Рішення № 58376943, 09.06.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3464/16-ц

Провадження № 2/161/1900/16

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 червня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Сіньчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Служба у справах дітей Луцької міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька та збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини.

Свій позов обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2003 р. розірвано. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу син проживає разом з нею. Вона матеріально утримує та належним чином піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідач дитині належного піклування не надає. Крім того, виїзд дитини за кордон та подорожі по країнах світу сприятиме розширенню світогляду дитини та добре позначиться на її духовному та інтелектуальному розвитку як особистості. Вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 27.03.2013 року з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 07.02.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, дана сума є недостатньою щоб забезпечити повноцінний розвиток дитини. Крім того, син часто хворіє та потребує санаторно-курортного лікування.

Посилаючись на наведене, позивач просила суд надати дозвіл на виїзд малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України, без згоди та супроводу батька до досягнення ОСОБА_4 16-річного віку у наступні країни світу: Австрія, Англія, Бельгія, Болгарія, Греція, Кіпр, Польща, Німеччина, Франція, Єгипет, Ліванська Республіка, ОАЕ, Катар, Індія, Італія, Іспанія, США, Канада. Надати дозвіл ОСОБА_1 без згоди батька ОСОБА_1 оформлювати усі необхідні документи для виїзду дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон, у тому числі закордонний паспорт та проїзний документ дитини для виїзду за кордон, дозвіл на реєстрацію міста пероживання (перебування) дитини. Збільшити розмір аліментів встановлений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.03.2013 року на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 із 600 грн. в місяць до 1000 грн. в місяць до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 09.06.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька та збільшення розміру аліментів в частині вимог про збільшення розміру аліментів залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Луцької міської ради в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 13.06.2014 року (а.с. 17).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2003 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами по справі розірвано. (а.с. 18).

Також встановлено, що сторони проживають окремо. Неповнолітній син ОСОБА_4 проживає з матір'ю - ОСОБА_1, та перебуває на її утриманні, відповідач участі у вихованні сина не приймає і матеріальну допомогу не надає.

Як вбачається з матеріалів справи, дитина сторін часто хворіє згідно висновку ЛКК № 407 від 16.12.2016 року (а.с. 19), а тому потребує санаторного лікування.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини за межі України у добровільному порядку не надавав.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно із п. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, та повертатися в Україну гарантується Конституцією України (ст. 33).

Способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, а також інший спосіб, що встановлений законом (ст. 16 ч. 2 ЦК України).

Отже, правило щодо права дитини на виїзд за межі України лише за згодою батьків та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними (ст. 313 ч. 3 ЦК України), не є абсолютним. Спеціальне законодавство передбачає у випадку відсутності згоди одного з батьків на виїзд дитини за кордон і виникнення відповідного спору вирішення такого судом, в т.ч., шляхом вирішення питання про надання дозволу на відповідні дії одному з батьків без згоди на їх вчинення другим.

Кожна особа має право на проживання в сім'ї, особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом; дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 4 ч. 3, ст. 7 ч.ч. 7, 8 СК України). За змістом ст.ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Обставин, які обмежують право малолітньої дитини ОСОБА_4 на тимчасовий виїзд за межі України суд не вбачає, виїзд за кордон не суперечить інтересам дитини, а тому, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, надати дозвіл малолітній дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на багаторазові тимчасові виїзди за межі України в країни Європи, Польщі, Туреччини, Єгипту у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 терміном на 1 (один) рік до 09 червня 2017 року; надати дозвіл ОСОБА_1 на оформлення, виготовлення та отримання усіх необхідних документів для виїзду дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон, у тому числі закордонний паспорт та проїздний документ дитини для виїзду за кордон, відповідних віз та дозволів в консульських та інших дипломатичних установах для перетину кордону України її малолітнього сина ОСОБА_4, дозвіл на реєстрацію місця проживання (перебування) дитини, без згоди батька ОСОБА_2.

В решті позовних вимог слід відмовити.

На стягненні судових витрат позивач не наполягає.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 155 СК України, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Надати дозвіл малолітній дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на багаторазові тимчасові виїзди за межі України в країни Польщі, Туреччини, Єгипту у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 терміном на 1 (один) рік до 09 червня 2017 року.

Надати дозвіл ОСОБА_1 на оформлення, виготовлення та отримання усіх необхідних документів для виїзду дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон, у тому числі закордонний паспорт та проїздний документ дитини для виїзду за кордон, відповідних віз та дозволів в консульських та інших дипломатичних установах для перетину кордону України її малолітнього сина ОСОБА_4, дозвіл на реєстрацію місця проживання (перебування) дитини, без згоди батька ОСОБА_2.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою ОСОБА_2, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук