Ухвала суду № 58384275, 17.06.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3481/16-к

Провадження № 1-кс/265/937/16

У Х В А Л А

17 червня 2016 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області, Козлов Д. О., при секретарі Азаровій А. О., за участю представника заявника Мироненко О. В., прокурора Архипенко Р. І., слідчого Якубович Я. В., розглянувши клопотання представника Приватного підприємства «ВКФ Уніпром» про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 32015050000000017 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2016 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя надійшло клопотання від представника ПП «ВКФ Уніпром», Мироненко О. В., про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 32015050000000017 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. В обґрунтування поданого клопотання представник заявника посилався на те, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 червня 2016 року було накладено арешт на грошові кошти на рахунках ПП «ВКФ Уніпром» № 260593287, № 26003962488922, № 26003962484153, а також на видаткову частину таких рахунків, в ПАТ «ПУМБ» шляхом заборони перераховувати грошових коштів з рахунків. Представник заявника вважала, що вказаний арешт був накладений необґрунтовано, тому що відносно ПП «ВКФ Уніпром» не можна було застосовувати спеціальну конфіскацію відповідно до ст. 96-1 КК України, бо досудове розслідування проводиться щодо посадових осіб ПП «ВКФ Уніпром» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яка не входить до переліку статей, закріплених у ст. 96-1 КК України. Крім того жодній посадовій особі такого підприємства не було оголошено про підозру у вчиненні вказаного злочину. Крім того в рахунок забезпечення конфіскації, як виду покарання, ухвалою слідчого судді було накладено арешт на грошові кошти юридичної особи, які відповідно не належать її посадовим особам. Також матеріали клопотання про накладення арешту на майно не містять відомостей про наявність цивільного позову, тому накладення такого арешту з метою забезпечення цивільного позову необґрунтовано. Також додавала, що підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру, визначені ст. 96-3 КК України, також відсутні, бо така норма закону не включає ст. 212 КК України. Оскільки доведення необхідності та правомірності накладення арешту на майно покладається на сторону обвинувачення, тому внаслідок необґрунтованості такого арешту просила слідчого суддю скасувати арешт майна, накладений на рахунки ПП «ВКФ Уніпром» та їх видаткову частину в ПАТ «ПУМБ» із зняттям заборони перераховувати грошові кошти з вказаного рахунку.

Представник підприємства заявника, Мироненко О. В., в судовому засіданні на задоволені клопотання про скасування арешту з рахунків ПП «ВКФ Уніпром» наполягала. Наголошував при цьому, що порушуються права суб'єкта господарювання щодо здійснення ним своєї підприємницької діяльності, бо не має змоги проводити операції з грошовими коштами, розраховуючись із своїми партнерами на підставі укладених господарських договорів. Також порушуються трудові права працівників, які не мають змогу вчасно отримувати заробітну плату. Крім того ОСОБА_3 був на підставі рішення засновників ПП «ВКФ Уніпром» усунутий від керівництва підприємством в травні 2016 року. Тому для відновлення порушених прав заявника просила задовольнити подане нею клопотання.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання представника ПП «ВКФ Уніпром», вказуючи, що арешт слідчим суддею було накладено правомірно, бо ОСОБА_3, як керівник підприємства, може призвести до неможливості у подальшому виконання вироку суду щодо можливої конфіскації майна та задоволення цивільного позову внаслідок ненадходження до державного бюджету коштів у особливо великому розмірі. Не заперечували при цьому, що в рамках вказаного кримінального провадження не було складено підозру та не було заявлено цивільного позову. Також сторона обвинувачення не має змоги на теперішній час надати докази знаходження на арештованих рахунках коштів, які були здобуті злочинним шляхом. Просили на підставі наведеного відмовити у задоволенні поданого клопотання про скасування арешту.

Вислухавши учасників процесу, які з'явились, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання представника ПП «ВКФ Уніпром» про скасування арешту майна, виходячи з наступного вмотивування.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджаєтеся своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 13 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2013 року «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» вбачається, що слідчий суддя скасовує заходи забезпечення кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 174 КПК, лише у випадку надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про арешт майна, на відміну від ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, оскарженню не підлягає.

Слідчим суддею було встановлено, що представники ПП «ВКФ Уніпром» не брали участь при вирішенні питання про накладення арешту на рахунки товариства, відкриті у ПАТ «ПУМБ».

Слідчим суддею також було встановлено, що ухвалою від 10 червня 2016 року слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках № 260593287, № 26003962488922, № 26003962484153, а також на видаткову частину зазначених рахунків в ПАТ «Перший український міжнародний банк» (МФО 334851), шляхом заборони перераховувати грошові кошти з вказаних рахунків. Метою накладення арешту на рахунки було забезпечення цивільного позову внаслідок спричинення службовими особами ПП «ВКФ Уніпром» під час виконання ними своїх службових обов'язків збитків державному бюджету України в особливо великому розмірі, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна в рамках кримінального провадження відносно посадових осіб ПП «ВКФ Уніпром» щодо вчинення злочину, передбаченому ст. 212 ч. 3 КК України за період 2014-2015 років.

Органами досудового розслідування встановлено, що службові особи ПП «ВКФ «Уніпром», яке є експортером металобрухту, у період з 2014 р. по теперішній час здійснює заготівлю та реалізацію металобрухту підприємству - нерезиденту. Проведеними заходами встановлено, що ПП «ВКФ «Уніпром», згідно зовнішньо-економічного контракту, здійснює експортні операції з реалізації металобрухту на адресу нерезидента «DILER DEMIR CELIK END.VE TIC. A.S. Tersane Cad. Diler Han» (46-48 Karakoy-ISTANBUL). Митне оформлення вантажу здійснюється через митний пост «Запоріжсталь» (код митниці - 112030000). Відвантаження та відправлення вантажу, що експортується, ПП «ВКФ «Уніпром» здійснюється з території «Філії «Запорізький річковий порт» ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот»» (ЄДРПОУ 00017733). Шляхом аналізу відомостей податкової звітності ПП «ВКФ «Уніпром» та оформлених вантажно - митних декларацій, встановлені факти невідображення результатів зазначених експортних операцій у звітності підприємства. Так ПП «ВКФ «Уніпром» використовується у тіньовій схемі постачання металобрухту на адресу інших СПД - експортерів. Результати зазначеної господарської діяльності не відображуються у податковій звітності ПП «ВКФ «Уніпром», а по обліку покупців відображається придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей за завищеною ціною від СПД з ознаками фіктивності. Таким чином службові особи ПП «ВКФ «Уніпром», діючи умисно, не здійснили нарахування та сплату податку на прибуток та податку на додану вартість, що призвело до ненадходження грошових коштів до державного бюджету у розмірі 6437626,6 грн. (у т. ч.: податку з прибутку підприємства - у сумі 6012626 грн., податку на додану вартість - у сумі 425000 грн.), чим ухилилися від сплати податків в особливо великих розмірах.

Вказані факти були підтверджені проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності ПП «ВКФ Уніпром» за період 2011-2015 років.

Згідно із матеріалами справи вбачається. що ОСОБА_3 є керівником та головним бухгалтером ПП «ВКФ Уніпром», відносно якого було складено підозру у вчинені злочину, передбаченому ст. 212 ч. 3 КК України, як керівником ПП «ВКФ Уніпром», за період 2011-2013 років.

За матеріалами справи було також встановлено, що в ПП «ВКФ Уніпром» відкритті рахунки в ПАТ «ПУМБ» № 260593287, № 26003962488922, № 26003962484153.

Дослідженими матеріалами справи слідчий суддя встановив, що цивільний позов в рамках вказаного кримінального провадження № 32015050000000017 на теперішній час не було заявлено, а підозра щодо певної особи не складалась.

На підставі п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України до заходів забезпечення кримінального провадження відноситься арешт майна

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно із ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

На підставі абз. ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів (арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу);

2) спеціальної конфіскації (арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України);

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна);

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження).

При цьому за ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

На підставі ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому за ч. 4 ст. 173 КПК України в разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

На підставі наведених норм права слідчий суддя, перевіривши доводи представника заявника, дійшов висновку, що представником ПП «ВКФ Уніпром» було доведено відсутність потреби в подальшому застосуванні арешту рахунків такого підприємства.

Так розглядом справи було встановлено, що представником заявника було доведено відсутність жодних підстав, з передбачених ст. 170 КПК України, необхідних для накладення арешту як засобу забезпечення кримінального провадження № 32015050000000017, оскільки не доведено відношення грошових коштів ПП «ВКФ Уніпром» на рахунках ПАТ «ПУМБ» до речових доказів злочину, а також що вони підлягають спеціальній конфіскації, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди або можливої конфіскації майна за вироком суду.

Стороною обвинувачення не було доведено відношення грошових коштів ПП «ВКФ Уніпром» на рахунках ПАТ «ПУМБ» до речових доказів злочину.

Слідчий суддя зауважує, що ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено випадки застосування спеціальної конфіскація, а саме: якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

При цьому за ч. 4 ст. 96-2 КК України гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п. п. 1-4 ч. 1 цієї статті. Зазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Однак слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення не було доведено перебування на рахунках в ПАТ «ПУМБ» грошових коштів, як таких, що підпадають під ознаки, викладені у ч. 1 ст. 96-2 КК України, тобто не доведено, що вказані грошові кошти одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, як й необхідність такого забезпечення спеціальної конфіскації.

Слідчий суддя зазначає, що відповідальність за санкцією ч. 3 ст. 212 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Однак жодної підозри за вказаним кримінальним провадженням не складалося, що виключає можливість накладення арешту на такі кошти для забезпечення можливої конфіскації майна за вироком суду.

Також було встановлено, що провадження відносно юридичної особи органом досудового розслідування не проводиться.

Крім цього в рамках кримінального провадження відсутній цивільний позов, для забезпечення якого також немає правових підстав для застосування накладення арешту на грошові кошти ПП «ВКФ Уніпром».

За змістом ст. 96-3 КПК України підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених даною нормою, якщо це призвело до отримання неправомірної вигоди або створили умови для отримання такої вигоди, або були спрямовані на ухилення від передбаченої законом відповідальності.

Однак слідчий суддя вказує, що ст. 96-3 КПК України не містить посилання на ст. 212 КПК України, внаслідок чого відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти ПП «ВКФ Уніпром» для забезпечення заходів кримінально-правового характеру відносно підприємства-заявника, як неправомірної вигоди, отриманою юридичною особою.

На підставі переліченого вбачається, що відсутні обґрунтовані підстави вважати, що арештовані 10 червня 2016 року за ухвалою слідчого суді рахунки заявника відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 170 КПК України.

Таким чином слідчий суддя зазначає, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб та розумність й співрозмірність обмеження права власності заявника завданням кримінального провадження, за вивченими документами вбачається відсутність доцільності подальшого накладення арешту на рахунки ПП «ВКФ Уніпром» з метою недопущення порушення підприємницької діяльності заявника.

З урахуванням наведеного при перевірці наявності підстав для скасування арешту майна слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання представника заявника, Мироненко О. В., є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню шляхом скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді 10 червня 2016 року на рахунки ПП «ВКФ Уніпром» в ПАТ «ПУМБ».

Керуючись ст. ст. 170-174 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Приватного підприємства «ВКФ Уніпром» про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 32015050000000017 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2016 року (справа № 265/3375/16-к) на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № 260593287, № 26003962488922, № 26003962484153, а також на видаткову їх частину, в ПАT «ПУМБ» (МФО 334851), та які належать ПП «ВКФ Уніпром», із зняттям заборони перерахування грошових коштів з таких рахунків.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя