Ухвала суду № 58373247, 14.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/11532/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014

у справі № 826/13991/14

за позовом Приватного підприємства «Арт Трейдінг»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Арт Трейдінг» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 03.04.2014 № 1532-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.04.2014 № 291/26-58-25-01-23.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкову вимогу та рішення податкового органу, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.03.2014 позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, в якій загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний період визначена у розмірі 359 443 грн.

06.03.2014 платником податків була подана уточнююча податкова декларація, в якій податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 10 + рядок 11+ рядок 12 - рядок 13) визначено у розмірі 134 703 грн. Натомість до рядка 13 названої декларації включено 224 740 грн., авансових внесків, сплачених протягом року.

Відповідно до квитанції № 2 зазначена уточнююча декларація прийнята податковим органом 06.03.2014 за реєстровим № 9091203874.

Саме визначення у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, поданої до контролюючого органу 03.03.2014, суми нарахованого до сплати податку у розмірі 359 443 грн. стало підставою для складення та направлення платнику вимоги про сплату зазначеної суми та рішення про опис майна у податкову заставу.

Позивачем надано копії платіжних доручень, відповідно до яких у період з 19.02.2013 по 07.03.2014 платником податків здійснено перерахування до державного бюджету авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 359 443 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом невраховані сплачені позивачем суми авансових внесків з податку на прибуток під час визначення розміру грошового зобов'язання, яке підлягає сплаті по зазначеному податку, у зв'язку з поданням податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України).

Згідно положень п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до абз. 2 п. 2 підр. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, позивачем у період з 19.02.2013 по 18.02.2014 щомісяця проведено оплату узгодженої суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 292 162 грн., що підтверджено платіжними дорученнями, а також даними облікової картки позивача по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств за відповідний період.

Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток за результатами складення відповідної податкової декларації у розмірі 359 443 грн. та проведенням відповідних перерахувань грошових коштів в якості авансових внесків, позивачем в уточненій податковій декларації вказано суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в розмірі 134 703 грн. У зв'язку з проведенням перерахування грошових коштів в якості авансових внесків у розмірі 292 162 грн. позивачем 07.03.2014 здійснено сплату 67 281 грн. (359 443-292 162 грн).

Проте, у призначенні платежу вказано код платежу 11024000, який відповідає коду платежу авансового внеску, незважаючи на зазначення його призначення як податку на прибуток за 2013 рік, відповідна сума зарахована та обліковується податковим органом як переплата по авансовим внескам по податку на прибуток.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Крім того, позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств, яка прийнята податковим органом 06.03.2014, однак оскаржувана податкова вимога від 03.04.2014 складена на суму 359 370,12 грн., яка станом на відповідну дату згідно даних облікової картки зменшена до 134 703 грн.

Таким чином, податковим органом безпідставно невраховані суми авансових внесків з податку на прибуток при визначенні розміру грошового зобов'язання, яке підлягає сплаті по податку на прибуток у зв'язку з поданням податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік, крім того наявність доказів сплати всієї суми грошового зобов'язання, яка визначена платником податків у податковій декларації, свідчить про протиправність винесення відповідачем податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Враховуючи встановлені обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний М.В. Сірош