Рішення № 58381812, 14.06.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2223/16

Справа №754/1626/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2016 року

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Чернишової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування вказаного позову зазначила, що з березня 2014 року вона та відповідач ОСОБА_2 почали проживати однією без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народився син - ОСОБА_5 На дату народження сина позивачка постійно проживала із відповідачем, тому місце проживання дитини було зареєстроване у АДРЕСА_2. З 16.08.2015 року відповідач, зловживаючи алкогольними напоями, почав проявляти агресію о відношення до позивачки, в тому числі неодноразово виганяв її з квартири. 22.12.2015 року на фоні чергового скандалу відповідач примусово виставив позивачку за межі квартири та, погрожуючи фізичним насильством, заборонив повертатися для подальшого спільного проживання. При цьому відповідач всупереч волі матері залишив дитину у своїй квартирі і категорично відмовляється її повернути. Відповідач ігнорує необхідність годування малолітньої дитини грудним молоком, що може мати негативний вплив на здоров'я. 11.01.2015 року ОСОБА_6 у справах дітей на неодноразові звернення позивачки листом повідомила про вжиті заходи та рекомендувала звернутися до суду для вирішення питання стосовно місця проживання дитини.

До початку розгляду справи по суті сторона відповідача заявила клопотання про прийняття до спільного розгляду із первісним позовом - зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення місця проживання дитини.

Згідно ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 12.05.2016 року вказаний зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду із первісним про визначення місця проживання дитини.

Отже, на розгляді Деснянського районного суду м. Києва перебуває позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення місця проживання дитини.

Так, позивачка за первісним позовом, ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з нею підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечувала, просила у його задоволенні відмовити.

Суду пояснила, що з 2014 року вона та відповідач ОСОБА_2 почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Згодом народився син - ОСОБА_5. З 2015 року відповідач почав зловживати алкогольними напоями, почав проявляти агресію по відношенню до неї та почав виганяти її з квартири. На фоні чергової сварки відповідач примусово вигнав позивачку з квартири та заборонив повертатися для подальшого спільного проживання. При цьому відповідач залишив малолітнього сина ОСОБА_7 у своїй квартирі та категорично відмовляється повертати його. Також відповідач грубо ігнорує необхідність годування малолітньої дитини грудним молоком, що може мати негативний вплив на загальний та психологічний стан малолітнього сина ОСОБА_7. Таким чином відповідач здійснює дії, якими перешкоджає у догляді за малолітньою дитиною, що включає в себе годування груддю, контроль за станом здоров'я дитини, приростом ваги дитини, лікуванням, необхідністю профілактичних щеплень та періодику відвідування дитячих лікувальних закладів. Такі дії відповідача ставлять під загрозу життя та здоров'я дитини, суперечать принципам захисту прав дітей та можуть мати вкрай негативний вплив на стан здоров'я дитини. Зазначила, що неодноразово зверталася до правоохоронних органів та відповідних служб у справах дітей, проте до кардинальних змін у поведінці відповідача це не призвело. В квартирі де зараз перебуває син ОСОБА_7, проживають, крім нього та відповідача, ще четверо осіб, в тому числі різностатевих та різного віку осіб, які є родичами, між якими дедалі виникають конфлікти на побутовому рівні. Зазначені конфлікти, у свій час, змусили позивачку та відповідача з малолітнім сином переїжджати із даної київської квартири до села Кузминці Кагарлицького району Київської області до помешкання матері позивачки, то до села Буки Жашківського району Черкаської області до спадкового будинку відповідача, зрештою відповідач запропонував взагалі виїхати в Республіку Білорусь на постійне місце проживання, наголошуючи на постійних сварках між його родичами-співмешканцями, які проживають у квартирі в м. Києві. За період переїздів з місця на місце відповідач постійно вчиняв сварки внаслідок зловживання спиртним. Наявність малолітнього сина ОСОБА_7 не стало на заваді відповідачеві продовжувати аморальний спосіб життя, часто грубо виражатися брутальною лайкою на мою адресу та на адресу оточуючих, зловживати спиртними напоями, погрожувати позивачці та дитині. Позивачка вважає, що в даному випадку у суду є всі необхідні важелі впливу для того, щоб задовольнити позовні вимоги та не допустити порушення прав дитини, яка фактично позбавляється материнської турботи та годування груддю, що може призвести або й вже призвело до непоправних негативних наслідків для дитини, її здоров'я, харчування, психічного та розумового розвитку. Також позивачку турбує і те, що відповідач категорично відмовляється робити дитині прививки відповідно до режиму, що може негативно позначитися на його здоров'ї.

Представник позивачки ОСОБА_8 у судовому засіданні первісний позов підтримав, зустрічний не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Суду пояснив, що мати дитини є хорошою та люблячою, яка виключно діє в її інтересах, а тому підстав для відібрання від неї малолітнього сина задля визначення її місце проживання з батьком відсутні. Сам батько займатися піклуванням та виховання дитини не зможе. Посилання відповідача на те, що в цьому буде допомагати йому його мати та сестра, представник вважає не можуть братися до уваги, оскільки у зустрічному позові мова йде про визначення місця проживання із батьком, а не з бабусею чи сестрою. Представник вказав і на те, що для такого проживання дитини в батька також відсутні належні житлові умови. Вказував на те, що згідно Декларації прав дитини, проголошеної Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1386 (XIV) від 20.11.1959 року, малолітня дитина не повинна крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлученою з матір'ю. Наразі вказана Декларація хоча й не є складовою законодавства України, проте містить загальні принципи, які заслуговують на увагу в контексті реалізації Україною принципів та свобод існування світової спільноти з врахуванням моральних аспектів Українського суспільства та законодавства нашої держави. Крім того стан здоров'я дитини на даний час нерозривно пов'язаний із умовами харчування малолітнього ОСОБА_5. Він є немовлям та перебував на грудному вигодовуванні до моменту, поки відповідач не розлучив сина з матір'ю. Така поведінка і безкарність відповідача може вкрай негативно відобразитися на теперішньому стані розвитку та здоров'я дитини та мати вкрай негативні наслідки для стану та розвитку дитини в подальшому, оскільки дитина завдяки зусиллям відповідача тепер перебуває на штучному вигодовуванні та позбавлена грудного вигодовування. Зазначив, що загальновідомі всім матерям критерії годування малолітніх дітей переконують у тому , що грудне вигодовування материнським молоком дитини бажане до трьох річного віку, якщо фізіологічні дані матері дозволяють такий процес. Тільки матір може подарувати дитині любов і ніжність, тепло і турботу, єдину найкращу їжу - грудне молоко, та захистити її від інфекції. Вважає, що в ситуації, яка склалася на даний момент відповідач не зможе забезпечити збалансоване, продуктивне та якісне харчування малолітнього сина позивачки, не зможе забезпечити належне лікування дитини та його догляд зважаючи на вік немовляти.

Представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з позивачкою підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити.

Відповідач ОСОБА_2, за первісним позовом, у судовому засіданні підтримав у повному обсязі свій позов про визначення місця проживання дитини з ним та заперечував проти первісного. Суду пояснив, що з березня 2014 року перебував з відповідачкою у цивільному шлюбі. Відповідачка самостійно без жодного примусу покинула малолітнього сина з ним. Наразі відповідач самостійно за участю рідної сестри ОСОБА_4 та своєї матері ОСОБА_3 виховує сина. Малолітній син ОСОБА_7 проживає та зареєстрований за місцем проживання відповідача. Відповідач категорично не згоден, щоб син проживав з матір'ю, оскільки вона не має постійного доходу та матеріального забезпечення умов проживання сина, мешкає в орендованих квартирах, які не облаштовані у повному обсязі всім необхідним для розвитку дитини, його навчання. З самого дитинства позивач постійно піклується про дитину, допомагає матеріально: купує одежу, регулярно відводе його на профілактичні огляди до педіатра, у зв'язку з чим дитина здорова, фізично та розумово розвинута. Відповідач має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займається його вихованням, чого відповідачка забезпечити не в змозі. Разом з тим, жодних перешкод для спілкування відповідачки з сином він чинити не буде та буде сприяти тому, щоб вони спілкувалися та дитина не була позбавлена материнської турботи. Вказував на те, що позивачка та представник служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації його обмовляють та він не зловживає спиртними напоями, працює, має позитивну характеристику та добре ставиться до сина. Крім того він проживає разом з сестрою, яка не працює та мамою, яка перебуває на пенсії та вони допомагають йому у догляді за дитиною. Не заперечував того факту, що не дотримується графіку прививок, у зв'язку з тим, що були випадки, коли після прививки настала смерть дитини. На запитання суду ОСОБА_2 пояснив, що станом на момент розгляду справи він працює та у години його перебування на роботі, з сином може бути його мама та сестра, які проживають разом з ним.

Представник відповідача ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позов свого довірителя про визначення місця проживання дитини з батьком та заперечував проти первісного з тих підстав, що мати неналежним чином здійснює догляд за малолітнім сином, допустила ситуацію, коли дитина залишилася з батьком, оскільки сама її покинула. Вказував і на всі необхідні матеріальні, житлові та емоційні умови проживання малолітнього сина саме із батьком, зазначаючи про його хорошу характеристику з місця роботи, його працевлаштованість, існування постійного доходу та заробітку, існування всіх необхідних та належних умов проживання дитини в квартирі де живе батько, на можливу та реальну допомогу його матері, яка завжди зможе дбати про дитину, поки він зайнятий на роботі, та на його особисте бажання та велику прихильність батька до дитини та навпаки.

Представник служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації у судовому засіданні підтримала первісний позов та заперечувала проти зустрічного, надавши суду відповідний висновок згідно якого комісією з питань захисту прав дитини рекомендовано визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 У судовому засіданні вказаний представник суду пояснила і те, що працівниками ОСОБА_6 у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації обстежувались житлово-побутові умови для проживання дитини, як за адресою матері дитини: ОСОБА_1 так і за адресою батька ОСОБА_2, відповідно до яких, за обома адресами створені всі необхідні умови для проживання дитини. Досліджувалося службою і питання порушені батьком дитини в частині неналежного виконання матір'ю обов'язків по догляду за дитиною, коли такі свого підтвердженні так і не знайшли, з огляду на, що враховуючи принцип 6 Декларації прав дитини, яка проголошена Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20.11.1959 року, було прийнято рішення рекомендувати визначити місце проживання дитини із її матір'ю, а не з батьком. Також представник служби наголошувала на тому факті, що коли батько був викликаний до служби для надання своїх пояснень та з'ясування обставин, то останній тримаючи сина на руках знаходився в стані алкогольного сп'яніння та він нього тхнуло алкоголем.

Третя особа: ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_2 Зазначила, що позивачка за первісним позовом саме без жодного примусу покинула малолітнього сина та пішла проживати за іншою адресою, зазначивши що має від першого шлюбу старшого сина та їй буде важко виховувати двоє дітей. Вказувала на той факт, що старший син ОСОБА_1 хворіє на туберкульоз та це може негативно відобразитись на стані здоров'я малолітнього ОСОБА_5. Зауважила, що позивачці ніколи не чинилися перешкоди для відвідувань сина та у спілкуванні з ним. Просила відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов про визначення місця проживання дитини з батьком.

Третя особа: ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснила, що є матір'ю ОСОБА_2 Вказувала на те, що допомагає сину у догляді за дитиною. Вважає, що мати дитини не в змозі забезпечити малолітній дитині необхідні умови для проживання, нормального розвитку не має постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання дитини. Просила відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов про визначення місця проживання дитини з батьком.

Заслухавши пояснення з'явившихся в судове засідання сторін, свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами по справі з березня 2014 року по грудень 2015 року позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали однією сім'є без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сторін народився син ОСОБА_5, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с.3).

Згідно ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

За приписами ст. 7 Сімейного кодексу України яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ст. 150 Сімейного кодексу України одним із основних батьківських обов'язків є обов'язок належного виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані піклуватися, зокрема, про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , поважати дитину. Зазначена норма встановлює заборону фізичних покарань дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частиною 3 ст. 151 Сімейного кодексу України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір може ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 19 цього ж Кодексу при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав,відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні,а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В положенні принципу 6 «Декларації прав дитини» Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, зазначено, що «дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків, у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю».

Під час судового розгляду встановлено, що сторони по справі з березня 2015 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від цих стосунків у них ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився син ОСОБА_5 З грудня 2015 року сторони по справі стали проживати окремо, зокрема ОСОБА_5 із малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується матеріалами наданими суду ОСОБА_6 у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, комісія якої складали відповідний висновок на підставі здійсненої ними перевірки.

Актом обстеження умов проживання від 29.12.2015 року, який складала вказана служба та який був наданий суду стороною відповідача, зазначено адресою проживання малолітнього саме вказану адресу. Житло складається з чотирьох кімнат. Для дитини створені умови щодо утримання та виховання. Разом з ОСОБА_2 та малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартирі проживає чотири особи, а саме: ОСОБА_3 - мати ОСОБА_2, ОСОБА_11 - сестра ОСОБА_2, ОСОБА_12 - син ОСОБА_11, що не заперечується жодною із сторін у судовому засіданні та підтверджується відповідним актом обстеження умов проживання (а.с.49). Відповідач за первісним позовом вказує на те, що за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 дозволяє ОСОБА_1 бачитися з малолітнім сином.

Згідно наданих пояснень позивачки ОСОБА_1 вбачається, що в період спільного проживання з відповідачем у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. На дату народження сина позивачка постійно проживала із відповідачем, тому місце проживання дитини було зареєстроване у АДРЕСА_2. З 16.08.2015 року відповідач, зловживаючи алкогольними напоями, почав проявляти агресію о відношення до позивачки, в тому числі неодноразово виганяв її з квартири. На фоні чергового скандалу відповідач примусово виставив позивачку за межі квартири та, погрожуючи фізичним насильством, заборонив повертатися для подальшого спільного проживання. При цьому відповідач всупереч волі матері залишив дитину у своїй квартирі і категорично відмовляється її повернути. Позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів та відповідних служб у справах дітей з заявами про ненадання їй дитини колишнім чоловіком.

Вищевказане підтверджується висновками за матеріалами перевірки по заявам ОСОБА_1 до Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві та ДІМ Ржищівського МВС Кагарлицього РВ ГУМВС України в Київській області (а.с.76-84). З яких вбачається, що ОСОБА_5 перешкоджає ОСОБА_1 в спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_6 у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на звернення ОСОБА_13 щодо належного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина ОСОБА_5 належним чином (а.с.4). Отже пояснення надані відповідачем за первісним позовом ОСОБА_5 та третіми особами щодо того, що ОСОБА_5 не чинить перешкод позивачці за первісним позовом у спілкуванні з дитиною оцінюються судом критично та не беруться до уваги.

Актом обстеження умов проживання від 14.01.2016 року, за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_14 Вказане житло складається з двох кімнат. На час перевірки умови проживання задовільні, створені умови проживання для малолітніх дітей. Негативних проявів не виявлено, порушень прав дитини не виявлено (а.с.86).

Отже за результатом зробленої ОСОБА_6 перевірки встановлено, що за обома адресами проживання батьків, матері та батька створені всі необхідні умови для проживання дитини. Вказане також підтверджується наданими суду вищевказаними ОСОБА_10 обстеження умов проживання від 29.12.2015 року та 14.01.2016 року.

Посилання кожної із сторін на відсутність належних житлових умов для проживання дитини, як за адресою матері, так і за адресою батька, в наданих та перевірених судом доказах не знайшли свого відображення, а тому суд за наявності відповідних ОСОБА_10 вказаних вище, вважає доведеним факт належності умов проживання для дитини, як за адресою фактичного проживання матері так і за адресою проживання та реєстрації батька.

Необхідно зазначити, що діючим законодавством передбачено визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків, а не визначення місця проживання дитини із зазначенням конкретного місця проживання (адреси) батьків, проте такі умови проживання судом враховуються разом з іншими обставинами, які мають значення.

Посилання відповідача на те, що позивачка не зможе належним чином здійснювати належний догляд за дитиною, також не знайшли свого підтвердження в доказах, які були надані суду стороною відповідача.

Отже, будь-які обмеження чи-то протипоказання ОСОБА_1, як матері малолітньої дитини на виконання нею батьківських обов'язків не встановлено. Жодних фактів, що залишення дитини з матір'ю буде суперечити її інтересам не встановлено. Докази щодо зловживання позивачем спиртними напоями, чи наркотичними засобами відсутні.

Відповідно до наданого висновку ОСОБА_6 у справах дітей Деснянської районної в м. Києві держаної адміністрації від 06.06.2016 року щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_1, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (а.с.139-131).

Необхідно вказати і на те, що судом була допитана свідок ОСОБА_15, заявлена стороною позивачки за первісним позовом, яка суду показала, що спочатку ОСОБА_13 та ОСОБА_15 проживали нормально, однак згодом між ними почали виникати сварки та непорозуміння. Одного разу до неї прийшов старший хлопчин ОСОБА_13 і сказав, що ОСОБА_15 б'є маму. Прийшовши до оселі ОСОБА_13 та ОСОБА_15 побачили, що останній знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Вова обхопив маленьку дитину та нікому його не віддавав. Тоді на вулиці було холодно і свідок була вимушена забирати дитину у батька та згодом викликати міліцію. Хата в якій жили ОСОБА_15 і ОСОБА_13 належала бабусі ОСОБА_13. Часто бачила ОСОБА_15 в нетверезому стані. Знає позивачку як спокійну та урівноважену людину.

Так, з урахуванням вище встановленого, суд вважає за необхідне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1, враховуючи при цьому положення принципу 6 «Декларації прав дитини» Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 pоку, в якому зазначено, що «малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю». В даному випадку судом встановлено належну поведінку по відношенню до дитини матері та навпаки встановлено відсутність виключних обставин за якими б малолітню дитину можна було б відлучити від матері, визначивши місцем проживання такої з батьком.

Враховується судом і те, що незважаючи на рівність прав обох батьків, таке питання щодо визначення місця проживання дитини має бути вирішено саме таким чином, оскільки дитина, зокрема малолітня дитина в такому маленькому віці найбільш потребує постійного з нею находження, догляду, любові та увагу матері, тоді як батько ніяким чином не обмежується у спілкуванні та вихованні дитини.

Таким чином, враховуючи перш за все інтереси дитини, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини з матір'ю є обґрунтованими та доведеними.

Посилання сторони відповідача на проживання дитини разом саме із батьком, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведені належними доказами.

Отже суд, оцінивши всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання дитини, подані докази в їх сукупності, повністю погоджується з висновками ОСОБА_6 у справах дітей Деснянської районної в м. Києві держаної адміністрації щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю. Суд враховуючи всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дитини, її духовний та фізичний розвиток, вважає необхідним визначити місцем проживання малолітньої дитини з її матір'ю, оскільки це буде відповідати насамперед інтересам дитини, таким чином задовольнивши в цій частині позовні вимоги первісного позову та відмовивши в задоволенні зустрічного.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп., які та сплатила за вимогу щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 3, 7, 18, 19, 84, 91, 141, 150, 151, 155, 161, 180, 181, 183 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», «Декларацією прав дитини» Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1.

Відібрати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у батька ОСОБА_2 та передати матері ОСОБА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати 551,20 грн. суму сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Рішення суду в частині відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у батька ОСОБА_2 та передачі його матері ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

Повний текст рішення суду виготовлено 16.06.2016 року.

Суддя: Н.Г. Таран