Ухвала суду № 58381856, 15.06.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9663/16-к

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого слідчого судді Ластівки Н.Д.,

при секретарі судових засідань Фузік Г.В.,

за участю слідчого Євпака М.Ю.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Євпака М.Ю. про дозвіл на обшук в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420161010040000065 від 25.04.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло вище зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 м. Києва про надання дозволу на обшук у вказаному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні слідчий заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині, додатково надав витяг з кримінального провадження № 420161010040000065 від 15.06.2016.

В свою чергу, ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 372 КПК України, на підставі положень ч. 4 ст. 234 КПК України, визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без участі прокурора.

За таких обставин, слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, заслухавши думку слідчого, приходить до висновку, що клопотання задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

З положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України убачається, що до компетенції слідчого судді віднесено судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному проводженні.

Частина 3 статті 234 КПК України регламентує, що питання обшуку розглядається судом за зверненням слідчого та прокурора.

З положень ст. 235 КПК України випливає, що слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи тільки за зверненням сторони кримінального провадження.

Пунктом 19 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що з боку обвинувачення сторонами кримінального провадження є у тому числі слідчий та прокурор.

Відповідно до ст. 234 КПК України, клопотання про обшук має право подати слідчий за погодженням з прокурором.

При цьому, абз. 2 ч. 3 ст. 234 КПК України регламентовано, що до клопотання слідчого, прокурора про проведення обшуку додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Частиною 5 ст. 234 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про проведення обшуку, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

З наявного у суді клопотання слідує, що воно було подане стороною обвинувачення, а саме слідчим - Євпаком М.Ю. за погодженням з прокурором - Фещенком О.С.

В той же час, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань слідує, що органом досудового розслідування є Слідчий відділ фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, прокурор - Лубін О.О., Колягін В.О., Вигівський М.І., слідчий - Євпак М.Ю., Перепелиця А.С.

Частинами 1 та 2 статті 37 КПК України визначено, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

З положень ст. 22 КПК України слідує, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

У судовому засіданні стороною обвинувачення, яка будучи у відповідності до положень ст.ст. 22, 26 КПК України, вільною у використанні своїх прав, не було доведено, що прокурор який погодив клопотання, у відповідності до норм ст.ст. 36-37 КПК України, наділений повноваженнями прокурора у даному кримінальному провадженні.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) не містять належних та допустимих доказів того, що клопотання, у відповідності до положень КПК України, погоджене уповноваженим прокурором, що прямо суперечить нормам кримінального процесуального законодавства, та свідчить про те, що сторона обвинувачення (орган досудового розслідування та прокуратура), у супереч діючим нормам Кримінально процесуального Кодексу України, грубо ігноруючи його основоположні завдання, регламентовані статтею 2, звернулися до суду з клопотанням, яке могло суттєво вплинути на права та свободи певної особи/осіб у разі його задоволення, а саме - застосовано не належну правову процедуру, та призвести до порушення таємниці приватного життя та вцілому його імперативні завдання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-2, 7-29, 36-41, 234-235 , 258, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Євпака М.Ю. про дозвіл на обшук в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420161010040000065 від 25.04.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя : Н.Д. Ластовка