Рішення № 58380955, 17.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Ковальчук Н.М., Буцяка З.І.

секретар судового засідання: Мельник С.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргупредставника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

в с т а н о в и л а :

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Припинено договір поруки укладеного між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" і ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором МL-H00/135/2008 в сумі 27965,53 долари США та пеню в розмірі 153704 грн.

Вирішено питання про судовий збір.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність в частині визнання договору поруки припиненим та відмови у солідарному стягненні із поручителя заборгованості за кредитним договором , оскільки суд не врахував, що між банком та поручителем були укладені додаткові угоди до договору поруки якими збільшено розмір відповідальності поручителя і таку згоду остання надала підписавши зміни до договору поруки. Вважає, що договір поруки не є припиненим.

Просить рішення в цій частині скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості із поручителя.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник не зявились, подали клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із перебуванням його представника у відрядженні, проте ніяких підтверджуючих документів з даного приводу сторона суду не надала, у звязку із чим, колегію суддів визнано неявку відповідача та його представника неповажною. Враховуючи те, що сторони повідомлені про розгляд справи належним чином, їм надіслані апеляційна скарга і причина їх неявки визнана неповажною, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині відмови у солідарному стягненні заборгованості з відповідачів за договором про надання кредиту суд першої інстанції виходив із того, що відбулась зміна кредитного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, тому існують підстави для визнання припиненою поруки відповідача ОСОБА_2, якою забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором.

Протеповністюпогодитись із таким висновком суду не можна.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зіст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішенняв оскаржуваній частиніне відповідає.

Судом установлено, що 11.09.2008 рокуміжзакритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого єПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 32800 доларів США на строк до 08 вересня2023 року.Назабезпечення виконання зобов'язаньза кредитним договором 11 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №SR P00/135/2008.

18 березня 2011 року ПАТ«ОТП Банк» та ТОВ«ОТП Факторинг Україна» уклали договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за якимдо останнього перейшло право вимоги за кредитним договоромвід11.09.2008 року .

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, укладаючи договір поруки від 11 вересня 2008 року сторони у письмовій формі досягли згоди щодо усіх істотних умов даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору поруки за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі.

У п. 2.2. договору поруки встановлено, що на дату укладення цього договору розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою становить 32800 доларів США. Порукою забезпечені боргові зобов'язання, в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1. цього договору.

При цьому, укладаючи (підписуючи) договір поруки ОСОБА_2 підтвердила, що вона ознайомлена з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст (п. 2.3. договору поруки).

Судом установлено, що між банком та позичальником до кредитного договору укладено додаткові договори № 1 від 08 квітня 2009 року, № 2 від 07 жовтня 2009 року, №3 від 05 лютого 2010 року та від 26 травня 2010 року за умовами якиху випадку порушення позичальником своїх зобов'язань, встановлених умовами цього додаткового договору (а в додаткових угодах - встановлених пп. 2.1.7, 2.1.8),фіксований відсоток підвищується на 4 %.

Разом з тимпроцентна ставка в розмірі 4 %, на яку збільшувався платіж за процентами,передбачена й умовами кредитного договору(п. 1.4.1.5.1.).

Крім того, між банком та поручителем укладено додаткові договори до договору поруки №№1,2 від 08 квітня 2009 року, 05 лютого 2010 року та 15 липня 2011 року відповідно до яких сторони домовились внести зміни до договору поруки та виклали п.п. 2.1, 2.2 в іншій редакції, тобто сторонами узгоджена зміна розміру процентів за основним зобов'язанням, зміна розміру боргових зобовязань позичальника без додаткового повідомлення поручителя, а також доповнили договір поруки пунктами 3.9,3.10. (а.с.166-169).

Згідно із частиною першою статті 553, частино першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоч і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, але є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти вимоги кредитора в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина друга статті 555 цього Кодексу).

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення поруки ОСОБА_2, оскільки остання надала свою згоду на збільшення обсягу своєї відповідальності своїх зобовязань, що є підставою покладення на поручителя солідарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Оскільки рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи та доказам рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309, 316 ЦПК України, ст..559, 1054-1 ЦК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2016 року в частині припинення договору поруки укладеного між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" і ОСОБА_2 та відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення боргу з поручителя скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором МL-H00/135/2008 в сумі 27965,53 долари США та пеню в розмірі 153704 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" судовий збір в сумі 18904,94 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді