18 від 8 лютого 2016 року та показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» прибудинкова територія територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Частиною 5 статті 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

В силу ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування обєднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України).

Як передбачено ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом указаних правових норм під прибудинковою територією слід розуміти встановлену містобудівною документацією земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення й обслуговування жилого будинку та повязаних із ним господарських і технічних будівель і споруд, тобто нею є територія під жилим будинком, проїзди та тротуари, озеленені ділянки, ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів мешканців будинку, для господарських цілей та інші території, повязані з утриманням і експлуатацією будинку. Розміри та конфігурація цієї земельної ділянки визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка комунальної власності, на якій розташований житловий будинок № 12 по вул. А. Молодики, в м. Шепетівці, Хмельницької області, не відводилась управителю будинку та його мешканцям як прибудинкова територія, її розмір, межі та конфігурація не визначались, а у справі відсутні докази про те, що ОСОБА_4 перешкоджає ОСОБА_3 користуватися цією ділянкою.

У звязку з цим, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позов в частині вимог про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією є безпідставним і необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують даного висновку суду.

Враховуючи підстави та предмет негаторного позову ОСОБА_3, остання фактично просила усунути порушення її права власності на житлове приміщення.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Між сторонами фактично виник спір з приводу використання ОСОБА_4 земельної ділянки між будинками № 10 і № 12 по вул. А. Молодики, в м. Шепетівці, Хмельницької області, як проїзд у двір свого будинку.

На думку ОСОБА_3, цей проїзд не відповідає Державним будівельним нормам ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44, тому спірна земельна ділянка не може використовуватися відповідачкою для цієї мети.

Не зважаючи на це, ОСОБА_3 не заявляла позовні вимоги про заборону ОСОБА_4 або іншим особам використовувати землю між будинками під проїзд.

Встановивши порушення прав ОСОБА_3, яка через пошкодження відповідачкою відмостки (замощення) не може належним чином користуватися житлом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення її позову про усунення перешкод у користуванні майном.

Посилання ОСОБА_3 на недотримання судом принципу диспозитивності цивільного судочинства не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Як передбачено п. 4.1.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлового-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207), відмостки і тротуари повинні мати поперечні ухили від стін будинку не менше 0,03. Поверхня відмостки, що межує із проїзною частиною, повинна бути піднята над нею на 15 см. Ширина відмостки встановлюється проектом (піщано-дернові відмостки допускається заміняти бетонними й асфальтовими відмостками).

З технічної точки зору відмосткою (замощенням) уважається спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів. Відмостка виконується на власному фундаменті утрамбованому щебені по ущільненому ґрунтовому покриттю (глиняний замок) за допомогою бетонного, асфальтного чи булижного покриття. Відсутність замощення суттєво впливає на довговічність експлуатації будинку.

Діючі будівельні нормативи не визначають, якою є обовязковою ширина відмостки (замощення). З урахуванням функціонального призначення ширина відмостки, як правило, залежить від ширини схилу даху і типу ґрунту, на якому стоїть будинок. Натомість, ширина відмостки завжди зазначається у проекті будівлі.

Визначаючи, що ширина відмостки, яку має намір облаштувати позивачка, не повинна перевищувати 0,7 м, суд правомірно виходив з того, що такий розмір замощення існує з інших боків будинку та визначений рішенням узгоджувальної комісії Міськвиконкому з вирішення земельних спорів № 18 від 5 листопада 2014 року.

Посібник «Технічне обстеження та нагляд за безпечною експлуатацією будівель та інженерних споруд», розроблений Головним навчально-методичним центром Держгірпромнагляду України у 2007 році, встановлює, що обовязкова ширина відмостки не повинна бути меншою 1 метра. Разом із тим, цей посібник не є нормативним актом, носить рекомендаційний характер і висвітлює лише думку своїх авторів, а тому суд обґрунтовано не взяв його до уваги.

Після розяснення апеляційним судом сторонам права на вчинення процесуальних дій (ч. 4 ст. 10 ЦПК України) останні не надали суду проектну документацію на будинок та відмовилися від проведення будівельно-технічної експертизи, яка з урахуванням ширини схилу даху і типу ґрунту могла дати відповідь на запитання про ширину відмостки, що унеможливила б потрапляння атмосферних опадів на фундамент і стіни будинку.

Також суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що відмостка, яку має намір облаштувати ОСОБА_3 не межує з проїзною частиною, тому це замощення не може бути підняте на 15 см від рівня тротуару.

Указані висновки суду є правильними та не спростовані доводами апеляційної скарги.

Позов ОСОБА_3, який містив вимогу немайнового характеру, задоволено частково, тому суд в силу ст. 88 ЦПК України обґрунтовано присудив їй з відповідачки ОСОБА_4 половину понесених нею судових витрат.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням вимог закону, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_6

Судді: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 5