Ухвала суду № 58373355, 15.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

№ апеляційного провадження: Головуючий у 1 - й інстанції: Рибак М.А.

22-ц/796/7555/2016 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Качана В.Я., Кравець В.А.

при секретарі - Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл спільно набутого майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного набутого майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду ОСОБА_4 (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернувся у липні 2015 року.

Зазначав, що перебував з ОСОБА_3 у шлюбі з 22.07.2000 року по 19.06.2015 року.

У шлюбі родився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період щлюбу сторонами придбано квартиру АДРЕСА_1.

Так як шлюб розірвано, а питання щодо розподілу спільного набутого майна в добровільному порядку не вирішено, то позивач просив суд здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1, шляхом виділу йому у власність 1/2 частини квартири та виділу у власність ОСОБА_5 О.В.1/2 частину квартири.

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме автомобіля CHEVROLET LACETTI, 06.01.2007 року випуску , вартістю 138000,00 грн., шляхом його виділення їй з урахуванням інтересів малолітньої дитини, зменшивши в ньому частку ОСОБА_4

Зазначала, що оскільки ОСОБА_5 після розлучення мешкає разом з нею та потребує догляду ( відвідання позашкільних курсів, спортивних секцій та інше), то вказаний автомобіль має бути переданий їй.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл спільно набутого майна - задоволено.

Здійснено поділ спільного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат житловою площею 30,2 кв.м., загальною площею 55,3 кв.м., загальною вартістю 1622816,10 грн., шляхом: виділення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя у власність ОСОБА_4 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, вартістю 811408,05 грн.; виділення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя у власність ОСОБА_3 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, вартістю 811408,05 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільно набутого майна - задоволено частково.

Визнано ідеальні частки подружжя на автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску, вартістю 102870,00 грн., а саме: за ОСОБА_4 - право власності на1/2 частину автомобіля, вартістю 51435,00 грн. та за ОСОБА_3 - право власності на Ѕ частину автомобіля, вартістю 51435,00 грн., без його реального поділу і залишено майно у їх спільній частковій власності.

В задоволенні інших вимог за зустрічним позовом - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового, про поділ між сторонами спільного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, виділивши у власність ОСОБА_4 1/3 частину квартири - вартістю 42 333грн. 33 коп.; виділивши у власність ОСОБА_3 2/3 частини квартири - вартістю 84 666 грн. 67 коп.; CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску, вартістю 102870,00 грн., виділити ОСОБА_3 з урахуванням інтересів малолітньої дитини, зменшивши в ньому частку ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи оскаржене у справі рішення суд виходив із вимог даної норми закону, зібраних у справі та наданих сторонами доказів, яким дав повну, всебічну та об'єктивну оцінку.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.07.2000 року по 19.06.2015 року (а.с. 5, 13).

Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

08.07.2010 року ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

04.03.2007 року ОСОБА_4 було придбано автомобіль CHEVROLET LACETTI, 06.01.2007 року випуску (а.с. 45).

У відповідності з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23, 24 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які, згідно із законом, не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Задовольняючи частково зустрічні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не було надано до суду належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження того, що виділення її автомобіля потрібне для забезпечення потреб дитини.

Окрім того, рішення суду про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом із матір'ю не приймалось.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно із п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11,вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК Україна щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Виходячи з викладеного, суд обґрунтовано з урахуванням встановлених обставин, в зв'язку із відсутністю обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та тим, що жоден із подружжя не вчинив дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а автомобіль не може бути реально поділений між ними відповідно до їх часток, визнав ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишив майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, твердження апеляційної скарги про незаконність та упередженість судового рішення матеріалами справи спростовуються.

З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2а в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: