Рішення № 58379280, 14.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/107/16-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/2775/16 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 52 14.06.2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Білоконь О.В., Касьяненко Л.І.

при секретарі - Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи тим, що наказом в.о. директора Інституту розведення і генетики тварин №1-К від 2 січня 2013 року вона була призначений на посаду юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства, а в подальшому, наказом №9-К від 11 лютого 2013 року вона була переведена на посаду провідного юрисконсульта, яку раніше займав ОСОБА_5, звільнений у зв'язку з його переведенням на посаду секретаря Велико-олександрівської сільської ради.

19 листопада 2015 року закінчився строк повноважень ОСОБА_5 на цій виборній посаді і 20 листопада 2015 року він подав до Інституту заяву про повернення його на посаду провідного юрисконсульта.

Далі позивачка зазначила, що наказом директора Інституту №86-К від 1 грудня 2015 року вона була звільнена з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору, проте вважає цей наказ незаконним, оскільки 20 листопада 2015 року відповідач не вимагав припинення з нею трудових відносин, вона не була звільнена з роботи в останній день строку трудового договору та продовжувала працювати в Інституті, таким чином трудові відносини були продовжені на невизначений строк, тому ОСОБА_4 просила суд поновити її на посаді провідного юрисконсульта Інституту, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 грудня 2015 року по 11 березня 2016 року в розмірі 9746 гривень 93 копійок та моральну шкоду в розмірі 4000 грн.

Представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_5 заперечували проти позову посилаючись на те, що в період часу з 17 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року директор Інституту перебував на науково-практичних семінарах, тому 20 листопада 2015 року він не був присутній в Інституті та не мав можливості вирішити питання про звільнення ОСОБА_4 з роботи. Така можливість з'явилась у нього лише 1 грудня 2015 року.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України.

Стягнуто з Інституту на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9746 гривень 93 копійок.

У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Посилається на те, що суд не врахував, що настання події закінчення строкового трудового договору позивачки відбулось не 20 листопада 2015 року, коли третя особа подав заяву про намір повернутися на роботу, а саме 1 грудня 2015 року, коли було видано наказ інституту, де зафіксовано відновлення трудових відносин з раніше працюючим працівником, який повернувся після закінчення строку повноважень на виборній посаді.

У запереченнях на скаргу, позивачка послалась, що настання події, тобто повернення раніше працюючого з виборної посади, зафіксовано заявою останнього від 20.11.2015 року, тому вважала що останній день її роботи мав би бути 20.11.2015 року, однак до 01.12.2015 року вона продовжувала працювати, трудовий договір розірваний не був, тому на її думку договір трансформувався у безстроковий, у зв'язку з чим її звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що наказом в.о. директора Інституту розведення і генетики тварин №107-К від 6 грудня 2012 року ОСОБА_5 був звільнений з посади провідного юрисконсульта на підставі п.5 ст.36 КЗпП України у зв'язку з переведенням його на виборчу посаду до Великоолександрівської сільської ради (а.с.12, 46).

Наказом в.о. директора Інституту розведення і генетики тварин №1-К від 2 січня 2013 року ОСОБА_4 була призначена на посаду юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства на період перебування ОСОБА_5 на виборній посаді, а наказом №9-К від 11 лютого 2013 року позивачка була переведена на посаду провідного юрисконсульта (а.с.7-8,19).

20 листопада 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Інституту із заявою про поновлення його на посаді провідного юрисконсульта у зв'язку з закінченням строку повноважень на виборній посаді із 19.11.2015 року.

Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця №86-К від 1 грудня 2015 року про звільнення ОСОБА_4 та поновлення на роботі ОСОБА_5, позивачка була звільнена з займаної посади з 01.12.2015 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору, а ОСОБА_5 поновлений на посаді провідного юрисконсульта з 02.12.2015 року (а.с.9-10).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки 20 листопада 2015 року ОСОБА_5 подав до Інституту заяву про повернення на посаду провідного юрисконсульта, тому в той же день строк трудового договору, укладеного з ОСОБА_4 закінчився і поскільки відповідач Інститут не наполягав на припиненні трудових відносин з нею і вона продовжувала працювати протягом 23 листопада - 27 листопада 2015 року та 30 листопада 2015 року, тому дія трудового договору, укладеного з ОСОБА_4, була продовжена на невизначений строк у зв'язку з чим, суд вважав звільнення позивачки незаконним.

Проте з таким висновком, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Ця норма передбачає суб'єктивне право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах на одержання після закінчення їх повноважень за виборною посадою в державних органах попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві.

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми, право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства, або є інша рівноцінна робота.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадку, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачку ОСОБА_4 прийнято на роботу на період перебування ОСОБА_5 на виборній посаді, про що зазначено в наказі, тобто наказом визначено строк роботи позивачки на посаді до настання певної події, а саме до повернення ОСОБА_5 після звільнення з виборної посади у зв'язку з закінченням його повноважень.

З копії наказу про прийняття позивачки на роботу також вбачається, що остання з його положеннями ознайомлена, про що свідчить її підпис, ніяких зауважень щодо нього не висловлювала.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що між сторонами було укладено строковий трудовий договір, що відповідає чинному законодавству.

Проте, оскільки ОСОБА_5 звільнений з виборної посади після закінчення його повноважень та має право на одержання попередньої роботи, відповідач вправі звільнити з цієї посади ОСОБА_4, прийняту на його заміщення, оскільки з нею укладений строковий трудовий договір на час виконання ОСОБА_5 повноважень за виборною посадою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при звільненні позивачки з боку відповідача відсутні порушення вимог чинного трудового законодавства.

Таким чином, визнавши незаконним звільнення позивачки з підстав, передбачених п. 2 ст. 36 КЗпП України, суд не врахував, що відповідно до цієї норми власник вправі звільнити працівника у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше займав цю посаду, якщо це поновлення здійснюється відповідно до законодавства.

У даному випадку, таке поновлення працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду та після закінчення його повноважень за виборною посадою на попередній посаді, звільнення з цієї посади працівника, прийнятого на його заміщення, є таким, що відповідає закону, оскільки з новим працівником укладений строковий трудовий договір на час виконання попереднім працівником повноважень за виборною посадою.

Доводи позивачки про те, що договір трансформувався у безстроковий не відповідає вимогам закону, оскільки за змістом зазначених норм, які регулюють ці правовідносини, звільнення позивачки повинно відбуватись внаслідок поновлення ОСОБА_5 на роботі, а не внаслідок подання ОСОБА_5 заяви до відповідача, тобто з моменту видання про це наказу відповідачем, зв'язку із чим висновок суду про незаконність звільнення позивачки згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України є помилковим.

Таким чином, встановивши обставини справи, правовідносини сторін та норми закону, які регулюють ці правовідносини, суд неправильно витлумачив зміст цих правових норм, що призвело до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи, наведені у запереченнях ОСОБА_4 до скарги, не спростовують наведені висновки колегії суддів.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути із позивачки на користь відповідача понесені ним витрати на сплату судового збору у розмірі 1818 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України судові витрати у розмірі 1818 грн. 96 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :