Постанова № 58376548, 14.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 910/23034/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 1854 від 30.11.15

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2015 року

у справі № 910/23034/15 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 51 590 грн. 77 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 51 590 грн. 77 коп. (т.І, а.с.8-11).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2015 року у справі №910/23034/15 позов задоволено повністю (т.І, а.с.53-58).

20 жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/23034/15 від 16 вересня 2015 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову - відмовити (т.І, а.с.65).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 разом з доданими до неї документами повернуто без розгляду з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України (т.І, а.с.64).

06 листопада 2015 року апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/23034/15 від 16 вересня 2015 року подана повторно.

Розпорядженнями секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2015 року для розгляду апеляційної скарги у справі №910/23034/15 сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі - головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.

16 листопада 2015 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу у справі №910/23034/15 прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г. та призначено до розгляду на 01 грудня 2015 року.

01 грудня 2015 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 08 грудня 2015 року.

08 грудня 2015 року та 22 грудня 2015 року ухвалами Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладався на 22 грудня 2015 року та 12 січня 2016 року відповідно.

12 січня 2016 року від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

12 січня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду провадження у справі зупинено та призначено судову економічну експертизу.

05 лютого 2016 року до Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, надійшов лист №1194/16-45 від 01 лютого 2016 року про погодження строку виконання експертизи, її оплату та клопотання судового експерта П.М. Матвієнко-Димура про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судової-економічної експертизи №1194/16-45.

08 лютого 2016 року для розгляду клопотання судового експерта по суті, Київським апеляційним господарським судом було витребувано з експертної установи матеріали справи № 910/23034/15.

29 лютого 2016 року на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшли витребувані матеріали справи № 910/23034/15.

29 лютого 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 22 березня 2016 року.

22 березня 2016 року у судовому засіданні було оголошено перерву на 23 березня 2016 року.

23 березня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду провадження у справі зупинено та призначено судову економічну експертизу.

22 квітня 2016 року матеріали справи № 910/23034/15 повернуто на адресу Київського апеляційного господарського суду супровідним листом №1194/16-45 від 11 квітня 2016 року, у зв'язку з не оплатою попередньої вартості робіт, ухвала від 12 січня 2016 року про призначення судово-економічної експертизи залишена без виконання.

25 квітня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду провадження у справі № 910/23034/15 за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2016 року поновлено та призначено до розгляду на 17 травня 2016 року.

Зважаючи на те, що представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року розгляд справи було відкладено на 14 червня 2016 року.

У судовому засіданні 14 червня 2016 року представник ФОП ОСОБА_3 проти розгляду справи за відсутності позивача не заперечував та надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову - відмовити, від оплати рахунку на проведення судової економічної експертизи відмовився.

Представник ПАТ "КБ "Приватбанк" в судове засідання 14 червня 2016 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0411614688734 (а.с. 126).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника позивача, не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до абз. 3, 4 п. 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "про деякі питання практики призначення судової експертизи", витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем не виконано вимог Київського апеляційного господарського суду щодо оплати рахунку на проведення судової економічної експертизи, а відповідач оплачувати вказаний рахунок відмовився, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду на підставі наявних доказів.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Згідно заяви від 11.02.2013 р. ФОП ОСОБА_3 (далі - відповідач) про відкриття поточного рахунку, ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - позивач, банк) здійснювалось обслуговування поточного рахунку НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом, в електронному вигляді, через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші) (т.І, а.с. 17), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови), витяг з яких міститься у матеріалах справи (т.І, а.с. 18-29).

Згідно з п. 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"- Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У п. 3.2.1.1. Умов визначено, що вид кредиту - "кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта.

Згідно з п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно з 3.2.1.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі).

У пункті 3.2.1.1.6. Умов зазначено, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Позивач надав відповідачеві кредитний ліміт на рахунок № НОМЕР_2 у встановлених розмірах: 11.02.2013 р. - 1 000,00 грн.; 13.03.2013 р. - 4000,00 грн.; 21.03.2013 р. - 4500,00 грн.; 26.03.2013 р. - 6500 грн.; 26.07.2013 р. - 7500,00 грн.; 09.09.2013 р. - 8000 грн.; 16.10.2013 р. - 9000 грн.; 14.11.2013 р. - 24000,00 грн.; 01.03.2014 р. - 24000,00 грн. , що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою від 02.08.2015 вих. № 08.7.0.0.0/150802112447 (т.І, а.с. 33) та випискою з рахунку відповідача за період часу з 11.02.2013 р. по 30.07.2015 р. (т.І, а.с. 36-42).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, згідно виписки банку за період 11.02.2013 р. по 30.07.2015 р., яка є первинним документом, що відображає рух коштів по поточному рахунку ФОП ОСОБА_3, який був відкритий позивачем для відповідача, відповідач спочатку здійснював погашення заборгованості у відповідності з Умовами, проте в подальшому заборгованість за кредитом погашалась з порушенням умов, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 24000,00 грн. (т.І, а.с. 36-42).

Крім того, у матеріалах справи наявні меморіальні ордери на суму 24000,00 грн. від 13.02.2014 р. №032L2974 та від 03.03.2014 № E0303L21QW з призначенням платежу "перенос задолженности по кредитному договору № б/н от 11-02-20013" (т.ІІ, а.с. 3-4).

У зв'язку з тим, що відповідач свої обов'язки з погашення кредиту не виконав, позивачем 16 листопада 2015 р. було надіслано відповідачеві претензію від 13.11.2013 р. вих. № 30211К223S00D (т.І, а.с. 44), в якій викладена вимога про негайне погашення наявної заборгованості (прострочена заборгованості за кредитом - 24 000 грн., прострочена заборгованості за відсотками - 13771,56 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 2377,49 грн., заборгованість з пені 3854,56 грн.) (т.І, а.с. 44).

Факт направлення вказаної претензії позивачем підтверджується копією списку № 2252 згрупованих поштових відправлень, фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта" від 16.07.2015 р. № 2250 та опису вкладення в цінний лист (т.І, а.с. 45-46).

Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді і виконання, з огляду на що, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1. Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно з п. 3.2.1.4.1.1. Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.2. Умов, при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулення, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню. Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Згідно з п. 3.2.1.4.1.3. Умов, у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.4. Умов, під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Згідно з п. 3.2.1.4.9. Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до п. 3.2.1.4.10. Умов, при несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Згідно з п. 3.2.1.2.3.4. Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта достроковою повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту в межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань за цим Договором.

З наданої позивачем виписки з 01.02.2013 р. по 30.07.2015 р. по рахунку № НОМЕР_2 відповідача вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов Договору і Умов та правил надання банківських послуг, а відповідач в порушення умов Договору та Умов не повернув кредитні кошти позивачу, не сплатив процентах за користування кредитом та комісію за користування кредитом, та має перед позивачем заборгованість в розмірі: 24 000 грн. - заборгованості за кредитом, 20 043,56 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 816,85 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.

Крім того, оскільки відповідачем, у процесі розгляду справи судом першої інстанції не було подано доказів в обґрунтування заперечень щодо позовних вимог колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Оскільки відповідачем наявності зазначеної заборгованості не спростовано, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки відповідач припустився прострочення платежу, позивач на підставі п. 3.2.1.5.1. Умов просив стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 6 730,36 грн.

Згідно з п. 3.2.1.5.1. Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п., п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.2.1.1.8, 3.2.1..2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п., п. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1..4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту. Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 6 730,36 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення судом першої інстанції погашена не була, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 51590,77 грн. заборгованості, яка складається з: 24 000 грн. заборгованості за кредитом, 20 043,56 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 816,85 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 6 730,36 грн. є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2015 року у справі № 910/23034/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2015 року у справі № 910/23034/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2015 року у справі № 910/23034/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2015 року у справі № 910/23034/15 залишити без змін.

3.Справу № 910/23034/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

С.Г. Рудченко