Рішення № 58376066, 14.06.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 922/1468/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.

розглянувши справу

за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до ФОП ОСОБА_2, м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Бондаренко Я.О. за довіреністю №65 від 22.04.2016

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області 10 травня 2016 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати в сумі 2115,84 грн., пені в сумі 44,12 грн. та штрафу в сумі 148,11 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №4192-Н від 06.08.2009, в частині повної та своєчасної сплати платежів, встановлених договором; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Розгляд справи було відкладено на 14 червня 2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

06 серпня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди № 4192-Н за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення к. № 412 на 4-му поверсі 7-ми поверхової будівлі міської поліклініки № 21 (Майно), загальною площею 46,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Завод імені Малишева».

Вартість майна визначена згідно з незалежної оцінки станом на 22.04.2009 р., яка становить 104900,00 грн.

Договір оренди був укладений на строк з 06.08.2006 року до 06.07.2012 року (п.10.1 Договору).

Орендна плата згідно п.3.1 Договору визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - червень 2009 р. - 1792,39 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009 р. визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень та серпень 2009 р.

При цьому, орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.3 Договору).

Відповідач за умовами Договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 договору).

В подальшому, 05.12.2012 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди № 4192-Н від 06.08.2009 р. за умовами якої, сторонами було внесено зміни до п. 3.1 Розділу 3 «Орендна плата» та викладено п.3.1 в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції ї розділу, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - липень 2011 р. - 997,66 грн.».

2012 р. сторонами було погоджено внести зміни у п. 10.1. Розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» та продовжено строк Договору на 2 роки, з 06.07.2012 р. до 06.06.2015 р.

Приписами ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України визначено, що Орендодавцями щодо державного та комунального майна є зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Треба відзначити, що ч. 3. ст. 18 Законом України «Про оренду державного та комунального майна» визначений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, положення якої крім іншого кореспондується з ч. З ст. 285 ГК України та ч. 1 ст. 762 ЦК України.

Пунктом 5.2 Договору, визначено, що Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вказує позивач, та що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи, останнім не були виконані у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за Договором, в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим за період з липень - жовтень 2013 року за Відповідачем обліковується заборгованість в сумі 2115,84 грн.

Крім того, відповідно до п. 5.3 Договору, у разі порушення Орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати від має відшкодувати державному бюджету і Балансоутримувачу збитку в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку.

За період з 13.06.2013 р. по 10.10.2013 р. була нарахована пеня та штраф у сумі 192,23 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями п. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 статті 526 ЦК України закріплено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами п. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та розірвання договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно стаття 6 ГПК України, підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 549-552, 610, 611, 612, 625, Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18; отримувач: УК Київськ/мХар Київський/22080300; код ЄДРПОУ УДКСУ: 37999675; рахунок: 31119094700004; установа банку; ГУДКСУ у Харківській області; МФО банку: 851011) заборгованість з орендної плати у сумі 2115,84 грн., пеню у сумі 44,12 грн. та штраф у сумі 148,11 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь державного бюджету України - 1378,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.06.2016 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя С.А. Прохоров

(справа №922/1468/16)