Ухвала суду № 58373386, 15.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/6969/2016 Головуючий у І інстанції - Кириченко Н.О.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_4, треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, ПАТ «Акціонерний банк «Порто-Франко», про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 28.04.2015 року, укладений між ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» та ОСОБА_4, посвідчений ПН КМНО Верповською О.В. та зареєстрований за №2359, та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 236,30 кв.м та земельну ділянку площею 0,1000 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовуючи вимоги тим, що 22.08.2003 року між ОСОБА_2 та ВАТ Банк «Біг Енергія» було укладено кредитний договір № 11/20-08-2003, за умовами якого позивачу було надано кредит на загальну суму 593 000 грн. під 21% річних з кінцевим терміном повернення з урахуванням укладених додаткових угод до 25.02.2010 року. 15.09.2003 року між ОСОБА_2 та ВАТ Банк «Біг Енергія» було укладено другий кредитний договір № 11/15-09-2003, за умовами якого позивачу було надано кредит на суму 327 000 доларів США під 16% річних з кінцевим терміном повернення з урахуванням укладених додаткових угод до 25.02.2010 року.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитними договорами 15.09.2003 року між ОСОБА_2 та ВАТ Банк «Біг Енергія» було укладено договір застави (іпотеки), згідно з умовами якого позивач передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1.

10.02.2011 року ПН КМНО Воробйовою К.В. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на зазначений житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за цією ж адресою, на користь ВАТ Банк «Біг Енергія» та зареєстровано в реєстрі за № 180.

27.12.2013 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги №3-233, за яким ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за вказаними вище кредитними договорами зі змінами та додатками. 28.01.2014 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 15.09.2003 року.

На виконання умов договору іпотеки 28.04.2015 року між ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу вказаних житлового будинку та земельної ділянки.

Позивач вважає, що даний договір був укладений з грубим порушенням чинного законодавства, а саме вона не була повідомлена заставодержателем про намір укласти договір купівлі-продажу у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Крім того, на момент укладення оспорюваного договору діяв арешт на вказані житловий будинок та земельну ділянку, накладений ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві. Вказує, що істотні умови, за якими були відчужені спірний будинок та земельна ділянка, кардинально відрізняються від умов, запропонованих боржнику нотаріусом у заяві від 03.04.2014 року. Також при укладенні оспорюваного договору не були взяті до уваги положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також пропущено строк позовної давності , оскільки дія договору закінчилася 25.02.2010 року.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким оспорюваний договір визнати недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення ухвалене внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд не прийняв до уваги, що в момент укладення договору купівлі-продажу сторонами порушені вимоги ст. 257 ЦК України та п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю в позасудовому порядку забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, та ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якої протягом дії цього закону будинок не може бути примусово стягнений (відчужений без згоди позивача).

Представник апелянта в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідачі по справі просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.08.2003 року між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №11/20-08-2003, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 214 000 грн. строком до 22.08.2013 року (а.с. 12-13, т. 1).

15.09.2003 року між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №11/15-09-2003, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 45 000 доларів США строком до 22.08.2013 року (а.с. 14-16, т. 1).

15.09.2003 року між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ОСОБА_2 укладено Договір застави (іпотеки), за яким на забезпечення своєчасного виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами заставодавець передає у заставу заставодержателю належний заставодавцю на праві власності жилий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га за вказаною адресою (а.с. 17-18, т. 1).

15.07.2004 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору застави (іпотеки) від 15.09.2003 року, яким було змінено умови щодо терміну повного повернення кредиту до 22.08.2008 року, а також доповнено новим розділом наступного змісту, за змістом якого звернення стягнення на предмет застави за вибором Заставодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до Заставодержателя права власності на предмет застави у порядку встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; продажу предмету застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (а.с. 103, т. 1).

29.02.2008 року між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору застави (іпотеки) від 15.09.2003 року, за яким змінено термін повного повернення кредитних коштів за кредитними договорами до 25.02.2010 року та вартість заставного майна (а.с. 111, т. 1).

10.02.2011 року приватним нотаріусом КМНО Воробйовою К.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку на якій він розташований площею 0,1000 га, що знаходиться по АДРЕСА_2, які належать на праві власності боржнику ОСОБА_2 та були передані в іпотеку останньою в забезпечення зобов'язань по кредитним договорам №11/15-09-2003 від 15.09.2009 року, №11/20-08-2003 від 22.08.2003 року разом з додатковими договорами, договорами про внесення змін, додатками і доповненнями, який зареєстровано в реєстрі за № 180 (а.с. 112, т. 1).

Пунктом 6.5 кредитного договору №11/20-08-2003 від 22.08.2003 року та пунктом 6.5 кредитного договору №11/15-09-2003 від 15.09.2003 року надано право ВАТ Банк "Біг Енергія" передавати право вимоги до ОСОБА_2 за цими договорами іншій особі в будь-якому порядку відповідно до чинного законодавства.

27.12.2013 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги №3-233, за яким ВАТ Банк «Біг Енергія» відступив, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набув права вимоги до ОСОБА_2 як боржника за кредитними договорами №11/15-09-2003 від 15.09.2009 року, №11/20-08-2003 від 22.08.2003 року разом з додатковими договорами, договорами про внесення змін, додатками і доповненнями (а.с. 21-24, т. 1).

28.01.2014 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» (первісний заставодержатель) та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (новий заставодержатель) укладено договір про відступлення прав за договором застави (іпотеки), за яким ВАТ Банк «Біг Енергія» відступив, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набув право заставодержателя згідно з договором застави, укладеного стягувачем з ОСОБА_2 (а.с. 25, т. 1).

23.04.2015 року приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. посвідчено заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про вимогу щодо усунення порушень кредитного договору № 11/20-08-2003 від 22.08.2003 року (а.с. 162, т. 1). Заява була надіслана поштою рекомендованим листом 28.01.2015 року та вручена особисто ОСОБА_2 03.02.2015 року. Відповіді на вказану заяву до нотаріуса Верповської О.І. не надходило.

28.04.2015 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", що являється іпотекодержателем за Договором застави (іпотеки) від 15.09.2003 року та Додаткових угод та договорів до Договору застави (іпотеки) від 15.09.2003 року, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_2, та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2

В пункті 1.3 вказаного договору зазначено про те, що право продажу земельної ділянки виникло у продавця у зв'язку із порушенням умов кредитного договору № 11/20- 08-2003 від 22.08.2003 року, укладеного між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ОСОБА_2, та договору купівлі-продажу права вимоги від 27.12.2013 року за № 3-233, укладеного між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", на підставі положень ст. 38 Закону України "Про іпотеку", а також застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у договору застави (іпотеки) зі змінами та доповненнями від 15.07.2004 року.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що підстав для визнання договору недійсним, передбачених ст.. 203, 215 ЦПК України немає.

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до ст.. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.. 12 цього Закону.

Судом встановлено, що 10.02.2011 року приватним нотаріусом КМНО Воробйовою К.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, на якій він розташований площею 0,1000 га, що знаходиться по АДРЕСА_2, які належать на праві власності боржнику ОСОБА_2 та були передані в іпотеку останньою в забезпечення зобов'язань по кредитним договорам №11/15-09-2003 від 15.09.2009 року та №11/20-08-2003 від 22.08.2003 року разом з додатковими договорами, договорами про внесення змін, додатками і доповненнями, який зареєстровано в реєстрі за № 180 (а.с. 112, т. 1). Зазначений виконавчий напис повернуто стягувачам без виконання.

Крім цього правонаступником ВАТ Банк "Біг Енергія" ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" 28.04.2015 року укладено договір купівлі-продажу предмету іпотеки з ОСОБА_4

Посилання ОСОБА_2 на те , що строк дії кредитного договору сплив 25.02.2010 року, а тому відповідач не міг звертати стягнення на майно в позасудовому порядку за договором споживчого кредиту , за яким сплинула позовна давність, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.. 11 ч.11 п.7 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

В правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-239цс14 зазначено: « ...згідно із частинами третьою, четвертою ст.. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлене стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Пункт 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки указана частина статті 11 Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту...».

Судом встановлено, що іпотекодержатель скористався своїм правом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки в межах строку позовної давності, а саме в 2011 році нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, як встановлено в судовому засіданні, виконання за виконавчим написом до цього часу не відбулося, зобов'язання ОСОБА_10 перед відповідачем не виконано.

Відповідно до ст.. 261 ч.5 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З урахуванням того, що виконавчий напис не виконано, новий іпотеко держатель скористався своїм правом вимоги і 23.04.2015 року приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. посвідчено заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про вимогу щодо усунення порушень кредитного договору № 11/20-08-2003 від 22.08.2003 року (а.с. 162, т. 1). Заява була надіслана поштою рекомендованим листом 28.01.2015 року та вручена особисто ОСОБА_2 03.02.2015 року, яка відповіді на вказану заяву до нотаріуса Верповської О.І. не направила, а тому іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином перебіг позовної давності щодо вимог за спірним кредитним договором почався з моменту направлення до іпотекодавця вимоги і оскільки нею не було заявлено про застосування строку позовної давності, в межах строку звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції щодо незастосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки як вбачається із матеріалів справи позивач забезпечила своїм майном не лише кредит в іноземній валюті , а й кредит, отриманий у гривні, а тому іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги саме за гривневим кредитом за рахунок предмету іпотеки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :