Постанова № 58376559, 14.06.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 906/85/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" на рішення господарського суду Житомирської області від 01.04.2016р. у справі №906/85/16 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (м.Житомир)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Зубковичі, Олевський район, Житомирська область)

про стягнення 9360, 72 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Ратушинська І.О., представник за довіреністю від 14.09.2015р.;

відповідача - не з'явився;

Судом роз`яснено представнику права та обов`язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, а.с. 46-48) заборгованості в розмірі 9360, 72 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.04.2016р. у справі №906/85/16 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що народження дитини не являється підставою для розірвання або припинення договору найму в односторонньому порядку, а тому висновок суду першої інстанції, що договір оренди є припинений незаконний. Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що приміщення не використовувалось відповідачем в спірний період. Судом першої інстанції безпідставно застосовано ч. 6 ст. 762 ЦК України, якою передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки застосування вказаної норми передбачає, що причини неможливості використання майна наймачем мають бути пов'язані або з діяльністю наймодавця або із певними об'єктивними обставинами. Однак, матеріали справи не містять доказів об'єктивних обставин, які б унеможливили використання відповідачем орендованого приміщення. Скаржник вказує, що суд першої інстанції зробив хибний висновок про те, що відповідач повідомляв позивача про народження дитини та просив розірвати договір оренди, оскільки в листі від 26.10.2015р. відповідач вказує лише на те, що у нього відпала потреба в орендні приміщенні. Крім того, скаржник вказує, що місцевим судом порушено норми процесуального права, оскільки судом відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та розглянуто справи без участі його повноважного представника.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 14205/16 від 26.05.2016р.), в якому відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а розгляд справи провести без її участі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016р. розгляд справи відкладено, зобов'язано приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" надати суду детальний розрахунок заявленої до стягнення суми боргу, в якому відобразити зарахування гарантійних коштів стосовно оплати нарахованих штрафу та пені, а також комунальних платежів. Надати рахунки-фактури на оплату комунальних послуг з доказами надіслання їх відповідачеві.

Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" на виконання вимог суду від 31.05.2016р. надіслало до суду пояснення (вх. №14989/16 від 03.06.2016р.), в яких відобразило розрахунок заявленої до стягнення суми боргу, з врахуванням зарахування гарантійних коштів стосовно оплати нарахованих штрафу та пені, а також комунальних платежів. Також, позивачем надані рахунки-фактури на оплату комунальних послуг з доказами надіслання їх відповідачеві.

В судовому засіданні 31.05.2016р. та 14.06.2016р. представник позивача підтримала доводи наведені в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Відповідач в судові засідання 31.05.2016р. та 14.06.2016р. не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи за її відсутності, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, між приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №БЦ-257/15 від 29.01.2015р. (а.с. 11-20).

Згідно п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у платне строкове користування приміщення, загальною площею 20,0 (двадцять) кв.м., яке розміщене в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1. договору підписанням цього договору, а також акту приймання-передачі, сторони підтверджують, що орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення в оренду на умовах цього договору, при цьому орендар ретельно та належним чином оглянув приміщення, перевірив його стан, комплектність, інші характеристики, підтверджує, що приміщення повністю відповідає умовам цього договору, потребам орендаря, іншим вимогам.

Пунктом 3.1.1 договору сторони погодили, що термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення, як це передбачено в п. 2 цього договору та триває 1 (один) рік, крім випадків, зазначених у пункті 3.1.2. цього договору.

Відповідно до п. п. 8.1.1., 8.2.1 договору плата за оренду приміщення нараховується з дати приймання і до дати закінчення, якщо тільки більш тривалий період не встановлений у цьому договорі. Плата за суборенду за кожний місяць визначається на момент платежу за формулою: плата за суборенду = орендна ставка (85 грн., в т.ч. ПДВ 20%) * площа .

Згідно п. 8.2.2. договору орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання даного договору грошові кошти в розмірі 3400 грн. без ПДВ, які є забезпеченням належного виконання орендарем зобов'язань по цьому договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення приміщення орендодавцю у належному стані та належним чином. Грошові кошти-забезпечення перераховуються орендарем орендодавцю на період дії договору (з урахуванням всіх додаткових угод) та підлягають безумовному поверненню орендарю після закінчення строку дії договору, при умові належного виконання орендарем зобов'язань по договору. Сторони розуміють, що грошові кошти-забезпечення, у розумінні цього договору, не є орендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги. Крім того, сторони домовились, що за період знаходження грошових коштів-забезпечення на поточному рахунку орендодавця, а також за користування цією сумою, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій, як плати за користування такими грошовими коштами.

Грошові кошти-забезпечення можуть бути направлені орендодавцем (зараховані в погашення зобов'язань по їх поверненню) по письмовому повідомленню орендодавця на адресу орендаря, виключно, як неустойка (штраф), у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх зобов'язань за цим договором. У такому випадку, зобов'язання орендодавця щодо повернення грошових коштів-забезпечення припиняються шляхом зарахування із зустрічними зобов'язаннями орендаря щодо оплати неустойки (штрафу, пені), у зв'язку з цим договором. Сторони мають право передбачити інший порядок зарахування грошових коштів-забезпечення на підставі підписаної додаткової угоди до цього договору.

У випадку, якщо у період дії договору не виникли вище перелічені обставини, то грошові кошти-забезпечення, сплачені орендодавцю в порядку цього пункту договору, підлягають поверненню на поточний рахунок орендаря протягом 5 (п'яти) календарних днів після повернення приміщення і підписання відповідного акту приймання-передачі по поверненню приміщення.

Відповідно до п. 8.5. та п. 8.5.1 договору встановлено обов'язок орендаря сплачувати витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендодавцем рахунків - не пізніше 10-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.

Згідно п. 8.5.3. договору орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього договору, грошові кошти (комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі 400 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов'язань по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії цього договору.

Пунктами 8.6.1., 8.6.2. договору встановлено, що орендодавець до 1-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до договору. Плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем.

На виконання умов договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 20,0 кв.м., яке розміщене в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 02.02.2015р. (а. с. 22).

В підтвердження передачі приміщення відповідачу, позивачем надано акт прийому- передачі ключів від 30.01.2015 від офісу №402 (а. с. 39).

Як пояснив представник позивача апеляційному суду, при передачі позивачем відповідачу об'єкту оренди, останнім внесено гарантійні платежі (3400 грн. грошові кошти-забезпечення та 400 грн. комунально-забезпечувальний платіж).

Позивачем були направлені відповідачу рахунки за компенсацію комунальних послуг з деталізацією розрахунку на загальну суму 2560,72 грн., а саме: рахунок-фактура №84491 від 25.09.2015р. на суму 92,22 грн., рахунок-фактура №86695 від 29.10.2015р. на суму 251,18 грн., рахунок №000025102015/1227 від 04.12.2015р. на суму 729,88 грн. рахунок №000000202016/1227 від 04.01.2016р. на суму 738,28 грн., рахунок №000005112016/1227 від 31.01.2016р. на суму 749,16 грн. (а. с. 32 - 37, 50 - 51). Рахунки за компенсацію комунальних послуг надсилались позивачем відповідачу через відділення поштового зв'язку, що підтверджується фіскальними чеками про направлення.

Заявою від 26.10.2015р. ФОП ОСОБА_1 просила позивача припинити дію договору оренди №БЦ-257/15 від 29.01.2015р., у зв'язку з тим, що відпала потреба у використанні приміщення (а.с. 88).

Листом від 03.11.2015 позивач повідомив відповідача про відмову від дострокового розірвання договору оренди з посиланням на ст. 291 ГК України (а. с. 128).

Листом від 26.11.2015р. №1637 позивач на заяву відповідача б/н від 21.11.2015 №205 щодо повернення грошових коштів-забезпечення по договору оренди №БЦ-257/15 від 29.01.2015р., повідомив, що двосторонніх угод про припинення правовідносин оренди між сторонами не укладалось, листом від 26.11.2015, вих. №1637, адресованому ФОП ОСОБА_1, позивач повідомив про відмову від дострокового розірвання договору оренди з посиланням на ст. 291 ГК України., вказав, що відсутні підстави для повернення грошових коштів-забезпечення по договору оренди №БЦ-257/15 від 29.01.2015р. (а.с. 68).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, а.с. 46-48) заборгованості в розмірі 9360, 72 грн.

Приймаючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що не використання відповідачем орендованого приміщення, у зв'язку з неможливістю його використання в силу незалежних від нього причин (народження дитини), є підставою для звільнення його від орендної плати за оренду приміщення у відповідності до ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вважає, що місцевим господарським судом безпідставно застосовано дану правову норму для врегулювання відносин між сторонами.

Так, за приписами ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Кваліфікація обставин, за які не відповідає наймач, здійснюється, враховуючи загальні критерії, наведені в статтях 614, 617 ЦК України для визначення умов, за які боржник не відповідає та звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання (випадок чи непереборна сила). Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність коштів у боржника. До обставин за які не відповідає зобов`язана сторона слід віднести випадки, коли має місце прострочення кредитора (стаття 613 ЦК України) чи невиконання ним зустрічного обов'язку (стаття 538 ЦК України), що зумовлює правомірне відстрочення виконання зобов'язання боржником, тощо.

Листом від 26.10.2015р. відповідач повідомив позивача про відмову від договору оренди, однак причину відмови у листі не вказав. Разом з тим, законодавець в ч. 3 ст. 651 ЦК України унормував право сторін на односторонню відмову від договору, однак за умови встановлення такого права договором або законом.

Як вбачається з умов договору, а саме пункту 11.2. договору дія договору може бути припинена в зв`язку з припиненням терміну користування, як це передбачено в п.3.1.2. (1) у дату закінчення та п. 3.1.2. (2) раніше дати закінчення, у випадку: а) повної конструктивної загибелі приміщення до або після дати прийняття; б) за погодженням сторін; с) в інших випадках, передбачених законодавством або даним договором.

Отже, сторонами договору не узгоджено право на дострокову відмову від договору в односторонньому порядку, за таких обставин діє загальний порядок розірвання договору. Так, ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 ГК України, де зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до приписів статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд не встановив обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності та застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки вказана відповідачем обставина (народження дитини та не використання приміщення) не відповідає наведеним вище критеріям для звільнення відповідача від відповідальності та не є підставою для несплати орендної плати та комунальних платежів. В силу статей 33, 34 ГПК України відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин для звільнення від відповідальності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склались між сторонами виникли на підставі договору оренди.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (статті 610, 612 Цивільного кодексу України).

Пунктами 8.6.1., 8.6.2. договору встановлено, що орендодавець до 1-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до договору. Плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем.

Судовою колегією встановлено, що відповідач у період з жовтня 2015 року по січень 2015 року зобов'язання з оплати орендної плати належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася перед позивачем заборгованість у загальній сумі 6800 грн. (пояснення позивача від 01.06.2016р. №735 (а.с. 105-108)).

Пунктами 8.5., 8.5.1 договору сторонами встановлено обов'язок орендаря сплачувати витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендодавцем рахунків - не пізніше 10-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.

Як встановлено апеляційним судом, позивачем були направлені відповідачу для оплати рахунки за компенсацію комунальних послуг на загальну суму 2560,72 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи фіскальними чеками, а саме: рахунок-фактура №84491 від 25.09.2015р. на суму 92,22 грн., рахунок-фактура №86695 від 29.10.2015р. на суму 251,18 грн., рахунок №000025102015/1227 від 04.12.2015р. на суму 729,88 грн. рахунок №000000202016/1227 від 04.01.2016р. на суму 738,28 грн., рахунок №000005112016/1227 від 31.01.2016р. на суму 749,16 грн. (а. с. 32-37, 50-51).

Судова колегія зазначає, що п. 8.5.3. договору сторони передбачили, що орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього договору, грошові кошти (комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі 400 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов'язань по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії цього договору.

На виконання п. 8.5.3. договору, позивачем листом від 24.03.2016р. було повідомлено відповідача про зарахування комунально-забезпечувального платежу в розмірі 400 грн. в рахунок компенсації витрат за спожиті комунальні послуги за договором оренди, а саме: 92,22 грн. за вересень 2015р., в т.ч. ПДВ 20%, 251,18 грн. за жовтень 2015р., в т.ч. ПДВ 20%, 56,60 грн. за листопад 2015р., в т.ч. ПДВ 20%.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по компенсації вартості комунальних послуг становить 2160,72 грн., а саме: за листопад 2015р. в розмірі 673,28 грн., за грудень 2015р. в розмірі 738,28 грн., за січень 2016р. в розмірі 749,16 грн.

Судова колегія апеляційного суду, встановивши неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди щодо сплати орендної плати та компенсації комунальних платежів, враховуючи суму орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем в період дії договору оренди, а також здійснене позивачем зарахування комунально-забезпечувального платежу, приходить до висновку, що загальна сума заборгованості по сплаті орендної плати та компенсації комунальних платежів за договором оренди нежитлових приміщень від 29.01.2015 №БЦ-257/15 становить 8960, 72 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в розмірі 8960,72 грн., в позові, в частині стягнення 400 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу приписів статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" на рішення господарського суду Житомирської області від 01.04.16 р. у справі №906/85/16 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 01.04.16 р. у справі №906/85/16 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (11043, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (10001, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32744172) 8960,72 грн. заборгованості.

Врешті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (11043, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (10001, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32744172) 1378 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 1515, 80 грн. за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати судові накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.