Рішення № 58378915, 10.06.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/602/16-ц

Провадження № 2/369/1031/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10.06.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради Київської області про визнання права власності на самочинно перебудований житловий будинок,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 районної ради Київської області про визнання права власності на самочинно перебудований житловий будинок, посилаючись на те, що 18 вересня 1998 року згідно Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з однієї сторони, а також нею, з іншої сторони, та посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_6, нею було придбано квартиру під № 1 житловою площею 27,6 кв.м., що знаходиться в житловому будинку за адресою: с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Жовтнева, під № 7-А, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Крім того, 26 вересня 1998 року згідно Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та нею і посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_6, нею було придбано земельну ділянку площею 0,1028 га, що знаходиться в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області по вул. Жовтневій, під № 7-А, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

В подальшому в період з 1998 року по 2015 р.р. нею було виконано ряд будівельно-підрядних робіт з реконструкції зазначеного жилого будинку, шляхом розширення його площі, внаслідок чого площа житлового будинку збільшилась з 27,6 кв.м. до 159,5 кв.м..

Однак, нею не були виконані вимоги чинного законодавства України, яких вона повинна була дотриматись до і під час та після завершення будівництва об»єкта містобудування, а також не було дотримано вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють питання планування та забудову земельної ділянки, які діяли в період такого будівництва житлового будинку, зокрема, здійснивши реконструкцію житлового будинку, вона не розробила проектну документацію на будівництво та не отримала дозвіл на виконання будівельних робіт, а також об»єкт містобудування, який закінчений будівництвом, не було прийнято в експлуатацію та на нього не було видано свідоцтво про право власності органами місцевого самоврядування, яке є єдиним правовстановлюючим документом на перебудоване нерухоме майно, що підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

При таких обставинах чинним законодавством України передбачені правові наслідки будівництва об»єкта містобудування без дотримання порядку забудови населених пунктів та наявності вказаних вище документів, які надають право забудовнику здійснювати будівництво і без наявності яких будівництво заборонено, а також без прийняття в експлуатацію об»єкта містобудування, закінченого будівництвом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За таких умов реконструкція квартири під № 1, що знаходиться в житловому будинку за адресою: с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Жовтнева, під № 7-А, є самочинним будівництвом з підстав, передбачених вище.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво.

При таких обставинах, виходячи з положень ст. 376 ЦК України, право власності на самочинне будівництво може бути визнано за особою, яка здійснювала таке будівництво, виключно в судовому порядку шляхом звернення з відповідним позовом цієї особи та з підстав і в порядку, передбаченому Законом, за умови наявності права власності чи права користування земельною ділянкою, що знаходиться під самочинно перебудованим житловим будинком.

Право власності на земельну ділянку, що знаходиться під самочинно перебудованим житловим будинком, підтверджується договором купівлі-продажу від 26 вересня 1998 року.

Здійснюючи самочинну перебудову житлового будинку, нею не було порушено прав сусідніх власників (користувачів) земельних ділянок.

У зв»язку з тим, що будівництво нею проведено самовільно без належних дозволів, перебудований житловий будинок зареєстровано згідно з технічним паспортом, виготовленим ТОВ «Укртехексперт» 27 листопада 2015 року, як самочинне будівництво.

Оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦК України вона, як особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набула права власності на нього, вищевказане змусило її звернутись до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. ст. 11, 15, 16, 328, 332, 376, 392 ЦК України просила визнати за нею право власності на самочинно перебудовану квартиру під № 1, що знаходиться в житловому будинку за адресою: с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Жовтнева, під № 7-А.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної ради Київської області у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за Договором купівлі-продажу від 18 вересня 1998 року продавці ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 продали, а покупець ОСОБА_1 купила квартиру під № 1 житловою площею 27,6 кв.м., що знаходиться в житловому будинку за адресою: с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Жовтнева, під № 7-А. Вказаний житловий будинок дерев»яний, обкладений цеглою, житловою площею 55,0 кв.м., сарай «Б», сарай «В», гараж «Г», огорожа № 1-2, розташовані на земельній ділянці.

В конкретне користування покупця ОСОБА_1 відходять: квартира № 1 житловою площею 27,6 кв.м., гараж літ. «Г», ? частина огорожі № 1-2.

Відповідно до укладеного 26 вересня 1998 року Договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продав, в ОСОБА_1 купила земельну ділянку площею 0,1028 га, що знаходиться в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, по вул. Жовтневій, під № 7-А, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

27 листопада 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехексперт» був виготовлений Технічний паспорт на квартиру № 1 у житловому будинку № 7а, вул. Жовтнева, с. Софіївська Борщагівка, на ім»я ОСОБА_1, в якому вказано, що на плані АДРЕСА_1 літери «А», с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, самочинно збудована площа під час переобладнання становить 159,5 кв.м..

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначала, що нею не були виконані вимоги чинного законодавства України, яких вона повинна була дотриматись до і під час та після завершення будівництва об»єкта містобудування, а також не було дотримано вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють питання планування та забудову земельної ділянки, які діяли в період такого будівництва житлового будинку, зокрема, здійснивши реконструкцію житлового будинку, вона не розробила проектну документацію на будівництво та не отримала дозвіл на виконання будівельних робіт, а також об»єкт містобудування, який закінчений будівництвом, не було прийнято в експлуатацію та на нього не було видано свідоцтво про право власності органами місцевого самоврядування, яке є єдиним правовстановлюючим документом на перебудоване нерухоме майно, що підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації. Як вказувала позивач ОСОБА_1, реконструкція квартири під № 1, що знаходиться в житловому будинку за адресою: с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Жовтнева, під № 7-А, є самочинним будівництвом.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно вимог ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказувала, що право власності на самочинно перебудовану квартиру під № 1, що знаходиться в житловому будинку за адресою: с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Жовтнева, під № 7-А, має бути визнано за нею виключно в судовому порядку.

Згідно вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, суд з такими доводами позивача не може погодитись, оскільки, враховуючи, що відповідно до вимог ст. 328 ЦК України набуття права власності-це певний юридичний склад, з яким закон пов»язує виникнення в особи суб»єктивного права власності на певні об»єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивачка набула права власності на спірний об»єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред»явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

При зверненні до суду з позовом про визнання права власності на самочинно перебудований житловий будинок позивачем ОСОБА_1 не надано підтверджень, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві і представником позивача в судовому засіданні не надано суду доказів, що відповідач ОСОБА_2 районна рада Київської області, до якого позивач звернувся до суду з даним позовом, порушив, не визнав чи оспорив суб»єктивне право, свободи чи інтерес позивача, який охороняється законом.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги про визнання за нею права власності на самочинно перебудований житловий будинок.

Судом на підставі тих доказів, які надав позивач в обгрунтування заявлених вимог, не встановлено порушення прав позивача ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 районною радою Київської області у звязку із зверненням позивачем до суду з даним позовом до вказаного відповідача.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 331, 32, 376, 392 ЦК України, ст. ст. 15, 60, 209, 212-215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради Київської області про визнання права власності на самочинно перебудований житловий будинок відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.