Ухвала суду № 58379511, 16.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4004/16-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.Провадження № 22-ц/780/3806/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 16.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

16 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Іванової І.В., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалуКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-А» про стягнення коштів , -

встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ТОВ «Проект-А» про стягнення коштів, посилаючись на таке.

12 грудня 2014 року позивач дав у борг ОСОБА_3 у борг грошові кошти у сумі 350000000 грн., які відповідач зобов»язався повернути у строк до 12 грудня 2015 року.

ТОВ «Проект-А», відповідно до договору поруки від 12 грудня 2014 року, поручився відповідати за зобов»язаннями відповідача ОСОБА_3, що виникають з вказаного договору позики, частково у розмірі 10000 грн.

Оскільки позивачу борг не повернуто, він пред»явив позов до відповідачів як солідарних боржників про стягнення з них 350000000 грн..

Разом з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити його шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення площею 18405 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Миколи Амосова, буд. 12 та належать на праві власності ТОВ «Проект-А», а також шляхом оголошення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші щодо вказаних нежитлових приміщень.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року задоволено заяву про забезпечення вказаного позову, накладено арешт на вказані нежитлові приміщення та заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо зазначених нежитлових приміщень.

Не погоджуючись з ухвалою суду, особа, яка не брала участь в розгляді справи і вважає, що судовим рішення порушені її права ПАТ «Укрсоцбанк» подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням вимог процесуального закону та відмовити задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що ТОВ «Проект-А» не є власником нерухомого майна, на яке суд наклав арешт та заборонив вчиняти дії по розпорядженню ним. Посилаються на те, що наказами міністерства юстиції України від 31 березня та 12 квітня 2016 року скасовані дій державного реєстратора прав на нерухоме майно призваного нотаріуса ОСОБА_4 Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про реєстрацію за ТОВ «Проект-А» права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, зазначають, що вжиттям заходів забезпечення цього позову унеможливилось виконання інших судових рішень, що набрали законної сили.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані судом першої інстанції копії з матеріалів цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду, тому необхідно накласти арешт на майно, що належить поручителю.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з таких підстав.

Відповідно до ч.1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову„ розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, ТОВ «Проект-А», відповідно до договору поруки від 12 грудня 2014 року, поручився відповідати за зобов»язаннями відповідача ОСОБА_3, що виникають з вказаного договору позики, частково у розмірі 10 000 грн. ( а.с.1-2)

Відповідно до п.п.1,2 договору поруки від 12 грудня 2014 року, ТОВ «Проект-А», поручився перед кредитором за виконання боржником свого обов2язку у повному обсязі, 350000000 грн., однак уразі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором в межах суми позики, а саме у розмірі 20000000 грн. ( а.с. 5-6).

Накладаючи арешт на майно вартістю 397550400 грн., суд першої інстанції не врахував вимоги ч.3 ст. 152 ЦПК України,, що забезпечення позову має бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, не звернув уваги на позицію позивача про часткову відповідальність поручителя в межах 10 000 грн. та суперечливі умови договору поруки щодо обсягу відповідальності поручителя

Також вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та забороною ним розпоряджатись, суд належним чином не мотивував свій висновок, не дослідив питання належності відповідачу ТОВ «Проект-А» нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Так, наказами Міністра юстиції України від 31 березня 2016 року № 927/5 та 12 квітня 2016 року буди задоволені скарги ПАТ «Укрсоцбанк» скасовані дій державного реєстратора прав на нерухоме майно призваного нотаріуса ОСОБА_4 Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 щодо реєстрацію за ТОВ «Проект-А» права власності на спірне нерухоме майно.

Отже, задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову впливають на права інших осіб, які можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а саме апелянта по справі.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Виходячи з вищевикладеного відповідно до ст. 312 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції з передачею питання забезпечення позову ОСОБА_2 на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: