Рішення № 58375844, 13.06.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Справа № 911/1065/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіалайн-Україна

Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва

третя особа Відкрите акціонерне товариство ім.. Васильєва,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

про визнання права власності

за застрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гіалайн-Україна

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва

про визнання недійсним договору

Суддя Чонгова С.І.

від позивача (відповідача 1 за зустрічним позовом): ОСОБА_4 (довіреність б/н від 03.03.2014); ОСОБА_5 (довіреність № 99 від 23.03.2015);

від відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом):ОСОБА_6 (довіреність б/н від 14.12.2015); ОСОБА_7 (довіреність довіреність б/н від 14.12.2015);

від відповідача 2 за зустрічним позовом): не з'явився;

від третьої особи 1:не з'явився;

від третьої особи 2:не з'явився.

встановив:

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1С.) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіалайн-Україна (далі ТОВ Гіалайн-Україна) про визнання за фізичною особою ОСОБА_1 право власності на обєкт лізингу переданого за договором фінансово лізингового договору від 25.02.2000 будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним обєктом нерухомого майна та розташованого за адресою: вул. Радгоспна,15-А, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область та є такою частиною єдиного будівельного обєкту будівлі електроцеху, загальною площею 939,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Радгоспна,15-А, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідачем порушено обовязок за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 в частині передачі предмету лізингу позивачу.

Відповідач у справі ТОВ Гіалайн-Україна у своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те що позовні вимоги є необґрунтованими та помилковими.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2015 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

-Відкрите акціонерне товариство імені Васильєва;

-ОСОБА_2;

-ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.06.2015 прийнято до розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гіалайн-Україна до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та до Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання недійсним договору.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) у своєму відзиві на зустрічну позовну заяву проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.08.2015 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 рішення господарського суду Київської області від 04.08.2015 скасовано, первісні вимоги задоволено повністю. У зустрічному позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016 рішення господарського суду Київської області від 04.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 24.03.2016, справу № 911/1065/15 передано для подальшого розгляду судді Чонговій С.І.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2016 у даній справі, вказана справа прийнята до розгляду суддею Чонговою С.І. та призначена до розгляду на 21.04.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2016 судом залучено до участі у справі в якості відповідача 2 (за первісним позовом) Відкрите акціонерне товариство імені Васильєва та відкладено розгляд справи на 23.05.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2016 судом відмовлено ТОВ Гіалайн-Україна у задоволенні заяви про поворот виконання рішення (постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015) у даній справі та відкладено розгляд справи на 13.06.2016.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 11.04.1997 № 7/41-ВП Про перетворення орендного колективного сільськогосподарського підприємства імені Васильєва у відкрите акціонерне товариство (т.3 ас.с.179), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало Відкритому акціонерному товариству імені Васильєва об'єкти нерухомого майна, та було затверджено перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ ім. Васильєва (т.3 а.с.174-177), у т.ч. будівлі електроцеху, балансовою вартістю станом на 01.02.1997 29936грн, розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, вул. Фастова.

Як витікає з матеріалів справи вказане нерухоме майно не було зареєстровано БТІ, що підтверджується його реєстрацією у подальшому використанні.

25.02.2000 року між ВАТ ім. Васильєва (Лізингодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) було укладено Фінансово-лізинговий договір (далі за текстом Договір).

Відповідно до розділу 1 вказаного договору, лізингодавець передає, а лізингоодержувач одержує в тимчасове володіння та користування будівлю та землю; вартість майна та землі, що надані в лізинг складає 102417грн, та має недоліки, а саме відсутня каналізація, відсутня електрика, опалення, санузли, вода, дах та фасад будівлі потребують ремонту.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» (в редакції на момент укладення договору), лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Згідно ч. 1, 3 ст. 2 вказаного Закону, об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Не можуть бути об'єктами лізингу за цим Законом: об'єкти оренди державного майна, визначені в статті 4 Закону України "Про оренду державного майна", крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств; земельні ділянки та інші природні об'єкти.

За актом передачі майна (т.1 а.с.241) вказане майно було передано позивачу. Додатком до вказаного договору лізингу (т.1 а.с.53) визначено лізинговене приміщення - інженерно-технічний корпус, який має примикання до приміщення з позначкою електроцех.

Тобто, при укладенні договору сторони знали та усвідомлювали, яке саме майно передається за спірним договором.

Приймаючи до уваги, таке примикання приміщень один до одного та відсутність державної інвентарної документації суд вважає, що у переліку майна переданого наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області ВАТ ім. Васильєва спірний обєкт нерухомого майна передано, як електроцех у цілому.

Тобто, власником спірної будівлі на момент укладення договору лізингу було ВАТ ім. Васильєва.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про фінансовий лізинг», суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; продавець лізингового майна (далі - продавець) - суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

У відносинах за спірним договором лізингодавець та продавець лізингового майна є одна особа ВАТ ім. Васильєва.

Рішенням № 41-12-5 від 26.10.2007 року Про присвоєння поштової адреси обєкту нерухомого майна Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області присвоєно обєкту нерухомого майна будівлі електроцеху вул. Радгоспна, 15, с. Демидів, Вишгородського району, Київської області.

Станом на 29.11.2007 майно за адресою вул. Радгоспна, 15, с. Демидів, Вишгородського району, Київської області, а саме будівля електроцеху та сарай, загальною площею 433,8 кв.м. було зареєстровано за ВАТ ім. Васильєва.

Станом на 24.12.2007 майно за адресою вул. Радгоспна, 15, с. Демидів, Вишгородського району, Київської області, а саме будівля електроцеху та сарай, загальною площею 939,9 кв.м. було зареєстровано за ВАТ ім. Васильєва.

Рішенням № 2-8-5 від 04.07.2008 року Про присвоєння поштової адреси Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області присвоєно поштову адресу на будівлю інженерно-технічного корпусу - вул. Радгоспна, 15 А, с. Демидів Вишгородського району Київської області (т.3 а.с.229).

Станом на 04.04.2007 БТІ були проведені обміри та виготовлений технічний паспорт на будівлю інженерно-технічного корпусу, площа якого склала 506,1 кв.м. (т.3 а.с.203).

Отже первинно проведена реєстрація права власності на будівлю електроцеху площею 433,8 кв.м. та площа будівлі інженерно-технічного корпусу 506,1кв.м. в сумі дорівнюють 939,9 кв.м., тобто площу будівлі електроцеху, яка зазначена у реєстрі прав власності на нерухоме майно вже станом на 24.12.2007.

Таким чином, будівля інженерно-технічного корпусу при реєстрації права власності на нерухоме майно зареєстровано у площі будівлі електроцеху, що в свою чергу відповідає з визначенням майна, що передавалось ВАТ ім. Васильєва Наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 11.04.1997 № 7/41-ВП.

Отже, при укладенні спірного договору лізингованим майном була частина електроцеху, яку сторони зазначили, як будівля інженерно-технічного корпусу.

22.01.2008 між ВАТ імені Васильєва та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ВАТ ім. Васильєва продало ОСОБА_2 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 15, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область, загальною площею 939, 9 кв.м. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8

Відповідно до п. 1.2. даного договору нерухоме майно належить ВАТ ім. Васильєва на підставі наказу органу Фонду державного майна № 7/14-ВП від 11.04.1997 року та зареєстроване в КП Київської обласної ради Вишгородське бюро технічної інвентаризації в книзі №1; номер запису 27 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 21212691.

01.09.2008 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 15, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область, загальною площею 939,9 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8

Відповідно до п. 1.1. даного договору нерухоме майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 22.01.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 321, зареєстрованого в КП Київської обласної ради Вишгородське бюро технічної інвентаризації в книзі № 1; номер запису 194 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 21212691.

27.08.2013 між фізичними особами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та третьою особою ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю Гіалайн-Україна, згідно умов якого ОСОБА_9 відступив (продав), а ОСОБА_3 прийняв (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ Гіалайн-Україна у розмірі 12 204, 85грн, що складає 34,871 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_10 відступив (продав), а ОСОБА_3 прийняв (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ Гіалайн-Україна у розмірі 12 204, 85 грн, що складає 34,871 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_11 відступила (продала), а ОСОБА_3 прийняв (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ Гіалайн-Україна у розмірі 6 102, 25грн, що складає 17,435 % статутного капіталу товариства.

27.08.2013 року було проведено загальні збори учасників ТОВ Гіалайн-Україна, на яких було вирішено, крім інших питань, відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 року частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_9 у розмірі 12 204,85грн, що складає 34,871 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_3; відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 року частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_10 у розмірі 12 204, 85грн, що складає 34,871 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_3; відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 року частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_11 у розмірі 6 102,25грн, що складає 17,435 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_3; затвердити розподіл часток статутного капіталу товариства наступним чином: - ОСОБА_3 30 511,95грн, що становить 87,177 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_9 1 795,15грн, що становить 5,129 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_10 1 795,15грн, що становить 5,129 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_11 897,75грн, що становить 2,565 % статутного капіталу товариства; збільшити статутний капітал товариства за рахунок внеску ОСОБА_3 на 237 950,00грн, внесення якого здійснюється нерухомим майном, у тому числі, - будинок електроцеху, що знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 15, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область, загальною площею 939, 9 кв.м., загальною вартістю 220 000,00грн; у звязку із збільшенням статутного капіталу товариства затверджено наступний розподіл часток: - ОСОБА_3 237 950,00грн, що становить 87,177 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється нерухомим майном; ОСОБА_9 14 000,00грн, що становить 5,129 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; ОСОБА_10 14 000,00грн, що становить 5,129 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; ОСОБА_11 7 000,00грн, що становить 2,565 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; затверджено статут ТОВ Гіалайн-Україна у новій редакції, про що за наслідками проведення вказаних загальних зборів учасників ТОВ Гіалайн-Україна було складено протокол № 9 від 27.08.2013 року загальних зборів учасників ТОВ Гіалайн-Україна.

12.09.2013 Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ Гіалайн-Україна, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013 pоку, оформленим протоколом № 9 від 27.08.2013.

Згідно з пунктом 4.1. статуту ТОВ Гіалайн-Україна, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформленим протоколом № 9 від 27.08.2013, та зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2013, для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюються статутний капітал товариства у розмірі 272 950,00грн. Частки учасників в статутному капіталі товариства розподіляються таким чином: - ОСОБА_3 сума 237 950,00грн, що становить 87,177 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється нерухомим майном, у тому числі, - будинок електроцеху, що знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 15, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область, загальною площею 939,9 кв.м., загальною вартістю 220 000,00грн.

07.10.2013 Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області було зареєстровано за ТОВ Гіалайн-Україна право власності на будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 15, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область, загальною площею 939, 9 кв.м., про що видано свідоцтво на право власності № 10392627 від 07.10.2013 року.

Отже, юридично власником будівлі електроцеху площею 939,9 кв.м. станом на день розгляду справи є відповідач (за первісним позовом) ТОВ Гіалайн-Україна.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.08.2014 у справі 911/2129/14, що залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, яке було витребувано з архіву суду та оглянуто в судовому засіданні, зобовязано ТОВ Гіалайн-Україна виконати обовязок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000, укладеним між Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, та передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 предмет лізингу згідно фінансово-лізингового договору від 25.02.2000, а саме: будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м., що розташована за адресою: вул. Радгоспна, буд. 15-А, с. Демидів Вишгородського району Київської області.

При цьому, судами було встановлено, що згідно висновку №25/12 від 14.01.2013 судової будівельно-технічної експертизи Центру судових експертиз «Експертсервіс», будівля інженерно-технічного корпусу та електроцех є єдиним будівельним обєктом, який складається з двох частин будівлі інженерно-технічного корпусу 506,1 кв.м. і електроцех 433,8 кв.м., разом 939,9 кв.м. та на даний час вже є виділеними ізольованими індивідуально визначеними обєктами нерухомого майна.

Посилання відповідача ТОВ Гіалайн-Україна на рішення Вишгородського районного суду Київської області у справі №2-2074/10 від 21.06.2008 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_12, ОСОБА_2, ВАТ ім.. Васильєва про визнання недійсним договру купівлі-продажу та визнання права власності, про відмову у задоволені позову, залишеному в силі ухвалою апеляційного суду Київської області від 01.12.2011 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.02.2012, суд не може прийняти до уваги. Зазначені рішення судів вказують на відсутність такої будівлі, як інженерно-технічний корпус саме відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Проте, вказаним Законом та Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 26.06.1998, що діяла на момент виникнення спірних відносин, реєстрація таких прав покладається на власника майна. Тобто, первісний власник спірного майна не виконав своєчасно своїх обовязків щодо його належної реєстрації перед передачею такого майна іншій особі.

При прийнятті судом рішення у справі господарського суду Київської області №911/2129/14, судом було також встановлено, що позивач у повному обсязі внесено лізингової плати та перерахував ВАТ ім. Васильєва кошти в загальному розмірі 102 476,28грн, а саме 98 788,93грн грошові кошти та 3687,35грн товар у відповідності до п. 5.6 договору. При цьому судом досліджено висновок №25Т від 12.03.2012 Науково-дослідного експертного криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, яким встановлено, що повна оплата вартості проведена 30.03.2007, видаткові накладні, платіжні доручення, квитанції.

У матеріалах справи за цим позовом позивачем (за первісним позовом) також надано копію зазначеного висновку та копії відповідних накладних, платіжних доручень, узгоджень прийняття товару у рахунок лізингових платежів, довіреностей на прийняття товару.

Таким чином, суд не має підстав ставити під сумнів внесення платежів за спірним договором у суму вартості майна, переданого у лізинг.

Відповідач ТОВ Гіалайн-Україна позивач (за зустрічним позовом) просить визнати спірний договір недійсним посилаючись на його невідповідність діючому на час укладення договору законодавству, а саме: у договорі не визначено продавця спірного майна; у лізинг передана земельна ділянка; у договорі відсутні істотні умови, передбачені ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг»; не зазначено склад платежів відповідно до ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг»; право викупу майна, що означено у договорі, не відповідає ч.2 ст.10 ЗУ «Про фінансовий лізинг», тобто, позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що відповідно до ст. 48 ЦК УСРС спірний договір має бути визнаний недійсним.

Також, позивач (за зустрічним позовом) у своїх поясненнях посилається на встановлення ознак недійсності договору у рішенні господарського суду Київської області від 29.01.2009 у справі №3/229-07/13-08 за позовом ВАТ ім. Васильєва до ПП Тавенка ОСОБА_13 про визнання договору недійсним та зустрічним позовом ПП ОСОБА_1 до ВАТ ім. Васильєва про визнання права власності.

Судом витребувана зазначена справа з архіву господарського суду Київської області для огляду оригіналу рішення та документів на підставі яких прийняте зазначене рішення.

Рішенням у справі №3/229-07/13-08 господарським судом Київської області відмовлено у задоволені вимог про визнання договору недійсним, посилаючись на сплив терміну позовної давності позивачем, провадження у справі про визнання права власності припинено, з посиланням на знаходження спірного майна у власності фізичної особи, яка не може бути відповідачем у господарському суді.

При цьому у мотивувальній частині рішення суду у справі №3/229-07/13-08 суд зазначив на наявність порушень при укладені спірного договору, у т.ч. щодо передачі у лізинг земельної ділянки та наявності підстав для визнання договору недійсним.

Суд бере до уваги, що згідно ч.3 ст.2 ЗУ «Про фінансовий лізинг» земельні ділянки не можуть бути обєктами лізингу.

Щодо інших підстав зазначених позивачем (за зустрічним позовом) для визнання спірного договору недійсним суд зазначає про наступне.

Матеріалами справи, підтверджено, що власником майна, яке було передано ФОП ОСОБА_1 за спірним договором, на день укладення договору було ВАТ ім. Васильєва. З тексту договору вбачається, що продавцем зазначеного лізингового майна є також ВАТ ім. Васильєва, як його власник.

Стаття 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг» (в редакції на момент укладення договору) встановлює, що істотними умовами договору лізингу є:найменування сторін; об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки; строк, на який укладається договір лізингу; розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду; умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством України; умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача; умови страхування об'єкта лізингу; умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану; умови реєстрації об'єкта лізингу; умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору; умови дострокового розірвання договору лізингу; умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача; відповідальність сторін; дата і місце укладення договору. За згодою сторін у договорі лізингу можуть бути передбачені й інші умови.

Розділ 1 спірного договору визначає склад і вартість майна.

Пунктом 3.1 договору зазначено, що приймання-передачі обєкта та землі, що лізингуються, здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін.

Позивач (за зустрічним позовом) вказує не невизначеність майна за спірним договором.

В тексті договору не зазначено адресу майна, що передано у лізинг, проте, ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг» (в редакції на момент укладення договору), не вказує на обовязковість зазначення адреси. До того ж, як вбачається з матеріалів справи на день укладення договору спірна будівля не мала адреси, сторони визначили її місце розташування у додатку до договору і у акті передачі майна визначили склад і вартість саме переданої будівлі, а також фізичний стан обєкта.

Позивач (за зустрічним позовом) звернув увагу суду на дату передачі обєкта. Суд допускає, що зазначення дати « 30 лютого 2000» є технічною помилкою і за наявності підписів представників сторін передача майна є підтвердженою.

Пунктом 4.1 договору, встановлено строк лізингу 20 років з моменту прийняття майна та землі, що лізингується.

Розділом 5 договору лізингу сторонами погоджено склад лізингових платежів, порядок їх сплати.

Умови експлуатації майна визначені в п. 7.1 договору та розділом 12 договору.

Умови дострокового розірвання договору викладено у розділі 10, підстави відповідальності у розділі 7.

Щодо реєстрації обєкту лізингу, статтею 13 ЗУ «Про фінансовий лізинг» (в редакції на момент укладення договору) зазначено, об'єкт лізингу, який потребує реєстрації в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання підвищеної небезпеки тощо), реєструється за домовленістю сторін на ім'я лізингодавця або лізингоодержувача у встановленому законодавством України порядку.

Реєстрація об'єкта лізингу здійснюється в порядку і випадках, передбачених законодавством України.

Обєкт лізингу за спірним договором, як встановлено судом, є відокремленою частиною електроцееху, на день передачі не був зареєстрований власником, як окреме майно, і до проведення первісної реєстрації, саме як оеремого майна, вказане майно не підлягало будь-якої іншої реєстрації.

Крім того, п. 13.2 договору сторони передбачили, що у випадку передбачених даним договором сторони керуються чинним цивільним законодавством.

Прийняття сторонами позиції щодо регулювання відносин діючим законодавством не прописаних у договорі умов є допустимим при укладені договорів і при наявності спорів, вирішується за нормами діючого законодавства.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про фінансовий лізинг» (в редакції на момент укладення договору) об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця.

У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність щодо нового власника.

Розділом 8 договору, сторонами передбачено, що лізингоодержувач має право у будь-який момент викупити лізинговане майно і землю та встановлено порядок викупу майна.

Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою спірний договір про передачу майна у лізинг, укладений між ПП ОСОБА_1 та ВАТ ім. Васильєва 25.02.2000 є договором фінансового лізингу.

Проте, зазначений договір не відповідав на день його підписання і не відповідає діючому законодавству у частині передачі земельної ділянки у лізинг. Вказане протирічить ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про фінансовий лізинг» (в редакції не момент укладення договору).

Як визначено у ст. 4 Перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно ст. 1 Перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Враховуючи, що договір лізингу укладено до набрання чинності Цивільного кодексу України, до вказаного договору лізингу мають застосовуватись положення Цивільного кодексу УРСР (в редакції на момент укладення договору).

Так, відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (в редакції на момент укладення договору), недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ст. 60 ЦК УРСР (в редакції на момент укладення договору), еедійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

Таким чином, спірний договір, суд визнає недійсним в частині передачі у лізинг земельної ділянки та всіх пунктів договору стосовно користування та придбання у власність земельної ділянки.

Суд також зазначає, що спірний договір з додатками має дефекти в оформлені (дата в акті передачі майна, відсутні деталі в умовах договору щодо передачі майна та повернення лізингованого майна), проте, враховуючи посилання сторін, що у випадках непередбачених договором вони керуються чинним законодавством, суд не має підстав вважати, що спірний договір є неукладеним або недійсним, крім його недійсності в частині передачі у лізинг та придбання у власність земельної ділянки.

Позивач (за первісним позовом) відповідач (за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_1 просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до зустрічних позовних вимог у даній справі.

Суд приймає до уваги пояснення позивача (за зустрічним позовом) ТОВ Гіалайн-Україна про те, що він дізнався про наявність спірного договору тільки після подачі позовної заяви позивачем, а отже строки позовної давності для нього не сплинули.

Як вбачається з умов спірного договору термін амортизації майна, що передається у лізинг складає 20 років (240 місяців), амортизація 60% вартості майна становить 144 місяці 12 років.

Можливість переходу права власності у позивача (за первісним позовом) при повній оплаті вартості майна наступає через 12 років після передачі майна, тобто з 01.03.2012. Матеріалами даної справи та рішенням господарського суду Київської області у справі №911/2129/14 підтверджено повна оплата позивачем (за первісним позовом) здійснена станом на 30.03.2007

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги про визнання права власності на спірне майно, той самий предмет та ті самі підстави ПП ОСОБА_1 до ВАТ ім. Васильєва були розглянуті господарським судом Київської області у справі №3/229-07/13-08 та прийнято рішення про припинення провадження у справі, яке набрало законної сили суд на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, має припинити провадження у справі за позовними вимогами ФОП ОСОБА_1 до ВАТ ім. Васильєва про визнання права власності.

Приймаючи до уваги, що право власності на спірне майно (обєкт лізингу) перейшло на день розгляду справи до відповідача (за первісним позовом) ТОВ Гіалайн-Україна договір, у відповідності до норм законодавства (ЗУ «Про фінансовий лізинг») зберігає чинність щодо нового власника. А отже, обєкт лізингу вважається набутим у власність ОСОБА_1 за договором фінансового лізингу від 25.02.2000 у відповідача 1 ТОВ Гіалайн-Україна.

Таким чином, вимоги ФОП ОСОБА_1 до ТОВ Гіалайн-Україна про визнання права власності на обєкт лізингу, переданого за договором фінансового лізингу від 25.02.2000, будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506,1 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним обєктом нерухомого майна, що розташоване за адресою: вул. Радгоспна, 15-а, с. Демидів, Вишгородського району, Київської області, та є частиною єдиного обєкту-будівлі електроцеху, загальною площею 939,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 15, с. Демидів, Вишгородського району, Київської області, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем (за первісним позовом) заявлено про пропущення позивачем (за первісним позовом) строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, встановлено, що, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України, передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд зазначає, що у власність ТОВ Гіалайн-Україна лізинговане майно було зареєстровано 07.10.2013, що підтверджується свідоцтвом про право власності (т.1 а.с.147).

Отже, якщо навіть виходити з дати оформлення ТОВ Гіалайн-Україна права власності на спірне майно, трирічний строк позовної давності на дату подання позову не сплив.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

2.Визнати за фізичною особою ОСОБА_1 право власності на обєкт лізингу за договором фінансового лізингу від 25.02.2000, будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506,1 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним обєктом нерухомого майна, що розташоване за адресою: вул. Радгоспна, 15-а, с. Демидів, Вишгородського району, Київської області, та є частиною єдиного обєкту-будівлі електроцеху, загальною площею 939,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 15, с. Демидів, Вишгородського району, Київської області.

3.Провадження у справі в частині вимог про визнання права власності до Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва припинити.

4.Зустрічний позов задовольнити частково.

5.Визнати недійсним фінансово лізинговий договір від 25.02.2000, укладений між Відкритим акціонерним товариством ім. Васильєва та Приватним підприємцем ОСОБА_1, в частині щодо передачі у лізинг земельної ділянки.

6.Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва та фізичної особи підприємця ОСОБА_1 609,00грн судового збору.

Повний текст рішення складено 17.06.2016.

Суддя С.І. Чонгова