Ухвала суду № 58385393, 10.06.2016, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2243/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2016 р. м. Іршава ІршавськийрайоннийсудЗакарпатської області в складі :

головуючого судді Даруда І.А., суддів: Золотар М.М. , Маркович І.І.

при секретаріСатін Н.М.

за участю прокурора: Ракущинець С.П.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_2 про визнання недопустимими доказів.

В С Т А Н О В И В :

Під час судового засідання захисник ОСОБА_2 заявив клопотання про визнання недопустимими , в порядку ч.3 ст. 87 ,89 КПК України, доказами у кримінальному провадженні : "постанови про призначення судово-медичної експертизи" та "висновок експерта судово-медичної експертизи № 695/09 Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України", мотивуючи вимоги тим, що слідчим, під час досудового розслідування неодноразово за надуманих підстав приймалося рішення про зупинення досудового слідства та оголошення обвинуваченого в розшук, хоча ОСОБА_1 від органів досудового слідства не ухилявся, мав постійне місце роботи. Після чергового рішення про відновлення досудового слідства , слідчий виніс постанову про призначення комплексної медико-криміналістичної експертизи, після чого виніс постанову про зупинення досудового слідства та оголошення ОСОБА_1 у розшук. 15.02.2012 року слідчий Мелан. МЮ. знову відновлює досудове слідство і виносить постанову про проведення ексгумації трупа, після чого зупиняє розслідування справи.

Таким чином, сторона захисту вважає, що слідчий, з порушенням процедури призначив комплексну медико-криміналістичну експертизу та у зв»язку з цим незаконно отримав доказ по справі -висновок експерта судово -медичної експертизи №695/09 Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України .

Вважає, що слідчим порушено права обвинуваченого по захисту при призначенні експертизи , та ознайомлення з висновком експерта , що проведення експертизи відбулося поза процесуальними строками визначеними КПК України , а сам висновок експерта містить суперечність у висновках .

Заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1 , який пітримав клопотання захисника, думку прокурора Ракущинець С.П. , який вказав про безпідставність заявленого клопотання , потерпілу ОСОБА_3, яка заперечила , суд вважає , що заявлене клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Обов»язок доказування обставин , що є підставою для виключення доказів , покладається на сторону , що заявила таке клопотання .У випадку заперечення протилежної сторони суд здійснює перевірку шляхом дослідження матеріалів провадження.

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, і лише у випадку встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Під очевидною недопустимістю доказу слід розуміти випадки, коли: 1) доказ отримано неналежним суб'єктом; 2) не забезпечено законність процесуального джерела доказів; 3) порушено процесуальний порядок отримання доказів; 4) порушено правила фіксації ходу і результатів слідчих дій.

Належний суб'єкт отримання доказів - це посадова особа або орган (суд), які мають право проводити процесуальні та слідчі дії, що є засобами отримання доказів.

З матеріалів провадження вбачається, що постанову про призначення комплексної медико-криміналістичної експертизи виніс слідчий , у провадженні якого перебувала кримінальна справа , щодо ОСОБА_1 в межах строків розслідування , передбачених ст.120 КПК України ( в редакції 1961 року) до якого не входить час зупинення провадження у справі. Питання обґрунтованості та вмотивованості постанов слідчого про зупинення - відновлення провадження у справі не були предметом перевірки, оскільки вказані дії слідчого не були предметом оскарження стороною захисту в поряд}' вимог ст. 234 КПК України (в редакції 1961 року).

Законність процесуального джерела доказів передбачає отримання їх тільки з процесуальних джерел, що передбачені нормами КПК України. Перелік їх вичерпаний і не підлягає розширеному тлумаченню. Процесуальними джерелами доказів є показання підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта, речові докази, документи, висновки експертів. Таким чином , висновок експерта є законним процесуальним джерелом доказів.

Дотримання процесуального порядку та форми отримання доказів передбачає отримання їх у порядку, передбаченому КПК України для слідчих та процесуальних дій. Загальні вимоги та процесуальний порядок проведення передбачено нормами КПК України. Слідчим дотримано вимог ст.ст. 75,76, 196, КПК України (в редакції 1961 року) , які регламентують призначення та проведення експертизи, а також , у порядку , передбаченому ст. 197 КПК України (в редакції 1961 року) ознайомлено обвинуваченого , а у подальшому його захисника з матеріалами експертизи.

Встановлено , що слідчим призначена комплексна медико-криміналістична експертиза на виконання письмових вказівок прокурора ( т.З а.с. 36-37), які відповідно до вимог ст.227 КПК України ( в редакції 1961 року) є обов'язковми для виконання.

Щодо постанови слідчого про призначення експертизи, то така , у розумінні вимог ст.ст. 64-66 КПК України ( в редакції 1961 року) не є доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Істотними порушеннями прав та свобод людини слід визнавати такі, які перешкодили чи не дали можливості в повному обсязі реалізувати права та свободи, передбачені Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р., Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р., Конвенція проти катувань і інших жорстоких нелюдяних або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р., Звід принципів захисту всіх осіб, що підлягають затриманню або позбавленню свободи в будь-якій формі від 9 грудня 1988 р.).

Оскільки стороною захисту не доведено про істотне порушення прав та свобод людини при призначенні та проведенні комплексної медико-криміналістичної експертизи, а під час розгляду клопотання судом не встановлено обставин які б вказували на очевидну недопустимість доказу - висновку експерта судово-медичної експертизи № 695/09 Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, то клопотання захисника не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного , керуючись вимогами ст. 86, 87 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про визнання недопустимими доказами: "постанови про призначення судово-медичної експертизи" та "висновок експерта судово-медичної експертизи № 695/09 Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України" - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя : І.А.Даруда

Судді: М.М.Золотар

ОСОБА_4