Постанова № 58376375, 14.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 910/8785/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Руденко М.А.

при секретарі: Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (від відповідача 1 за зустрічним позовом)

Стецик Н.В. - дов. № б/н від 08.01.2016 року

від відповідача за первісним позовом (від позивача за зустрічним позовом)

Антоненко Н.А. - дов. № б/н від 21.10.2015 року

Кобець Т.М.- дов. № б/н від 21.10.2015 року

від третьої особи за первісним позовом (від відповідача 2 за зустрічним позовом) не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Золотий екватор»

на рішення господарського суду міста Києва

від 05.10.2016 року (головуючий суддя: Цюкало Ю.В.,

судді: Князьков В.В., Паламар П.І.)

у справі № 910/8785/15-г

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Золотий екватор»

до Публічного акціонерного товариства

«Банк Народний Капітал»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агрохімзбут»

про стягнення грошових коштів

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства

«Банк Народний Капітал»

(далі - банк)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю

«Золотий екватор» (далі - ТОВ «Золотий екватор»)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агрохімзбут» (далі - ТОВ «Агрохімзбут»)

про визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року у справі № 910/8785/15-г в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «Золотий екватор» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що рішення суду першої інстанції є таким, що встановлює обмеження прав особи на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки за висновками суду позов бенефіціара до гаранта може бути пред'явлено тільки в межах дії гарантії На думку апелянта, судом не взято до уваги, що з моменту, коли гарант відмовив бенфіціару у виплаті згідно надісланої йому вимоги, сталось порушення його суб'єктивного права й бенефіціар звернувся саме за захистом порушеного права. Крім цього, судом першої інстанції невірно викладено постанову Верховного суду України у справі № 6-6цс14 від 17.09.2014 року, адже в даній постанові мова йде застосування норм матеріального права у відносинах поруки, як способу забезпечення виконання зобовязань, але ніяк ні про гарантію і пов'язані з нею правовідносини, які є окремим видом забезпечення виконання зобов'язань тощо.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/8785/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Андрієнко В.В., судді : Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Золотий екватор» не прийнято до розгляду та повернуто заявникові.

24.11.2015року апеляційну скаргу подано повторно.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/8785/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Гаврилюк О.М., судді : Коротун О.М., Сулім В.В.

17.12.2015 року розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду в зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному, сформовано для розгляду колегію суддів у складі : головуючий суддя: Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року відновлено строк апеляційного оскарження рішення, апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 28.01.2016 року.

27.01.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив ПАТ «Банк Народний Капітал» на апеляційну скаргу ТОВ «Золотий екватор».

28.01.2016 року розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду в зв'язку з виходом судді Суліма В.В., сформовано для розгляду справи колегію суддів у складі : головуючий суддя: Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року відкладено розгляд справи на 01.03.2016 року через неявку представника третьої особи.

26.02.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ПАТ «Банк Народний Капітал».

01.03.2016 року через перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, на підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/217/16 проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді: Шапран В.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року

апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 29.03.2016 року.

23.03.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення апелянта.

29.03.2016 року у зв'язку з перебуванням суддів Зубець Л.П. та Шапрана В.В. на лікарняному, на підставі розпорядження №09-52/538/16 проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено склад колегії суддів : головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді: Коршун Н.М., Алданова С.О.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та розгляд справи відкладено на 19.04.2016 року.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року відкладено розгляд справи на 24.05.2016 року.

24.05.2016 року через перебування судді Коршун Н.М. у відпустці, на підставі розпорядження №09-52/1700/16 проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Руденко М.А.

На підставі ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги (п. 9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та розгляд справи відкладено на 14.06.2016 року.

В судове засідання 14.06.2016 року з'явились представники позивача та відповідача за первісними позовами, представник третьої особи за первісним позовом в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача за первісним позовом не заперечували проти розгляду справи у відсутності третьої особи за первісним позовом.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представника третьої особи за первісним позовом не перешкоджає вирішенню спору по суті, апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник ТОВ «Золотий екватор» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити за наведених в скарзі підстав, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Представники ПАТ «Банк Народний Капітал» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників, які з'явились в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Золотий екватор» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Банк Народний Капітал» про стягнення 1 499 999, 44 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору №18-16/652 від 22.11.2013 року тощо.

20.05.2015 року надійшла зустрічна позовна заява ПАТ «Банк Народний Капітал» до ТОВ «Золотий екватор» та ТОВ «Агрохімзбут» про визнання недійсним договору №32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року та банківської гарантії №18-16/652 від 22.11.2013 року. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, спірний правочин підлягає визнання недійсним на підставі ст..ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України тощо.

Оцінивши встановлені фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість первісних і зустрічних позовних вимог, відтак відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Так, відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий суд встановив, що вимогу до гаранта про виконання взятого ним зобов'язання мало бути пред'явлено в межах строку дії гарантії (з 22.11.2013 року по 31.12.2014 року (включно)). Тому навіть якщо в межах строку дії гарантія була пред'явлена, а гарант не виконав визначені в ній вимоги, бенефіціар не має права на задоволення позову, заявленого поза межами згаданого строку, оскільки із закінченням строку дії гарантії припинилося матеріальне право, саме це й зумовило залишення первісного позову без задоволення. Стосовно зустрічного позову, суд першої інстанції вважав, що підстав для застосування ст.ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України для визнання недійсним договору № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року немає, оскільки вчинення спірного правочину під впливом обману та/або помилки з урахуванням фактичних обставин справи виключено, це й зумовило залишення зустрічного позову в цій частині без задоволення. Оскільки позовна вимога про визнання банківської гарантії, виданої на підставі договору № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року є похідною від вимог про визнання спірного правочину недійсним, вона підлягає залишенню без задоволення тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, 21.10.2013 року між ТОВ «Золотий екватор» як постачальником та ТОВ «Агрохімзбут» як покупцем укладено договір поставки нафтопродуктів № 89/13 (надалі - Договір поставки), за умовами п.п. 1.1. якого, постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни за умов Договору поставки і додатків до нього, що є його невід'ємними частинами.

За умовами п. 4.1. Договору поставки ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо в додатку до договору. Зобов'язання постачальника по поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до договору, у якому сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється.

Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що покупець зобов'язався оплатити товар протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено сторонами у додатках до договору.

29.01.2014 року та 04.02.2014 року між постачальником та покупцем укладено Додаток № 8 та № 9 до Договору поставки відповідно, якими сторони погодили товар, який буде поставлено. На виконання умов цих додатків, постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 3 147 623,20 грн., що підтверджується актами прийому-передачі нафтопродуктів № 301, 372, 433 від 30.01.2014 року, 04.02.2014 року та 06.02.2015 року відповідно.

Відповідно до п. 3 Додатку № 8 від 29.01.2014 року до Договору поставки сторонами погоджено порядок оплати шляхом здійснення 100% оплати вартості партії товару протягом 2 банківських днів з моменту підписання ними додатку. Відтак, строк оплати поставленого товару згідно Акту прийому-передачі нафтопродуктів № 301 від 30.01.2014 року на підставі Додатку № 8 від 29.01.2013 року до Договору поставки було встановлено з 29.01.2014 року по 31.01.2014 року.

Крім цього, п. 3 Додатку № 9 від 04.02.2014 року до Договору поставки встановлено порядок оплати шляхом здійснення 100% оплати вартості партії товару протягом 2 банківських днів з моменту відвантаження партії товару. Відтак, строк здійснення оплати поставленого товару згідно Актів прийому-передачі нафтопродуктів № 372 від 04.02.2014 року та № 433 від 06.02.2014 року на підставі Додатку № 9 від 04.02.2013 року до Договору поставки встановлено сторонами з 04.02.2014 року по 06.02.2014 року та з 06.02.2015 року по 08.02.2015 року відповідно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року у справі № 910/24063/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року, позов ТОВ «Золотий екватор» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Агрохімзбут» на користь ТОВ «Золотий екватор» пеню в сумі 270 172 грн. 40 коп.; штраф в сумі 786 905 грн. 80 коп.; 19 % річних в сумі 280 941 грн. 97 коп.; інфляційні втрати в сумі 320 837 грн. 70 коп.

Цим судовим рішенням встановлено, що згідно позовної заяви суб'єктивний обов'язок відповідача-1 та відповідача-2 щодо оплати вартості нафтопродуктів за Договором поставки ґрунтується на самостійних зобов'язаннях. Заборгованість відповідача-1 виникла на підставі Договору поставки, а заборгованість відповідача-2 - на підставі Гарантії. З урахуванням наведених вище обставин, місцевий суд дійшов висновку, що солідарний обов'язок у відповідачів перед позивачем за Договором поставки не виник, тому у позивача відсутнє право вимагати від відповідачів солідарного виконання грошових зобов'язань за Договором поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

22.11.2013 року між ПАТ «Банк Народний Капітал» як гарантом та ТОВ «Агрохімзбут» як принципалом укладено Договір № 18-16/652 про надання гарантії виконання умов договору (далі - Договір гарантії), за умовами п. 1.2. якого, предметом банківської гарантії належного виконання договору є виплата гарантом грошових коштів в розмірі, що не перевищує 15 000 000,00 грн. на користь ТОВ «Золотий екватор» (бенефіціар), у випадку невиконання принципалом прийнятих на себе зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року (основне зобов'язання).

Відповідно до п. 1.7. Договору гарантії, строк дії гарантії з 22.11.2013 року по 31.12.2014 року (включно).

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2014 року у справі № 910/10908/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 року, позов ПАТ «Унікомбанк» задоволено повністю. Розірвано договір банківської гарантії № БГ-27/2013 від 30.10.2013 року, укладений між ПАТ «Унікомбанк» та ТОВ «Агрохімзбут». Визнано недійсною Банківську гарантію виконання умов договору № БГ-27/2013 від 30.10.2013 року, видану ПАТ «Унікомбанк» за заявою ТОВ «Агрохімзбут» на підставі укладеного Договору банківської гарантії № БГ-27/2013 від 30.10.2013 року.

Згаданим судовим рішенням встановлено, що 28.03.2013 року між ПАТ «Унікомбанк» як гарантом та ТОВ «Агрохімзбут» як принципалом було укладено договір про надання банківської гарантії № БГ-27/2013.

За умовами п.п. 2.1., 3.1. Договору банківської гарантії № БГ-27/2013 від 30.10.2013 року, гарант в забезпечення належного виконання принципалом своїх зобов'язань перед ТОВ «Золотий екватор» (бенефіціар), зобов'язався надати бенефіціару банківську гарантію з граничною сумою відповідальності в розмірі 15 000 000,00 грн.

Згідно п. 3.2.згаданого Договору гарантії, гарантією забезпечено виконання принципалом зобов'язань, які виникають за Договором поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року зі змінами та доповненнями, укладеним між принципалом та бенефіціаром (далі - Контракт).

Таким чином, вищенаведеним судовим рішенням встановлено обставину забезпечення виконання умов договору № БГ-27/2013 від 30.10.2013 року - видану ПАТ «Унікомбанк» банківську гарантію виконання третьою особою за первісним позовом зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Золотий екватор» зверталося до ПАТ «Банк Народний Капітал» із вимогою про оплату коштів згідно з банківською гарантією № 606 від 23.06.2014 року, у якій зазначено, що першим на виконання умов Договору поставки поставлено ТОВ «Агрохімзбут» товар на суму 3 147 623,20 грн., яким частково сплачено його вартість й заборгованість складає 1 999 999,44 грн., що є підставою для сплати ПАТ «Банк Народний Капітал» на підставі гарантії вих. № 18-16/652 від 22.11.2013 року вищезгаданої суми заборгованості принципала.

В свою чергу листом № 11-16/304/1 від 01.07.2014 року ТОВ «Золотий екватор» отримало відмову у задоволенні вимоги бенефіціара як такої, що не підтверджено доданими документами щодо виконання постачальником своїх зобов'язань по поставці товару принципалу, приєднана до вимоги картка із зразками підписів має відбиток печатки, відмінний від відбитку печатки, якою було посвідчено підпис керівника ТОВ «Золотий екватор» на Договорі поставки.

В подальшому, бенефіціар повторно звернувся до гаранта з вимогами платежу про оплату коштів згідно банківської гарантії №723 та № 779 від 19.08.2014 року та 17.09.2014 року відповідно, у яких просив оплатити 1 499 999,44 грн.

У відповідь на вимогу від 17.09.2014 року, ПАТ «Банк Народний Капітал» листом №11-16/986 від 09.10.2014 року відмовив у здійснені платежу, оскільки бенефіціаром до вимоги не додано документів, які підтверджують виконання принципалом передбачених п. 6.15.2. Договору поставки зобов'язань, приєднані до вимоги картки із зразками підписів та відбитком печатки ТОВ «Золотий екватор» за своєю формою не відповідають вимогам, встановленим Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах; до вимоги не додано первинних документів, які підтверджують часткове виконання принципалом своїх зобов'язань, а також у вимозі містяться розбіжності у реквізитах останнього.

Зобов'язанням на підставі ч.1 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться ( ч. 1 ст. 193 ГК України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) й сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Нормами ст.ст. 1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Одним із видів фінансових послуг є надання гарантії.

Згідно ч. 1 ст. 6 цього Закону з урахуванням змісту Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, гарантія, як фінансова послуга, надається суб'єктами господарювання на підставі договору.

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта в межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Гарант на підставі ч. 2 ст. 564 ЦК України повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі, зокрема, закінчення строку дії гарантії.

Як зазначалось вище, місцевим господарським судом встановлено, що ТОВ «Золотий екватор» зверталося до ПАТ «Банк Народний Капітал» із вимогами про оплату коштів згідно з банківською гарантією, проте в задоволенні вимог було відмовлено.

Відповідно до умов Договору гарантії, строк його дії : з 22.11.2013 року по 31.12.2014 року (включно), що також підтверджено самою гарантією.

Відтак, зобов'язання за Договором поставки було забезпечено гарантією, виданою на підставі Договору гарантії, яка діяла по 31.12.2014 року. Право бенефіціара й обов'язок гаранта по закінченні строку дії гарантії припиняються, отже жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, бенефіціар вчиняти не може.

Як видно з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до суду 07.04.2015 року, що підтверджується відбитком печатки канцелярії суду.

Таким чином, висновки місцевого суду про те, що позовні вимоги ТОВ «Золотий екватор» до ПАТ «Банк Народний Капітал» про стягнення заборгованості не підтверджено матеріалами справи та не підлягають задоволенню, відповідають сукупності обставин та матеріалів справи, приписам чинного законодавства.

Стосовно зустрічного позову банку до ТОВ «Золотий екватор» та ТОВ «Агрохімзбут» про визнання недійсними Договору гарантії місцевим судом прийнято законне рішення.

Так, відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Підставою недійсності правочину на підставі ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Відповідно до п. 2.10. вищезгаданої постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

За приписами ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до позиції, викладеної в п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1 ст. 230 ЦК України).

Пунктом 3.10. цієї ж постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 встановлено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Відповідно до п.п. 12.2, 12.6. Договору поставки виконання умов договору покупцем забезпечується наданням покупцем банківської гарантії забезпечення виконання умов договору на суму 15 000 000,00 грн., терміном дії банківської гарантії до 31.12.2014 року. Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і проставлянням печаток сторін та надання банківської гарантії забезпечення виконання умов договору на суму 15 000 000,00 грн. і діє до 31.12.2014 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Аналіз положень Договору поставки та Договору гарантії дає суду підстави вважати, що заборон на забезпечення зобов'язань за Договором поставки ще однією гарантією цими правочинами не встановлено, чинне законодавство заборони забезпечення основного зобов'язання кількома гарантіями також не містить.

З огляду на наведене, висновки місцевого суду про те, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, є підставними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року у справі № 910/8785/15-г - без змін.

Матеріали справи № 910/8785/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

М.А. Руденко