Рішення № 58375923, 13.06.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2016 р.Справа № 916/599/16

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ";

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т";

про стягнення 273482,54грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю;

В засіданні суду від 10.06.2016р. було оголошено перерву по 13.06.2016р. відповідно до ст.77 ГПК України.

Суть спору: про стягнення 273482,54грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" 273482,54грн. у тому числі 252604,33грн. основного боргу, 19543,29грн. пені, 1334,92грн. 3% річних.

28.04.2016р. за вх.суду№2-2299/16 позивач звернувся до суду з заявою про уточнення (зменшення) позовних в якій просить стягнути з відповідача 153482,54грн. у тому числі 132604,33грн. основного боргу, 19543,29грн. пені, 1334,92грн. 3% річних.

14.03.2016р. за вх.суду№2-1316/16 позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на грошові кошти відповідача на суму 278273,78грн.

В судовому засіданні від 29.03.2016р. судом було розглянуто заяву позивача про забезпечення позову та відмовлено в її задоволенні у звязку з необґрунтованістю про що зазначено у протоколі судового засідання від 29.03.2016р.

27.05.2016р. за вх.суду№13291/16 позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення справи до колегіального розгляду.

Відповідно до ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Суд, розглянувши клопотання позивача про призначення справи до колегіального розгляду, відмовляє в його задоволенні, оскільки позивачем не обґрунтовані підстави для призначення справи до колегіального розгляду.

03.06.2016р. за вх.суду№2-2979/16 відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової-економічної експертизи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової-економічної експертизи, відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідачем не обґрунтовані підстави для призначення судової-економічної експертизи.

13.06.2016р. за вх.суду№14788/16 відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення справи до колегіального розгляду.

Відповідно до ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення справи до колегіального розгляду, відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідачем не обґрунтовані підстави для призначення справи до колегіального розгляду.

Позивач на уточнених позовних вимогах в редакції заяви від 28.04.2016р. за вх.суду№2-2299/16 наполягає.

Відповідач проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві від 24.05.2016р. за вх.суду№12984/16 на уточнену позовну заяву від 28.04.2016р. за вх.суду№2-2299/16.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

02.04.2013р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (позивач, Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки з відстроченням платежу №869/13 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобовязується поставляти Покупцю, а Покупець приймати та оплачувати товар у відповідності до умов договору (п.1.1. договору).

Поставка товару здійснюється за узгодженими сторонами цінами, вказаними в Прейскуранті (Специфікаціях). При цьому Постачальник зобовязується не збільшувати ціни, вказані в Прейскуранті (Специфікаціях), протягом 30 днів з моменту їх узгодження сторонами (п.2.1. договору).

Поставка товару здійснюється на умовах DDР-склад Покупця (ІНКОТЕРМС 2000) одною або кількома партіями у відповідності до Специфікацій або накладних, які складаються на кожну партію товару (п.3.1. договору).

Оплата кожної окремої партії товару (визначеній в накладній) Покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту її отримання /реалізації/ (п.4.1. договору).

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що кожна зі сторін за кожен день прострочення виконання будь яких своїх зобовязань сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час прострочення.

Відповідно до п.8.1. договору договір укладений на невизначений строк та діє до його припинення за погодженням сторін за підставами, передбаченими чинним законодавством.

Як зазначає позивач на виконання умов договору за період з 01.01.2016р. по 01.03.2016р. відповідачу було поставлено продукцію на загальну суму 277712,59грн. Відповідач за зазначений період частково сплатив вартість поставленої продукції у сумі 195000,00грн. та повернув частину продукції на загальну суму 59489,63грн. у звязку з чим станом на день подання позову заборгованість відповідача складала 252604,33грн.

Позивач зазначає, що під час розгляду справи відповідач сплатив частину заборгованості у сумі 120000,00грн., що підтверджується наданою відповідачем копією платіжного доручення №651 від 11.04.2016р. у звязку з чим станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за поставлену продукцію складає 132604,33грн.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо своєчасної оплати поставленої продукції, відповідно до п.5.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 19543,29грн. за період з 01.01.2016р. по 11.03.2016р. та відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних у сумі 1334,92грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 20658,70грн. оскільки заборгованість позивача перед відповідачем складає 111945,63грн. (90176,71грн. - вартість товару, який позивач мав прийняти відповідно до п.4.3. договору, але не прийняв та 21768,92грн. вартість наданих послуг з просування товару).

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки з відстроченням платежу №869/13 відповідно до умов якого позивач зобовязався поставляти відповідачу, а відповідач зобовязався приймати та оплачувати товар у відповідності до умов договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

За період з квітня 2013р. по лютий 2016р. позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 5868328,98грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних. Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 4026000,00грн. та відповідачем було повернуто товар на загальну суму 1575925,22грн., що підтверджується наданим позивачем реєстру взаєморозрахунків за період з 01.04.2013р. по 24.05.2016р. та накладними на повернення товару.

Також між сторонами підписані були підписані акти зваємозаліків на загальну суму 133799,43грн., що також підтверджується наданим позивачем реєстру взаєморозрахунків за період з 01.04.2013р. по 24.05.2016р. (акт взаємозаліку на суму 9573,14грн. не підписаний двома сторонами, однак в судовому засіданні відповідач не заперечував проти зарахування зазначеної суми).

Крім того в січні 2016р. між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки розрахунків на суму 238954,51грн.

Враховуючи часткову сплату відповідачем товару, часткове повернення товару, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 132604,33грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень ст.ст. 9, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Щодо посилань відповідача про наявність у позивача перед відповідачем заборгованості у сумі 111945,63грн. (90176,71грн. - вартість товару, який позивач мав прийняти відповідно до п.4.3. договору, але не прийняв та 21768,92грн. вартість наданих послуг з просування товару) слід зазначити, що наявність заборгованості позивача перед відповідачем не звільняє відповідача від сплати заборгованості за поставлену продукцію. Щодо посилань відповідача на повернення позивачу товару на суму 90176,71грн., слід зазначити, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем зазначеного товару.

Крім того в своєму відзиві відповідач зазначив, що його заборгованість перед позивачем складає 20658,70грн. (132604,33грн.-111945,63грн.) тобто здійснюючи зазначений розрахунок відповідач підтвердив, що його заборгованість перед позивачем складає 132604,33грн.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість за поставлену продукцію згідно договору поставки від 02.04.2013р. №869/13, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 132604,33грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 19543,29грн. пені за період з 01.01.2016р. по 11.03.2016р., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.2. договору кожна зі сторін за кожен день прострочення виконання будь яких своїх зобовязань сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.01.2016р. по 11.03.2016р. у сумі 19543,29грн., вважає його правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 19543,29грн. за період з 01.01.2016р. по 11.03.2016р., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 1334,92грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.01.2016р. по 11.03.2016р. у сумі 1334,92грн., вважає його правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1334,92грн. за період з 01.01.2016р. по 11.03.2016р., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" в редакції від 28.04.2016р. (вх.суду№2-2299/16) про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" 153482,54грн. у тому числі 132604,33грн. основного боргу, 19543,29грн. пені, 1334,92грн. 3% річних, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" в редакції від 28.04.2016р. (вх.суду№2-2299/16) про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" 153482,54грн. у тому числі 132604,33грн. основного боргу, 19543,29грн. пені, 1334,92грн. 3% річних - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" (65000, м. Одеса, вул. Балківська, 124/1, код ЄДРПОУ 34443264) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 235, код ЄДРПОУ 38437804) 132604/сто тридцять дві тисячі шістсот чотири/грн. 33коп. основного боргу, 19543/девятнадцять тисяч пятсот сорок три/грн. 29коп. пені, 1334/одна тисяча триста тридцять чотири/грн. 92коп. 3% річних, 4102/чотири тисячі сто дві/грн. 24коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 17 червня 2016 р.

Суддя Л.В. Степанова