Постанова № 58376310, 14.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 року Справа № 904/2070/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Березкіна О.В. ( доповідач)

суддів: Дармін М.О., Чус О.В.

при секретарі: Логвіненко І.Г.

Представникисторін:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність №14-109 від 18.04.2014 р., ;

від відповідача: представник не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2016 року у справі № 904/2070/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. Перещепине, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2016 року у справі № 904/2070/16 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. Перещепине, Новомосковський район, Дніпропетровська область на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 46660,03 грн., три відсотки річних у розмірі 14638,23 грн., інфляційні втрати у сумі 172033,92 грн. та 4199,88 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за укладеним договором купівлі-продажу природного газу №712/14-ТЕ-3 від 11 грудня 2013року, в частині своєчасної оплати поставленого газу, у зв"язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню на підставі п.7.2. договору, а також 3% річних та інфляційні на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Врахувавши майновий стан відповідача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд зменшив розмір стягуваної пені на 50% .

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 46714,95 грн. пені та прийняти нове рішення, яким стягнути з дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 46714,95 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено.

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області сторони не оскаржували.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що суд першої інстанції дослідив лише ступінь виконання зобовязання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобовязанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. До того ж, відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обставин.

Також скаржник посилається на те,що зменшення судом розміру пені на 50% від нарахованої суми спричиняє додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Отже, судом не було враховано особливі обставини щодо діяльності позивача, ступінь виконання зобовязання відповідачем та того, що заявлена до стягнення неустойка не компенсує всіх збитків, яких зазнає позивач.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 14 червня 2016 року .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні 45714,95 грн. пені та задовольнити пеню у розмірі 46714,95 грн., в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ( поштове повідомлення а.с.80).

13 червня 2016 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла заява від Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв'язку з не можливістю прибуття представника відповідача в зазначений час.

Колегія суддів вважає, що заява про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як розяснено у п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений належним чином, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що згідно п. 3.14. Постанови Пленуму, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №712/14-ТЕ-3 ( далі договір) ( а.с.13-18).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності)

Додатковою угодою № 3 від 29 квітня 2014 року до договору сторони виклали п. 1.2 договору у наступній редакції: газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склались з 03 квітня 2014 року (а.с. 21).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1118, 974 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1118, 974 грн., крім того: ПДВ - 17 % - 190, 226 грн., всього з ПДВ - 1309, 20 грн.

Додатковою угодою № 1 від 29 січня 2014 до договору сторони виклали п. 5.2 договору у наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091, 00 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1118, 974 грн., крім того: ПДВ - 20 % - 218, 20 грн., всього з ПДВ - 1309, 20 грн. (а.с. 19).

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач у період січень-грудень 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 717501,80 грн., відповідно до актів приймання-передачі природного газу, підписаних обома сторонами та скріплених печатками підприємств (арк. с. 23-29).

Відповідач неналежно виконав умови договору, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі пені, 3% річних, інфляційних втрат.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано: - - три відсотки річних за період з 15 лютого 2014 по 17 грудня 2015 у розмірі 14701,14 грн.;

- інфляційні втрати за період лютий 2014 грудень 2015 у сумі 173483,60грн.;

- пеню за період з 15 лютого 2014 по 14 липня 2015 у розмірі 93429,89грн.

Колегія суддів погодилась з розрахунком господарського суду Дніпропетровської області перерахувавши 3% річних за загальний період з 15 лютого 2014р. по 16 грудня 2015р. (без включення в періоди днів фактичної часткової/повної оплати суми заборгованості), встановив, що вони складають 14 638,23грн. Щодо інфляційних, то за загальний період з лютого 2014р. по грудень 2015р. вони складають 172 033,92грн.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Під час розгляду справи судом першої інтенції відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, згідно ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Клопотання мотивовано тим, що знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі, оскільки є комунальним підприємством, основною діяльністю якого є надання послуг з теплозабезпечення населенню та бюджетним установам. Переважну більшість споживачів складає населення, яке через низький рівень життя розраховується за спожиті послуги несвоєчасно та не в повному обсязі. Відповідач надавав послуги з теплозабезпечення до 2016р. згідно тарифу, затвердженого рішенням Перещепинської міської ради від 08.01.2008р. №180, тобто протягом семи років. Дані обставини зумовлюють скрутне фінансове становище відповідача як єдиного постачальника послуг з теплопостачання у м. Перещепине. Порушення термінів розрахунків за спожитий газ виникло не з вини відповідача, а з незалежних від нього обставин. До того ж відповідач зазначає, що грошові зобов"язання виконані ним добровільно у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобовязанні має право вимагати доказів того, що обовязок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не предявлення такої вимоги.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Матеріалами справи доведено, що відповідач неналежним чином виконав свої обовязки щодо оплати переданого позивачем у власність відповідачу природного газу у спірному періоді, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_2 та вищевказані приписи діючого законодавства. Відтак, належним чином доведено правомірність нарахування 3% річних у розмірі 14638,23 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення цієї вимоги частково у сумі 172033,92 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 93429,89 грн. за період з 15 лютого 2014 по 14 липня 2015.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що враховуючи інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, статус відповідача, який є соціально значущим підприємством в життєдіяльності м. Перещепине, а також повну оплату відповідачем отриманого газу, беручи до уваги те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, стягнувши 46 660,03грн.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 14638,23 грн. та втрат від інфляції на суму 172033,92 грн. та застосував п.3 ст. 83 ГПК України та зменшив заявлену до стягнення суму пені на 50%, що становить 46660,03 грн., врахувавши матеріальні інтереси сторін.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2016 року у справі № 904/2070/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.06.2016року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус