Рішення № 58381688, 02.06.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11426/15-ц

провадження № 2/753/643/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судд Даниленко В.В.,

секретаря Пасько І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_3 з позовом про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок ДТП.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Позивачу на праві приватної власності належить автомобіль НОМЕР_1.

29.11.2013 року о 20 год. по вул. Здолбунівська, 9 в м. Києві за участі автомобілів НОМЕР_1 та SKODA д.н.з. НОМЕР_2 сталося ДТП. В наслідок ДТП автомобіль Позивача зазнав пошкоджень.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.12.2003 року винним у ДТП було визнано водія автомобіля SKODA д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як власника наземного транспортного засобу застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Лафорт" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/0651856.

Позивач вважає даний поліс не дійсним, оскільки інформація про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/0651856 відсутня в Центральній базі даних МТСБУ. Позивач вважає, що оскільки інформація про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/0651856 відсутня в Центральній базі даних МТСБУ, відсутні підстави для звернення до ПрАТ "СК"Лафорт" із заявою про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, тому з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП звертається до особи винної в ДТП.

Зазначає, що на відновлювальний ремонт автомобіля було витрачено 41 772 гривні.

Позивач зазначає, що під час ДТП вона отримала тілесні ушкодження. Вказує, що на лікування було витрачено 8333 гривні. Позивач Вважає, що оскільки Постановою Дарницького районного суду м. Києва Відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не має необхідності доводити вину Відповідача в заподіянні шкоди здоров'ю Позивача, шкоду заподіяну здоров'ю Позивача має відшкодовувати особа винна в ДТП.

Заподіяну моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, спричинених пошкодженням майна та ушкодженням здоров'я, оцінює у 16000 гривень.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з Відповідача як особи, винної у ДТП, в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу в сумі 41 772 гривні, в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров'ю в сумі 8333 гривні, в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 16 000 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована, а тому всі витрати по відшкодуванню шкоди повинна нести страхова компанія.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована, договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/0651856 є дійсним, а тому для отримання відшкодування шкоди завданої в наслідок ДТП необхідно звертатись до страхової компанії, також зазначала, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують які саме пошкодження було завдано майну Позивача, відсутні докази того, що саме в наслідок винних дій Відповідача Позивач отримала ушкодження здоров'я, відсутні докази, того, що в наслідок ДТП Позивач отримала ушкодження здоров'я.

За клопотанням представника відповідача до участі у справі як третю особу залучено ПрАТ «СК «Лафорт», представник якої в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступне.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2013 року встановлено, що 29.11.2013 року о 20 год. 20 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем Шкода д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Здолбунівська, 9 в м. Києві, при виїзді з паркувального майданчика не надав дорогу автомобілю Хонда д.н.з. НОМЕР_4, що рухався по дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.10.2 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. на користь держави.

Представник позивача та Відповідач зазначили, що під час ДТП швидкість обох автомобілів була незначною.

Згідно пояснень Представника позивача та Відповідача з місця дорожньо-транспортної пригоди, Позивач каретою швидкої допомоги була доставлена до Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги. Відповідач пояснив, що після ДТП підійшов до автомобіля Позивача, Позивач сказала, що вона вдарилась головою об кермо і попросила викликати швидку медичну допомогу. Відповідач викликав швидку. Також Відповідач пояснив, що Позивач не була пристебнута паском безпеки, через що Позивач під час ДТП і вдарилась головою об кермо.

Згідно пояснень Представника позивача Позивач під час аварії вдарилась головою об кермо, в наслідок чого отримала струс мозку, з 29.11.2013 року по 02.12.2013 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги, з 02.12.2013 року по 09.1272013 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в Медичному науково-практичному об'єднанні "Медбуд", з 09.12.2013 по 03.01.2014 року продовжувала лікуватися вдома.

Згідно листка непрацездатності серія АА №989091, виданого Київською міською клінічною лікарнею швидкої допомоги, ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 29.11.2013 року по 02.12.2013 року, первинний та заключний діагнози не встановлені, Позивач звільнена від роботи з 30.11.2013 по 03.12.2013 року.

Згідно листка непрацездатності виданого Медичним науково-практичним об'єднанням "Медбуд" ОСОБА_7 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 02.11.2013 року по 09.12.2013 року, первинний та заключний діагнози не встановлені, Позивач звільнена від роботи, продовжує хворіти.

Згідно листка непрацездатності виданого Центром надання первинної медико-санітарної допомоги, за адресою м. Київ, вул. Урлівська, 13, ОСОБА_7 звільнена від роботи з 11.12.2016 року по 31.12.2016 року, повинна стати до роботи 01.01.2014 року, первинний та заключний діагнози не встановлені.

Згідно позовної заяви та пояснень представника Позивача на місті ДТП Відповідач повідомив про те, що його цивільно-правова відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, застрахована в ПрАТ"СК"Лафорт", надав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/0651856. Згідно полісу АЕ/0651856 ліміт відшкодування за шкоду заподіяну майну п'ятдесят тисяч гривень, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю сто тисяч гривень.

02.12.2013 року Відповідач подав до ПрАТ"СК"Лафорт" Повідомлення страховику про обставини події за участю ТЗ забезпеченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (а.с.) Копію повідомлення страховику Відповідач надав Позивачу.

Позивач не зверталась до страхової компанії ПрАТ"СК"Лафорт" з заявою про страхове відшкодування, з метою визначення шкоди заподіяної в наслідок ДТП не проводився огляд пошкодженого транспортного засобу ні представником призначеним страховиком або МТСБУ, ні незалежним експертом з ініціативи Позивача.

04.04.2014 року з метою визначення розміру збитку, завданого внаслідок ДТП було проведено огляд автомобіля Позивача на станції технічного обслуговування ТОВ ВК ФК Компанія "Лев", було складено калькуляцію вартості ремонтно-відновлювальних робіт та складових частин автомобіля. Згідно калькуляції вартості ремонтно-відновлювальних робіт та складових частин автомобіля вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 54 992, 67 гривень.

Згідно пояснень Представника Позивача на відновлювальний ремонт автомобіля було витрачено 41 772 гривні.

Згідно листа департаменту врегулювання Моторного (транспортного) страхового бюро України №3/-04/26053 від 26.09.2014 року "Згідно інформації, яка міститься в системі АІПС ДТП, особа попередньо визнана винною в настанні ДТП пред'явила договір цивільно-правової відповідальності (поліс АЕ/0651856) ПрАТ"СК"Лафорт". Відповідно до оголошення ("Голос України" №238, 14 грудня 2013 року) Господарського суду м. Києва по справі №910/20063/13 від 18.11.2013 року порушено провадження про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" ( ідентифікаційний код 25005889) та введено процедуру розпорядження майном. Розпорядник майна-арбітражний керуючий ОСОБА_8 (свідоцтво №114 від 05.02.13)

Розгляд питання щодо проведення регламентної виплати за зобов'язаннями ПрАТ"СК"Лафорт" за договорами цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може бути здійснено за умов, що Господарський суд м. Києва по справі №910/20063/13 від 18.11.2013 року наступного:

- визнав ПрАТ"СК"Лафорт" банкрутом;

- затвердив реєстр вимог кредиторів, до якої включено вимогу ОСОБА_3;"

Згідно відповіді Господарського суду м. Києва від 04.05.2016 року за №910/20063/13 "Постановою Господарського суду м. Києва від 10.04.2014 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Лафорт" (ідентифікаційний код 25005889) визнано банкрутом та призначено ліквідатором боржника ОСОБА_8 (свідоцтво №114 від 05.02.13). Як передбачено абз.6 підпункту 36.7 пункту 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 №01-06/606/2013, заяви кредиторів про грошові вимоги боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2015 року припинено провадження у справі №910/20063/13 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт". ОСОБА_3 до господарського суду м. Києва із заявою з грошовими вимогами до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" не зверталась.

Згідно пояснень представника Позивача, ОСОБА_3 не зверталась ні до ПрАТ"СК"Лафорт" із заявою про страхове відшкодування, ні до Господарського суду м. Києва з заявою про грошові вимоги до ПрАТ"СК"Лафорт", оскільки згідно відповіді на запит на офіційному сайті МТСБУ інформація про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/0651856 відсутня в Центральній базі даних МТСБУ, договір укладений на бланку АЕ/0651856 може бути визнаний недійсним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали у справі, суд відмовляє у позові з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно підпункту 1 пункту 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Згідно ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Відповідно до п.9 ст. 7 ЗУ "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні є обов'язковим.

Відповідач, як власник наземного транспортного засобу, застрахував свою цивільно-правову відповідальність, про що свідчить поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/0651856.

Згідно п.35.1 ст. 35 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб,

відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Як пояснила представник Позивача, Позивач не зверталась з заявою про страхове відшкодування.

Згідно ч.1 ст. 528 ЦК України у разі, якщо виконання обов'язку покладено боржником на іншу особу, кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Оскільки Позивач не зверталась до страховою компанією з заявою про страхове відшкодування, має місце прострочення кредитора.

Згідно п. 20.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Згідно абз.6 підпункту 36.7 пункту 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 №01-06/606/2013, заяви кредиторів про грошові вимоги боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором.

Згідно відповіді Господарського суду м. Києва від 04.05.2016 року за №910/20063/13 "Постановою Господарського суду м. Києва від 10.04.2014 року в період провадження у справі № 910/20063/13 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" ОСОБА_3 до господарського суду м. Києва із заявою з грошовими вимогами до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" не зверталась.

Посилання Позивача на те, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/0651856 є недійсним, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи у суді.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України в редакції чинній на момент укладення договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідач надав суду копію Полісу АЕ/0651856 обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16/01/2013 року, виданий страховиком ПрАТ"СК"Лафорт" страхувальнику ОСОБА_4, що мешкає за адресою АДРЕСА_1, строк дії з 16/01/2013 по 16/01/2014 року. Даний документ відповідає вимогам законодавства, отже відсутні підстави, що Договір страхування укладений між Відповідачем та ПАТ"СК "Лафорт" є нікчемним. Відсутнє рішення суду яким даний договір визнаний недійсним. Позивач не зверталась до суду з позовом про визнання недійсним договору цивільно-правової відповідальності АЕ/0651856.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Тобто особою, яка подає інформацію до МТСБУ про укладені договори (використані бланки) є страхова компанія, за дії якої Відповідач не може нести відповідальність.

Поданий в якості доказу Лист Заступника Начальника Департаменту інформаційного забезпечення, аналізу та методології страхування МТСБУ ОСОБА_10 від 30.10.2014 року за №7/2-28/29944 не місять жодної інформації про недійсність Полісу АЕ/0651856. Даний доказ не є належним доказом недійсності Полісу АЕ/0651856 оскільки не містить інформації, щодо предмету доказування, МТСБУ не є судовою інстанцією яка могла би встановлювати дійсність, або недійсність договору страхування.

За таких умов суд приходить до висновку про відсутність порушення прав Позивача, оскільки Позивач сам не скористався правами наданими, йому законом та не звернувся з заявою про страхове відшкодування ні до страхової компанії, ні до господарського суду м. Києва.

Згідно до п. 16 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" "Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим, при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі."

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача шкоди, завданої здоров'ю. Згідно ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.12.2003 року було встановлено вину ОСОБА_5 в пошкодженні транспортного засобу. В ході судового розгляду справи Позивач мав довести вину Відповідача в завданні шкоди здоров'ю.

Згідно пояснень Відповідача Позивач не була пристебнута паском безпеки, внаслідок чого і вдарилась об кермо головою під час ДТП. Дана інформація не була спростована представником Позивача.

Також відповідно до п.33-1.2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" заклад охорони здоров'я надає довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування), форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством охорони здоров'я України, відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 12.12.2011 № 895 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2012 р. за № 283/20596 затверджена форма довідки про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді та інструкції щодо порядку її заповнення та видачі.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди Позивачу було завдано збитки в зв'язку з ушкодженням здоров'я. Зокрема, Лист непрацездатності виданий Київською міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги від 5 грудня 2013 року не містить інформації про діагноз, лікування, прогноз хвороби потерпілого, призначення лікаря. Не містять таких даних і Листи непрацездатності від 9 та 11 грудня 2013 року видані Медичним науково-практичним об'єднанням "Медбуд".

Інші документи, які подані Позивачем на підтвердження завданих збитків Позивачу у зв'язку з ушкодженням здоров'я, так само не містять належних реквізитів.

Оскільки Позивач не довів, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі сторін з вини Відповідача, було завдано шкоди здоров'ю Позивача такі вимоги є незаконними і задоволенню не мають підлягати.

Щодо вимог Позивача про відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Завдання моральної шкоди також має підтверджуватись доказами.

Згідно п.п.3,4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди": "3. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

4. Відповідно до ст.137 ЦПК ( 1502-06 ) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК ( 1502-06 )."

Позивач просить суд винести рішення про стягнення моральної шкоди завданої в наслідок ДТП лише на підставі припущення, що пошкодження майна Позивача спричинило моральні страждання.

Жодних доказів, що підтверджували би завдання Відповідачем Позивачу моральної шкоди, Позивачем не було надано.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 204, 215, 528, 613, 981, 999, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, положення Законів України "Про страхування", "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення .