Рішення № 58380624, 03.06.2016, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2007/16-ц

Провадження № 2/545/885/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2016 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Потетій А.Г.,

при секретарі Задорожна Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07.03.2006 року відповідач- Дормідонтова ОСОБА_207.03.2006 року отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві.

У звязку з порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 31.03.2016 року має заборгованість 16331,53 грн., яка складається з наступного:

- 7658,72 грн. заборгованість за кредитом;

- 6760,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-658,67 грн. заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповіно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг

-500,00 грн. штраф (фіксована частина);

-753,88 грн. штраф (процентна складова).

В судове засідання представник позивача не зявився надавши суду заяву з проханням справу розглянути у їх відсутність, позов підтримали та прохали його задовільнити.

Відповідач в судове засідання не зявилась надавши суду заяву з проханням розглянути дану справу у її відсутність, заперечила проти позову та прохала відмовити у позові, оскільки щодо неї були вчинені шахрайські дії.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими , що не підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що позивач посилається на укладення кредитного договору № б/н від 07.03.2006 року між позивачем та ОСОБА_1 на суму 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З Умовами та правилами надання банківських послуг, згідно даної заяви, відповідач ознайомлена лише 25.05.2006 року.

Згідно умов кредитування відповідачка користувалась карткою знімаючи невеликі суми та відразу ж, в короткий строк, погашала кредит. В травні 2015 року відповідач при спробі зняття коштів зі своєї пластикової картки, дізналась, що з її кредитної карти було зроблено переказ на зарплатну карту, на суму 7670 грн., які в подальшому були перераховані на інтернет магазин.

За даним фактом відповідач зверталась до Служби безпеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з відповідною заявою, в якій вказувала на те, що дані операції вона не здійснювала, та прохала провести відповідну перевірку, однак відповідачем було проігнороване дане звернення.

Також судом встановлено, що за заявою відповідача , згідно з витягом з кримінального провадження № 12012170300000656, виконаного старшим слідчим Полтавського районного управління поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, та повідомлення від Прокуратури Полтавського району за даним фактом відкрито кримінальне провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, і наразі триває досудове розслідування.

Таким чином, банк, без наведення обґрунтованих, передбачених законом чи договором, підстав, проігнорував звернення ОСОБА_1 про скасування несанкціонованих транзакції на суму 7670грн.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Ст.ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування…, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів.

Згідно п. 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до п. 9 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 р. користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

П. 10 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 р встановлено, що банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян".

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

За правилом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 була сформована наступна правова позиція: «Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного предявлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності».

Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави прийти до висновку, щодо ненадання позивачем достатніх доказів , які б свідчили про здійснення перерахунку коштів особисто відповідачем або повідомлення ним стороннім особам своїх особистих даних та даних персональної платіжної картки, виданої на ім'я позивача. Суд вваж є за необхідне визначити не чинною транзакцію щодо переказу коштів 08 травня 2015 року з картки/рахунку та зобов'язання позивача відновити кошти на картковому рахунку.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись п.п. 8, 9, 10 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління Національного банку України № 705 від 05.12.2014 р., ч. 3 ст. 203, ст.ст. 215, 1051 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 10, 11, 60,88 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Судові витрати сплачені позивачем при зверненні до суду віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський райсуд в десятиденний строк з дня його проголошення, а у разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення віддруковане суддею власноручно та є оригіналом.

Суддя: А.Г. Потетій