Постанова № 58387544, 14.06.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2657/16-а

пр.№ 2-а/464/141/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Борейко С.В.

за участю секретаря судового засідання Гевко О.-В.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області №18-7340 від 18.02.2016; зобовязати відповідача провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 18 лютого 2016 року на підставі довідки №18-740 прокуратури Львівської області від 18 лютого 2016 року, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»; відшкодувати судовий збір за рахунок відповідача. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.02.2016 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до ч.1 ст.50-1Закону України «Про прокуратуру» в розмірі та відсотках відповідно до ст.50-1Закону України «Про прокуратуру»від суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці прокуратури Львівської області, однак отримав відмову. Вважає дії відповідача неправомірними, такими що грубо порушує його право на соціальний захист та пенсійне забезпечення. Просить позов задовольнити у звязку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просить такий задовольнити.

У судовому засіданні представник УПФ у Галицькому районі м.Львова заперечив проти позову та просить у такому відмовити, оскільки предявлений передчасно. Надав пояснення аналогічні змісту письмових від 01.04.2016 №4881/10-12, у яких зазначино наступне. Із заявою про перерахунок пенсії позивач у належний спосіб не звертався, а тому рішення щодо відмови в такому перерахунку не приймалось. Попри те, на момент звернення до суду із позовом у ЗУ «Про прокуратуру» положення про перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а тому підстав для перерахунку пенсії позивачу відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного з огляду на таке.

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

ОСОБА_2 роботи, необхідний для призначення цього виду пенсії, позивач набув в період дії Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 року, у редакції Закону України від 12.07.2001 року).

До вислуги років, що дає право на пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону «Про прокуратуру» зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст. 56 цього Закону та на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою.

Позивач проходив службу у прокуратурі Франківського району м.Львова та був звільнений з посади старшого помічника прокурора, а відтак такому призначено пенсію за вислугу років, як особі, якій надано право на пенсію у відповідності до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру».

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, за рахунок виплат, повязаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищено з 01.12.2015 року на 25 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що згідно зі ст.50-1 Закону є підставою для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

У звязку з підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури, 27.12.2015 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії на підставі виданої військовою прокуратурою західного регіону прокуратурою Львівської області довідки про заробітну плату.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначеност. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Редакція зазначеної статті змінювалась.

Так, відповідно до частини першоїстатті 50-1 Закону(в редакції від 05.11.1991 року, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 року, у редакції Закону України від 12.07.2001 року), прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами І або ІІ групи, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, призначається пенсія по інвалідності. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Законуобчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком пенсії.

За таких обставин, необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером, в тому числі щодо тривалості вислуги років на прокурорських посадах та розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. Таким чином, перерахунок пенсії провадиться на підставі розрахованої органами прокуратури України довідки про розмір середньомісячного заробітку за відповідною посадою.

Не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії те, що Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 18 ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до ч. 13ст. 50-1 Закону держава взяла на себе обовязок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

При цьому, положенняст. 50-1 Закону про збільшення розміру пенсії на 2 відсотки за кожен повний рік роботи понад 10 років на посадах прокурорів та слідчих, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, за своїм змістом не передбачає призначення пенсії, як реалізацію права на пенсійне забезпечення, а охоплюється поняттям саме перерахунку пенсії.

Враховуючи викладене, а саме той факт, що після набуття права на призначення пенсії, набув права на отримання пенсії в розмірі 90 % від суми заробітної плати, як такий, що пропрацював на відповідних посадах, які зараховуються до вислуги років, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», понад 15 років, а відтак дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача є неправомірними.

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що з 01.06.2015 року норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури, що призначалися на підставіЗакону України «Про прокуратуру», втратили чинність у звязку з неприйняттямзакону щодо призначення усіх видів пенсій, у тому числі і спеціальних, на загальних умовах, внаслідок чого позивач на підставі чинного законодавства не має права на перерахунок пенсії, оскільки, таке право було надане йому раніше на підставі діючого законодавства.

За вказаних обставин, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку проведення перерахунків призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване законом.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд не приймає до уваги доводів відповідача, викладених у запереченні на позовну заяву, оскільки відповідачем було застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до їх прийняття та суттєво звужують право на пенсійне забезпечення, що суперечить вимогам ч. 1ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, який набрав чинності та вступив в дію з 15.07.2015 року, гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Окрім того, вирішуючи питання про застосування цьогоЗаконув часі, суд виходить із того, що згідно зістаттею 22 Конституції Українизакріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція Українивиокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно дост. 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоровя, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України (ст. 1, ч. 1, 2 ст.8, ч. 2 ст.19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції України).

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося звуження обсягу прав та свобод особи, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола субєктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики. Пенсійне забезпечення громадян, які виконують або виконували державні функції на посадах зі спеціальним статусом є важливим елементом державних гарантій матеріального і соціального захисту відповідних осіб з метою належного виконання ними особливих професійних обовязків. Тому право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню або обмеженню згідно з вимогами статей 22 та 64 Конституції України. Для зазначених категорій осіб передбачено особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обовязків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, повязаних з ризиком для життя та здоровя, що й зумовило встановлення додаткових гарантій соціального забезпечення таких осіб.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобовязань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

За таких обставин, зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності свого рішення з приводу відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсії відповідач суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України Галицькому районі м. Львова у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, виходячи з розміру заробітної плати на даний час, є неправомірною, а тому суд приходить висновку, що УПФ України у Галицькому районі м.Львова необхідно зобовязати здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» згідно довідки прокуратури Львівської області від 18.02.2016, а позов в такій частині задовольнити.

Щодо позовної вимоги про проведення перерахунку з 18.02.2016, суд приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпеченя», перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків: при виникненні права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахункомпенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 18.02.2016 року. Відповідно, позовні вимоги про перерахунок пенсії підлягають задоволенню, починаючи з 01.03.2016 року, а таку вимогу задовольнити частково.

Розподіляючи судові витрати суд виходить із такого. Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова на користь позивача необхідно стягнути 551,20 грн. судового збору, що підтверджено квитанцією від 19.03.2016 №140.

Керуючись ст.ст.19,22, 58 Конституції України, ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру», рішеннями Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 2, 8, 9, 11, 14, 71, 72, 104, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області №18-7340 від 18.02.2016.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 березня 2016 року на підставі довідки №18-740 прокуратури Львівської області від 18 лютого 2016 року у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

В решті позову щодо початку строку перерахунку пенсії відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова на користь ОСОБА_1 551,20 грн. судового збору.

Постанову може бути оскаржено згідно зі ст.186 КАС України протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м.Львова. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст.254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий С.В.Борейко