Рішення № 58383062, 06.06.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37586/14-ц

Провадження № 2/761/387/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Лазоришинець К.М., Кріт І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2014 року ОСОБА_1 (Позивач-1), ОСОБА_2 (Позивач-2) звернулись до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ГУМВС України в Київській області в особі Слідчого управління, старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_4. про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, в якому просили: - стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 18 000,00 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 180,00 грн. та витрат на правову допомогу адвоката 2500,00 грн., на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 15 000,00 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 150,00 грн. та витрат на правову допомогу адвоката 2500,00 грн. (а.с.3-9 т.1).

У подальшому Позивачі збільшували розмір позовних вимог та уточняли коло осіб, які беруть участь у справі, шляхом залучення відповідачів та третіх осіб (а.с.229-234 т.1).

Свої позовні вимоги Позивачі обґрунтовують тим, що 22.09.2013р. близько 14.00 на автодорозі між с.Крюківщина та с.Тарасівка, що на території Києво-Святошинського району Київської області мала місце ДТП за участю автомобіля «Seat Ibiza» (реєстраційний номер НОМЕР_1 - водій ОСОБА_5) та автомобіля «Mercedes-Benz 230E» (реєстраційний номер НОМЕР_2 - водій ОСОБА_1). Так, водій «Seat Ibiza» рухаючись в напрямку с. Крюківщина не впоралася з керуванням та допустила виїзд на ґрунтове узбіччя з подальшим виїздом автомобіля на зустрічну смугу для руху, чим було спричинено зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz 230E». Внаслідок ДТП водій ОСОБА_5 загинула в кареті швидкої допомоги, а пасажири автомобіля «Mercedes-Benz 230E» ОСОБА_2, ОСОБА_6 з тілесними пошкодженнями різного ступеня тяжкості госпіталізовані. Так, дорожньо-транспортна пригода, за висновками органів МВС України сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 пунктів 1.2., 1.3., 1.5., 2.3. б), 12.1. Правил дорожнього руху України. Досудове розслідування даного кримінального провадження (№ 12013100010000328 від 23.09.2013р.) проводилось слідчим управлінням ГУМВС України страшим слідчим СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_4. Під час провадження вказаного розслідування з боку органів слідства мало місце затягування провадження та затягування з прийняттям численних процесуальних рішень (будь-то винесення постанов чи розгляд клопотань сторін провадження). Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2013р. у справі № 761/29644/13-к встановлено факти бездіяльності органів слідства при розслідуванні у вищезазначеному кримінальному провадженні). Так, зокрема органами слідства всупереч приписів статті 220 КПК України порушено терміни (3-денний строк) для розгляду слідчим клопотань, зокрема клопотання ОСОБА_1 від 06.11.2013р. про проведення експертизи не було розглянуто у визначений законодавством термін. Прикладом халатності, допущеної органами слідства являється призначення слідчим ОСОБА_4. судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_2 (постанова про призначення судово-медичної експертизи від 10.02.2014р.), так володіючи повною інформацією про перебіг лікування ОСОБА_2 та копіями медичних документів (в тому числі виписок з історій хвороби тощо), слідчий ОСОБА_4. у винесеній постанові не відобразив усіх лікувальних закладів, де перебувала на лікуванні ОСОБА_2 від моменту ДТП, відтак така експертиза не могла відобразити об'єктивні дані про ступінь тяжкості ушкоджень ОСОБА_2 З метою проведення повторної експертизи, слідчим ОСОБА_4 було винесено постанову про призначення судово-медичної експертизи від 06.03.2014р., за результатами якої було констатовано, що ОСОБА_2 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, без врахування експертною установою перебігу лікування останньої. Відтак, органом слідства було призначено комісійну судово-медичну експертизу відповідно до постанови від 02.04.2014р. Позивачі зауважили, що увесь перелік документів та медичних заключень, на основі якого було проведено вказану експертизу були наявні в розпорядженні слідства станом на лютий 2014 року, відтак тільки після численних скарг з боку потерпілих органом слідства було забезпечено проведення судово-медичної експертизи тяжкості травм, заподіяних ОСОБА_2 внаслідок ДТП. Завершивши розслідування у кримінальному провадженні № 12013100010000328 прокуратурою Київської області від 15.04.2014р. винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК України у зв'язку зі смертю підозрюваного. Відтак, внаслідок зволікання щодо вчасного прийняття процесуальних документів та фактичним халатним відношенням до виконання своїх службових обов'язків слідчим ОСОБА_4. було зайво витрачені кошти платників податків (на оплату зайвих 2-х експертиз) та затягнуто в часі більше ніж на 2 місяці з прийняттям процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні. Внаслідок таких дій протягом лютого-квітня 2014 року було неможливим отримання об'єктивного висновку судово-медичної експертизи по ступеню тілесних ушкоджень ОСОБА_2, прийняття органом слідства процесуального рішення в кримінальному провадженні, проведення виплати страхового відшкодування з боку страхової компанії в користь ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_7, відтак Позивачі вважають, що внаслідок халатних дій органів слідства їм було заподіяно значного розміру моральної шкоди. Позивачі зазначили, що такий розгляд справи посадовими особами органів слідства не тільки забирав багато робочого часу ОСОБА_1, тягнув фінансові витрати через необхідність залучення та оплати роботи адвокатів, потребував постійної участі у процесуальних діях та ініціювання таких дій, а й негативно впливав на стан здоров'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх самопочуття, що відповідно викликало занепокоєння родини та близьких.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва (суддя ОСОБА_14.) від 17.12.2014р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.45 т.1).

Представник ГУ МВС України в Київській області подав заперечення проти позову (а.с.68-71, 118-120 т.1), в яких заначив, що в позовній заяві не зазначено, в чому саме полягає моральна (немайнова) шкода, з яких міркувань виходили Позивачі при визначенні її розміру, якими доказами підтверджується така шкода і неправомірні (на думку позивачів) дії відповідача. Окрім того, чинним законодавством України встановлений певний порядок відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, так щкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи, відтак обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди не може бути покладений на ГУ МВС України в Київській області. Разом з тим, Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди органами досудового розслідування навіть в разі неналежного розслідування справи.

В судовому засіданні 24.03.2015р. за клопотанням представника Позивачів до участі у справі залучено співвідповідачів: Головне управління МВС України в Київській області та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Києва.

Управлінням Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Києва подано суду заперечення проти позову (а.с.103-106, 124-125 т.1), в яких зазначило, що УДКСУ в Шевченківському районі м.Києва не уособлює «Державу» як власника відповідних бюджетних коштів, відтак на управління не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди, яка на думку Позивачів була завдана їм з вини бездіяльності органів слідства. Окрім того, Відповідач зазначив, що ГУ МВС України в Київській області не обслуговується в УДКСУ у Шевченківському районі м.Києва.

В судовому засіданні 20.05.2015р. представник позивача заявив клопотання про призначення по справі судової психологічної експертизи для встановлення характеру та ступеню ушкодження здоров'я (а.с.109-113 т.1). Ухвалою суду від 20.05.2015р. клопотання представника Позивачів задоволено та призначено у справі судову психологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення якої поставлено питання: Чи є обставини справи що розглядаються (зокрема порушення органом слідства норм кримінально-процесуального законодавства, халатне відношення посадових осіб про провадженні слідства тощо) психотравмувальними для ОСОБА_2 та чи викликали ці обставини її страждання? Якщо обставини справи, викликали страждання ОСОБА_2, який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання.Чи є обставини справи що розглядаються (зокрема порушення органом слідства норм кримінально-процесуального законодавства, халатне відношення посадових осіб про провадженні слідства тощо) психотравмувальними для ОСОБА_1 та чи викликали ці обставини його страждання? Якщо обставини справи, викликали страждання ОСОБА_1, який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а.с.116-117 т.1).

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2016р. № 01-27-6 у зв'язку із закінченням п'ятирічного терміну повноважень судді ОСОБА_14 проведено повторний автоматичний розподіл вказаної справи (а.с.168 т.1), за результатами якого головуючим суддею у справі № 761/37586/14-ц визначено ОСОБА_8 (а.с.169 т.1), яка, в зв'язку з поверненням справи з експертної установи разом з висновком, своєю ухвалою від 19.01.2016р. відновила провадження у справі та призначила до розгляду у судовому засіданні (а.с.169 т.1).

В квітні 2016 року представником Позивачів подано суду заяву про збільшення позовних вимог та зміну складу сторін і третіх осіб (а.с.229-234), згідно якої ОСОБА_1, ОСОБА_2 звертаючись з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх срав України в Київській області, Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, просили: - стягнути з держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 - відшкодування моральної шкоди у розмірі 288 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто 396 864,00 грн., заподіяної ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 360 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто 490 080,00 грн.; - зобов'язати Державну казначейську службу України відкрити відповідні рахунки в Казначействі та, списавши з них кошти, здійснити перерахування стягнутих сум відшкодування на користь ОСОБА_1 у розмірі 396 864,00 грн., на користь ОСОБА_2 у розмірі 490 080,00 грн.

В судовому засіданні Позивач - ОСОБА_1 та представник Позивача1 та Позивача2 - ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідачі в судове засідання своїх представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належим чином, про причини неявки суд не повідомили, представник ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_10 подала суду клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з тим, що вона не може бути присутня на судовому засіданні. Проте жодних доказів які б підтверджували поважність причин, що унеможливлюють присутність представника ГУ МВС України в Київській області до клопотання додано не було, відтак, зважаючи на наявність в матеріалах справи письмових заперечень ГУ МВС України в Київській області по суті позовних вимог, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника ГУ МВС України в Київській області.

Третя особа - ОСОБА_3 проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити за його відсутності (а.с.1 т.2).

Заслухавши Позивача-1 та його представника, який є і представником Позивача-2, третьої особи - ОСОБА_3, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2013р. близько 14.00 на автодорозі між с.Крюківщина та с.Тарасівка, що на території Києво-Святошинського району Київської області водій ОСОБА_11, 1988р.н., керуючи автомобілем НОМЕР_3, рухаючись в напрямку с.Крюківщина не впоралася з керуванням, виїхала на ґрунтове узбіччя своєї смуги руху, після чого виїхала на зустрічну смугу, де допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, який рухався в напрямку с.Тарасівка. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Mercedes-Benz 230E» ОСОБА_6, 2013р.н., від отриманих тілесних пошкоджень 17.12.2013р. помер у Дитячій клінічній лікарні № 7 Печерського району м. Києва, а водій та пасажири автомобіля Mercedes-Benz 230E - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, пасажир автомобіля Seat Ibiza ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а водій вказаного автомобіля ОСОБА_5 померла у Києво-Святошинській ЦРЛ.

Судом встановлено, що 23.09.2013 року відомості про вказану дорожньо-транспортну пригоду внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100010000328 та провадження досудового розслідування доручено слідчому ВР ДТП СУ ОСОБА_3

В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого ВР ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області Скрипки М.В. у кримінальному провадженні №12013100010000328 від 23.09.2013р., у якій заявник зазначив, що ним 06.11.2013р. подане слідчому клопотання щодо проведення експертизи, однак станом на 13.11.2013р. потерпілий відповіді на подане ним клопотання не отримав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 22.11.2013р. у справі №761/29644/13-к скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області Скрипку М.В. у триденний строк з дня винесення даної ухвали розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 06.11.2013р - про призначення судово-медичної експертизи для встановлення ступеня тяжкості і характеру тілесних ушкоджень ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.11-12 т.1).

10.02.2014р. проведення досудового розслідування доручено старшому слідчому ВР ДТП СУ ОСОБА_4

10.02.2014 року згідно постанов про призначення судово-медичної експертизи старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області підполковником міліції ОСОБА_4, призначено та проведено судово-медичні експертизи щодо ступеню тяжкості тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_2 (а.с.13-14 т.1) та ОСОБА_1, згідно висновків яких від 12.02.2014р. № 45/Д та від 21.02.2014р. № 46/Д відповідно отримані тілесні ушкодження обох відносяться до середнього ступеня тяжкості.

28.02.2014р. допитано як потерпілу ОСОБА_2, яка доповнила, що внаслідок ДТП з 22.09.2013р. по 24.09.2013р. перебувала на стаціонарному лікуванні у Боярській ЦРЛ К-Святошинського району, з 24.09.2013р. по 15.10.2013р. перебувала на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі МОЗ України, що розташований у м.Києві, з 16.10.2013р. по 15.11.2013р. перебувала на стаціонарному лікуванні в Академії медичних наук України, з 21.11.2013р. по 09.12.2013р., 3.01.2014р. по 15.01.2014р. та з 21.01.2014р. по 10.02.2014р. - перебувала на денному стаціонарі у Київському міському пологовому будинку № 5.

06.03.2014р. за клопотанням потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вилучено історії хвороби з лікувальних закладів в яких перебувала ОСОБА_2 після ДТП та згідно постанови від 06.03.2014р. призначено судово-медичну експертизу щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень отриманих нею (а.с.15-16 т.1).

21.03.2014р. до ГСУ МВС України звернувся ОСОБА_1, який вказав, що судово-медична експертиза, призначена старшим слідчим ВР ДТП СУ ОСОБА_4, проводилася без врахування всіх медичних документів лікувальних закладів, де проходила лікування його дружина ОСОБА_2 З метою з'ясування вказаного факту у слідчого витребувано матеріали кримінального провадження, відповідно до яких 27.03.2014 року призначено комісійну судово-медичну експертизу до Київського обласного бюро судово-медичних експертиз, однак під час перевірки з'ясовано, що станом на 31.03.2014р. вказана постанова до відповідної установи не надходила. У зв'язку з чим керівництвом Слідчого управління прийнято рішення про передачу кримінального провадження слідчому ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області капітану міліції ОСОБА_3, який зібравши всю медичну документацію ОСОБА_2, постановою від 02.04.2014р. призначив комісійну судово-медичну експертизу (а.с.17-18 т.1), згідно висновку якої від 10.04.2014р. № 40/К внаслідок вказаної ДТП ОСОБА_2 отримала вивіх голівки лівої стегнової кістки, що призвів до розвитку небезпечних для життя після травматичних ускладнень, за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Постановою Прокуратури Київської області про закриття кримінального провадження від 15.04.2014р., кримінальне провадження № 12013100010000328, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.09.2013р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито щодо померлої ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1., на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із смертю підозрюваного (а.с.19-29 т.1).

Згідно Висновку начальника ВР ДТП Слідчого управління ГУМВС України в Київській області майора міліції Алексійчука О.М. від 01.04.2014р за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 встановлено, що факти щодо неналежного виконання своїх службових обов'язків старшим слідчим ВР ДТП Слідчого управління ГУМВС України в Київській області підполковником міліції ОСОБА_4, а саме ним не вжито всіх передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на з'ясування обставин події, а також не проведено слідчих та процесуальних дій, спрямованих на всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального правопорушення, зокрема не призначено судово-медичну експертизу щодо встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_2 з урахуванням всієї медичної документації останньої, - знайшли своє підтвердження, в зв'язку з чим призначено службове розслідування, проведення якого доручено начальнику відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Київській області майору міліції Алексійчуку О.М. (а.с.90-93 т.1).

Відповідно до Висновку службового розслідування від 13.05.2014р., проведеного начальником ВР ДТП Слідчого управління ГУМВС України в Київській області майором міліції Алексійчуком О.М., за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 щодо неналежного розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинув його малолітній син ОСОБА_6, слідчим ВР ДТП Слідчого управління ГУМВС України в Київській області підполковником міліції ОСОБА_4 (а.с.95-99 т.1), останній в процесі службового розслідування пояснив, що необхідно було провести комісійну судову медичну експертизу щодо встановлення ступеня тяжкості отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2, у зв'язку з чим необхідно було вилучити історії хвороби з усіх медичних закладів, у яких остання проходила лікування. ОСОБА_4 було вилучено історії хвороби з трьох лікувальних закладів, а з четвертого закладу вилучити історію за браком часу не представилося можливим. Не врахувавши відсутність медичної документації із останнього лікувального закладу, слідчим призначено судово-медичну експертизу. Наступного дня потерпілим ОСОБА_1 заявлено клопотання про вилучення медичної документації з усіх медичних закладів, де лікувалася ОСОБА_2, в зв'язку з чим винесену постанову про призначення комісійної експертизи до експертної установи слідчим не направлено.

Так, за результатами службового розслідування за умисне вчинення тяжкого проступку, що виявилося у недодержанні розумних строків проведення досудового розслідування, невжитті всіх заходів для всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження № 12013100010000328 від 23.09.2013р., які мають суттєве значення для прийняття законного процесуального рішення у кримінальному провадженні, а також спроба приховати факт вчинення вказаного проступку, слідчому ВР ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області підполковнику міліції ОСОБА_4 оголошено сувору догану.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 пояснив суду, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, якою його було зобов'язано розглянути клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи, сама по собі не є підставою для визнання дій або бездіяльності слідчого неправомірними. Зазначив, що клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи від 06.11.2013р. розглянув і повідомив останнього, що для проведення відповідної експертизи необхідні додаткові документи, в подальшому справу передали слідчому ОСОБА_4., який призначив судово-медичну експертизу, без визначення документів, на підставі яких така експертиза мала проводитись. Після повернення матеріалів кримінального провадження до ОСОБА_3, останній, зважаючи на всі документи, що стосувались лікування ОСОБА_2, призначив у кримінальному провадженні комісійну експертизу для встановлення ступеня тяжкості отриманих останньою ушкоджень під час ДТП, після чого кримінальне провадження було закрито в зв'язку зі смертю підозрюваного.

Положеннями ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, у відповідності з п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 3,4 вказаної вище ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Статте 1174 ЦК України визначеного, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З матеріалів справи вбачається, що неправомірні дії, які призвели до порушення розумних строків, фактично затягування з направленням матеріалів кримінального провадження до експертної установи, були допущені слідчим ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області підполковника міліції ОСОБА_4, що встановлено Висновком службового розслідування від 13.05.2014р., проведеного начальником ВР ДТП Слідчого управління ГУМВС України в Київській області.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що неправомірні дії слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_4., зокрема щодо недодержання розумних строків проведення досудового розслідування шляхом затягування проведення необхідних слідчих дій в кримінальному провадженні №12013100010000328 від 23.09.2013р., в тому числі щодо зволікання з призначенням судово-медичної експертизи для визначення ступеню тяжкості отриманих ОСОБА_2 тілесних ушкоджень внаслідок ДТП 22.09.2013р. (з 10.02.2014р. по 31.03.2014р.), є психотравмуючими для Позивачів та викликали їх страждання, що також підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 04.01.2016р. № 11796/15-61 (а.с.160-165 т.1), що фактично свідчить про факт заподіяння Позивачам моральної шкоди внаслідок неправомірних дій посадової особи державного органу при здійснення нею своїх повноважень.

При цьому Висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 04.01.2016р. № 11796/15-61 встановлено, що рекомендований розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 діями ГУМВС України в Київській області в особі старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_4., з урахуванням психологічних коефіцієнтів складає 360 мінімальних заробітних плат, рекомендований розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 - 288 мінімальних заробітних плат, розмір яких установлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду.

Разом з тим, у вказаному Висновку експерта не визначено чіткого розрахунку завданої Позивачам моральної шкоди виходячи з кількості днів бездіяльності та незаконних дій слідчого ОСОБА_4. в кримінальному провадженні №12013100010000328 від 23.09.2013р., яка фактично встановлена Висновком службового розслідування. При визначенні розміру грошового відшкодування завданої Позивачам моральної шкоди експерт виходив зокрема з того, що моральна шкода була спричинена у вигляді лонгованих у часі наслідків, пов'язаних із постійною актуалізацією тяжких психотравмуючих спогадів відносно пережитих травмувальних подій, отримання складних тілесних ушкоджень та невідновної моральної втрати, відтак, суд оцінює критично висновок експерта в частині визначення грошового відшкодування завданої Позивачам моральної шкоди, оскільки головним психотравмуючим фактором Позивачів стала сама ДТП внаслідок якої загинула їх дитина, а вони отримали тілесні ушкодження, всі спогади про вказані події є психотравмуючими, в той час як для визначення розміру грошового відшкодування завданої останнім моральної шкоди слід виходити саме з психотравмуючих обставин, що були спричинені протягом періоду вчинення неправомірних дій з боку слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області підполковника міліції ОСОБА_4

При визначенні розміру грошового відшкодування завданої Позивачам моральної шкоди, суд виходить з фактичного розрахунку та обґрунтування заявлених Позивачами позовних вимог у первісній позовній заяві, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_2 має бути визначений з розрахунку 6000,00 грн. грошової компенсації за кожен місяць зволікання при винесенні процесуального рішення, а всього 18 000,00 грн., а розмір грошового відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_1 має бути визначений з розрахунку 5000,00 грн. грошової компенсації за кожен місяць зволікання при винесенні процесуального рішення, а всього 15 000,00 грн. Жодних інших обґрунтувань Позивачами не викладено, а Висновок експерта в частині визначення розміру моральної шкоди суд сприймає критично та не вважає його належним доказом.

Відповідно до п.10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції (254к/96-ВР) судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована на підставі ст. 440-1 ЦК чи іншого законодавства.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст.9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12 ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу для задоволення позову, зокрема знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Держави Україна на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000,00 грн. та 18 000,00 грн. відповідно шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України зі спеціально визначеного рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, виходячи з розміру позовних вимог, задоволених судом, з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області (в особі ліквідаційної комісії) на користь кожного з Позивачів судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, та керуючись 10, 11, 60, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00коп. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України зі спеціально визначеного рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00коп. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України зі спеціально визначеного рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області (в особі ліквідаційної комісії) на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 243,60грн.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області (в особі ліквідаційної комісії) на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 243,60грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: