Ухвала суду № 58373244, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 червня 2016 року м. Київ К/800/16111/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Кошіль В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015

у справі № 826/12125/14

за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2016 (згідно штампа вхідної кореспонденції) Державна податкова інспекція у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 разом з клопотанням про поновлення строку.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 (редакція діє з 01.09.2015), за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, ставка судового збору встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Скаржником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановленому розмірі, проте заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Посилаючись на приписи Закону України «Про судовий збір», скаржник вказує на обмежене фінансування державної установи, як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Крім того, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведених норм, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони (належні стороні майнові права та обов'язки).

Тобто, відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заявника. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутне матеріальне становище скаржника, що відповідно унеможливлює здійснити оплату судових витрат.

Таким чином, обставини, пов’язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України (обмежене фінансування) та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, (відсутність фінансування) не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов’язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який відтворюється ч. 1 п. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, звільнення органу державної фіскальної служби від сплати судового збору з підстав неналежного фінансування може розцінюватись як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками процесу.

Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі.

Частиною 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Скаржник звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що ухвалами Вищого адміністративного суду України від 09.11.2015, 25.02.2016, 04.04.2016, 23.05.2016 касаційні скарги податкового органу було повернуто скаржнику, в зв’язку з тим, що податковим органом не було надано суду документу про сплату судового збору.

Вказане стало підставою для звернення відповідача з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України вп’яте з пропуском встановленого частиною другою ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

В клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржником наведено підстави, які судом визнані неповажними, з огляду на наступне.

Відповідач всупереч вимогам ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснив сплату судового збору у встановленому розмірі при зверненні до суду з касаційними скаргами, при цьому подавав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в задоволенні яких було відмовлено.

При поданні касаційної скарги податковий орган знову не сплатив судового збору та заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Вищевикладене свідчить лише про відсутність у відповідача наміру своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження та зловживання процесуальним правом на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору шляхом подачі численних заяв, обґрунтованих ідентичними підставами, що призводить до затягування адміністративного процесу.

Крім того, податковий орган не надав доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення до суду з касаційною скаргою вперше.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 1 ст. 108 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з ч. 2 ст. 108 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 108, ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, –

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 у справі № 826/12125/14.

2. Залишити без руху касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Встановити строк тридцять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків в касаційній скарзі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кошіль