Постанова № 58374412, 07.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 р. № 2а-10230/10/1370

16 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засіданняКукса В.А.

від

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Партнер-М" до Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова про про скасування податкового повідомлення-рішення ,Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-М», звернувся з позовом до суду про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000602340/0/24032 від 07 жовтня 2010 року, виставленого відповідачем, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, вважає, що висновки в акті перевірки про порушення податкового законодавства зроблено з надуманих мотивів, порушення не підтверджено документально, просить позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення, відповідно до якого, позивачем завищено податковий кредит за квітень 2010 року в сумі 115157 грн.

У судовому засіданні представник відповідач надав пояснення аналогічні викладеним у письмовому запереченні, просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

У період з 22.09.2010 року по 23.09.2010 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-М»з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань по декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, про що 24.09.2010 року складено акт №506/23-4/32327081.

Перевіркою встановлено та актом зафіксовано наступне. Перевіркою показників, відображених в рядках 10-17 Декларації за травень 2010 року встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з придбання віконних конструкцій, алюмінієвих конструкцій та інших ТМЦ, зокрема у таких постачальників: ПП «Версант»(на суму 227625 грн. 59 коп.) та ПП «Бізнес груп»(463315 грн.). По даних підприємствах направлено запити в ДПІ у Франківському районі для проведення зустрічних перевірок з питань взаємовідносин з ТзОВ «Партнер-М». З отриманих відповідей відповідачем встановлено, що за юридичними адресами підприємства не знаходяться. Відповідно до інформації згідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту»встановлено, що розрахунок комунального податку за квітень 2010 року подано з прочерком, податкова декларація по податку на додану вартість ПП «Версант»за травень прийнята з відміткою «до відома», за червень 2010 року визнана недійсною. Декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року ПП «Версант»та ПП «Бізнес груп» не подано. Згідно з базою даних автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено співпрацю на 2-му ланцюзі проходження ТМЦ ПП «Версант»з контрагентом ПП «Сокран Плюс» на суму ПДВ 360776 грн. 31 коп. та ПП «Бізнес груп»з ПП «Сокран Плюс»на суму ПДВ 201443 грн. 17 коп.

Крім цього з акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки не представлено первинних документів, які б підтверджували надання послуг з організації перевезення вантажів, експедиційні послуги (товарно-транспортні накладні, копії дорожніх листів чи будь-які інші документи, які б підтверджували надання вищезазначених послуг). Не надано документів (актів), на яких саме обєктах чи місцях доставки замовника (ТзОВ «Партнер-М») виконувались навантажувально-розвантажувальні роботи, сортування, групування та упакування якої саме продукції здійснювалось виконавцем, а також відсутня інформація щодо деталізації послуг з підготовки транспортної документації. До перевірки не представлено додаткових звітів про надані послуги.

За результатами та на підставі акту перевірки, відповідачем виставлено 07.10.2010 року податкове повідомлення-рішення №0000602340/0/24032 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 172686 грн.: за основним платежем 115124 грн., за штрафними санкціями 57562 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення виставлене відповідачем за встановлені перевіркою порушення позивачем:

- п. п. 7.2.1, п. п.7.2.3, п.7.2 ст.7, п. п. 7.3.1 п.7.3, п. п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97/ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкові зобовязання за травень 2010 року в сумі 115124 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, за змістом частин 4, 5 статті 71 КАС України, субєкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обовязку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

З урахуванням закріпленого у ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України принципу офіційного зясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи і повинен запропонувати особам, які беруть у участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду не вистачає, судом запропоновано відповідачу надати докази на підтвердження правомірності виставленого податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 1.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті. Так, згідно приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у разі, коли платник придбає товари, роботи, послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

На підтвердження фактичності операцій, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні виписані ПП «Версант»та ПП «Бізнес-груп», акти приймання виконаних робіт за квітень 2010 року №1, №2, №г/п №33, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту), розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на алюмінієві конструкції.

Разом з тим, позивачем суду не надано актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, наказів на відрядження працівників, які приймали участь у прийманні продукції у вказані в накладних терміни, в зазначених обсягах від постачальника, доказів її завантажування та перевезення на власні чи орендовані склади позивача, що ставить під сумнів можливість фактичного отримання, відвантаження і доставки ПП «Версант»та ПП «Бізнес-груп» вище перелічених товарно-матеріальних цінностей. Крім того, як вбачається з долучених позивачем товарно-транспортних накладних, придбані у ПП «Версант»та ПП «Бізнес-груп»віконні конструкції вагою 2,6 т. та 2,9 т. доставлені за один заїзд до м. Лозова дист. колії, що є неможливим вже з огляду на те, що вантажопідйомність автомобіля ГАЗ 33021 (який зазначений у накладних) згідно з технічними характеристиками складає лише 1,5т. Також у матеріалах справи відсутні докази транспортування віконних конструкцій, придбаних у ПП «Версант»та ПП «Бізнес-груп»до м. Євпаторія, де за твердженням позивача з посиланням на акти виконаних робіт вони були встановлені на обєкті будівництва.

У матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, подорожні листи, використання яких є обовязковими при перевезеннях як вантажним, так і легковим автомобілем, доказів наявності власних чи орендованих транспортних засобів, а також відсутні договори на завантаження та доставку вказаних товарно-матеріальних цінностей іншими суб'єктами господарювання.

Суд також бере до уваги долучені відповідачем до матеріалів справи акти перевірок ПП «Версант»та ПП «Бізнес-груп». Так, відповідно до акту №4326/23-4/36828601 складеного 21.09.2010р. ДПІ у Франківському районі м. Львова, перевіркою ПП «Бізнес-груп»встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів та встановлено проведення транзитних операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Відповідно до акту №4336/23-4/36828580 складеного 21.09.2010р. ДПІ у Франківському районі м. Львова, перевіркою ПП «Версант»встановлено проведення транзитних операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Відтак наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обовязку, спрямовані на незаконне збільшення валових витрат та, відповідно, незаконне зменшення податкових зобовязань, є такими, що порушують публічний порядок.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що такі були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин Суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 11.02.11 р. о 17:30 год.

Суддя Коморний О.І.