Ухвала суду № 58381258, 16.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С., Рожина Ю.М.

секретар судового засідання: Коробчук А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Рівненського міського суд Рівненської області від 28 березня 2016 року у справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що спричинила смерть,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін і третьої особи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суд Рівненської області від 28 березня 2016 року стягнуто з ПАТ "НАСК "Оранта" в особі Рівненської обласної дирекції "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 33 333 грн. страхового відшкодування.

Стягнуто з ПАТ "НАСК "Оранта" в особі Рівненської обласної дирекції "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 33 333 грн. страхового відшкодування.

Стягнуто з ПАТ "НАСК "Оранта" в особі Рівненської обласної дирекції "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 33 333 грн. страхового відшкодування.

Вирішено питання судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі ПАТ "НАСК "Оранта" вказує, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що задовольняючи позов в повному обсязі, судом першої інстанції взято до уваги лише відомості з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 22.09.2015 року.

Однак, в судовому засіданні не було доведено неправомірності дій страхувальника ОСОБА_4 та наявності безпосереднього причинного зв'язку між такими діями та наслідками, що настали, оскільки на момент винесення рішення, кримінальне провадження по факту вчинення ДТП не розглянуто та вирок суду про притягнення до кримінальної відповідальності винної особи не ухвалено.

Крім того, згідно відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.09.2015 року ОСОБА_4 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який знаходився на проїзній частині, тобто на частині дороги, яка безпосередньо призначена для руху транспортних засобів.

Також, відсутні будь які документи, які встановлюють причину смерті ОСОБА_5 (авто технічна, судово-медична експертиза тощо).

Вважає, що неможливо встановити всі обставини дорожньо-транспортної пригоди до ухвалення вироку суду про притягнення до відповідальності винної особи, а тому ОСОБА_1 було повідомлено про призупинення розгляду страхової справи листом від 15.01.2016 року № 09-02-09/443.

З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки передбачає відповідальність власника такого джерела. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_4, яким він керував на момент ДТП була застрахована в ПАТ "НАСК "Оранта", то відповідно до ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1200 ЦК України страховик повинен відшкодувати шкоду, завдану смертю потерпілого.

Такий висновок суду ґрунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам закону.

Встановлено, що 21 вересня 2015 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_4, керуючи легковим автомобілем "Маzda-6", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по а/д Київ-Чоп, зі сторони м. Рівне в напрямку м. Дубно, на 356 км + 963 м вказаної авто дороги, що в межах Дубенського району, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який знаходився на проїзній частині. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 загинув на місці події, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. Указана подія зареєстрована в ЄО Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області від 21.09.2015 року за № 3856.

По факту дорожньо-транспортної пригоди до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2015 року було внесено відповідні дані та розпочато кримінальне провадження за № 12015180000000321 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренду, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.1200 ЦК України дитині потерпілого шкода відшкодовується до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років). Другому з подружжя шкода відшкодовується незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років.

У відповідності до ч.2 ст.1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПАТ "НАСК "Оранта", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АІ/3959471 від 06.12.2014 року, згідно якого страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну життю та здоров'ю на одного потерпілого становить 100 000 грн.

30 листопада 2015 року ОСОБА_1 подала до ПАТ "НАСК "Оранта" заяву про страхове відшкодування з необхідними документами.

Однак, страхове відшкодування позивачці виплачено не було, що не заперечується відповідачем.

У п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.27.2 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, як працездатна вдова, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною загиблого ОСОБА_6, а також його малолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не отримали жодного страхового відшкодування у відповідності до п.27.2 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з ПАТ "НАСК "Оранта" на кожного утриманця ОСОБА_6, померлого під час дорожньо-транспортної пригоди, страхового відшкодування у розмірі 33 333 грн., що не перевищує ліміту відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю на одного потерпілого, встановленого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АІ/3959471 від 6.12.2014 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що кримінальне провадження по факту вчинення ДТП не розглянуто та вирок суду про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності відсутній, а тому неправомірність його дій не доведено, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Також, безпідставними є доводи про не встановлення причин смерті ОСОБА_5 та недоведеність наявності безпосереднього причинного зв'язку між діями ОСОБА_4 та смертю потерпілого, так як згідно відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 загинув на місці події.

Не свідчить про відсутність у відповідача обов'язку по відшкодуванню шкоди, завданої смертю потерпілого, і доводи про те, що ОСОБА_5 під час наїзду на нього знаходився на проїзній частині, яка призначена лише для руху транспортних засобів, оскільки за змістом ч.3 ст.1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Твердження відповідача про неможливість встановлення всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди до ухвалення вироку суду про притягнення до відповідальності винної особи, не можуть бути підставою позбавлення права ОСОБА_1 та її малолітніх дітей на отримання страхової виплати.

Враховуючи викладене, рішення суду постановлено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відхилити.

Рішення Рівненського міського суд Рівненської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Шимків С.С.

Рожин Ю.М.