Постанова № 58377207, 17.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/1199/16-п Провадження №33/773/194/16 Суддя в 1 інстанції: Павлусь О. С. Категорія:ст.ст.471, 472 МК України Доповідач: Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2016 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Польовий М.І., за участю захисника ОСОБА_1, представника Волинської митниці ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, на постанову судді Любомльського районного суду від 12 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Даною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.471, 472 МК України та на нього накладено стягнення із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 9252 грн. 10 коп. з конфіскацією в дохід держави товару: «дитячого візка», в кількості 2 штуки, загальною вартістю 9252 грн. 10 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Волинської митниці ДФС витрати за зберігання товару в розмірі 115 грн. 27 коп., а також судовий збір в користь держави 275 грн. 60 коп.

ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 14.04.2016 року слідуючи з ОСОБА_4 в Україну через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС, в якості водія автомобіля «VW LT35», реєстраційний номер LCH30719, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор», ввізши на митну територію України понад неоподатковану норму товар, а саме: «дитячий візок», в кількості 2 штуки, загальною вартістю 9252 (девять тисяч двісті пятдесят дві) гривні 10 копійок, чим вчинив правопорушення, передбаченест.471 МК України.

Він же, при тих самих обставинах, не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який підлягав обов'язковому письмовому декларуванню, використавши всупереч положенням ст.ст.257,366,374 МК України«зелений коридор» як форму декларуванняшляхом вчинення дії, чим вчинив правопорушення, передбаченест.472 МК України.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на те, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Під час розгляду справи суддя не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, підійшов формально до вирішення справи. Стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, оскільки перебуваючи на смузі «зелений коридор» він повідомив працівника митниці про наявність зазначеного товару, який перевозив без ознак приховування, надавши при цьому ТАХ FREE та чек на товар, тобто здійснив усне його декларування. Вважає, що висновок суду про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.471 МК України є правильним, а кваліфікація його дій ще й за ст.472 МК України є зайвою. Просить постанову суду в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України скасувати, як незаконну та необґрунтовану, провадження у справі в цій частині закрити, а за ст.471 МК України накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

В апеляційну інстанцію ОСОБА_3 не зявився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Заслухавши захисника ОСОБА_1, який апеляційну скаргу підтримав, представника Волинської митниці ОСОБА_2, який апеляційну скаргу заперечив, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст.ст.471, 472 МК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються протоколом про порушення митних правил №0853/20510/2016 від 14.04.2016 року (а.с.1-4), в якому ОСОБА_3 вказав, що з протоколом згідний, доповнень та зауважень немає, контрольним талоном для проходження по «зеленому коридору» (а.с.5), актом про проведення огляду товарів транспортних засобів ручної поклажі та багажу з фото-таблицями до нього (а.с.6, 7-9), товаро-супровідними документами, а саме TAX FREE оформленим на прізвище ОСОБА_3, письмовими поясненнями ОСОБА_3, де визнав та підтвердив факт перевезення не задекларованого товару, який перевозив без ознак приховування.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст.ст.471, 472 МК України є правильною.

Твердження апелянта про наявність в його діях лише складу правопорушення, передбаченого ст.471 МК України є безпідставним.

Так обєктивна сторона правопорушення передбаченого ст.472 МК України полягає у недекларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон України, які підлягають обовязковому декларуванні.

Відповідно до норм ст.366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал для проходження митного контролю. Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Вказане дає підстави для висновку, що при переміщенні через пункти пропуску для автомобільного сполучення товарів вартістю понад 500 Євро та/або вагою понад 50 кг. громадяни (ст.374 МК України) зобовязані обрати загальну смугу пропуску «червоний коридор», подати письмову декларацію і сплатити митні платежі в порядку, передбаченому ч.6 ст.366, ч.4 ст.374 МК України.

Як вбачається із матеріалів справи, обсяг (вартість) переміщуваних ОСОБА_3 товарів перевищує встановлену дозволену норму, при якій закон дозволяє не декларувати їх, а тому твердження останнього в апеляційній скарзі про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, а повністю охоплюються диспозицією ст.471 МК України, не заслуговує на увагу.

З огляду на вищенаведене та з врахуванням всіх обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, а також вчинив недекларування товарів шляхом вчинення дій, які підлягають обовязковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тобто скоїв правопорушення, передбачені ст.ст.471, 472 МК України.

При накладенні стягнення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, врахував характер вчинених правопорушень, ступінь та доведеність вини ОСОБА_3 та інші обставини, а тому обґрунтовано обрав йому остаточне стягнення відповідно до вимог ч.2 ст.36 КУпАП - згідно санкції ст.472 МК України.

Постанова суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуОСОБА_3залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 12 травня 2016 року щодо нього без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду М.І. Польовий