Ухвала суду № 58373306, 09.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.,

суддів Васильєвої М.А., Верховець Т.М.,

за участю секретарів Саєнко Д.О., Міленко О.В., Ярмолюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Рака П.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а :

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судима: 24 квітня 2013 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; 05 червня 2013 року вироком Ірпінського міського суду Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки; 06 серпня 2013 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді двох років позбавлення волі зі штрафом в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на підставі 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік; 22 листопада 2013 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі зі штрафом в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян ( 850 гривень).Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року вирок змінено, ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі; 06 березня 2014 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК Україна до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 05 червня 2014 року вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 с. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнена 01 серпня 2014 року відповідно до ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 липня 2014 року на підставі п. «в» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року; 17 листопада 2015 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі; 18 грудня 2015 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі; 19 січня 2016 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі

визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджена за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

29 серпня 2015 року приблизно о 17 год. 20 хв., знаходячись в приміщенні гіпермаркету № 6 «Епіцентр-К», розташованого по вул. Берковецькій, 6-В, що в м. Києві, ОСОБА_1 вирішила повторно таємно викрасти з даного гіпермаркету товар, який належить ТОВ « Епіцентр-К». Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 29 серпня 2015 року приблизно 17 год. 25 хв., проходячи вздовж торгівельних полиць та, користуючись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення непомітно взяла з торгівельних полиць чуже майно, яке належить ТОВ «Епіцентр-К», а саме «батарейки DurasellLR06», арт. 30701014, в кількості 20 упаковок, вартістю 91 грн. 67 коп. за 1 одиницю; «батарейки DurasellLR03», арт. 30701015, в кількості 6 упаковок, вартістю 70 грн. 00 коп. за 1 одиницю; «батарейки DurasellLR06 MN2400 KPD 04*10», арт. 30701013, в кількості 9 упаковок, вартістю 91 грн. 67 коп. за 1 одиницю; а всього вкраденого товару на загальну суму 3078 грн. 33 коп., які ОСОБА_1, поклала до власної сумки. Маючи намір повторно таємно викрасти дане чуже майно, ОСОБА_1 приблизно о 17 год. 30 хв. 29 серпня 2015 року, виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, а саме: винести викрадене майно та розпорядитися ним, не розрахувавшись на касі, направилась з торгівельного залу до виходу, однак довести злочин до кінця вона не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки була викрита працівниками охорони гіпермаркету №6 «Епіцентр-К», разом з наявним при ній товаром, який вона намагалася таємно викрасти.

Обвинувачена ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить вирок Святошинського районного суду м. Києва змінити в частині призначення остаточного покарання та призначити покарання за ч. 4 ст. 70 КК України, а саме шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

ОСОБА_1 вважає, що суд при винесенні рішення не належним чином врахував її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та особливих обставин.

Також апелянта просить урахувати, що вона на утриманні має малолітню дитину, є матір'ю одиначкою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має ряд хронічних захворювань.

Захисник ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу, від якої відмовився в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченої, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дії за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані в апеляційній скарзі не заперечуються, та, відповідно, в апеляційному порядку не переглядаються.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, за яких злочин не було доведено до кінця; дані про особу обвинуваченої, яка є неодноразово судимою, у томі числі, за вчинення корисливих злочинів, має на утриманні малолітню дитину, є матір'ю-одиначкою, посередню характеристику з місця проживання; обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів та обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, і обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Також суд правильно призначив ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд при призначенні покарання не врахував даних щодо її особи та обставин, що пом'якшують покарання, є безпідставними, оскільки всі обставини, на які посилається апелянт, були враховані судом першої інстанції, про що зазначено у вироку.

Також у вироку суду вмотивовано призначення покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, тому доводи апеляції про те, що суд першої інстанції неправильно визначив спосіб призначення остаточного покарання є необґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для зімни вироку Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року відносно ОСОБА_1 та пом'якшення їй покарання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 - без задоволення.

Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії судового рішення.

С у д д і :

В.В. Ковальська М.А. Васильєва Т.М. Верховець

[1] Справа № 11-кп/796/1030/2016 Категорія КК: ч. 2 ст. 185

Головуючий у першій інстанції Новик В.П.

Доповідач Ковальська В.В.