Рішення № 58383057, 19.05.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10921/16-ц

Провадження № 2/761/4505/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Кріт І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_1 (Позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України» (Відповідач, ДП «Вугілля України») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, в якому просила стягнути з ДП «Вугілля України» на свою користь: - нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.04.2015р. по 20.05.2015р. у сумі 11 328,79 грн., - середній заробіток за весь час затримки (з 02.06.2015р. по 22.03.2016р.) у сумі 51 537,08 грн., - компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 420,93 грн.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що вона з 01.09.2010р. працювала у Відокремленому підрозділі «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» ДП «Вугілля України» на посаді інженера-програміста відділу статистичної звітності до 31.05.2015р. На виконання наказу Відповідача від 01.04.2015р. №12 про ліквідацію Підрозділу та відповідно до наказу Підрозділу від 31.05.201р. № 23/к Позивача було звільнено у зв'язку з ліквідацією Підрозділу (ст. 40 п.1 КЗпП України). Позивач зазначив, що Відповідач починаючи з листопада 2014 року порушує його законні права та інтереси в частині невиплати нарахованої згідно законодавства суми заробітної плати, в зв'язку з чим Позивачка була змушена звернутись до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди, за результатом розгляду якої з Відповідача було стягнуто на користь Позивачки 3 000,00 грн. моральної шкоди. 17.04.2015р. Позивачка звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.11.2014р. по 31.03.2015р., який 23.04.2015р. прийняв рішення про видачу відповідного судового наказу про стягнення з Відповідача на користь Позивачки заборгованості по заробітній платі за відповідний період. Лише 30.12.2015р. Відповідач виконав судовий наказ і сплатив Позивачу заборгованість по заробітній платі за листопад 2014р. - березень 2015р. включно, проте заборгованість по заробітній платі за квітень-травень 2015р. виплачена не була, в зв'язку з чим станом на день звернення до суду існує заборгованість по заробітній платі за квітень-травень 2015р. у сумі 11 328,79 грн. У зв'язку із затримкою по виплаті заробітної плати, Відповідач зобов'язаний сплатити працівнику середній заробіток за весь час затримки, що становить 51 537,08 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати в сумі 420,93 грн.

Відповідач подав суду заперечення проти позову (а.с.41-42), в яких зазначив, що загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем по заробітній платі за період з листопада 2014р. по травень 2015р. включно становить 32 587,79грн., так платіжним дорученням № 656 від 30.12.2015р. Відповідач сплатив Позивачу 27 38911 грн. заробітної плати, таким чином загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем по сплаті заробітної плати становить 5 198,68 грн. Окрім того, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати здійснюється виключно за наявності вини роботодавця, так розпорядженням КМ України від 07.11.2014р. № 1085-р міста Макіївка та Донецьк, в яких відповідно знаходився Відокремлений підрозділ «ГІРЦ» ДП «Вугілля України» та проживає Позивач, внесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Постановою Правління НБУ № 466 від 06.08.2014р. банкам України доручено призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, до фактичного переходу їх під контроль України. За таких обставин, Відповідач не мав можливості виплатити Позивачеві в день звільнення (01.06.2015р.) всіх сум, що йому належать, оскільки Позивач знаходився на території, яка не контролюється українською владою та на якій банківські установи України з 06.08.2014р. призупинили здійснення всіх видів операцій. Окрім того, Відповідач у період з 02.06.2015р. по 24.12.2015р. не мав жодної інформації щодо відкритого Позивачем рахунку у банківській установі на території, що контролюється українською владою, лише 25.12.2015р. Позивач надав Відповідачу довідку від 26.11.2015р. № 317 про відкриття в АТ «Ощадбанк» на користь Позивача рахунку, після чого Відповідач 30.12.2015р. сплатив Позивачеві 27 389,11 грн. заробітної плати, таким чином відсутня вина Відповідача по не проведенню розрахунку з Позивачем по виплаті заробітної плати, відтак позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати не підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, Відповідач просив відмовити Позивачеві у задоволенні позовних вимог, орім вимог по сплаті 5 198,68 грн. заробітної плати.

Позивач в судове засідання не з'явився, представник Позивача подав суду клопотання, в якому просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.49).

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі Наказу № 149 від 14.05.201р. Міністерства вугільної промисловості Державне підприємство «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» було реорганізовано у Відокремлений підрозділ «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» (ВП «ГІРЦ») Державного підприємства «Вугілля України», який був створений наказом ДП «Вугілля України» від 02.08.2010р. № 40.

Позивачка на підставі Наказу ВП «ГІРЦ» ДП «Вугілля України № 27/к від 01.09.2010р. (а.с.13-152) була переведена на посаду головного інженера-програміста відділу оперативної економічної звітності, а з 05.03.2013р. на підставі наказу № 8/к від 05.03.2013р. - на посаду головного інженера-програміста відділу статистичної звітності, а з 02.02.2015р. на підставі наказу № 6/к від 02.02.2015р. - на посаду головного інженера-програміста економіко-аналітичного відділу, що підтверджується також копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.10-12).

Наказом ДП «Вугілля України» від 01.04.2015р. №12 на виконання Указу Президента України від 14.11.2014р. № 875 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.11.2014р. № 841 «Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», зважаючи на суспільно-політичну та соціально-економічну ситуацію в Донецькій області, у зв'язку з відсутністю можливості евакуації працівників Відокремленого підрозділу «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» Державного підприємства «Вугілля України», у зв'язку з неможливістю вивезення майна та документації, а також рішення керівника ВП «ГІРЦ» про звільнення усіх працівників ВП «ГІРЦ» з 01.06.2015р., - Відокремлений підрозділ «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» ДП «Вугілля України» наказано ліквідувати до 01.06.2015р. (а.с.16-17).

З копії трудової книжки Позивачки вбачається, що на підставі наказу ВП «ГІРЦ» ДП «Вугілля України» № 22/к від 18.05.2015р. Позивачку 20.05.2015р. звільнено згідно ст.38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію.

Відповідно до п.п.3.2. Положення про відокремлений підрозділ «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» Державного підприємства «Вугілля України», затвердженого наказом ДП «Вугілля України» від 21.09.2010р. № 49 (а.с.20-24), підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і завдання в межах цього Положення і Статуту підприємства.

Підрозділ керується у своїй діяльності чинним законодавством України, цим Положенням, Статутом Підприємства, внутрішніми нормативними документами Підприємства, колективним договором Підприємства з врахуванням особливостей, викладених у документах, складених Підрозділом та затверджених керівником Підприємства (п.3.5.).

Приписами ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовій виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно Довідки ВП «ГІРЦ» ДП «Вугілля України» № 164/15 від 10.06.2015р. станом на 01.06.2015р. нарахована, але не виплачена заробітна плата Позивачки за період з 01.11.2014р. по 20.05.2015р. становить 41 051,57 грн. (утримання 8 463,78 грн., до виплати - 32 587,79 грн.) (а.с.25).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2015р. у справі № 761/6755/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугілля України» про відшкодування моральної шкоди, яке набрало законної сили 21.07.2015р., з ДП «Вугілля України» на користь Позивачки стягнуто 3000,00 грн. відшкодування моральної шкоди в зв'язку з несвоєчасною виплатою Відповідачем позивачці заборгованості по заробітній платі (а.с.28-30).

Як зазначила Позивачка, 23.04.2015р. Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ДП «Вугілля України», в особі ВП «ГІРЦ», на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01 листопада 2014р. по 31 березня 2015р. в розмірі 27 389,11 грн., на підтвердження чого надала ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2015р. у справі № 761/11074/15-ц про відмову в задоволенні заяви ДП «Вугілля України» про скасування зазначеного судового наказу № 761/11074/15-ц від 23.04.2015р. (а.с.31).

Відповідач зазначив, що в період з 02.06.2015р. по 24.12.2015р. не мав жодної інформації щодо відкритого Позивачем рахунку у банківській установі на території, що контролюється українською владою, відтак не міг сплатити Позивачці наявну заборгованість по заробітній платі. В подальшому, після подання Відповідачу 25.12.2015р. (вх. № 3154) ОСОБА_1 довідки АТ «Ощадбанк» від 26.11.2015р. № 317 про відкритий рахунок у національній валюті із зазначенням реквізитів вказаного рахунку (а.с.43), ДП «Вугілля України» платіжним дорученням №656 від 30.12.2015р. перерахувало на вказаний рахунок Позивачки 27 389,11 грн. (а.с.44).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на загальну суму заборгованості Відповідача перед Позивачкою щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати до виплати (32 587,79 грн.), встановленої згідно Довідки ВП «ГІРЦ» ДП «Вугілля України» № 164/15 від 10.06.2015р. з урахуванням здійсненої Відповідачем часткової сплати Позивачці наявної заборгованості по заробітній платі згідно платіжного доручення № 656 від 30.12.2015р. (27 389,11 грн.), суд дійшов висновку, що станом на час винесення рішення нарахована, але не виплачена Позивачці заробітна плата за період з 01.04.2015р. по 20.05.2015р. з вирахуванням всіх податків та зборів становить 5 198,68 грн. (32 587,79-27 389,11), яка підлягає стягненню з ДП «Вугілля України» на користь ОСОБА_1

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з Позивачем при звільненні за період з 02.06.2015р. по 22.03.2016р. в сумі 51 537,08 грн., суд виходить з наступного

Як зазначив Позивач, що не заперечувалось Відповідачем, при звільненні станом на 20.05.2015р. ДП «Вугілля України» безпідставно не виплатило їй нараховану заробітну плату за період з листопада 2014 року по травень 2015 року в загальному розмірі 41 051,57 грн. (утримання 8 463,78 грн., до виплати 32 587,79 грн.), що також підтверджується Довідкою ВП «ГІРЦ» ДП «Вугілля України» № 164/15 від 10.06.2015р. (а.с.25). У цій же довідці зазначено суми нарахованого доходу за кожен місяць з листопада 2014р. по травень 2015р. включно.

Згідно рішення Конституційного Суду від 15.10.2013р. № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу Законів про працю України, статей 1,12 Закону України «Про оплату праці». Конституційний Суд України дійшов до висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій ст.233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 «У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу», в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Згідно з ст.25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач був звільнений з роботи згідно Наказу № 22 К від 18.05.2015р.(а.с.12 - копія трудової), разом з тим, в матеріалах справ відсутні відомості про виплату позивачу при звільненні заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2014р. по травень 2015р. Як було встановлено в судовому засіданні, 30.12.2015р. Відповідач частково погасив перед Позивачем заборгованість по заробітній платі в сумі 27 389,11 грн., проте станом на час винесення рішення повного розрахунку по заробітній платі Відповідач перед Позивачем не провів. Доказів зворотного Відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Отже, з дослідженим судом доказів встановлено, що при звільненні позивача з роботи у травні 2015 року відповідачем не здійснено виплату належної позивачеві заробітної плати за листопад 2014р.-травень 2015р.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно Постанови Верховного Суду України в справі № 6-76цс14 від 02.07.2014р. встановлено, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, на підставі наявних у справі доказів, в межах заявлених Позивачем вимог, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по виплаті заробітної плати при звільненні за період з 02.06.2015р. по 22.03.2016р. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

При визначенні розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу суд виходить з положень абзаців 3 п.2 розділу ІІ, п.8 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Судом в розрахунку відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України взято для розрахунку середньоденну заробітну плату за квітень 2015р. (21 роб.день) та березень 2015р. (21 роб.день) Середня кількість робочих днів за 2 місяці становить 21 день (21+21=42/:2=21). Згідно довідки № 164/15 від 10.06.2015р. за березень 2015р. Позивачці було нараховано 4 912,95 грн., за квітень 2015р. - 5594,81 грн.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата Позивача за два календарні місяці роботи становить 9 502,47грн. без вирахування податків і обов'язкових платежів (4 912,95грн + 5594,81грн/:2 місяці=5 253,88грн), а середньоденна заробітна плата - 250,18грн.(5 253,88грн./:21 робочий день).

Час вимушеного прогулу за період з 02.06.2015р. по 22.03.2016р. включно складає 204 робочих днів (червень 2015р. - 20, липень 2015р. - 23, серпень 2015 - 20, вересень 2015р. - 22, жовтень 2015р. - 21, листопад 2015р. - 21, грудень 2015р. - 23, січень 2016. - 19, лютий 2016р. - 21, березень 2016р. - 14).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 02.06.2015р. по 22.03.2016р. включно становить 51 036,72 грн. (204 робочих днів * 250,189 грн. - середньоденна заробітна плата) без вирахування податків і обов'язкових платежів.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Враховуючи, що Відповідач в грудні 2015 року частково погасив перед Позивачем заборгованість по заробітній платі за листопад 2014р. - квітень 2015р., частково травень 2015р., суд дійшов висновку, що з ДП «Вугілля України» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в загальному розмірі 407,90 грн. (за листопад 2014р. - 65,64 грн., за грудень 2014р. - 61,41 грн., січень 2015р. - 59,85 грн., лютий 2015р. - 57,32 грн., березень 2015р. - 46,21 грн., квітень 2015р. - 46,44 грн., травень 2015р. - 71,03 грн.).

Щодо тверджень Відповідача з приводу відсутності його вини в не проведенні з Позивачем вчасного розрахунку по заробітній платі в зв'язку з відсутністю у нього реквізитів рахунку останнього, суд вважає за необхідне зазначити, що Відповідач не був позбавлений права виконати зобов'язання по сплаті заборгованості по заробітній платі шляхом внесення суми боргу на депозит нотаріуса, нотаріальної контори в порядку ст.537 ЦК України, відтак суд не вбачає підстав для звільнення Відповідача від відповідальності за несвоєчасну виплату Позивачу заробітної плати за відповідний період.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ДП «Вугілля України» на користь Позивачки заборгованість по заробітній платі в сумі 5 198,68 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.06.2015р. по 22.03.2016р. включно в сумі 51 036,72 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 407,90 грн., а всього 56 643,30 грн.

В порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 566,43 грн., виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

Виходячи з наведеного, на підставі ст.ст. 47, 94, 115, 116, 117, 233 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 21,24,25 Закону України «Про оплату праці» з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», та керуючись ст.ст. 11, 60, 208, 209, 212-215, 218, 222, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.4, код ЄДРПОУ32709929) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 5 198,68 грн. з вирахуванням всіх податків, зборів та обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.06.2015р. по 22.03.2016р. включно в сумі 51 036,72 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 407,90 грн., а всього 56 643,30 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» на користь держави судовий збір в розмірі 566,43 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: