Ухвала суду № 58377217, 15.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/9471/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/492/16 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів Данилюк В.А., Киці С.І.,

секретар с/з ОСОБА_1,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2016 року в даній справі позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11253554000 від 16.11.2007 року в розмірі 60381, 237 доларів США та 26982,55 грн. пені.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ПАТ «УкрСиббанк», з кожного зокрема, по 1827,00 грн. судових витрат, повязаних з розглядом справи.

У поданій на судове рішення апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Покликається на те, що судом булипорушені норми матеріального та процесуального права, рішення ухвалене при неповному зясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав і просив скаргу задовольнити, представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила і просила її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що 16 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», найменування якого змінено на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11253554000, за умовами якого остання отримала кредит в іноземній валюті в сумі 75000,00 доларів США зі сплатою 12,90 % річних з кінцевим терміном повернення до 16.11.2028 року (а.с.6-11).

Судом також установлено, що позичальник ОСОБА_4 належним чином не виконувала взяті на себе зобовязання по кредитному договору, у звязку з чим станом на 04.06.2015 року виникла заборгованість по договору в розмірі 60381,23 доларів США та 26982,55 грн. пені, з яких: 55053,17 доларів США заборгованість за кредитом, 5328,06 доларів США проценти за користування кредитом, 12491,61 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 14490,94 грн. пеня за прострочення сплати процентів, що підтверджується довідкою-рахунком, наданою банком (а.с.20-29).

З метою забезпечення виконання своїх зобовязань позичальником ОСОБА_4 за кредитним договором 16 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5 був укладений договір поруки №11253554000/1 (а.с.18-19), згідно якого поручитель ОСОБА_5 зобовязувався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником ОСОБА_4 усіх її зобовязань за кредитним договором.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором поруки, як це передбачає стаття 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Як убачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, який був наданий позивачем, позичальник своїх зобовязань по своєчасному поверненню кредиту належним чином не виконувала, у звязку з чим утворилась заборгованість в розмірі 60381, 23 дол. США та 26982, 55 грн. пені.

Згідно з пунктом 1.3.1. кредитного договору використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 12,9% річних. По закінченню 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 5.2. даного договору.

Пунктом 5.2 договору кредиту сторони погодили, що протягом дії договору банк відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із перерахованих обставин.

Отже, самим договором про надання споживчого кредиту від 16 листопада 2007 року визначений порядок зміни розміру відсоткової ставки, тому доводи апеляційної скарги представника відповідача про односторонню зміну розміру відсоткової ставки є безпідставними.

Крім того, згідно умов договору поруки поручитель ОСОБА_5, уклавши з банком 16 листопада 2007 року договір поруки, погодився з такими умовами кредитного договору.

Таким чином, на час укладення кредитного договору, як позичальник так і поручитель були ознайомлені з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним. Відповідачі, уклавши з банком як кредитний договір так і договір поруки, засвідчили отримання зазначеної інформації про те, що погодилась з умовами кредитного договору.

Отже, на момент вчинення правочину, тобто на час укладення кредитного договору та договору поруки, волевиявлення позичальника і поручителя було вільним і відповідало їх внутрішній волі, укладений кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тобто банк надав, а позичальник ОСОБА_4 прийняла кредит і зобовязалась повернути його позивачу у встановленому кредитним договором розмірі і у визначені строки, а поручитель ОСОБА_5, уклавши з банком договір поруки, зобовязувався перед кредитором відповідати за невиконання позичальником своїх зобовязань по кредитному договору.

При цьому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що судом не було надано належної правової оцінки обґрунтованості заявленого розміру позовних вимог, оскільки відповідачами не заперечується сам факт прострочення сплати позичальником декількох чергових платежів по кредиту, і, крім того, відповідачами на підтвердження своїх заперечень щодо розміру заборгованості будь яких доказів суду не надано, як і свого розрахунку заборгованості по кредитному договору, хоча відповідно до вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: