Рішення № 58376342, 16.06.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2016 р.Справа № 924/377/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шпака В.О., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1, м. Хмельницький

до Хмельницького КП „Завод Полімер м.Хмельницький

про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників КП „Завод Полімер від 03.11.2011р., оформленого протоколом зборів №1, від 08.11.2011р., оформленого протоколом зборів №2, від 17.11.2011р., оформленого протоколом зборів №3

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 в. - за довіреністю від 11.03.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 02.03.2015 р.

Суть спору:

Позивач співвласник Хмельницького КП „Завод Полімер ОСОБА_4 звернулась із позовом до відповідача - Хмельницького КП „Завод Полімер про визнання недійсними рішення загальних зборів співвласників КП „Завод Полімер від 03.11.2011р., оформленого протоколом зборів №1, від 08.11.2011р., оформленого протоколом зборів №2, від 17.11.2011р., оформленого протоколом зборів №3

Повноважний представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав. Обґрунтовує свої вимоги тим, що порушення вимог п.п.3.8,7.6, 8.4, Статуту КП „Завод Полімер 03.11.2011р. на загальних зборах підприємства на яких була присутня лише одна особа ОСОБА_5 було прийнято рішення (протокол №1) про відміну рішення загальних зборів співвласників Хмельницького Колективного підприємства заводу „Полімер (протокол №3).

08.11.2011р. були проведені загальні збори співвласників колективного підприємства (протокол №2) на яких вирішено питання про прийняття до складу співвласників КП „Завод Полімер ОСОБА_6 та внесено відповідні зміни до Статуту підприємства.

17.11.2011р. були проведені загальні збори співвласників КП „Завод Полімер (протокол №3) на яких вирішено питання про вихід зі складу співвласників підприємства ОСОБА_5 та ряд інших питань, повязаних із діяльністю підприємства, в тому числі зміну найменування підприємства на Хмельницький завод „Полімер.

Звертає увагу, що згідно п.7.6 Статуту загальні збори скликає голова загальних зборів і повідомляє співвласників підприємства про дату і порядок денний зборів за 20 днів (в редакції Статуту на час проведення загальних зборів 03.11.2011р).

Відповідно до п.7.4 Статуту загальні збори вважаються правомочними, якщо на них присутні члени підприємства, які володіють у сукупності більш 65% голосів. Рішення приймається, якщо за нього проголосувало більшість голосів (в редакції Статуту на час проведення загальних зборів 03.11.2011 р). П.3.6 Статуту містить положення про те, що член підприємства має право брати участь в управлінні підприємством.

Зазначає, що враховуючи те, що його не було жодного разу повідомлено про дату, час та порядок денний загальних зборів, його позбавлено можливості браги участь у управлінні підприємством, позбавлено можливості взяти участь у загальних зборах, а також на одержання частини прибутку у вигляді процентів на мій вклад у майні підприємства.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що на момент прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів співвласників КП Хмельницький завод „Полімер у листопаді 2011 року ОСОБА_1 не являлась співвласником КП Хмельницький завод „Полімер оскільки вибула з числа таких осіб ще в 2007році. Посилається на рішення загальних зборів співвласників КП Хмельницького завод „Полімер (протокол від 20.08.2007 року за № 4), яким було прийнято рішення про вихід учасників з числа співвласників з подальшою ліквідацією підприємства. Частки співвласників було виплачено своєчасно.

На підставі викладеного просить припинити провадження у справі на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив. У поясненнях зазначив, що жодних доказів, які передбачені Статутом підприємства (п.п. 3.8,8.4,8.6 Статуту), про вихід ОСОБА_1 відповідачем не надано. Просить в задоволенні клопотання відмовити.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Статтею 12 ГПК України, визначено підвідомчість справ, що підлягають вирішенню у господарських судах України.

Зокрема, п. 4 вказано: „справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року за № 4 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин". Зокрема, згідно з п. 1.1 господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Згідно п.8.6 Статуту доля співвласника у викупі підприємства підтверджується сертифікатом, виданим на руки, який пронумерований і завірений підписом та печаткою. В сертифікаті відображені кошти: - власні гроші, майновий сертифікат, орендне майно, розподілений прибуток.

Позивачем долучено до матеріалів справи сертифікат №17, виданий в 1996році Колективним підприємством „Завод „Полімер на імя ОСОБА_1, яким підтверджується, що нею як співвласником підприємства внесено у викуп підприємства кошти: майновий сертифікат вартістю 1050000 крб. власні кошти в сумі 500000 крб. орендне майно в сумі 5577350 крб. розподілений прибуток 2147620 крб.

В 8.4 Статуту (в редакції 1994року, з урахуванням доповнення до Статуту зареєстрованих в серпні 1999 року) передбачено, що працівники-співвласники, які звільнені з колективного підприємства з_будь-якої причини, а також спадкоємці померлого члена підприємства, мають право самостійно вирішувати свою долю у загальному майні. Залишатися членом колективного підприємства з одержанням дивідендів згідно Статуту, або вийти із членів кооперативу з одержанням долі у загальному майні в грошовому виразі фактичної вартості майна згідно п 3.8 Статуту за рішенням загальних зборів.

ОСОБА_1 08 жовтня 2001року відповідно до наказу №22 була звільнена з роботи по ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатів.

Згідно 3.8 Статуту (в редакції 1994 року) передбачено, що вихід з членів підприємства здійснюється шляхом подачі заяви про вихід з членів підприємства до правління підприємства, яка розглядається протягом 10 днів з моменту її подання.

Посилання відповідача на рішення загальних зборів співвласників КП Хмельницького заводу „Полімер від 20.08.2007роуку (оформлене протоколом №4) судом не приймається з наступних підстав.

По-перше, порядок виходу із членів підприємства чітко визначений шляхом подачі члена підприємства відповідної заяви (п.3.8 Статуту). Доказів написання позивачем зазначеної заяви відповідачем не подано.

По-друге, вказана заява повинна обовязково бути розглянута загальними зборами за результатами якого приймається відповідне рішення. Під час розгляду справи було встановлено, що таке рішення не приймалось.

По-третє, представником позивача надано суду оригінал сертифіката №17, який свідчить по те, що ОСОБА_1 по даний час залишається членом колективного підприємства „Завод „Полімер(п.8.6).

Крім цього, з рішенням загальних зборів (протокол №4 від 20.08.2007року) передбачено при виході із членів виплату частки співвласника у спільному майні (п.8). Однак, відповідачем не подано належних та допустимих доказів про здійснення вказаної виплат саме ОСОБА_1

Отже, в незалежності від наявності чи відсутності зазначеного рішення, відповідачем не було доведено вихід ОСОБА_1 із членів підприємства, оскільки із вказаного рішення не випливає, що ОСОБА_1 вийшла із членів підприємства, окрім того суд звертає увагу, що сертифікат №17, який підтверджує її членство та наявний в позивача станом на момент звернення до суду із позовом.

Водночас, оглядом самого рішення №4 встановлено, що воно приймалось загальними зборами, хоча протокол підписано головою ліквідаційної комісії та її членами.

Вказане не узгоджується з п.7.6 Статуту, яким передбачено обрання голови та секретаря зборів.

Наданий відповідачем ОСОБА_7 розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку КП „Завод „Полімер за 3 квартал 2007року не є таким доказом в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, оскільки із нього не вбачається здійснення реальних виплат конкретним особам.

З огляду на викладене, в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України належить відмовити.

Представником позивача, також, заявив клопотання про зупинення провадження у справі у звязку із тим, що в провадженні Хмельницького міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що вирішення вказаної справи матиме суттєве значення для вирішення даної господарської справи.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011р. зазначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Із матеріалів справи, вбачається предметом судового розгляду по даній справі є відповідність вимогам чинного законодавства рішень, які приймались загальними зборами КП „Завод „Полімер.

Предметом кримінального провадження є встановлення у діях посадових осіб підприємства ознак злочину.

Таким чином, незалежно від встановлених судом у кримінальному провадженні фактів, у даній справі, предметом позову у якій є визнання недійсними рішення загальних зборів, що оформлені протоколами, суд повинен вирішити питання про правомірність або неправомірність зазначених рішень законодавству України та Статуту.

В п.3.16 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011р №18 „Про деякі питання застосування практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначеного відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З аналізу поданих матеріалів випливає, що позивачем не подано належних доказів, які б свідчили про неможливість господарському суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання Хмельницького заводу „Полімер про зупинення провадження у справі належить відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Розпорядженням Хмельницької міської адміністрації №1083 від 28 квітня 1994року зареєстровано Колективне підприємство „Завод „Полімер, яке створено організацією орендарів заводу „Полімер відповідно до протоколу №10 від 02 березня 1994 року.

Відповідно до п.1.1,1,2 Статуту, затвердженого рішеннями загальних зборів (протокол №10 від 02 березня 1194року) Колективне підприємство „Завод „Полімер є колективним підприємством, яке має право юридичної особи та здійснює свою діяльність на підставі цього статуту і у відповідності з законодавством України з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство створене організацією орендарів Хмельницького заводу „Полімер(зареєстрована розпорядженням Хмельницької міської адміністрації від 12.03.1993 №519, яка здійснила викуп державного майна, зданого в оренду, відповідно до договору купівлі-продажу від 12.01.1194року).

Рішенням загальних зборів співвласників КП Хмельницького заводу „Полімер, оформлене протоколом №3 від 14.04.1999року внесено доповнення до Статуту підприємства.

08 жовтня 2001 року відповідно до наказу №22 ОСОБА_1 було звільнено з роботи по ст.40 КЗпП України у звязку із скороченням штатів.

Рішенням загальних зборів співвласників КП Хмельницького заводу „Полімер, оформлене протоколом №3 від 29.11.2006р. було прийнято рішення про ліквідацію підприємства - КП Хмельницького заводу „Полімер та створення ліквідаційної комісії у складі семи чоловік: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

03.11.2011р. рішенням загальних зборів співвласників КП заводу „Полімер було прийнято рішення (протокол №1 від 03.11.2011р.) про відміну рішення загальних зборів співвласників Хмельницького Колективного підприємства заводу „Полімер від 29.11.2006р., оформлене протоколом №3.

08.11.2011р. рішенням загальних зборів співвласників КП заводу „Полімер було прийнято рішення (протокол №2 від 08.11.2001р.) було вирішено прийняти до складу співвласників КП „Завод Полімер ОСОБА_6 та внесено відповідні зміни до Статуту підприємства.

17.11.2011р. рішенням загальних зборів співвласників КП заводу „Полімер було прийнято рішення (протокол №3 від 17.11.2011р.) вирішено питання про вихід зі складу співвласників підприємства ОСОБА_5 та ряд інших питань, повязаних із діяльністю підприємства, в тому числі зміну найменування підприємства на Хмельницький завод „Полімер.

Згідно п. 8.6 Статуту доля співвласника у викупі підприємства підтверджується сертифікатом, виданим на руки, який пронумерований і завірений підписом та печаткою. В сертифікаті відображені кошти: - власні гроші, майновий сертифікат, орендне майно, розподілений прибуток.

Позивачем долучено до матеріалів справи сертифікат №17, виданий в 1996році Колективним підприємством „Завод „Полімер на імя ОСОБА_1, яким підтверджується, що вона як співвласник підприємства внесено у викуп підприємства кошти: майновий сертифікат вартістю 1050000 крб. власні кошти в сумі 500000 крб. орендне майно в сумі 5577350 крб. розподілений прибуток 2147620 крб.

В судовому засіданні представником відповідача подано рішення співвласників КП Хмельницького завод „Полімер (протокол від 20.08.2007 року за № 4), відповідно джо якого було прийнято рішення про вихід учасників з числа співвласників з подальшою ліквідацією підприємства.

Вважаючи, що прийнятими рішеннями її право порушено, ОСОБА_1, як співвласник підприємства, звернулась з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд враховує наступне.

Відповідно до п.4 ст.12 ГПК України зі змінами, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Статтею 167 ГК України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин №4 від 25.02.2016року господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України „Про господарські товариства, Закону України „Про акціонерні товариства, статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України „Про фермерське господарство, статей 6, 8, 19 та 21 Закону України „Про кооперацію корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

12 серпня 1999 року були зареєстровані зміни до Статуту затверджені протоколом №3 від 14 квітня 1999 року загальних зборів співвласників Хмельницького Колективного підприємства заводу „Полімер.

Відповідно до п.1.3. зазначеного Статуту власником підприємства є колектив членів підприємства.

П.1.4 Статуту передбачено, що підприємство є правонаступником щодо прав та обов'язків (майнових та по трудових) орендного підприємства заводу „Полімер

Членами підприємства є його працівники (співвласники майна), що входили до складу організації орендарів, в її складі взяли участь у викупі державного майна та по кожному з яких визначено вклад у майні підприємства (П.3.1 Статуту).

Пункт 8.6 Статуту передбачає, що доля співвласника у викупі підприємства підтверджується сертифікатом, виданим на руки, який пронумерований і завірений підписом та печаткою. В сертифікаті відображені кошти: - власні гроші, майновий сертифікат, орендне майно, розподілений прибуток.

Відповідно до п.7.1 Статуту вищим керівним органом підприємства є загальні збори, в яких беруть участь члени підприємства (в редакції Статуту на час проведення загальних зборів на яких приймались оскаржувані рішення).

Згідно п.7.6 Статуту загальні збори скликає голова загальних зборів і повідомляє співвласників підприємства про дату і порядок денний зборів за 20 днів (в редакції Статуту на час проведення загальних зборів 03.11.2011р).

Відповідно до п.7.4 Статуту загальні збори вважаються правомочними, якщо на них присутні члени підприємства, які володіють у сукупності більш 65% голосів. Рішення приймається, якщо за нього проголосувало більшість голосів .

П.3.6 Статуту містить положення про те, що член підприємства має право брати участь в управлінні підприємством.

У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що „акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Частиною 5 ст.63 ГК України визначено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - субєктами співробітництва.

Відповідно до ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Статтею 113 ГК України встановлено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено право на справедливий суд. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Оцінюючи докази в сукупності суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду позивач є співвласником Хмельницького КП „Завод Полімер в розумінні пункту 8.6 статуту (на підставі сертифікату №17, який підтверджує її членство та наявний в позивача станом на момент звернення до суду із позовом).

Окрім того в порушення пункту 3.6 та 7.6 статуту ОСОБА_1, як співвласника підприємства, не було повідомлено про дату, порядок денний зборів, чим було порушено її права, як особи, частка якої визначена у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією.

На момент прийняття рішення по суті в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про участь у зборах.

Враховую викладене, рішення від 03.11.2011р., оформлене протоколом зборів №1, від 08.11.2011р., оформлене протоколом зборів №2, від 17.11.2011р., оформлене протоколом зборів №3 не відповідають положенням Статуту підприємства та вимогам чинного законодавства і порушують права ОСОБА_1

Стосовно строку позовної давності.

У п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013року розяснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3,4,5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

16 червня 2016року представник відповідача у судовому засіданні подав заяву про застосування строку позовної давності.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, як члена підприємства, про проведення зборів не повідомляли. В судовому засіданні представник позивача повідомила про те, ОСОБА_1 взнала про прийняті рішення під проведення слідчих дій по кримінальному провадженні в березні 2015року, коли її допитали в якості свідка у кримінальній справі.

Таким чином, Позивачка звернулась із вимогами про захист свого особистого немайнового права з дня коли їй стало відомо про порушення її права.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу статті 34 Господарського процесуального кодексу України докази мають бути належними та допустимими. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення обєктивної істини.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Враховуючи, що вимоги позивача є правомірними, підтверджені належними доказами по справі і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1, м. Хмельницький до Хмельницького КП „Завод Полімер м.Хмельницький про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників КП „Завод Полімер від 03.11.2011р., оформленого протоколом зборів №1, від 08.11.2011р., оформленого протоколом зборів №2, від 17.11.2011р., оформленого протоколом зборів №3 задоволити.

Визнати недійними рішення загальних зборів співвласників Колективного підприємства „Завод Полімер від 03.11.2011р., оформленого протоколом зборів №1, від 08.11.2011р., оформленого протоколом зборів №2, від 17.11.2011р., оформленого протоколом зборів №3.

Стягнути з Колективного підприємства „Завод Полімер (м.Хмельницький, вул.Пілотська,77/3, код 02969351) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. Код НОМЕР_1) 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні)грн. судового збору.

Видати наказ.

СуддяВ.О. Шпак

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, АДРЕСА_2

3 - відповідачу. м.Хмельницький, вул.Пілотська 77/3

4 - м.Хмельницький, вул..Соборна, 16