Постанова № 58376422, 14.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 910/11964/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Тума О.В. довіреність № 11/01/16 від 11.01.16

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

прокурор: Лиховид О.С. посвідчення №041073 від 03.02.16

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 року

у справі №910/11964/15 (головуючий суддя Босий В.П., судді: Комарова О.С., Стасюк С.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1. Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

1. Приватного акціонерного товариства "Медичний центр "Добробут"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс"

про визнання недійсним рішення та договору про відступлення права вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним рішення та договору про відступлення права вимоги (т.І, а.с. 8-13).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами 30.12.2013 р. за наслідками проведення конкурсу з реалізації мана Банку договір про відступлення права вимоги №09 є нікчемним, оскільки вартість відступленого на користь відповідача 2 права вимоги за таким договором є значно нижчою за його ринкову вартість, у зв'язку з чим прокурор просить суд визнати недійсним рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна Банку, оформлене протоколом №54 від 30.12.2013 р., щодо визнання ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010 р. та визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/11964/15 від 11 квітня 2016 року припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна Банку, оформлене протоколом №54 від 30.12.2013 р., щодо визнання ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/11964/15 від 11 квітня 2016 року, позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 р., укладений між ПАТ "Ерде Банк" та ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" (т.ІІІ, а.с. 37-45).

28 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес", звернулось з апеляційною скаргою №б/н від 27 квітня 2016 року на рішення Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі №910/11964/15, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі №910/11964/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2016 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11964/15 від 11 квітня 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.

12 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі №910/11964/15 прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г., справу призначено до розгляду на 14 червня 2016 року.

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" в судовому засіданні 14 червня 2016 року надав пояснення, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Прокурор в судовому засіданні 14 червня 2016 року надав пояснення, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", ПрАТ"Медичний центр "Добробут", ПАТ "Ерде Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання 14 червня 2016 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0411614688696, 0411614688688, 0411614688661, 0411614689730 (т. ІІІ, а.с. 122-126).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представників ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", ПрАТ"Медичний центр "Добробут", ПАТ "Ерде Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників вказаних осіб.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

29 грудня 2010 року між ПрАТ "Ерде Банк" (далі - Банк, відповідач-1) та ПрАТ "Медичний центр "Добробут" (далі - позичальник, третя особа-1) було укладено "Договір зростання" кредитний договір № 92-КЛ, за змістом якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору (т.ІІ, а.с. 102-108).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. у справі №910/26189, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р., стягнуто з ПрАТ "Медичний центр "Добробут" на користь ПрАТ "Ерде Банк" заборгованість за "Договором зростання" кредитним договором № 92/12-КЛ від 29.12.2010 р. у розмірі 30 273 178,00 грн. та пеню у розмірі 1 032 401,71 грн. (т.І, а.с. 25-32, 33-48).

10 грудня 2013 року в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010 р. ПрАТ "Ерде Банк" було звернуто стягнення на заставне майно ПАТ "Медичний центр "Добробут", а саме було зареєстровано за позивачем право власності на нежилі приміщення виробничого корпусу №40 підвалу та 1-го поверху (літ. А) загальною площею 520,9 кв. м. та 2-го поверху (літ. А) загальною площею 449,4 кв. м., що знаходяться у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 2е, після чого у боржника залишилась заборгованість перед стягувачем у розмірі 24 583 826,73 грн. (вказана обставина встановлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. у справі № 910/26189(т.ІІІ, а.с. 7-10).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 29.10.2012 р. № 451 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до категорії неплатоспроможних" було прийнято рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 від 29.10.2012 р. "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" (т.І, а.с. 134).

Постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 р. №4 відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ БАНК"(т.І, а.с. 121). Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3 від 10.01.2013 р. про призначення уповноваженої особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Ерде Банк".

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в реакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк. Виконавча дирекція Фонду за поданням уповноваженої особи Фонду затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Майно банку може бути реалізоване: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо майна банку, обмеженого в обігу); 3) шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит); 4) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам; 5) шляхом реалізації на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо).

30 грудня 2013 року за наслідками проведення конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010 р., укладеним між ПрАТ "Ерде Банк" та ПрАТ "Медичний центр "Добробут", оформленого протоколом №54 від 30.12.2013 р., конкурсною комісією з реалізації майна Банку було визнано переможцем ТОВ "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" (т.І, а.с. 42-44).

30 грудня 2013 року між ПрАТ "Ерде Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №09, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору своє право вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010 р. до ПАТ "Медичний центр "Добробут" по сплаті заборгованості у розмірі 24 583 826,73 грн. за ціною відступлення у розмірі 780 000,00 грн. (т.І, а.с. 48-51).

В подальшому, 31 грудня 2013 року між ТОВ "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс" (новий кредитор), яке діяло в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Стандарт", (новий кредитор) було укладено договір №19-12/13 про відступлення прав вимоги за договором (купівля-продаж дебіторської заборгованості), за змістом якого первісний кредитор відступив новому кредитору права на отримання від ПАТ "Медичний центр "Добробут" грошової суми у розмірі 24 606 398,27 грн. на підставі кредитного договору №92-КЛ від 29.12.2010 р. та договору відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 р. (т.І, а.с. 53-55).

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 р.

Як на підставу для визнання недійсним договору відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 р., прокурор посилався на ту обставину, що укладення неплатоспроможним банком договору про відступлення ліквідної заборгованості у сумі 24 606 398,27 грн. за ціною 780000 грн., тобто на умовах, що є значно гіршими за звичайні ринкові, свідчить про його нікчемність в силу положень ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За приписами частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підпунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Тобто, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості послуг та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.

Пункт 14.1.71 Податкового кодексу України, дає визначення поняттю звичайної ціни, за яким звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пунктом 14.1.219. Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Згідно протоколу засідання конкурсної комісії з реалізації майна Банку №54 від 30.12.2013 р., початкова ціна продажу визначена як більша з поміж двох цін - ринкової ціни, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки вартості майна, і вищої ціни, запропонованої учасниками письмово і складає 780 000,00 грн.

При цьому, звітом про незалежну оцінку вартості майна - права вимоги зобов'язання за кредитним договором (договором зростання) №92-КЛ від 29.12.2010 р., укладеним АТ "ЕРДЕ БАНК" з ПрАТ "Медичний центр "Добробут", складеним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Міжнародна Консалтингова Компанія - Оцінка", ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 10.12.2013 р. складає 0,00 грн., оскільки станом на дату оцінки об'єкт оцінки був практично неліквідний й ринковою вартістю не характеризувався (т.ІІ, а.с. 64-101).

Проте, як вбачається із копій балансу та звіту про фінансові результати ПАТ "Медичний центр "Добробут" за 2012 рік, на підставі яких була здійснення оцінка експертною установою, юридична особа ПАТ "Медичний центр "Добробут", не була збитковою і активи такого товариства перевищували його пасиви (т.ІІ, а.с. 153-156, 175-197).

Вказуючи про неліквідність таких активів у висновку про вартість об'єкта оцінки (частина "зведені показники балансів ПАТ "Медичний центр "Добробут") суб'єктом оціночної діяльності були зроблені припущення щодо неможливості реалізації, зокрема, в частині наявних основних засобів, виробничих запасів дебіторської заборгованості та залишку грошових коштів.

Тому, оскільки висновки про неліквідність активів третьої особи-1, наявних станом на момент проведення оцінки вартості майна, були обґрунтовані лише припущеннями експерта, колегія суддів, як і суд першої інстанції критично розцінює в якості доказу підтвердження ринкової вартості оцінюваного об'єкту наявний в матеріалах справи звіт про незалежну оцінку вартості майна - права вимоги зобов'язання за кредитним договором (договором зростання) №92-КЛ від 29.12.2010 р.

Також колегія суддів зазначає, що підстава за якої було проведено незалежну оцінку вартості майна - права вимоги зобов'язання за кредитним договором (договором зростання) №92-КЛ від 29.12.2010 р. не була обов'язковою у розумінні ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність", якою встановлено випадки у яких оцінка майна є обов'язковою (у редакції, станом на момент складення звіту про оцінку).

В той же час, згідно долучених відповідачем-1 до матеріалів справи виписок по особових рахунках ПАТ "Медичний центр "Добробут", станом на 10.12.2013 р. у такої особи на рахунках знаходився залишок грошових коштів у розмірі більше ніж 1,5 мільйони гривень.

Крім того, у матеріалах справи наявна виписка про залишок коштів по рахунках ПрАТ "Медичний центр "Добробут" в ПАТ "ЕРДЕ БАНК" станом на 30.12.2013 р., якою також підтверджується наявність коштів на вказаних рахунках ПрАТ "Медичний центр "Добробут" станом на момент укладення між відповідачами спірного договору відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 р. (т.І, а.с. 177-192).

Таким чином, станом на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання конкурсної комісії з реалізації майна Банку №54 від 30.12.2013 р., на рахунку боржника були наявні грошові кошти, які в два рази перевищували вартість продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010 р. на користь відповідача-2.

Доводи апеляційної скарги про те, що третя особа-1 не мала можливості користуватись коштами, які знаходились на його рахунках у ПАТ "ЕРДЕ БАНК", є безпідставними, оскільки вказані не спростовують фактичну наявність вказаних коштів.

Більш того, матеріалами справи підтверджується, що у період з 09.01.2014 р. по 27.01.2014 р. ПрАТ "Медичний центр "Добробут" на підставі договору №19-12/13 про відступлення прав вимоги за договором (купівля-продаж дебіторської заборгованості) від 31.12.2013 р. було перераховано на користь ТОВ "КУА АПФ "Даліз-Фінанс", яке діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Стандарт", грошові кошти у загальному розмірі 24 606 398,27 грн. в якості погашення спірної заборгованості, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. у справі № 910/26189 заяву ПрАТ "Медичний центр "Добробут" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу від 12.03.14 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 92/12-кл від 29.12.2010 у розмірі 30273178 грн. та пені у розмірі 1032401,71 грн. задоволено повністю (т.ІІІ, а.с. 7-10).

Тобто, протягом місяця після проведення конкурсу з продажу права вимоги Банку за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010 р., боржник повністю погасив суму заборгованості за таким договором, що свідчить про платоспроможність такої особи, та реальну можливість Банку отримати вказані грошові кошти в ліквідаційну масу для забезпечення вимог кредиторів.

З огляду на викладене, факт укладення між сторонами договору про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 р., за яким Банком на користь ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" було відчужено право вимоги за ціною, нижчою від звичайних на 20 відсотків і більше є доведеним.

Тому, колегія суддів визнає вірними висновки суду першої інстанції про те, що укладення договору про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 р. призвело до неспіврозмірного зменшення ліквідаційної маси Банку, в той час як згідно з вимогами законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів банку (ст. 38), а вибір способів продажу майна (активів) здійснюється уповноваженою особою Фонду з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною з урахуванням вимог законодавства (ст. 51).

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 08.09.2015 р. у справі № 5011-35/18309-2012, які спростовують твердження відповідачів про неможливість застосування приписів ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після введення тимчасової адміністрації.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 р. є нікчемним відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11 за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).

На підставі викладеного та враховуючи висновок про нікчемність договір про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним такого договору є правомірним та обґрунтованими.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що апелянт не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі №910/11964/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі №910/11964/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі №910/11964/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі №910/11964/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/11964/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

С.Г. Рудченко