Ухвала суду № 58382070, 08.06.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4036/16-ц

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором довічного утримання, -

в с т а н о в и в :

15.04.2016 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором довічного утримання.

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборговану суму грошового утримання (з урахуванням індексації і простроченості) в розмірі 19337,94 грн., що є наслідком порушення ним пункту 8 Договору довічного утримання від 24.04.2009 року у період з 01.09.2011 року до 01.03.2016 року.

Позивач та його уповноважений представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України суд визнав можливим провести заочний розгляд справи.

Заслухавши думку сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 2604/10093/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на квартиру, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Як вбачається з мотивувальної частини вищевказаного рішення суду від 21.04.2015 року: «ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить розірвати договір довічного утримання, укладений 24 квітня 2009 року з ОСОБА_2; зобов'язати ОСОБА_2 повернути у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборговану суму грошового утримання з урахуванням індексації за період з 01 травня 2009 року до 01 грудня 2012 року в розмірі 3 302,12 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3 000,00 грн. моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 539,50 грн. сплаченого судового збору.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що він з відповідачем ОСОБА_2 24 квітня 2009 року в П'ятій київській державній нотаріальній конторі уклав договір довічного утримання, який зареєстрований в реєстрі за № 7-734, за умовами якого він передає у власність квартиру АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язався відчужувати готівковими коштами, шляхом щомісячної виплати на утримання останнього в розмірі 600,00 грн., що підлягає індексації у встановленому чинним законодавством порядку та щомісячно самостійно сплачувати комунальні послуги. Однак, всупереч умовам договору відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань та з початку його підписання до теперішнього часу не сплачує позивачу в повному обсязі з урахуванням інфляції суму грошового утримання, внаслідок чого утворилась заборгованість з індексацією станом на листопад 2012 року в розмірі 3 302,12 грн. Крім того, своїми неправомірними діями відповідач заподіяв йому моральну шкоду, оскільки він був змушений витрачати додаткові сили, час та кошти для відновлення свого порушеного права, також зазнав душевних хвилювань при виникненні спірних питань в суді з відповідачем, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

07.04.2015 року в судовому засіданні позивач подав в кінцевому варіанті заяву про збільшення позовних вимог, відповідно яких, просив розірвати договір довічного утримання, укладений 24 квітня 2009 року з ОСОБА_2; зобов'язати ОСОБА_2 повернути у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборговану суму грошового утримання з урахуванням індексації за період з 01 травня 2009 року до 30 квітня 2015 року в розмірі 12 330,84 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 50 000,00 грн. моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 336,70 грн. сплаченого судового збору (т.2 а.с. 41)».

На підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21.04.2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на квартиру, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Звертаючись повторно до Дніпровського районного суду м. Києва 02.03.2016 року, позивач ОСОБА_1 просить: стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборговану суму грошового утримання (з урахуванням індексації і простроченості) в розмірі 19337,94 грн., що є наслідком порушення ним пункту 8 Договору довічного утримання від 24.04.2009 року у період з 01.09.2011 року до 01.03.2016 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як роз'яснено у п.33 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає".

Отже, враховуючи викладені норми та враховуючи норми ст.ст. 55, 124 Конституції України, у зв'язку із не допуском необґрунтованого закриття провадження у справі, при цьому враховуючи конституційні права сторін по справі як позивача так і відповідача, необхідно зазначити наступне.

Аналізом спірних правовідносин, в межах заявлених позивачем вимог, є позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборговану суму грошового утримання (з урахуванням індексації і простроченості) в розмірі 19337,94 грн., що є наслідком порушення ним пункту 8 Договору довічного утримання від 24.04.2009 року у період з 01.09.2011 року до 01.03.2016 року.

Слід зазначити, що дані вимоги були розглянуті судом при винесенні Дніпровським районним судом м. Києва рішення від 21.04.2015 року, що стосується періоду з 01 травня 2009 року до 30 квітня 2015 року в розмірі 12 330,84 грн.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вина посилається як на підставу своїм вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, проаналізувавши обставини по справі, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованої суми грошового утримання (з урахуванням індексації і простроченості) за договором довічного утримання від 24 квітня 2009 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.09.2011 року по 30 квітня 2015 року підлягаює закриттю, оскільки на час звернення позивача ОСОБА_1 з цим позовом до суду, набрало законної сили рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21.04.2015 року, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи викладене та керуючись п.2 ч.1 ст.205, ст.ст. 209-210 Цивільного процесуального кодексу України, -

у х в а л и в :

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором довічного утримання в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованої суми грошового утримання (з урахуванням індексації і простроченості) за договором довічного утримання від 24 квітня 2009 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.09.2011 року по 30 квітня 2015 року - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

С у д д я :