Ухвала суду № 58373510, 15.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/7573/2016 Головуючий у суді першої інстанції - ПритулаН.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

відповідча ОСОБА_5,

представника відповідача

ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман-Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ПрАТ «СК «Талісман-Страхування», в якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просив стягнути із ОСОБА_5 на його користь матеріальний збиток в розмірі 7 750,25 грн. з яких: 5 040,47 грн. на користь УЦВЗ «Ладен-Авто», як доплату за здійснений ремонт автомобіля позивача; 2 709,78 грн. витрати за телеграми, послуги експерта, благодійні внески, автопослуги, втрачений дохід у зв'язку із втратою працездатності у сумі 7 465,57 грн, та 40 000,00 грн. моральної шкоди; стягнути з ПрАТ «СК«Талісман-Страхування» на користь позивача вартість путівки та квитків у сумі 11 101,55 грн.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що 05.07.2014 на перехресті вулиць В.Житомирська та Володимирська в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, які були пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як зазначає позивач, ДТП сталася з вини відповідача, що підтверджується постановою суду. Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав механічні пошкодження, а позивач зазнавав тілесні ушкодження.

На момент ДТП цивільна відповідальність власника автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Рітейл-Страхування».

Для визначення розміру матеріального збитку пошкодженого автомобіля позивач звернувся до незалежного експерта. На огляд автомобіля викликались представник страхової компанії та винуватець ДТП на що було витрачено 177,00 грн. та сплачено за послуги експерта 685,00 грн.

Згідно звіту вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, калькуляції та акту виконаних робіт становить 29 652,41 грн.

Страховою компанією було виплачено страхове відшкодування в розмірі 23 565,58 грн. та 1 046,36 грн., які були перераховані на рахунок СТО. Тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням складає 5 040,47 грн., яка має бути сплачена винуватцем пригоди.

Внаслідок ушкодження здоров'я, спричиненого під час ДТП у позивача почалися головні болі, загострився остеохондроз шийного відділу хребта, почалися проблеми з артеріальним тиском, було призначено МРТ. Так як позивач є водієм, через підвищений тиск його відсторонювали від роботи, постала загроза втратити роботу та він був направлений на обстеження, де сплатив вступні внески в сумі 1 000,00 грн. та 150,00 грн.

Реабілітація після ДТП займала чимало часу та витрачено значну суму коштів. Весь час реабілітації позивач перемагав болі, не міг нормально спати. Внаслідок отриманої травми та ускладнень після неї, позивачу було рекомендовано санаторно-курортне лікування з метою реабілітації та позивач витратив на придбання путівки 10 800,00 грн. та 301,55 грн. на проїзд до санаторію.

Також позивач зазначає, що він має одинокого батька, який проживає в м. Фастів, якого необхідно було доставляти до міста Києва на консультації, дослідження, проте так як автомобіль позивача був пошкоджений, він вимушений був винаймати таксі та виписувати автотранспорт за місцем роботи на що було витрачено 697,78 грн.

Позивач, як зазначено в позовній заяві, на власному автомобілі у вільний від роботи час надавав кур'єрські послуги, проте відсутність автомобіля призвела до втрати доходу сім'ї, який необхідний був для лікування онкохворого батька.

А тому перенесені емоційні страждання, той факт, що винуватець пригоди не зазнав ніякого покарання, не запропонував позивачу підтримки, позначилось на його душевному стані та призвело до погіршення взаємовідносин в сім'ї, моральну шкоду позивач оцінив в сумі 40 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2016 позов задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на ремонт автомобіля в сумі 5 040,47 грн., 20 000 грн. моральної шкоди та кошти в сумі 1 559,78 грн. та судовий збір в сумі 265,92 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК«Талісман - Страхування» на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 11 101,55 грн. та судовий збір в сумі 110,99 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не звернув уваги на те, що позивач у своїй позовній заяві стверджує про обставини, які не відповідають дійсності та не доведені належними та допустимими доказами. Зокрема зазначає, що судом не встановлювався фактичний розмір витрат, понесених позивачем на здійснення відновлюваного ремонту, останнім не надавалися належні докази, що підтверджують факт та розмір здійснених витрат, понесених на відновлюваний ремонт транспортного засобу. Крім того вказував, що позивачем всупереч положенням чинного законодавства та роз'яснень судових органів, жодним чином не підтверджено, а судом не прийнято до уваги недоведеність факту нібито заподіяної моральної шкоди чи фізичних страждань, що підтверджує відсутність підстав для застосування цивільно-правової відповідальності та недоведеність оскаржуваного рішення вимогам діючого законодавства.

Відповідач та його представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю та необґрунтованістю і просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням вимог закону.

Представник ПрАТ «СК «Талісман-Страхування» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у клопотанні на адресу суду просив перенести судове засідання у зв'язку з перебуванням на лікарняному. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника ПрАТ «СК «Талісман-Страхування» оскільки відповідач, як юридична особа, мав змогу направити для участі іншого представника, а відтак неявка представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Рішення оскаржено лише в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_5

Так, задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачу з вини відповідача ОСОБА_5 заподіяна матеріальна шкода, яка підлягає відшкодуванню. Крім того, внаслідок ДТП позивач зазнав моральних страждань, враховуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, суд визнав за необхідне частково стягнути моральну шкоду з відповідача ОСОБА_5 у розмірі 20 000 грн.

Вказані висновки суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що автомобіль «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.9).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2014 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та провадження у справі закрито у зв'язку із спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Постановою встановлено, що 05.07.2014 о 15 год. 10 хв. ОСОБА_5 в м. Києві по вул. В.Житомирській, керуючи автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_2, при перестроюванні не надав дорогу транспортному засобу, який рухався у попутному напрямку у тій смузі руху, на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим ОСОБА_5 порушив п.10.3 ПДР України (а.с.10).

Постанова набрала законної сили.

Постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в м. Києві Лебідь В.В. від 29.07.2014 було закрито кримінальне провадження по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 05.07.2014.

Слідчий в постанові зазначив, що внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи №130/е від 11.07.2014, під час звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою 05.07.2014 у нього мало місце тілесне ушкодження у вигляді закритої травми лівої кисті: крайового перелому основи середньої фаланги з незначним зміщенням уламків, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Рітейл-Страхування» (змінено назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Талісман-Страхування»), Умовами полісу передбачено відповідальність страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 100 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн., франшиза - нуль гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винного особою.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Стаття 34.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Страховою компанією було замовлено оцінку пошкодженого транспортного засобу та Звітом №77/12.08.14 від 07.08.2014, який складений ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_1 становить 29 604,00 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 24 011,48 грн.

Повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди надійшло до страхової компанії 07.07.2014, як вбачається із страхового акту та не заперечувалось сторонами.

Таким чином, страховою компанією з порушенням строків, визначених Законом був направлений аварійний комісар для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

В судовому засіданнісуду першої інстанціїпредставник страхової компанії пояснив, що пізно було оглянуто автомобіль в зв'язку з тим, що їм не відомо було його місце знаходження. Проте позивач пояснив, що до нього не було звернень щодо надання інформації про місце знаходження автомобіля. Письмових доказів на підтвердження звернень до позивача суду надано не було.

На замовлення ОСОБА_3 був складений Звіт №14/027 про оцінку колісного транспортного засобу марки ВАЗ 111830 державний номер НОМЕР_1 за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 37 147,57 грн., розмір матеріального збитку, завданого власникові вказаного транспортного засобу становить 29 652,41 грн.

Вказана сума за ремонт автомобіля також підтверджується калькуляцією вартості відновлювального ремонту (т. 1 а.с.15-17) та копією акту №ОУ-0000020 здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с.13).

За складання звіту про оцінку КТЗ, 06.03.2015 позивач сплатив 685,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №12 (а.с. 18).

За виклик телеграмами представника страхової компанії та ОСОБА_5 на огляд транспортного засобу позивачем було сплачено 177 грн., що підтверджується копіями квитанцій (94,00 грн. та 83,00 грн.) (а.с.47).

Як вбачається з Дефектної відомості, огляд автомобіля відбувся 24.07.2014 в присутності ОСОБА_5

ПрАТ «СК «Талісман-Страхування» випадок, який стався 05.07.2014 визнала страховим та виплатила страхове відшкодування в розмірі 23 565,58 грн. на підставі страхового акту від 29.01.2015 та 1 046,36 грн. на підставі страхового акту від 27.04.2015, вказані суми були перераховані на рахунок ПП УЦВЗ «Ладен-Авто», яке здійснювало ремонт автомобіля позивача (т. 1 а.с.52, 53, 170-173).

Однак, страхового відшкодування не достатньо та на даний час 5 040,47 грн. рахується як заборгованість за проведений ремонт автомобіля.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У роз'ясненнях, які викладені у п. 16 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» викладено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту-майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з ОСОБА_5 5 040,47 грн. витрат на ремонт автомобіля та кошти в сумі 1 559,78 грн. пов'язаних з складанням звіту про оцінку КТЗта за виклик телеграмами представника страхової компанії і ОСОБА_5 на огляд транспортного засобу.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно задоволено частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Щодо цього, слід зазначити, що у відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтом або іншим ушкодженням здоров'я (п. 1 ч. 2); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній собі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 вказаної Постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Факт пошкодження майна позивача та заподіяння йому тілесних ушкоджень (ушкодження здоров'я) з вини відповідача ОСОБА_5 підтвердився та встановлений під час розгляду справи і визнаний сторонами, а тому позивач, в силу вимог закону, має право на відшкодування йому моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції враховуючи характер та тривалість немайнових втрат позивача, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, визнав за доцільне частково задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_5 моральної шкоди та стягнути з останнього на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., оскільки заявлений позивачем розмір відшкодування є завищеним і не відповідає критеріям розумності і справедливості.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи викладені в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому слід зазначити, що наведені доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та на законність рішення не впливають.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І.Оніщук

Судді Л.Д.Українець

В.А.Шебуєва