Постанова № 58376495, 15.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа№ 910/32376/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Черних Я.С. довіреність № 29 від 02.07.15

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № б/н від 18.03.16

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016 року

у справі № 910/32376/15 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Радіовимірювач"

про стягнення 95 200,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5443/62 (П4314) від 20.05.2013 в розмірі 90 376,44 грн., з яких основна заборгованість 58 981, 42 грн., інфляційні збитки 16 295, 95 грн., штраф 3% 1 769, 44 грн. (а.с.7-9).

04 лютого 2016 року представник позивача подав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 102 200,41 грн. (орендна плата, штраф, пеня, інфляційні втрати). Суд прийняв дану заяву (а.с. 80-88).

01 березня 2016 року, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини боргу після подання позивачем позовної заяви, представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 95 200,41 грн. Суд прийняв дану заяву (а.с. 101-108).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/32376/15 від 31 березня 2016 року, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву задоволено повністю (а.с. 128-135).

12 квітня 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4, звернулось з апеляційною скаргою №б/н від 11 квітня 2016 року на рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі №910/32376/15, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі №910/32376/15 скасувати, постановити нове рішення, яким зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 сплатити на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву заборгованість в сумі 83 376, 44 грн. та судовий збір в сумі 1 378, 01 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2016 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/32376/15 від 31 березня 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.

20 квітня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі №910/32376/15 прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г., справу призначено до розгляду на 17 травня 2016 року.

17 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14 червня 2016 року.

14 червня 2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 15 червня 2016 року.

14 червня 2016 року від позивача надійшли пояснення по справі.

Представник ФОП ОСОБА_4 в судовому засіданні 15 червня 2016 року надав пояснення, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі №910/32376/15, постановити нове рішення, яким зобов'язати ФОП ОСОБА_4 сплатити на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву заборгованість в сумі 83 376, 44 грн. та судовий збір в сумі 1 378, 01 грн.

Представник Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву в судовому засіданні 15 червня 2016 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/32376/15 від 31 березня 2016 у без змін.

Представник Державного підприємства "Радіовимірювач" у судове засідання 15 червня 2016 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0411614688726 (а.с. 178).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника Державного підприємства "Радіовимірювач" не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника Державного підприємства "Радіовимірювач".

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

20 травня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по м. Києву (далі - позивач, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5443 (далі - договір) (а.с. 10-13).

Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно), площею 129,80 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Казеного підприємства "Радіовимірювач" вартість якого становить за експертною оцінкою станом 31 грудня 2009 року 462172,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення виробництва хліба та хлібобулочних виробів.

Договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 20 травня 2010 року по 20 квітня 2013 року включно (пункт 10.1).

20 травня 2013 року відповідно до Договору № 5443/62 про внесення змін і доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5443 від 20 травня 2010 року з метою приведення вказаного Договору оренди у відповідність до від 06.09.2012 року № 5213-VI, викладено вказаний договір у іншій редакції, зокрема замінено організаційно правову форму балансоутримувача орендованого майна, а саме з Казеного на Державне підприємство "Радіовимірювач" та збільшено вартість орендної плати з 4195,02 грн. без ПДВ за базовий місяць (лютий 2010 р.) на 4608,28 грн. без ПДВ за місяць оренди - квітень 2013 р. (а.с. 14-17).

Об'єкт оренди був переданий Відповідачу відповідно до Акту приймання-передачі від 20.05.2010 р. (а.с.,13 зворот).

Згідно п. 5.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Вказаних обов'язок встановлено також п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон);

Відповідно п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 30% до 70 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 5.8 Договору, у редакції Додаткового договору від 20.05.2013 р., орендар зобов'язується щомісяця до 15 числа надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). ГНА вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Як зазначає позивач, в подальшому, Договір оренди від 20 травня 2013 року № 5443/62 (П4314) було автоматично пролонговано відповідно до п. 10.4 Договору.

03 квітня 2014 року орендарем та орендодавцем було укладено Договір № 5443/62-2 про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна № 5443 від 20 травня 2010 року відповідно до умов п. 1 якого, викладено в іншій редакції положення щодо предмету Договору, а саме замінено "станом на 31.12.2009 р. 46172,00 грн. на станом на 31.12.2013 р. 957000,00 грн.", а також абз. 1 п. 3.1. р. 3 Договору викладено у редакції, відповідно до якої розмір орендної плати без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2014 р. становить 8390,50 грн. Визначено, що невід'ємною частиною цього договору є зміни до розрахунку орендної плати (а.с. 20-21).

Листом від 15.09.2015 р. № 30-05/9341 Регіональне відділення фонду державного майна України по місту Києву звернулось до ФОП ОСОБА_4 з вимогою щодо сплати заборгованості з орендної плати за договором оренди № П4314 від 20.05.2013 р., у якому зазначав про існування за ФОП ОСОБА_5 станом на 14.09.2015 р. заборгованості перед Державним бюджетом щодо сплати 30% орендної плати, яка станом на вищезазначену дату становила 56170,22 грн. та нарахованої пені у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення у сумі 17428,43 грн. (а.с. 22). Направлення вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи списком згрупованих поштових відправлень і поштовим чеком (а.с. 23).

Оскільки відповідачем не виконано свого договірного обов'язку щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плату, внаслідок чого станом на 25.02.2016 р. заборгованість відповідача з орендної плати з урахуванням пені, інфляційних збитків та штрафу становить 95 200,41 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до розрахунку позивача, виконаного станом на 26.11.2015 р., за відповідачем рахувалась заборгованість з орендної плати (по жовтень 2015 року) у сумі 58 981,29 грн. В процесі розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи внесення змін до розрахунку основного боргу, штрафу та пені станом на 25.11.2016 р. позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких сума боргу, з урахуванням орендної плати за грудень 2015 року, складала 60 941,29 грн. В подальшому, у зв'язку зі сплатою відповідачем, в процесі розгляду справи судом першої інстанції, частини боргу у сумі 7000,00 грн., позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог відповідно до яких він просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 60941,29 грн. (60 941,29 грн.-7000,00 грн.).

Перевіривши розрахунок заявленого позивачем до стягнення основного боргу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що він є обґрунтованим і арифметично правильним. Тому, оскільки матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано, що він має перед позивачем заборгованість у сумі 60941,29 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п.3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до первісного розрахунку позивача, виконаного станом на 26.11.2015 р. (по жовтень 2015 року), позивачем було нараховано інфляційних втрат у сумі 13329,63 грн. та пені у сумі 16295,95 грн. В процесі розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи внесення змін до розрахунку основного боргу, штрафу та пені станом на 25.11.2016 р. (грудень 2015 року) позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких сума інфляційних втрат та пені складала 18557,73 грн. та 13643,15 грн. відповідно. Відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог, вказана сума залишилась незмінною.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що він є обґрунтованим і арифметично правильним, а тому позовні вимоги про стягнення 18557,73 грн. інфляційних втрат та пені у сумі 13643,15 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно п. 3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відповідно до первісного розрахунку позивача, виконаного станом на 26.11.2015 р. (по жовтень 2015 року), позивачем було нараховано штраф у сумі 1769,44 грн.. В процесі розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи внесення змін до розрахунку основного боргу, штрафу та пені станом на 25.11.2016 р. (грудень 2015 року) позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких сума штрафу складала 2038,24 грн. Відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог, вказана сума залишилась незмінною.

Перевіривши розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми штрафу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що він є обґрунтованим і арифметично правильним, а тому позовні вимоги про стягнення штрафу у сумі 2038,24 грн. також підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу, пені, інфляційних збитків та штрафу в загальній сумі 95 200,41 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що апелянт не надав суду достатніх доказів оплати спірної суми заборгованості, які в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що під час виготовлення тексту заяв про збільшення та зменшення позовних вимог позивачем було допущено технічні описки, проте, позивачем до заяви про збільшення позовних вимог додано розрахунок заборгованості з орендної плати до державного бюджету саме щодо орендаря ФОП ОСОБА_4 та саме по Договору № П4314 (544/62) від 20.05.2013 р., а заяви про зменшення позовних вимог було мотивовано тим, що саме ФОП ОСОБА_4 було сплачено до Державного бюджету України частини боргу саме за Договором № П4313 від 20.05.2013 р., тому прийняття судом першої інстанції вказаних заяв, навіть за умови наявності в них технічної описки, не є порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі №910/32376/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі №910/32376/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016року у справі № 910/32376/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016року у справі № 910/32376/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/32376/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова