Рішення № 58378948, 14.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4512/15-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/2500/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 14.06.2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Білоконь О.В., Касьяненко Л.І.

при секретарі - Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та на земельну ділянку; про виселення з житлового будинку та припинення реєстрації місця проживання в ньому,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року ПАТ «АКБ «Капітал» звернувся до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи тим, що він є правонаступником ВАТ «АКБ «Капітал», який 9 жовтня 2007 року уклав з ОСОБА_2 кредитний договір №39-К.02/09/10/07, за яким банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 454000 грн., а остання в свою чергу зобовязалась щомісячно до 8 жовтня 2012 року повертати кредит по частинам та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 20% річних від залишку кредиту.

В той же день ВАТ «АКБ «Капітал» уклав з ОСОБА_2 іпотечний договір №39-К.02/01, за яким з метою забезпечення належного виконання кредитного договору ОСОБА_2 передала ВАТ «АКБ «Капітал» в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Пушкіна, 30а в с. Вишеньки Бориспільського району та земельну ділянку площею 0,251 га з кадастровим номером 3220881301:01:003:0189 з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по вул. Пушкіна, 30а в с. Вишеньки Бориспільського району.

Далі позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконує належним чином свої зобовязання, тому у неї виник борг по поверненню кредиту в розмірі 410362,70 грн., борг по сплаті процентів в розмірі 509440,6 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 128945,8 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 148641,58 грн. та штраф в розмірі 502600,68 грн., а всього 1699990 грн. 10 коп. боргу.

Позивач, мотивуючи тим, що ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами становить 344345 грн., а земельної ділянки 477854 грн. просив суд в рахунок погашення боргу за кредитним договором в розмірі 1699990 грн. 10 коп. звернути стягнення на іпотечне майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, шляхом визнання за позивачем права власності на ці обєкти нерухомого майна; виселити відповідачів та інших осіб з житлового будинку, припинити реєстрацію їх місця проживання в цьому обєкті нерухомого майна.

Відповідачка ОСОБА_4 заперечувала проти його задоволення, посилаючись на пропуск строків позовної давності. Крім того, послалась, що одночасне стягнення з пені та штрафу є подвійним притягненням до відповідальності за одне і те ж правопорушення. Вважала, що ринкова вартість предмета іпотеки є значно заниженою, відповідачі не отримували вимогу про добровільне виселення з житлового будинку, тому просила відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2016 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за кредитним договором від 9 жовтня 2007 року в розмірі 1197389 грн. 42 коп., звернуто стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та на земельну ділянку площею 0,251 га, призначену для обслуговування цього жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовані по вул. Пушкіна, 30а в с. Вишеньки Бориспільського району, ринковою вартістю 925800 грн.

Право власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок та земельну ділянку припинено та визнано таке право власності за ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал».

Зобовязано ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» сплатити ОСОБА_2 різницю між вартістю предмета іпотеки та розміром боргу за кредитним договором в розмірі 202130 грн. 58 коп.

У задоволенні позову в частині вимог про виселення з житлового будинку та припинення реєстрації місця проживання в ньому відмовити.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається, що позбавлення її права власності на єдино житло, суд не врахував що позивач перебуває у стадії ліквідації і не може набувати право власності на предмет іпотеки, тим паче не в змозі виплатити компенсацію призначену судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є правонаступником ВАТ «АКБ «Капітал» (а.с.25-30 т.1).

9 жовтня 2007 року ВАТ «АКБ «Капітал» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір №39-К.02/09/10/07, за яким ВАТ «АКБ «Капітал» зобовязався надати кредит в розмірі 454000 гривень, а ОСОБА_2 зобовязалась щомісячно до 8 жовтня 2012 року повертати кредит по частинам та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 20% річних від залишку кредиту. У випадку несвоєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним ОСОБА_2 зобовязалась сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 100% від суми несплачених процентів за користування кредитом (а.с.9-10 т.1).

В той же день ВАТ «АКБ «Капітал» уклав з ОСОБА_2 іпотечний договір №39-К.02/01, за яким з метою забезпечення належного виконання кредитного договору ОСОБА_2 передала ВАТ «АКБ «Капітал» в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Пушкіна, 30 а в с. Вишеньки Бориспільського району та земельну ділянку площею 0,251 га з кадастровим номером 3220881301:01:003:0189 з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по вул. Пушкіна, 30а в с. Вишеньки Бориспільського району (а.с.11-15 т.1).

9 жовтня 2007 року ВАТ «АКБ «Капітал» надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 454000 грн.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала своїх зобовязань за кредитним договором, тому у неї виник борг по поверненню кредиту в розмірі 410362 грн. 70 коп., борг по сплаті процентів за користування ним в розмірі 509440 грн. 6 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 128945 грн. 8 коп. та пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування ним в розмірі 148641 грн. 58 коп. Загальний розмір боргу за кредитним договором становить 1197389 грн. 42 коп. (а.с.5-6 т.1).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 останній раз повертала кредит ще 30 вересня 2008 року, а сплачувала проценти за користування ним 9 серпня 2011 року, тому позивач не пропустив строк на звернення до суду з даним позовом.

Згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі 9 іпотечного договору іпотекодержатель має право в порядку позасудового врегулювання, звернути стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється шляхом прийняття іпотеко держателем предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про Іпотеку» (а.с.13 зворот т.1).

Задовольняючи позов та визнаючи за банком право власності на житловий будинок та земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що у звязку з невиконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором, в рахунок погашення боргу, на іпотечне майно слід визнати право власності за банком на підставі ст.ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку».

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згодиз усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.7 цього ж Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Пунктом 8.5 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання на підставі Договору, виконавчого напису нотаріуса, або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 9.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право в порядку позасудового врегулювання, прийняти предмет іпотеки у власність в порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про Іпотеку» При цьому це застереження, що визнається договором про задоволення вимог іпотеко держателя, є правовою підставою для реєстрації права власності останнього на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (а.с.13 зворот т.1).

Таким чином, як у статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і у договорі іпотеки, укладеному між сторонами, зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, суд не взяв до уваги умови договору іпотеки, укладеного між сторонами, а саме пункт 9.3., який регулює умови задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки та передбачає, що це застереження, що визнається договором про задоволення вимог іпотеко держателя, є правовою підставою для реєстрації права власності останнього на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

В матеріалах справи відсутні дані про вирішення позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, що передбачено умовами договору іпотеки в якості правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Суд першої інстанції не врахував вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку» та не узяв до уваги умови договору іпотеки, в звязку з чим помилково застосував спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, що не підлягає застосуванню у судовому порядку.

Крім того, можливість виникнення права власності за рішенням суду, цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851 цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для усіх судів України.

Враховуючи те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає як з вимог ст.ст. 37, 39 Закону України «Про іпотеку», так і з договору іпотеки, укладеного між сторонами, рішення суду про задоволення позову шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, є таким, що порушує норми матеріального права та підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути із позивача на користь відповідачки понесені нею витрати на сплату судового збору у розмірі 4019 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 4019 грн. 40 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :