Ухвала суду № 58373250, 14.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/9757/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада 2003»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014

у справі № 826/15588/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада 2003»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріада 2003» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.09.2014 № 0009702208 та № 0009712208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тріада 2003» щодо підтвердження господарських відносин платника податків з ТОВ «Аквілон Союз», ТОВ «Кассарос», ТОВ «Логістікс Плюс» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 та ТОВ «Скандік Хорека» за період з 01.12.2013 по 30.06.2014, складено акт № 425/1-22-08-32302926 від 09.09.2014, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 88 280 грн., в т.ч. по звітних періодах: 2012 рік в сумі 10 360 грн., 2013 рік в сумі 77 920 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 166 102 грн., в т.ч. по періодах: за листопад 2012 року у сумі 13 050 грн., за лютий 2013 року у сумі 7 500 грн., за березень 2013 року у сумі 30 000 грн., за жовтень 2013 року у сумі 39 600 грн., за листопад 2013 року у сумі 23 405 грн., за грудень 2013 року у сумі 5 580 грн., за січень 2014 року у сумі 26 667 грн., за лютий 2014 року у сумі 1 233 грн., за квітень 2014 року у сумі 19 067 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 24.09.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0009702208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 207 628 грн., в т.ч.: 166 102 грн. основного платежу та 41 526 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0009712208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 130 350 грн., в т.ч.: 88 280 грн. основного платежу та 22 070 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Аквілон Союз», ТОВ «Кассарос», ТОВ «Логістікс Плюс», ТОВ «Скандік Хорека».

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Аквілон Союз» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 03-18/13т від 18.03.2013, згідно умов якого сторони погодили, що продавець передає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за наступними характеристиками: піддон дерев'яний 1200 мм х 800 мм із зазначенням, що вартість піддону дерев'яного складає 44 грн. за одну штуку на умовах самовивозу.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Кассарос» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №905-г від 05.09.2013, згідно умов якого сторони погодили, що продавець передає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за наступними характеристиками: гофроящик 553х362х162 в комплекті та гофрокартон в асортименті із зазначенням, що вартість продукції визначається у видатковій накладній на кожну окрему партію.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Логістікс Плюс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 11-02то від 11.11.2012, за умовами якого продавець передає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за наступними характеристиками: піддон дерев'яний 1200 мм х 800 мм із зазначенням, що вартість піддону дерев'яного складає 45,54 грн. за одну штуку на умовах DDU.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Скандік Хорека» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 0114тара від 14.01.2014, згідно умов якого продавець передає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за наступними характеристиками: гофроящик 553х362х162 в комплекті та наклейки інформаційні самоклейкі.

В підтвердження реальності (товарності) фінансово-господарських операцій, здійснених на підставі вищезазначених договорів, позивачем надано суду копії наступних документів: рахунків-фактури, видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, видаткові накладні, складені на виконання вищевказаних господарських операцій, або ж взагалі не містять інформації щодо особи, яка з боку позивача брала участь у здійсненні вищезазначених фінансово-господарських відносин, або не дає змогу ідентифікувати дану особу, або на підтвердження наявності в осіб, які у таких видаткових накладних вказані в якості осіб, повноважень на прийняття товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, задекларований позивачем розмір податкового кредиту, який сформований за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Кассарос» та ТОВ «Скандік Хорека» є більшим, ніж розмір поставленого товару, у відповідності до наявних у матеріалах справи видаткових накладних.

Також, товарно-транспортні накладні, надані позивачем в якості доказів транспортування поставлених ТОВ «Кассарос» за перевіряємий період товарів, містять розходження з відповідними видатковими накладними щодо кількості поставленого (транспортованого) товару.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а придбані товари використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту та витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Аквілон Союз», ТОВ «Кассарос», ТОВ «Логістікс Плюс», ТОВ «Скандік Хорека», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін за договорами, є правомірним нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада 2003» відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний М.В. Сірош