Рішення № 58373347, 14.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2 В`ячеслава Вікторовича, та Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний банк», поданою через представника ОСОБА_3, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,

в с т а н о в и л а :

у березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Перший Інвестиційний банк», в якому, з урахуванням збільшення вимог, просила зобов'язати відповідача перерахувати суму основного боргу за банківськими вкладами та залишками на картковому рахунку з урахуванням індексу інфляції в розмірі 18 305, 25 грн.; проценти на банківські вклади в розмірі 13 009, 77 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 11 683, 57 грн. на поточний рахунок у ПАТ «Банк кредит Дніпро»; суму основного боргу за банківськими вкладами та залишок на картковому рахунку у розмірі 8 617 доларів США, проценти на вклади у розмірі 6 842,79 доларів США; пеню у розмірі 7 489,62 доларів США - на платіжну картку у Beneficiary`s Bank та суму основного боргу за банківськими вкладами та залишок на картковому рахунку у розмірі 767,46 євро, проценти на вклади у розмірі 559,67 євро, пеню у розмірі 642,91 євро - на платіжну картку у Beneficiary`s Bank посилаючись на те, що банк не видає зазначені суми, які їй належать як спадкоємиці ОСОБА_4

Справа № 758/3817/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/4516/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Супрун Г.Б.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20.01.2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Перший Інвестиційний банк» повернути ОСОБА_1 суму основного боргу за банківськими вкладами, які належали ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, в розмірі 1/2 частини від спадкового майна, яке складається з 1/2 частини банківських вкладів: № 1138/22-1м-Л від 14.07.2008 року на суму 13 092, 32 грн.; № 1729/22-мЛ від 06.10.2008 року на суму 30 063, 52 грн.; № 13788 від 03.09.2007 року залишок карткового рахунку № НОМЕР_2 на суму 1 276, 25 грн., що відповідно до належній їй частці всього складає 11 108, 02 грн.; № 1139/22-1м-Л від 14.07.2008 року на суму 3 393, 98 доларів США; № 1730/22-1Мл від 06.10.2008 року на суму 30 371, 24 доларів США; № 14077 від 26.09.2007 року залишок карткового рахунку № НОМЕР_1 на суму 705, 38 доларів США, що відповідно до належної їй частці всього складає 8 617, 66 доларів США; № 1716/22-КЛ від 02.10.2008 року на суму 2 864, 50 євро; № 1140/22-1м-Л від 14.07.2008 року на суму 200 євро; № 14078 від 26.09.2007 року залишок карткового рахунку № НОМЕР_3 на суму 4, 85 євро, що відповідно до належної їй частці всього складає 767, 46 євро. В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням суду від 09.03.2016 року стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не взяв до уваги, що банк своїх зобов'язань по виплаті грошових вкладів не виконав, а відповідно до п. 6.1, 6.2 договорів вони діють до виконання сторонами своїх зобов`язань. Не враховано ч. 2 ст. 1228 ЦК України та правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6-65 цс13 та від 09.04.2014 року № 6-12 цс14. Суд не звернув уваги на те, що проценти у довідці банку від 15.01.2009 року - це проценти нараховані лише до 15.01.2009 року, а не за весь час користування вкладами. Крім того, вважає, що довідки банку від 27 і 28 листопада 2008 року про зняття процентів є сфальшованими, оскільки вони суперечать попереднім довідкам банку. При подачі заяви про повернення вкладів згідно довіреності представник мав повноваження щодо отримання цих сум, а тому банк безпідставно відмовив у перерахуванні цих сум і тому вимоги про стягнення пені вважає правомірними. Розмір пені визначено п. 5.1 договорів, а стягнення інфляційних збитків передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ «Перший Інвестиційний банк» через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що банк виконав зобов'язання по поверненню вкладів та коштів з рахунків спадкоємцю ОСОБА_7 та банк не може відповідати за помилки, допущені нотаріусом при видачі свідоцтв про право на спадщину. Суд не звернув уваги на те, що за свідоцтвами про право на спадщину обсяг спадкового майна складає 150 %. Суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просила перерахувати кошти до інших банківських установ, а не повернути ці кошти їй. Крім того, дане рішення порушує права іншого спадкоємця та нотаріуса, які не притягнуті до участі у справі, незважаючи на те, що банк таке клопотання заявляв.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_4 та ПАТ «Перший Інвестиційний банк» було укладено договори строкового банківського вкладу:

№ 1138/22-1м-Л від 14.07.2008 року на суму 13 092, 32 грн. строком, зі сплатою 17,25 % річних, до 15.07.2009 року;

№ 1729/22-мЛ від 06.10.2008 року на суму 30 063, 52 грн., зі сплатою 17,75 % річних, строком до 07.10.2009 року;

№ 1139/22-1м-Л від 14.07.2008 року на суму 3 393, 98 доларів США, зі сплатою 11,50 % річних строком до 15.07.2009 року;

№ 1730/22-1Мл від 06.10.2008 року на суму 30 371, 24 доларів США, зі сплатою 12 % річних, строком до 07.10.2009 року;

№ 1716/22-КЛ від 02.10.2008 року на суму 2 864, 50 євро, зі сплатою 10,75 % річних, строком до 03.10.2009 року;

№ 1140/22-1м-Л від 14.07.2008 року на суму 200 євро, зі сплатою 9,35 % річних, строком до 15.07.2009 року;

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. Спадкоємцями першої черги в рівних частках є його дружина ОСОБА_1 та його син ОСОБА_7

Після його смерті в банку залишились ще три договори на відкриття карткового рахунку:

№ 13788 від 03.09.2007 року залишок на картковому рахунку № НОМЕР_2 на суму 1 276, 25 грн.;

№ 14077 від 26.09.2007 року залишок на картковому рахунку № НОМЕР_1 на суму 705, 38 доларів США;

№ 14078 від 26.09.2007 року залишок на картковому рахунку № НОМЕР_3 на суму 4, 85 євро.

14.05.2009 року позивачці видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину вкладів та грошових коштів на карткових рахунках як частка у спільному майні подружжя та зазначені грошові кошти позивачка отримала.

14.04.2009 року позивачці та іншому спадкоємцю ОСОБА_7 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину спадкового майна, яке складається з 1/2 частини грошових вкладів та коштів на карткових рахунках. Надалі у ці свідоцтва нотаріусом було внесено зміни, а саме вказана частка спадкоємців по 1/2, замість по 1/4, інших змін не вносилося.

ОСОБА_7 звернувся до відповідача із заявою про видачу спадкового майна, та відповідач видав йому всі кошти, що входили до складу спадщини, замість частки спадкоємця.

Представник позивачки звернувся до банку із заявою про розірвання договорів банківського вкладу та повернення грошових коштів та нарахованих процентів, проте у видачі таких коштів було відмовлено.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.01.2013 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності на вклади, стягнення процентів та неустойки та цим рішенням не встановлено вини приватного нотаріуса у тому, що ОСОБА_7 було виплачено 1/2 частини від всіх грошових вкладів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці як спадкоємиці померлого ОСОБА_4 належить 1/2 частина від спадкового майна, що складає 1/4 частину від загальної суми вкладів на депозитних рахунках та грошових коштів на карткових рахунках ОСОБА_4, проте банк на її вимогу грошові кошти не виплатив. Виплата 1/2 частини від всієї суми вкладів спадкодавця ОСОБА_7 відбулася з вини банку, а тому саме відповідач зобов`язаний повернути позивачці належну їй частину спадкового майна. Відмовляючи у перерахуванні коштів на поточні рахунки у інших банківських установах суд виходив з того, що доказів наявності таких рахунків не надано. Відмовляючи у стягненні процентів суд виходив з того, що проценти після закінчення строку договору не нараховуються, а відповідно до умов договорів грошові кошти перераховуються на карткові рахунки та позивач не довела належними та допустимими доказами розрахунки процентів та пені, період їх нарахування, враховуючи, що відсотки з рахунків знімалися навіть після смерті спадкодавця.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо права позивачки на отримання 1/2 частини від 1/2 частини вкладів та грошових коштів на рахунках спадкодавця ОСОБА_4, оскільки такі висновки відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права.

Та обставина, що позивачка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 та має право на отримання своєї частки у спадковому майні відповідачем не оспорюється. При цьому відповідач вважає, що видача коштів, які належать позивачці іншому спадкоємцю відбулася з вини нотаріуса, який видав свідоцтво про право на спадщину, а надалі вніс до нього зміни. Проте, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відсутність вини нотаріуса у видачі відповідачем всіх грошових коштів, що входять до складу спадщину ОСОБА_7 встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у свідоцтво про право на спадщину виправлення щодо розміру спадкового майна (1/2 частина вкладів та коштів на карткових рахунках) не вносилося, а відтак при наданні ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину спадкового майна, банк мав би видати 1/4 від 1/2 суми вкладів (1/8 від всієї суми вкладів), а після виправлень у свідоцтві «1/4 частина спадково майна» на «1/2 частину спадкового майна» видати ще 1/4 від 1/2 суми вкладів, що разом би склало 1/2 частину від 1/2 частини вкладів. Натомість банк з власної помилки видав ОСОБА_7 1/2 частину від всієї суми вкладів, а не від 1/2 їх частини, що входила до складу спадщини. Питання повернення зайво сплачених коштів іншій особі відноситься до правовідносин, що виникли між банком та ОСОБА_7 і вирішення цього питання не може впливати на права та інтереси іншого спадкоємця, яким є позивачка.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині висновків суду не спростовують.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовні вимоги у інший спосіб, ніж про це просила позивачка колегія суддів вважає безпідставними. Предметом даного спору є безпідставне утримання грошових коштів, які належать позивачці як спадкоємиці ОСОБА_9 та вимога про повернення цих коштів. Відтак суть спору полягає у поверненні коштів. Так, позивач просила суд зобов`язати відповідача перерахувати кошти на рахунки у інших банківських установах, які були відкриті на її ім`я на час подачі позову. У зв`язку з тривалим розглядом справи ці рахунки були закриті, відкриті нові, подана заява про уточнення вимог у зв'язку із зміною рахунків, проте на час ухвалення рішення і ці рахунки були закриті. За вказаних обставин та виходячи із суті позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що закриття рахунків на час ухвалення рішення не є підставою для відмови у позові та зобов'язав відповідача повернути позивачці суми вкладів, що входять до складу спадщини. Таке повернення на стадії виконання рішення суду може відбуватися, у тому числі, і шляхом перерахування коштів на рахунки позивачки, які будуть відкриті на час виконання рішення суду.

Суд першої інстанції також дійшов правильних висновків про те, що за умовами договорів банківських вкладів повернення вкладів відбувається шляхом перерахування коштів на картковий рахунок вкладника після закінчення строку договору та після закінчення строку договорів не передбачено нарахування процентів у розмірах, визначених умовами договорів.

Договорами банківського вкладу не визначено розмір процентної ставки за користування грошовими вкладами у разі неналежного виконання зобов`язань після закінчення терміну дії договорів. Відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність права позивачки на отримання процентів, у розмірах, встановлених умовами договорів, за користування вкладами після закінчення строку дії договорів. Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладених у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 рок у № 6-1891 цс 15, від 10.06.2015 року № 6- 36 цс 15, від 02.03.2016 року № 6-2861 цс 15.

Разом з тим, дійшовши висновків про право позивачки на отримання процентів до закінчення строку договорів та фактично задовольнивши позов у цій частині ( а саме повернення коштів з карткових рахунків, а кошти на цих рахунках і є частиною процентів за вкладами) суд належним чином не з`ясував, на підставі яких документів було внесені такі дані у свідоцтво про право власності та не роз`яснив сторонам відповідно до ст. 10 ЦПК України їх право надати документи із матеріалів спадкової справи, не звернув уваги на те, що нарахування процентів по вкладам здійснюється відповідачем, який будь - яких розрахунків суду не надав.

Натомість до апеляційної скарги долучено довідку банку, яка стала підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину та з даної довідки вбачається, що за договором від 02.10.2008 року станом на 15.01.2009 року нараховані проценти у розмірі 76,99 євро, по іншим договорам зазначено, що проценти за користування вкладами перераховуються на карткові рахунки (а.с. 237 т.1).

На цих карткових рахунках знаходиться 4,85 євро - проценти по договору від 14.07.2008 року (вклад на суму 200 євро); 1 276,25 грн. - проценти по договору від 14.07.2008 року (вклад 13 092,32 грн.), 705,38 доларів США - проценти по договору від 06.10.2008 року (вклад 30 371,24 доларів США).

Суд першої інстанції зобов`язав повернути позивачці ці суми відповідно до її частки у спадковому майні, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд взагалі відмовив у стягненні процентів по вкладам не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги.

Відмовляючи у поверненні решти процентів за користування вкладами, пені та інфляційних збитків за договорами у національній валюті у зв`язку з відсутністю належних розрахунків суд припустився помилки, оскільки за наявності права на такі виплати, сама по собі відсутність розрахунку не є підставою для відмови у позові.

Відтак рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

При ухваленні нового рішення в цій частині колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора. Проте у зобов'язаннях, не пов'язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов'язань, а відбувається перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (ч. 2 ст. 1228 ЦК України).

Згідно із ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Договорами банківських вкладів не передбачено їх автоматичної пролонгації та зміни договорів в односторонньому порядку. Відтак зобов`язання банку після спливу строку договорів нараховувати проценти у тому розмірі, у якому передбачено умовами договорів припинилися.

Однак закінчення строку дії договорів, у разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальні відносини.

Відтак проценти по вкладам банк повинен був нараховувати у розмірах, передбачених умовами договорів до закінчення строку дії договорів та виплатити позивачці як спадкоємиці належну їй частку. Після закінчення терміну дії договорів на суми, переведені на карткові рахунки, банк був зобов`язаний нараховувати проценти за процентною ставкою у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до тарифів «дебетна платіжна картка для фізичних осіб-вкладників (в рамках депозитних програм)» встановлено такі процентні ставки на залишок по картковому рахунку: для рахунків у доларах США та євро - 3 % річних; для рахунків у гривні - 5 % річних.

Виходячи з викладеного позивач має право на отримання процентів за користування вкладами з 15.01.2009 року (день видачі свідоцтва про право власності) до дня закінчення терміну дії договорів у розмірах, встановлених умовами договору, а з дня закінчення строків договорів до 07.12.2015 року (у межах позовних вимог а.с. 158, 159 т.1) у розмірах, встановлених тарифами банку.

Розмір таких процентів у межах частки у спадковому майні складає:

договір від 14.07.2008 року на 13092,32 грн. 17,25 % - 2 258,43 грн. : 365 (рік)* 181(днів) 1/4 частина = 279,98 грн.;

договір від 06.10.2008 року 30063,52 грн. 17,75% - 5 336,27 грн. : 365*265 1/4 = 968,57 грн.

Разом 279,98 + 968,57 - 319,06 (сума включена до свідоцтва про право на спадщину та задоволена вимога) = 929,49 грн.

договір від 14.07.2008 року 200 євро 9,35 % - 18,70 євро: 365*181 1/4 = 2,32 євро;

договір 02.10.2008 року 2 864,50 євро 10,75 % 307,93 євро :365*261 1/4 = 55,05 євро.

Разом 2,32 + 55,05 - 1,21 (сума включена до свідоцтва про право на спадщину та задоволена вимога) = 56,16 євро;

договір від 14.07.2008 року 3 393,98 доларів США 11,50 % - 390,31 :365*181 1/4 = 48,39 доларів США;

договір від 06.10.2008 року 3 644,55 доларів США 12 % - 3 644,55:365*265 1/4 = 661,51 доларів США.

Разом 48,39 + 661,51 - 176,35 (сума включена до свідоцтва про право на спадщину та задоволена вимога) = 533,55 доларів США.

Колегія суддів вважає доводи відповідача про те, що позивачкою після смерті спадкодавця знімалися відсотки з карткових рахунків необґрунтованими, оскільки станом на 15.01.2009 року банк надав виписки по залишкам на карткових рахунках та після зазначеної дати повинен був виплачувати кошти по договорам банківських вкладів лише спадкоємцям вкладника відповідно до їх часток у спадковому майні та позивачці як власнику 1/2 частини вкладу. Надані відповідачем виписки по картковим рахункам (а.с. 183 - 196 т. 1) не містять даних про те, що кошти були зняті позивачкою. Відповідно до ст. 10 ЦПК України відповідачу було роз`яснено його право підтвердити зазначені обставини, проте відповідач будь - яких обґрунтувань, пояснень чи доказів не надав. У зазначених виписках вказано, що кошти перераховуються з карткового рахунку ОСОБА_4 згідно заяви клієнта, проте зняття коштів відбувалося після смерті ОСОБА_4, а такі заяви з метою встановлення ким вони були подані, відповідач суду не надав. З цих виписок також не вбачається, що ці кошти стосуються спірних договорів, оскільки при розгляді справи встановлено, що між відповідачем і ОСОБА_4 існували і інші договори банківських вкладів.

Після закінчення терміну дії договорів розмір процентів по рахункам у гривні станом на 07.12.2015 року) складає:

3 273,08 грн. (1/4 частина вкладів у гривні) * 5 % річних * 6 років 142 дні = 1 057,57 грн.

7 515,88 грн. (1/4 частина вкладів у гривні) * 5 % річних * 6 років 60 днів = 2 175,28 грн.

Разом 3 232,85 грн.

Після закінчення терміну дії договорів розмір процентів по рахункам у доларах США та євро складає:

50 євро (1/4 частина вкладів у євро) * 3 % річних * 6 років 142 дні = 20,83 євро

716,12 (1/4 частина вкладів у євро) * 3 % * 6 років 65 днів = 132,73 євро

Разом 153,56 євро.

848,50 (1/4 частина вкладів у доларах США) * 3 % * 6 років 142 дні =162,63 доларів США

7 592,81 (1/4 частина вкладів у доларах США) * 3 % * 6 років 60 днів = 1 404,12 доларів США.

У клопотанні від 21.04.2016 року представник позивачки зазначив, що враховуючи змінену практику Верховного Суду України надає розрахунок процентів по вкладам виходячи з відсоткових ставок по вкладам до закінчення строків договорів, а після закінчення строків договорів виходячи з 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вимог про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач не заявляла, відтак такі вимоги представника позивачки колегія суддів вважає безпідставними.

Договорами банківських вкладів (п.5.1) передбачено, що за несвоєчасне повернення вкладу та/або сплату процентів банк сплачує вкладнику пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення, від суми, що не була сплачена в строк, за кожний день прострочення.

Пунктами 6.3 договорів передбачено, що у разі смерті вкладника спадкоємець, згідно з чинним законодавством, є правонаступником всіх прав та обов`язків вкладника.

Виходячи з таких умов договорів та з урахуванням встановлених судом обставин щодо невиплати позивачці як спадкоємиці вкладника її частки вкладу та процентів за користування вкладами суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність права позивачки на отримання пені.

Розмір пені з урахуванням заявлених вимог (період 13.11.2014 року по 13.11.2015 року) відповідно до умов договорів та розміру заборгованості банку складає:

по договору від 14.07.2008 року на 13092,32 грн. та договору від 06.10.2008 року на 30063,52 грн.:

1/4 вкладів 10 788,96 грн. + 929,49 грн. (проценти за цими вкладами згідно викладеного вище розрахунку) = 11 718,45 грн. Подвійна облікова ставка за період з 13.11.2014 року по 06.02.2015 року 28 % (85 днів); з 06.02 по 04.03.2015 року - 39 % (26 днів); з 04.03 по 28.08.2015 року - 60 % (177 днів); з 28.08 по 25.09.2015 року - 54 % (28 днів); з 25.09 по 13.11.2015 року - 44 % (49 днів).

Відтак пеня по вкладам у гривні складає 5 676,87 грн.;

по договору від 14.07.2008 року на 200 євро та договору від 02.10.2008 року на 2 864,50 євро:

1/4 вкладів 766,12 євро + 56,16 євро (проценти за цими вкладами згідно викладеного вище розрахунку) = 822,28 євро, що за офіційним курсом НБУ 19,3987 станом на 13.11.2014 року еквівалентно 15 951,16 грн.

Пеня по цим договорам складає 7 727,36 грн.;

по договору від 14.07.2008 року на 3 393,98 доларів США та договору від 06.10.2008 року на 30 371,24 доларів США:

1/4 вкладів 8 441,31 доларів США + 533,55 доларів США (проценти за цими вкладами згідно викладеного вище розрахунку) = 8 974,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 15, 56 станом на 13.11.2014 року еквівалентно 139 648,82 грн.

Пеня по цим договорам складає 67 651,25 грн.

Разом пеня по всім договорам складає 81 055,48 грн.

Стягнення неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суми в іноземній валюті законом не передбачено, відтак вимоги про стягнення пені у євро та доларах США суперечать вимогам закону.

Виходячи з викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання банку повернути проценти за користування вкладами, пеню та інфляційні збитки підлягають частковому задоволенню у розмірах, визначених вищезазначеними розрахунками.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний банк» відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року в частині відмови у позові про стягнення процентів за користування вкладами, пені та інфляційних збитків скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити частково. Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Перший Інвестиційний банк» повернути ОСОБА_1 відсотки за банківськими вкладами

по договору № 1138/22-1м-Л від 14.07.2008 року та договору № 1729/22-1мЛ від 06.10.2008 року у розмірі 929,49 грн. та 3 232,85 грн., що разом складає 4 162,34 грн.;

по договору № 1140/22-1м-Л від 14.07.2008 року та договору № 1716/22КЛ у розмірі 56,16 євро та 153,56 євро, що разом складає 209,72 євро;

по договору № 1139/22-1м-Л від 14.07.2008 року та договору № 1730/22-1мЛ від 06.10.2008 року 533,55 доларів США та 1 566,75 доларів США, що разом складає 2 100,30 доларів США:

пеню у розмірі 81 055,48 грн.;

інфляційні збитки по договорам № 1138/22-1м-Л від 14.07.2008 року та № 1729/22-1мЛ від 06.10.2008 року у розмірі 7 197,23 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді