Рішення № 58376044, 13.06.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2016 р.Справа № 916/939/16

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОНЕ ЛІФТИ";

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Український Універсальний Термінал"

про стягнення 46331,47грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 за дорученням;

від відповідача ОСОБА_3 за дорученням.

Суть спору: позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОНЕ ЛІФТИ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Український Універсальний Термінал" про стягнення грошових коштів за договором експедирування №215/11 від 30.03.2011 року та договору доручення №25 на транспортно експедиторські та митно-вантажне обслуговування від 30 березня 2011 року в сумі 46 331,47 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами були укладені договори експедирування №215/11 від 30.03.2011 року та доручення №25 на транспортно експедиторські та митно-вантажне обслуговування від 30 березня 2011 року. 28 травня 2015 року Головним управління Державної фіскальної служби України в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «КОНЕ ЛІФТИ» законодавства України з питань державної митної справи за період із 01.05.2012 року по 01.02.2015 року. За результатами проведеної податкової перевірки, ГУ ДФС України в Одеській області, складено ОСОБА_2 № 5/15/26-15-22-09/36049391 та було виявлено що при наданні ТОВ "Український Універсальний Термінал" послуг щодо митного оформлення вантажів за вищезазначеними Договорами за митними деклараціями: № 500040001/2012/01313 від 13.06.2012 р.; № 500040001/2012/04339 від 06.07.2012 р.; № 500040001/2012/04573 від 09.07.2012 р.; № 500040001/2012/10194 від 22.08.2012 р.; № 500040001/2012/16658 від 15.10.2012 р.; № 500040001/2012/15295 від 03.10.2012 р.; № 500040001/2013/00973 від 18.01.2013 р.; № 500040001/2013/02777 від 05.02.2013 р.; № 500040001/2013/07355 від 20.03.2013 р.; № 500040001/2013/17209 від 18.07.2013 р.; № 500040001/2013/19543 від 09.08.2013 р.; № 500040001/2013/21051 від 27.08.2013 р.; № 500040001/2013/24553 від 01.10.2013 р.; № 500040001/2013/26722 від 28.10.2013 р.; № 500040001/2013/26723 від 28.10.2013 р.; № 500040001/2014/11577 від 10.07.2014 р.,було допущено помилки та невірно визначена сума, вказана в графі «45. Коригування» Митної декларації. При заповненні Митної декларації сума митної вартості не була коректно скорегована на суму компенсації лінійних витрат за межами митної території, що призвело до заниження митної вартості імпортних вантажів, послуги з митного оформлення яких надавались саме Відповідачем на користь Позивача і як наслідок були невірно визначені суми податків, які підлягали нарахуванню («графа 47. Нарахування платежів» МД).

В результаті допущеної Відповідачем помилки, контролюючим органом було застосовано до Позивача, як Замовника таких послуг та Отримувача вантажу, штрафні санкції за порушення законодавства в частині недекларування в повному обсязі витрат, понесених на транспортування товарів до кордону України. ОСОБА_4, загальна сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій/пені становить - 46 331 грн. 47 коп., з яких: донарахування суми податку на додану вартість - 32 113 грн. 32 коп.; сума штрафних санкцій та пені - 14 218 грн.15 коп.

Так позивач вважає, що беручи до уваги положення умов Договорів, а також норми цивільного та господарського законодавства України, вимоги викладені в даній позовній заяві, щодо стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 46 331, 47 грн., в якості відшкодування шкоди, завданої неналежним наданням ОСОБА_5, є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 916/939/16 та призначено до розгляду на 11 травня 2016 року..

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки господарські взаємовідносини Позивача та Відповідача мали довготривалий та взаємовигідний характер. Позивач погодився з висновками контролюючого органу та результати перевірки оскаржувати у судовому порядку не став. Крім того відповідач зазначив, що позовна заява, не містить жодного факту та доказів щодо існування збитків (знищення або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) Позивача на суму 46 331, 47 гривень. Позивач не зазначає в чому саме складаються збитки на суму 46 331, 47 грн. та якими доказами це підтверджуються, крім загальних посилань проте, що Відповідач вчинив ряд істотних порушень умов Договору, що призвели до заподіяння Позивачу майнової шкоди.

Відповідач свої зобов'язання за договорами виконував належним чином та у встановлені строки, жодних зауважень щодо неналежного виконання взятих зобовязань на протязі дії вказаних договорів позивачем не висувалося.

В судовому засіданні 13 червня 2016 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

« 30» березня 2011 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «КОНЕ ЛІФТИ», (надалі - Позивач, Клієнт, ТОВ «КОНЕ ЛІФТИ») та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Український Універсальний Термінал» (надалі - Відповідач, Експедитор, ТОВ «УУТ»), було укладено Договір транспортного експедирування № 215/11 (надалі - Договір № 215/11), на виконання якого між Сторонами також було укладено Договір на транспортно-експедиторське та митно-брокерське обслуговування вантажу № 25 (надалі - Договір № 25).

Представник позивач зазначає, що Відповідачем, протягом строку дії даних Договорів, було вчинено ряд істотних порушень, як умов таких Договорів, так і норм діючого цивільного та господарського законодавства України, що призвело до заподіяння значної майнової шкоди ТОВ «КОНЕ ЛІФТИ».

Звертає увагу суду позивач на те, що згідно умов Договору № 215/11, а саме абзацу 1 пункту 2, Експедитор зобов'язується надавати Клієнту, за його дорученням та за його рахунок послуги в сфері транспортно-експедиторського обслуговування Вантажів, а Клієнт зобов'язується оплатити послуги Експедитора. При наданні зазначених послуг Експедитор діє від власного імені. Договір являється генеральним та укладається для систематичного надання послуг Експедитором. Сторони домовилися, що пункт призначення, найменування вантажу, вага та інші важливі умови Договору, в ньому не передбачені, зазначаються в заяві Клієнта.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 215/11, Експедитор надає Клієнту послуги по: транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів; організації стафірування контейнерів вантажами Клієнта; організації зберігання вантажів і контейнерів; організації автоперевезень вантажів; організації залізничних перевезень вантажів, в тому числі у контейнерах; внутрішньо портовому експедируванню контейнерів в ОМТП та ІМТП; контейнерного фрахтування; митному оформленню вантажів.

ОСОБА_4 п. 3.2 Договору № 215/11 перелік послуг, визначений пунктом 3.1. Договору не являється вичерпним. За згодою Сторін Експедитор може надавати Клієнту інші послуги.

Відповідно до положень п. 5.4. Договору, Клієнт зобов'язується: своєчасно надавати Експедитору повну, точну та достовірну інформацію відносно найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання Експедитором своїх зобов'язань по Договору транспортного експедирування, а також документи, які відносяться до вантажу, необхідні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю та нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу; оплатити належні Експедитору платежі, а також відшкодувати витрати, понесені Експедитором в інтересах Клієнта в цілях виконання Договору транспортного експедирування, якщо такі були підтверджені Клієнтом;

Позивач також зазначає, що ним було в повному обсязі виконано умови Договору № 251/11, в тому числі надано Відповідачу повну, точну та достовірну інформацію відносно найменування, кількості та якості вантажу, а також проведено оплату наданих Відповідачем ОСОБА_5 за цим Договором.

Водночас, виходячи із змісту положень пунктів 5.1 та 5.2 Договору, Експедитор за відповідним дорученням Клієнта оформляє документи та організовує роботи у відповідності із митними, карантинними та санітарними вимогами. Окрім іншого, Відповідач також здійснює оформлення товарно-транспортної документації у відповідності із вказівками Позивача.

Для надання послуг по організації перевезення конкретного вантажу, Сторонами було укладено наступні додаткові угоди: Додаткова угода № 4 «Тарифи» від 12.04.2012 р.; Додаткова угода № 5 «Тарифи» від 21.05.2012 р.; Додаткова угода № 6 «Тарифи» від 21.05.2012 р.; Додаткова угода № КVV04413 «Тарифи» від 04.04.2013 р.; Додаткова угода № КVV07913 «Тарифи» від 20.06.2013 р.; Додаткова угода № КVV07913 «Тарифи» від 20.06.2013 р.;Додаткова угода № б/н «Тарифи» від 16.07.2013 р.; Додаткова угода № КVV09313 «Тарифи» від 08.08.2013 р.; Додаткова угода № КVV09213 «Тарифи» від 08.08.2013 р.; Додаткова угода № КVV09213 «Тарифи» від 08.08.2013 р.; Додаткова угода № КVV09213 «Тарифи» від 08.08.2013 р.; Додаткова угода № КVV09913 «Тарифи» від 06.09.2013 р.; Додаткова угода № КVV09813 «Тарифи» від 06.09.2013 р.; Додаткова угода № КVV11113 «Тарифи» від 05.11.2013 р.; Додаткова угода № КVV11113 «Тарифи» від 05.11.2013 р.; Додаткова угода № КVV11213 «Тарифи» від 12.11.2013р.; Додаткова угода № КVV11413 «Тарифи» від 28.11.2013 р.; Додаткова угода № КVV00114 «Тарифи» від 18.12.2013 р.; Додаткова угода № КVV00214 «Тарифи» від 26.12.2013 р.; Додаткова угода № КVV00314 «Тарифи» від 20.01.2014 р.; Додаткова угода № КVV00614 «Тарифи» від 14.03.2014 р.; Додаткова угода № КVV01914 «Тарифи» від 24.04.2014 р.;Додаткова угода № КVV02814 «Тарифи» від 10.07.2014 р..

ОСОБА_4 умов п. 7.6. Договору №215/11 та умов Додаткових угод до договору №215/11, Відповідач виставляв рахунки оплати послуг у національній валюті (гривня) по курсу НБУ, копії яких містяться в матеріалах справи, а Позивач відповідно сплачував ці рахунки, копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи.

Також позивач звертає увагу суду на те, що на виконання умов Договору № 215/11, 30.03.2011 року, між ТОВ «КОНЕ ЛІФТИ» та ТОВ «УУТ», був укладений Договір доручення № 25 про транспортно-експедиторське та митно-брокерське обслуговування вантажу.

ОСОБА_4 п. 1.1. Договору доручення № 25, Повірений, діючи на підставі умов поставки та інструкцій Довірителя, зобов'язується здійснити митне очищення Вантажу Довірителя у відповідності із діючим українським законодавством, на підставі наданих Довірителем документів та у відповідності з умовами Зовнішньоекономічного Контракту, укладеного Довірителем, і договору транспортного експедирування № 215/11 від « 30» березня 2011 року.

Відповідно до положень п. 2.1, 2.2 та 2.3 Договору доручення № 25, Повірений зобов'язується представляти інтереси Довірителя в органах Державної митної служби України (надалі - Митниця). При дотриманні Довірителем умов обумовлених в даному Договорі, своєчасно виконувати комплекс заходів, необхідних для митного оформлення Вантажу, а саме: декларувати Вантаж Довірителя, згідно письмових інструкцій вантажовідправника; надавати у митні органи документи, необхідні для митного оформлення; виконувати в межах своєї компетенції інші дії, необхідні для митного оформлення вантажу Довірителя. Оформлювати і в обумовлені строки надавати Довірителю вантажно-митні декларації завіренні митними органами, згідно діючого законодавства, копії митних декларацій знаходяться в матеріалах справи.

ОСОБА_4 п. 5.6 Договору доручення № 25, Сторони несуть повну відповідальність за виконання умов цього Договору. У випадку, якщо з вини однієї із Сторін інша Сторона понесе збитки, винна сторона зобов'язана відшкодувати їх в повному обсязі.

Пунктом 5.7. Договору доручення № 25, передбачено, що якщо внаслідок невиконання або неналежного виконання Повіреним своїх зобов'язань по Договору, Довіритель понесе які-небудь додаткові витрати (штрафи, витрати) Повірений зобов'язаний відшкодувати їх протягом 3-х днів з моменту надання підтверджуючих документів з виплатою Довірителю пені в розмірі 0,1 % від суми понесених Довірителем додаткових витрат, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Окремо представник позивача зазначив, що 28.05.2015 року Головним управління Державної фіскальної служби України в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «КОНЕ ЛІФТИ» законодавства України з питань державної митної справи за період із 01.05.2012 року по 01.02.2015 року. За результатами проведеної податкової перевірки Позивача, « 28» травня 2015 року, ГУ ДФС України в Одеській області, складено ОСОБА_4 № 5/15/26-15-22-09/36049391, міститься в матеріалах справи.

Як вбачається із змісту вказаного ОСОБА_4, контролюючим органом було виявлено що при наданні Відповідачем послуг щодо митного оформлення вантажів за вищезазначеними Договорами за митними деклараціями: № 500040001/2012/01313 від 13.06.2012 р.; № 500040001/2012/04339 від 06.07.2012 р.; № 500040001/2012/04573 від 09.07.2012 р.; № 500040001/2012/10194 від 22.08.2012 р.; № 500040001/2012/16658 від 15.10.2012 р.; № 500040001/2012/15295 від 03.10.2012 р.; № 500040001/2013/00973 від 18.01.2013 р.; № 500040001/2013/02777 від 05.02.2013 р.; № 500040001/2013/07355 від 20.03.2013 р.; № 500040001/2013/17209 від 18.07.2013 р.; № 500040001/2013/19543 від 09.08.2013 р.; № 500040001/2013/21051 від 27.08.2013 р.; № 500040001/2013/24553 від 01.10.2013 р.; № 500040001/2013/26722 від 28.10.2013 р.; № 500040001/2013/26723 від 28.10.2013 р.; № 500040001/2014/11577 від 10.07.2014 р., було допущено помилки та невірно визначена сума, вказана в графі « 45. Коригування» Митної декларації.

При заповненні Митної декларації сума митної вартості не була коректно скорегована на суму компенсації лінійних витрат за межами митної території, що призвело до заниження митної вартості імпортних вантажів, послуги з митного оформлення яких надавались саме Відповідачем на користь Позивача і як наслідок були невірно визначені суми податків, які підлягали нарахуванню («графа 47. Нарахування платежів» МД).

Позивач звертає увагу суду, що саме не включення до складу митної вартості компенсації витрат, термінальної надбавки за ризик (на користь судноплавної лінії (ISPS) є прямим порушенням вимог п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. В результаті допущеної Відповідачем помилки, контролюючим органом було застосовано до Позивача, як Замовника таких послуг та Отримувача вантажу, штрафні санкції за порушення законодавства в частині недекларування в повному обсязі витрат, понесених на транспортування товарів до кордону України. ОСОБА_4, загальна сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій/пені становить - 46 331 (сорок шість тисяч триста тридцять одна) грн. 47 коп., з яких: донарахування суми податку на додану вартість - 32 113 грн. 32 коп.; сума штрафних санкцій та пені - 14 218 грн.15 коп.

Представник Позивача зауважує, що вищевказана сума грошових коштів була повністю сплачена Позивачем до державного бюджету , що підтверджується платіжними дорученнями № 5694 від 16.06.2015 р., № 5693 від 16.06.2015 р. та № 5697 від 18.06.2015 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що вимоги викладені в позовній заяві, щодо стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 46 331, 47 грн., в якості відшкодування шкоди, завданої неналежним наданням ОСОБА_5, є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Більше того, що відповідно до норм ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню включаються додаткові витрати (в т.ч. штрафні санкції), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною.

Зважаючи на триваючий характер порушення прав та інтересів Позивача, з боку Відповідача, 07.08.2015 р. на адресу Відповідача було направлено претензію №08/26 про термінову компенсацію понесених ТОВ «КОНЕ ЛІФТИ» збитків, завданих неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного Договору № 215/11 та Договору доручення № 25 на загальну суму 46 331,47 грн..

19.08.2015 р. на адресу Позивача надійшов лист від Відповідача, про розгляд вищевказаної претензії. Як вбачається із змісту такої відповіді, на думку Відповідача митні декларації були оформлені коректно та у відповідності із наданими документами на вантаж, а заявки від ТОВ «КОНЕ ЛІФТИ» щодо необхідності їх корегування не надавалося. У зв'язку з чим Відповідач у своєму листі фактично позбувся міри відповідальності за зниження митної вартості імпортних вантажів та невірне визначення суми податків, шляхом покладення обов'язків на Позивача, хоча згідно умов вищезгаданих Договорів, обов'язок щодо належного оформлення митної документації цілком покладений саме на Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спір виник в зв'язку з тим, що на думку позивача кошти в сумі 46 331,47 гривень, які донараховані Головним управління Державної фіскальної служби України в Одеській області згідно ОСОБА_4 № 5/15/26-15-22-09/36049391, є збитками позивача, а тому підлягають стягненню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

ОСОБА_4 з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено в ході розгляду справи на протязі дії договорів транспортного експедирування № 215/11 від 30.03.2011 року та доручення № 25 від 30.03.2011 року жодних зауважень зі сторони позивача щодо неналежного виконання зобовязань відповідачем не надходило, а після перевірки Головним управління Державної фіскальної служби України в Одеській області щодо дотримання законодавства України з питань державної митної справи за період із 01.05.2012 року по 01.02.2015 року та складення ОСОБА_4 перевірки № 5/15/26-15-22-09/36049391 від 28.05.2015р. у позивача виникли претензії до відповідача, але в свою чергу позивач погодився з висновками контролюючого органу та результати перевірки оскаржувати у судовому порядку не став.

Суд вважає, що у позивача виникло зобовязання щодо необхідності доплатити податок на додану вартість на загальну суму 32 113, 32 гривень, яка не може вважатись збитком, оскільки здійснено оподаткування у відповідності до чинного законодавства.

Так згідно п. 6.1. ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

ОСОБА_4 п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

ОСОБА_4 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Проте позовна заява, не містить жодного факту та доказів, щодо існування збитків (знищення або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) Позивача на суму 46 331, 47 гривень.

Позивачем було надано до матеріалів справи податкове повідомлення-рішення від червня місяця 2015 року на загальну суму 69 613,40 гривень, з якої 55 690,72 гривень податок на додану вартість та 13 922,68 гривень штрафні санкції, вказана сума була повністю сплачена позивачем платіжними дорученнями № 5694 від 16.06.2015 р., № 5693 від 16.06.2015 р. та № 5697 від 18.06.2015 р.

ОСОБА_4 п. 6.1. ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

ОСОБА_4 п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

ОСОБА_4 п. 5.6 Договору доручення № 25, Сторони несуть повну відповідальність за виконання умов цього Договору. У випадку, якщо з вини однієї із Сторін інша Сторона понесе збитки, винна сторона зобов'язана відшкодувати їх в повному обсязі.

Пунктом 5.7. Договору доручення № 25, передбачено, що якщо внаслідок невиконання або неналежного виконання Повіреним своїх зобов'язань по Договору, Довіритель понесе які - не будь додаткові витрати (штрафи, витрати) Повірений зобов'язаний відшкодувати їх.

Позивач є платником податку та є прямим його обов'язком сплачувати податки під час здійснення господарських операцій, було здійснено оподаткування податкових зобов'язань контролюючим органом за результатом господарської діяльності Позивача та Позивач погодився з висновками контролюючого органу. Стягнення з Відповідача податків, сплачених Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, є безпідставним.

Крім того суд звертає увагу позивача на те, що сплачений податок не може бути збитком, оскільки сплачений податок на додану вартість Позивач використовує як податковий кредит, на суму якого можна зменшити у майбутньому сплату цього податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

ОСОБА_4 до п. 198.1 ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.3. ст. 193 ПКУ зазначає, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ Об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення, (п. 187.8 ст. 187 ПКУ).

З огляду на положення статті 224 Господарського кодексу України, статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

ОСОБА_4 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків в розмірі 46331,47 гривень внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем договірних відносин не подано.

Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення 46 331,47 гривень збитків.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОНЕ ЛІФТИ" безпідставні та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 17 червня 2016 р.

Суддя Г.І. Гуляк