Постанова № 58376340, 09.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2016 р. Справа№ 910/30010/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача: Дяченко Т.В., довіреність №166 від 10.09.2015,

відповідача: Гіппіус Р.О., довіреність №19-02/16 від 19.02.2016,

Павелко М.С., довіреність б/н від 15.02.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016

у справі №910/30010/15 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Державного підприємства "Укрінвестбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна"

про стягнення 1 939 885,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укрінвестбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" про стягнення 1 939 885,92 грн, з яких: 992 328,90 грн. заборгованості з компенсування витрат, пов'язаних зі сплатою орендної плати за користування земельними ділянками, 819 887,49 грн. інфляційної складової боргу та 127 669,53 грн. 3 % річних з простроченої суми.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі №910/30010/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, 4-д, ідентифікаційний код 21468990) на користь Державного підприємства "Укрінвестбуд" (вул. Банкова, 3, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 31405158) 99 392 (дев'яносто дев'ять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 32 коп. боргу, 8 019 (вісім тисяч дев'ятнадцять) грн. 44 коп. 3 % річних, 74 551 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 38 коп. інфляційної складової боргу та 2 729 (дві тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі №910/30010/15 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" на користь Державного підприємства "Укрінвестбуд" 99 392,32 грн. боргу, 8019,44 грн. трьох відсотків річних, 74551,38 грн. інфляційних втрат. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Укрінвестбуд" до Товариства з обмеженою вдповідальністю "Сантанна" про стягнення 99 392,32 грн. боргу, 8019,44 грн. трьох відсотків річних, 74551,38 грн. інфляційних втрат відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі №910/30010/15 залишити без задоволення та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" на користь Державного підприємства "Укрінвестбуд" основну суму заборгованості в розмірі 992 328,90 грн. за Договором від 26.05.2010 №02-10, інфляційні в розмірі 819 887,49 грн., три відсотки річних в розмірі 127699,53 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/30010/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.06.2016.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 09.06.2016, просив апеляційний господарський суд у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" відмовити, прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача на користь Державного підприємства "Укрінвестбуд" основну суму заборгованості в розмірі 992 328,90 грн., інфляційні в розмірі 819 887,49 грн., три відсотки річних в розмірі 127699,53 грн.

Представники відповідача (апелянта) в судовому засіданні, яке відбулось 09.06.2016, підтримали апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" та просили апеляційний господарський суд її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2004 між Державним підприємством "Укрінвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантанна" було укладено договір про передачу функцій замовника будівництва об'єкту - незавершені будівництвом вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення (офісні приміщення та підземна автостоянка) у визначених згідно з проектною документацією осях 37-41 багатоповерхового житлового будинку на 130 квартир за будівельною адресою: будинок №4-в, вул. Ставронаводницька, 2-20, м. Київ) з метою завершення його будівництва та подальшого набуття відповідачем права власності на такий об'єкт.

До таких функцій замовника було віднесено отримання вихідних даних для проектування, здійснення вибору розробника проекту та інших виконавців проектних і будівельних робіт, укладання та виконання договорів на здійснення проектних робіт, отримання дозволу на будівництво, здійснення контролю та технічного нагляду за додержанням вимог технічної документації та проекту під час будівництва, укладання та здійснення виконання договору генерального підряду на будівництво об'єкту або ж виконання обов'язків генерального підрядника самостійно з правом укладення та виконання підрядних договорів на виконання окремих робіт, продовження строків дії укладених договорів, самостійне та на власний розсуд здійснення розпорядження майновими правами (включаючи право власності) на об'єкт або його частину, здійснення заходів з організації роботи державної приймальної комісії та здачі об'єкту в експлуатацію, включаючи підписання акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, здійснення подальшої експлуатації закінченого будівництвом об'єкту.

24.06.2004 позивач в якості орендаря уклав з Київською міською радою, як з орендодавцем, нотаріально посвідчені оплатні договори оренди земельних ділянок по вул. Старонаводницькій, 4-в у м. Києві, розміром 2 918 кв.м. (для завершення будівництва житлового будинку) і 5 204 кв.м. (для організації будівельних робіт), кадастрові номери 8 000 000 000:82:068:0100, 8 000 000 000:82:068:0101.

В процесі розгляду справи сторони підтвердили факт виконання відповідачем функцій замовника будівництва нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Ставронаводницька, 4.

Позивач стверджував, що відповідач протягом тривалого часу у добровільному порядку перераховував йому грошові кошти, які становили собою вартість орендної плати за землю, яку Державне підприємство "Укрінвестбуд", у свою чергу, сплачувало Київській міській раді. В межах зазначених правовідносин, сплачувані кошти сторони визначали як компенсація оренди земельної ділянки.

Відповідач в процесі розгляду справи зазначені твердження позивача визнав. З урахуванням вказаної обставини, судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами наявні зобов'язальні правовідносини, в силу яких відповідач використовував корисні властивості отриманих позивачем в оренду земельних ділянок для організації будівельних робіт та завершення будівництва житлового будинку та сплачував позивачеві грошові кошти в якості компенсації оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2009 було порушено провадження у справі №44/474-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна", у зв'язку з чим листопаді 2009 року Державним підприємством "Укрінвестбуд" було заявлено кредиторські вимоги до боржника в сумі 347 553,30 грн., розраховані за період з 01.08.2008 по 30.09.2008 та з 01.12.2008 по 31.07.2009.

Вказані кредиторські вимоги були визнані в судовому порядку та включені до реєстру вимог кредиторів як конкурсні згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як такі, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2010 відповідач направив позивачу гарантійний лист від 20.05.2010 №51/10-УКБ, яким зобов'язався не пізніше 28.11.2010 погасити існуючу заборгованість за оренду земельної ділянки в сумі 608,4 тис. грн. з червня 2010 року рівними частинами, з метою позитивного вирішення існуючих питань, які пов'язані з прийняттям рішень щодо здачі в експлуатацію офісних приміщень, прибудованих до житлового будинку по вул. Старонаводницькій, 4-в у м. Києві.

26.05.2010 між Державним підприємством "Укрінвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантанна" укладено договір №02-10, метою підписання якого було визначено забезпечення реального і належного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов'язань, згідно з договором, укладеним в порядку ст. 81 Господарського кодексу України шляхом обміну листами, а саме: погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантанна" по компенсації витрат Державному підприємству "Укрінвестбуд", пов'язаних зі сплатою орендної плати за користування земельними ділянками по вул. Старонаводницькій, 4-в у Печерському районі м. Києва (заборгованість за оренду земельних ділянок) та своєчасної сплати поточних платежів за їх оренду.

Предметом вказаного Договору, згідно з п. 1, є зобов'язання відповідача погасити заборгованість за оренду земельних ділянок в сумі 608,4 тис. грн. (згідно з листом-гарантією від 20.05.2010 № 51/10-УКБ) відповідно до графіка, а саме:

1. 101 400,00 грн. до 28.06.2010;

2. 101 400,00 грн. до 28.07.2010;

3. 101 400,00 грн. до 28.08.2010;

4. 101 400,00 грн. до 28.09.2010;

5. 101 400,00 грн. до 28.10.2010;

6. 101 423,19 грн. до 28.11.2010.

Всього: 608 423,19 грн.

В разі порушення своїх зобов'язань по погашенню заборгованості, а також в разі несвоєчасної сплати поточних платежів за оренду земельних ділянок (на протязі 5-ти днів після надання позивачем рахунку-фактури та акту виконаних робіт) відповідач несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. (п. 2 Договору).

Пунктом 3 Договору визначено, що у разі прострочення відповідачем грошового зобов'язання, він повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Таким чином, внаслідок укладення Договору №02-10 від 26.05.2010, зобов'язальні правовідносини сторін, в межах яких позивач надавав відповідачеві для організації будівельних робіт та для завершення будівництва житлового будинку земельні ділянки, а відповідач компенсував витрати позивача зі сплати орендної плати, набули письмової форми з визначенням строків виконання і порядку підтвердження.

Позивач стверджував, що 25.06.2010 та 20.07.2010 відповідач сплатив йому 202 800,00 грн. двома рівними платежами по 101 400,00 грн., а після укладення договору від 26.05.2010 жодних поточних платежів по сплаті компенсації за оренду земельних ділянок не здійснював. Вказані твердження позивача не були заперечені відповідачем.

У зв'язку із наявністю у відповідача простроченої заборгованості, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки всі претензії, що неодноразово направлялися відповідачеві, залишені ним без задоволення.

Згідно з розрахунком позивача, борг з компенсації оренди земельної ділянки за період з травня 2010 року по квітень 2013 року становить 992 328,90 грн. за вирахуванням визнаних у справі №44/474-б кредиторських вимог та з врахуванням 58 089,89 грн. залишку простроченої заборгованості станом на 29.08.2010.

Розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних на щомісячні платежі з компенсації орендної плати було проведено позивачем за період з 29.08.2010 по 25.10.2015.

До позовної заяви позивачем було додано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з компенсації оренди земельної ділянки на загальну суму 1 304 635,13 грн., а саме: за 2009 рік на суму 217 113,78 грн. (від 31.07.2009, 31.08.2009, 30.09.2009, 30.10.2009, 30.11.2009, 31.12.2009 по 36 185,63 грн. кожний), за 2010 рік на суму 459 847,04 грн. (від 29.01.2010, 28.02.2010, 31.09.2010, 30.04.2010, 31.05.2010, 30.06.2010, 30.07.2010, 31.08.2010 по 38.320,58 грн. кожний та від 30.09.2010, 30.10.2010, 30.11.2010, 31.12.2010 по 38 320,60 грн. кожний), за 2011 рік на суму 354 923,27 грн. (від 31.01.2011, 28.02.2011, 31.03.2011, 29.04.2011, 31.05.2011, 30.06.2011, 31.07.2011 по 38 320,56 грн. кожний та від 31.08.2011, 30.09.2011, 31.10.2011, 30.11.2011, 30.12.2011 по 17 335,87 грн. кожний), за 2012 рік на суму 208 030,44 грн. (від 31.01.2012, 29.02.2012, 31.03.2012, 30.04.2012, 31.05.2012, 30.06.2012, 31.07.2012, 31.08.2012, 30.09.2012, 31.10.2012, 30.11.2012, 31.12.2012 по 17 335,87 грн. кожний), за 2013 рік на суму 64 720,60 грн. (від 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013 по 17 335,87 грн. кожний та від 30.04.2013 на суму 12 712,97 грн.).

Вказані акти свідчать про понесення позивачем витрат зі сплати орендної плати, погодження відповідачем сум компенсації оренди землі за договором від 26.10.2010 та прийняття зобов'язання з їх відшкодування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства "Укрінвестбуд", з урахуваням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виконання відповідачем функцій замовника будівництва на земельній ділянці, що була орендована позивачем у Київської міської ради та одночасна компенсація Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантанна" Державному підприємству "Укрінвестбуд" орендної плати не суперечить законодавству, а тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню загальні положення Господарського та Цивільного кодексів України про зобов'язання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що не перераховуючи позивачеві кошти з компенсації, відповідач тим самим, порушує прийняті на себе зобов'язання, а тому позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в цілому є правомірними, а також такими, що не суперечать Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. в редакції від 30.06.1999 зі змінами та доповненнями, адже є поточними грошовими вимогами, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство і на які не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Щодо клопотання відповідача про застосування до позовних вимог Державного підприємства "Укрінвестбуд" наслідків пропуску строку позовної давності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" позивачем було складено 18.11.2015 та подано до суду 25.11.2015, тобто загальний строк позовної давності до вимог позивача слід відраховувати з 24.11.2012.

На думку позивача, ним не було пропущено строк позовної давності для заявлення вимог за період травня 2010 року - квітень 2013 року та вимог із залишку простроченої заборгованості в сумі 58 089,89 грн. станом на 29.08.2010, оскільки відповідачем вчинялися дії, які свідчать про переривання цього строку згідно з приписами ст. 264 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Такою дією, на думку позивача, є лист відповідача від 14.08.2013 №35/13, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна" надалі продовжуватиме компенсувати сплату орендної плати щодо об'єкту по вул. Старонаводницькій, 4-в у м. Києві з урахуванням того, що Державне підприємство "Укрінвестбуд" визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" у судовій справі №44/474-46/501-б на суму 347 533,30 грн., котра буде виплачена відповідно до затвердженого плану санації у строки та в порядку, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, у листі від 14.08.2013 зазначено, що відповідач докладе необхідних зусиль, щоб залишок боргу у розмірі 992 328,90 грн. був сплачений у строк до 01.09.2013.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що лист ТОВ "Сантанна" від 14.08.2013 вих. №35/13 за підписом директора товариства ОСОБА_6, який містить печатку підприємства є належним доказом, що підтверджує факт визнання боргу відповідачем та свідчить про переривання строку позовної давності. Крім того, позивач зазначив, що на період підписання вказаного листа ОСОБА_6 не була звільнена з посади директора ТОВ "Сантанна" та виконувала організаційні функції посадової особи товариства.

Однак суд не приймає вищевказаний лист як належний і допустимий доказ переривання строку позовної давності у зв'язку з тим, що він був підписаний неуповноваженою особою.

Так, станом на 14.08.2013 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" тривала судова процедура санації, введена ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2013, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. в редакції від 30.06.1999 зі змінами та доповненнями з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого ст. 53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Судовим рішенням про введення санації було, серед іншого, ухвалено відсторонити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" ОСОБА_6 від посади.

Отже, станом на 14.08.2013 ОСОБА_6 не мала повноважень на підписання від імені відповідача як керівник товариства юридично значимі документи, а тому заперечення позивача щодо переривання строку позовної давності судом відхиляються.

Пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Враховуючи викладене, період прострочення боржника, який не охоплюється пропущеним строком позовної давності становить 24.11.2012 - 30.04.2013. Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково на суму 99 392,32 грн., у зв'язку з частковою відмовою в позові через пропуск строку позовної давності (підлягають стягненню суми за актами здачі-приймання робіт від 30.11.2012 та 31.12.2012, 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013 на суму 17 335,87 грн. кожний та від 30.04.2013 на суму 12 712,97 грн.).

При цьому, заперечення відповідача щодо недоведеності позовних вимог (надання актів від 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, підписаних неуповноваженою особою - ОСОБА_6.) судом відхиляються, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 про введення процедури санації переглядалася в апеляційному порядку та у зв'язку з прийняттям судом апеляційної інстанції до розгляду апеляційної скарги на неї, не могла вважатися такою, що набула законної сили. Як вказувалося вище, ухвалу від 28.02.2013 у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013.

Також судом враховується те, що факти сплати за оренду землі щомісячно позивачем підтверджується належними доказами, зокрема, наданими банківськими виписками, тоді як відповідач за договором №02-10 від 26.05.2010 взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати поточні платежі за оренду земельних ділянок, і доказів припинення такого зобов'язання суду не надав.

Відповідач зазначив, що об'єкт будівництва, функції замовника якого за договором від 22.06.2004 прийняло на себе Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна", був завершений 15.01.2010, що підтверджує сертифікат відповідності виданий 15.03.2011. У такому сертифікаті замовником будівництва вказано позивача, а не відповідача.

Однак вказані посилання відповідача судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Судом встановлено, що матеріали справи містять вказаний сертифікат відповідності КВ 000788 від 15.03.2011, який виданий на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 15.01.2011.

Об'єктом за даним сертифікатом є будівництво житлового будинку № 12 на вул. Старонадодницькій, 2-20 у Печерському районі м. Києва (нежитлові приміщення, прибудовані до житлового будинку в осях 37-41) на вул. Старонаводницькій, 4-в у Печерському районі м. Києва; замовником - Державне підприємство "Укрінвестбуд"; генпідрядником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна".

Пунктом 9 Договору про передачу функцій замовника будівництва від 22.06.2004 було визначено, що оскільки відповідач у повному обсязі здійснив з позивачем розрахунки щодо набуття позивачем житла (квартир) в рахунок його частки за договором №54-1011 (договір про пайову участь у будівництві житлового будинку №12 в мікрорайоні по вул. Старонаводницькій, 2-20 у м. Києві з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземними гаражами, укладений відповідачем та Господарським управлінням Кабінету міністрів України 11.12.1999), сторони зазначають, що право власності відповідача на об'єкт, як закінчений будівництвом будинок, набувається ним в повному обсязі на весь об'єкт (всі його приміщення) після приймання його державною приймальною комісією.

Суд звертає увагу, що зазначення у сертифікаті відповідності якості замовника будівництва об'єкту позивача не може слугувати підставою для відмови у задоволенні цього позову, оскільки відповідач приймав на себе певні функції замовника за договором від 22.06.2004, проте не стверджував, що став у встановленому законом порядку повним правонаступником всього обсягу правомочностей замовника будівництва.

Крім того, отримання такого сертифікату не є підставою для припинення орендних правовідносин щодо земельних ділянок, за які позивач перераховував орендну плату, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Позивач, крім суми основного боргу, також просив суд стягнути з відповідача 819 887,49 грн. інфляційної складової боргу та 127 669,53 грн. 3 % річних.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем, що виникли за усною домовленістю та за договором від 26.10.1020, з огляду на умови даного договору та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги видаються правомірними і обґрунтованими, а також такими, що підлягають частковому задоволенню через застосування приписів 4 ст. 267 Цивільного кодексу України до частини вимог про стягнення основного боргу.

Суд розрахувавши 3% річних та застосувавши індекс інфляції до стягуваної з відповідача суми боргу за несвоєчасне внесення платежів за листопад 2012 - квітень 2013 років встановив, що розмір 3% річних на суму основного боргу (99 392,32 грн.) становить 8 019,44 грн., інфляційних втрат - 74 551,38 грн. за період з 24.11.2012 по 25.10.2015.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням встановлених обставин справи місцевий господарский суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства "Укрінвестбуд".

Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі №910/30010/15 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника (відповідача).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі №910/30010/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/30010/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов