Рішення № 58379406, 14.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/11973/14-ц Головуючий у І інстанції Буцмак Ю. Є.Провадження № 22-ц/780/3692/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 26 14.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Антоненко В.І., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року позивач ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 07 лютого 2008 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 73798,80 доларів США строком до 06 лютого 2023 року із відсотковою ставкою 12,89 %. У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 10 червня 2014 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 101180,84 доларів США, що еквівалентно 1194290,17 грн., яка складається із залишку заборгованості за кредитом 72202,67 доларів США, суми несплачених відсотків за користування кредитом 18413,27 доларів США, пені за прострочення виконання зобов'язання 37594,45 грн., штрафу 87108,57 грн. Просив стягнути із відповідача на свою користь 90615,94 доларів США та 124703,02 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

ОСОБА_2 звертався до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, яка ухвалою суду від 30 грудня 2014 року була залишена без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 рокупозов ПАТ «КБ «Надра» частково задоволено, стягнуто із відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 90615,94 доларів США та 10000 грн. пені, в іншій частині позову відмовлено.

Позивач ПАТ «КБ «Надра», не погоджуючись із рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши заявлений в позовній заяві розмір пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання за порушення умов кредитного договору в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру пені за прострочення строків виконання зобов'язань з 37594,45 грн. до 10000 грн., мотивуючи своє рішення лише тим, що розмір пені та штрафу значно перевищує розмір завданих збитків. Відповідач не звертався до суду із заявою про зменшення розміру неустойки та не надавали доказів з приводу наявності інших істотних обставин. Також не погоджувався з висновком суду першої інстанції в частині скасування штрафу, який чітко передбачений п. 5.3 цього договору.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 07 лютого 2008 року ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 18/П/13/2008/840, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у банку кредит в сумі 73798,80 доларів США на строк до 06 лютого 2024 року, з процентною ставкою за користування кредитом 12,89 % річних, комісії за розрахунки в розмірі 1,8 % від суми виданих коштів. Позичальник зобов'язався щомісячно погашати кредит, сплачувати платежі за використання кредитних коштів.

Згідно п.п. 3.3.1 - 3.5 договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу позичальника складає 939,89 доларів США. Позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.п. 1.3.1 цього договору платежі безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок тарифного пакету у порядку, передбаченому п. 3.3.3, шляхом сплати мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту, визначений у п. п. 3.33.1 цього договору щомісячно до 10 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 10 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 12 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк, починаючи з 13 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором. Якщо на протязі дії цього договору позичальник несвоєчасно та/або неповністю вніс черговий мінімальний необхідний платіж та/чи інші платежі, передбачені цим договором, то банк приймає до виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору в наступному порядку: прострочені відсотки за користування кредитом, відсотки за користування кредитними коштами, пені та штрафи, прострочена сума кредиту, сума кредиту. З метою виконання умови, передбаченої п. 3.4 цього договору, якщо позичальник несвоєчасно та/чи не в повному об'ємі сплачує свої обов'язкові платежі, банк самостійно розподіляє грошові кошти згідно черговості, передбаченої п. 3.4 цього договору або іншої черговості, встановленої на розсуд банку. Пунктами 4.2.3, 4.2.4 договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 10 червня 2014 року ОСОБА_2 має перед банком заборгованість: непогашений кредит 72202,67 долари США, несплачені відсотки 18413,27 долари США, несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань 3185,02 долари США, штраф 7379,88 долари США. Загальна сума заборгованості за кредитом, виданим у доларах США, становить 90615,94 долари США, пені та штрафу 124703,02 грн.

Пунктом 7.3 сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Задовольняючи частково позов ПАТ «КБ «Надра» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 на умовах, встановлених кредитним договором, своєчасно не виплачує суму боргу за кредитом та боргу по відсоткам, тим самим не виконує належним чином покладені на нього за кредитним договором зобов'язання, тому суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 90615,94 доларів США заборгованості за кредитом та несплаченими відсотками, а також пеню слід стягнути на користь позивача із відповідача. При цьому суд зменшив нараховану неустойку із 37594,45 грн. до 10000 грн., а в задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 87108,57 грн. відмовив.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 утворилася заборгованість внаслідок невиконання умов кредитного договору, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність захисту права позивача шляхом стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо доведеності розміру заборгованості, зазначеного у розрахунку, наданого позивачем, суд першої інстанції вважав, що правильність розрахунку не викликає сумнівів. Будь-яких заперечень щодо правильності нарахованої заборгованості, а також доказів, що їх підтверджують, відповідачем надано не було.

Із даних підстав рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 не оскаржене.

Відтак колегія суддів погоджується із такими висновками суду і приймає розрахунок заборгованості відповідача за достовірний.

Оцінюючи законність рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є різними видами неустойки як засобу юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3. вищевказаного договору у разі порушення позичальником вимог п. 4.3 за включенням п. п. 4.3.3, 4.3.4 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору, за кожен випадок.

Пеня ж, в свою чергу, відповідно до п. 5.2 вказаного договору сплачується у випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.3 цього договору. Позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог статей 212 - 214 ЦПК України на умови договору та положення ст. 549 ЦК України уваги не звернув, зокрема, що штраф та пеня, відповідно до умов кредитного договору, настають при різних обставинах порушення зобов'язання зі сторони боржника, а відтак є різними видами відповідальності за порушення зобов'язань боржником.

У зв'язку з цим висновок суду щодо подвійної відповідальності відповідача за одне і теж саме порушення зобов'язання не ґрунтуються на законі.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачем положення кредитного договору № 18/П/13/2008/840 від 07 лютого 2008 року не оспорювалися, відтак в силу вимог ст. 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, кредитний договір є чинним, і штрафні санкції підлягають повному стягненню із відповідача на користь банку згідно умов договору.

Не можна погодитися також із висновками суду в частині зменшення розміру неустойки із 37594,45 грн. до 10000 грн., виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час вирішення питання про зменшення неустойки суд повинен об'єктивно оцінити конкретну ситуацію: чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; майновий стан сторін; ступінь виконання зобов'язання; причини неналежного виконання зобов'язання та форму вини боржника; співмірність розміру неустойки наслідкам порушення; добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

На дані обставини звертав увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 06 квітня 2016 року по даній справі (а. с. 227 - 229).

Разом із тим суд першої інстанції зменшив розмір неустойки без належних правових підстав та підтвердження наявності інших обставин, які мають істотне значення, як того вимагає ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Безпідставними є висновки суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені лише із підстав значного перевищення неустойкою суми кредиту, враховуючи, що нарахована позивачем пеня не перевищує суми кредиту.

При цьому із заявою про зменшення розміру неустойки ОСОБА_2 до суду не звертався та не доводив наявності передбачених законом підстав для зменшення пені.

Виходячи із вищевикладеного, враховуючи відсутність як волевиявлення боржника, так і винятковості обставин, суд першої інстанції не мав підстав для зменшення розміру неустойки, а тому рішення в даній частині також не можна вважати законним та обґрунтованим.

Враховуючи, що в резолютивній частині рішення судом зазначено загальний розмір заборгованості в гривнях, яка стягується із відповідача, воно не може бути скасовано в його окремій частині і підлягає скасуванню в цілому.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює розподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3654 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 18/П/13/2008/840 від 07 лютого 2008 року в розмірі 90615,94 доларів США, яка складається з наступного: непогашений кредит 72202,67 долари США, несплачені відсотки 18413,27 долари США, а також несплачену пеню за прострочення строків виконання зобов'язань 37594,45 грн., штраф 87108,57 грн., та судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц

Судді: Антоненко В.І.

Яворський М.А.