Постанова № 58376181, 07.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016 року Справа № 904/1637/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від відповідача: Подолінська Т.В., довіреність №б/н від 12.11.2015 р.,

від позивача: представник не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі № 904/1637/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Нікополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 01/08/14 від 01.08.2014 у загальному розмірі 26 736 грн. 81 коп.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі № 904/1637/16 (суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ТОВ "І.К.ВЕЛ" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 01/08/14 від 01.08.2014 у загальному розмірі 26 736, 81 грн. - задоволені частково.

Стягнуто з ТОВ "І.К.ВЕЛ" на користь ФОП ОСОБА_2 основний борг в розмірі 25 500 грн., пеню в розмірі - 1 134, 27 грн., 3% річних в розмірі 78, 03 грн., частину витрат по сплаті судового збору - 1 376, 74 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав умови договору оренди нежитлового приміщення та несплатив орендну плату у встановлений договором строк за період з січня 2016р. по березень 2016р. Суд зазначив, що відповідач здійснив не вірний розрахунок пені та 3% річних, тому перерахована сума пені становить 1 134, 27 грн. а 3 % річних - 78, 03 грн.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач має право здавати приміщення в оренду та отримувати за це платежі, оскільки власником приміщення є ОСОБА_3 , відсутні докази того, що ОСОБА_2 є її чоловіком, що дає останньому право на сумісну власність у вигляді ? частки приміщення, а також відсутній договір позички, який дає право позивачу здавати в оренду другу частку приміщення. Таким чином, існує загроза для відповідача, що ОСОБА_3 може заявити свої права на стягнення орендної плати і відповідач буде притягнений до подвійної відповідальності.

Апелянт зазначає, що матеріалами справи не підтверджено користування ним орендованим приміщенням в період січень, лютий, березень 2016р. Причини через які відповідач не користувався спірним орендованим приміщенням не встановлювались судом першої інстанції та юридична оцінка не надавалась цьому факту. Скаржник посилається на положення ст. 762 Цивільного кодексу України щодо звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним з обставин, за які він не відповідає. Крім того, надане позивачем рішення та постанова суду у справі № 904/9641/15 стосується стягнення орендної плати за періоди жовтень-грудень 2015р. та відповідачем подана касаційна скарга у зазначеній справі, яка прийнята до провадження 04.04.2016р.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апелянта, вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. таким, що прийняте при повному дотриманні норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Позивач зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення № 01/08/14 від 01.08.2014р. було укладено між ОСОБА_2 та ТОВ "І.К.ВЕЛ". З жовтня 2015р. відповідач безпідставно припинив виконання своїх зобов'язань згідно умов п.5.3.8. Договору в частині сплати щомісячних орендних платежів, у зв'язку з чим між цими ж сторонами прийнято рішення господарського суду Дніпропетровської області по преюдиційній справі № 904/9641/15, залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2016р., якими задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість з орендних платежів за період жовтень-грудень 2015р. Таким чином, факти, встановлені судами, не повинні доводитись знову при вирішенні даної справи. При цьому, преюдиціальністю є обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Враховуючи те, що відповідач не виконав у встановлений договором строк свої зобов'язання по перерахуванню коштів, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача порушують п. 8.3 Договору та приписи ст.610 Цивільного кодексу України.

В підтвердження права позивача надавати приміщення в оренду, позивач посилається на те, що цей факт вже був встановлений судами у справі № 904/9641/15, що зазначено в абз.1 арк. 3 Постанови ВГСУ від 04.05.2016р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2016р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 23.05.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Подобєд І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2016р. розгляд справи перенесено на 07.06.2016р. у зв'язку з перебуванням судді-доповідача у відрядженні.

06.06.2016р. на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та без участі його представника у зв'язку з відсутністю фінансової можливості з'явитись в судове засідання.

Колегія суддів вважає можливим задовольнити подане клопотання, оскільки неявка позивача та його повноважного представника не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, які достатні такого розгляду.

У судовому засіданні 07.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

01.08.2014 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/08/14 (далі - договір, а.с.13-15), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти у тимчасове платне користування на строк та на умовах договору нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа приміщення становить 54,1 кв. метрів. План-схема приміщення Нікопольського МБТІ міститься у додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктами 1.4., 1.5. та 1.6. договору приміщення надається в оренду з метою розміщення орендарем об'єкту аптечної роздрібної торгівлі лікарськими засобами, засобами медичного призначення та супутніми товарами, дозволеними для продажу в аптеках. Приміщення передається в оренду орендодавцем строком на 2 роки та 11 місяців до 30.06.2017. Ринкова відновна вартість приміщення за згодою сторін визначається в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп. без ПДВ. Зазначена вартість підлягає індексації (коефіцієнт дорівнює одиниці) в порядку і строки, визначені чинним законодавством України.

Приміщення передається в оренду орендарю за "Актом № 1 приймання-передачі приміщення в оренду", який підписується сторонами або уповноваженими особами в день підписання договору і який є його невід'ємною частиною з моменту підписання. Дата підписання Акту № 1 приймання-передачі є початком перебігу строку оренди. Акт № 1 приймання-передачі приміщення має містити посилання на договір, відомості щодо складу і переліку майна, й стан, виявлені недоліки, встановлене в приміщенні інженерне обладнання та його стан, серія та номери лічильників, та їх показники на день підписання (пункт 2.1. договору).

У відповідності до вказаних умов договору, між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення за договором від 01.08.2014 щодо передачі майна в оренду (а.с.16).

У пункті 7.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 2 років та 11 місяців, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 по справі № 904/9641/15, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.216року та Постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2016року з відповідача стягнуто заборгованість за вказаним договором за період з жовтня по грудень 2015 року, а також пеню та 3% за порушення строків внесення орендної плати.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до мотивувальної частини Постанови Вищого господарського суду України від 04.05.2016р. у справі № 904/9691/15, матеріалами справи цілком підтверджується право позивача здавати в оренду зазначене приміщення (а.с. 80), в зв'язку із чим доводи апеляційної скарги про недоведеність в місцевому господарському суді прав позивача на передачу в оренду орендованого приміщення відхиляються, як такі що не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги, про те, що матеріалами не підтверджується користування відповідачем орендованим приміщенням відхиляються з огляду на наступне:

Як встановлено колегією суддів та підтверджено матеріалами справи, між сторонами, внаслідок укладання договору оренди нежитлового приміщення № 01/08/14 від 01.08.2014 виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 4, 5 статті 187 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідачем у відповідності до вимог ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 01/08/14 від 01.08.2014 року.

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Так, при укладенні договору у розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо розміру та порядку сплати орендної плати, інших платежів та порядку розрахунків, а саме:

- щомісячна орендна плата за користування приміщенням сплачується в безготівковій формі та складає: у період з 01.08.2014 до 31.01.2015 - 7 000 грн. 00 коп. з ПДВ; у період з 01.02.2015 по 31.07.2015 - 8 000 грн. 00 коп. з ПДВ; у період з 01.08.2015 до повернення приміщення з оренди (згідно розділу № 2 до договору) 8 500 грн. 00 коп. без ПДВ. Зазначені розміри орендної плати підлягають щорічній індексації (коефіцієнт індексації дорівнює 1) (пункт 3.1. договору);

- оплата орендної оплати здійснюється в гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, в строки та на умовах, зазначених у договорі (пункт 3.2. договору);

- оплата за неповний місяць оренди перераховується пропорційно кількості днів фактичної оренди (пункт 3.3. договору);

- оплата оренди здійснюється орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування передоплати на поточний рахунок орендодавця наступним чином: передоплата за перший місяць оренди в розмірі 7 000 грн. 00 коп. без ПДВ та за останній місяць оренди в розмірі 8 500 грн. 00 коп. без ПДВ, сплачуються протягом 5 робочих днів з дня укладання договору; за другий і наступні (окрім останнього) місяці оренди, орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 02 числа поточного місяця в національній грошовій одиниці України (пункт 3.4. договору);

- орендна плата не включає в себе оплату вартості комунальних послуг (пункт 3.5. договору).

Отже, у відповідності до умов договору відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату самостійно у визначений договором строк, без попереднього отримання від орендодавця документів первинного бухгалтерського обліку (актів виконаних робіт, тощо)на надання послуг.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами було визначено строки сплати орендної плати у пункті 3.4. договору. Вказані платежі здійснюються відповідачем самостійно у визначений договором термін.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, доказів оплати орендної плати за період з січня 2016 року по березень 2016 року у встановлений договором строк суду не надав, в зв'язку із чим , колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування його рішення.

Перевіривши у відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого господарського суду в повному обсязі колегія суду не встановила підстав для його скасування або зміни.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 44-49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі № 904/1637/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі № 904/1637/16 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 16.06.2016р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя І.М.Подобєд